ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 грудня 2009 року Справа № 2а-4548/09/2370
14 год. 55 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Гаращенка В.В.,
при секретарі – Бондар Т.П.,
за участю:
представника позивача: ОСОБА_1 – за довіреністю;
представників відповідача: Бондаренка О.М., Редюк В.П. – за довіреностями;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_4 до Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа – підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Смілянської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 10.01.2009 року №0000051720/0, від 19.02.2009 року №00000201720/1, від 05.05.2009 року № 0000201720/2, від 05.05.2009 року №00000301720/2.
В ході судового розгляду позивач зменшив свої позовні вимоги і просив визнати нечинними податкове повідомлення-рішення від 05.05.2009 року № 0000201720/2, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 34300 грн. за основним платежем та 11079 грн. 95 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення від 05.05.2009 року № 00000301720/2, яким позивачу збільшено суму штрафних (фінансових) санкцій на 2640 грн. 05 коп.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що висновки, викладені в акті документальної перевірки, здійсненні з порушеннями вимог чинного податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення винесено передчасно та без врахування наданих підтверджуючих документів в спростування висновків податкового органу.
Крім того, в обґрунтування позову та нечинності спірних рішень позивач зазначає, що відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема з дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Такою податковою накладною є податкова накладна №501 від 30.09.2008 року, видана ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» за придбанні позивачем дерев’яні заготовки на загальну суму 205800 грн., в тому числі ПДВ 34300 грн.
ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» в свою чергу є платником податку на додану вартість.
Також позивач зазначає, що жодним нормативним актом не зобов’язано платника податків перевіряти особу контрагента в частині включення таким контрагентом до податкових зобов’язань по сплаті ПДВ сум за поставку товарів (робіт, послуг), а тим більше перевіряти таких контрагентів на ознаки фіктивності.
Таким чином, позивач стверджує, що мав право включати суму 34300 грн. на формування податкового кредиту.
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Представники відповідача в заперечені на позов та в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову з тих причин, що в ході проведення перевірки позивача та на підставі складеного акту від 18.12.2008 року № 2026/17/НОМЕР_1 встановлено факт часткового формування позивачем податкового кредиту за рахунок підприємств, що мають ознаки фіктивності і як наслідок проведення безтоварної операції.
Так, 20 серпня 2008 року позивачем надано податкову декларацію з ПДВ за проведення у вересні поточного року фінансово-господарської операції щодо придбання у ТОВ «Торгівельна компанія «Трембіта» дерев’яних заготовок на суму 205800 грн., у тому числі ПДВ – 34300 грн.
Крім того, позивач 21 листопада 2008 року подав до податкового органу уточнюючий розрахунок (додаток 5 до податкової декларації з ПДВ) податкових зобов’язань з ПДВ в зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, помилився зазначивши постачальника товарів не ТОВ «Торгова група «Нові стандарти», а ТОВ «Торгівельна компанія «Трембіта». Вказані товариства, в свою чергу, зареєстровані за однією юридичною адресою.
В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» створено у жовтні 2005 року, перебуває на обліку у ДПІ Шевченківського району м. Києва з 02 листопада 2005 року, юридична адреса: м. Київ, вул. Блюхера,11. Засновником і керівником ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» являється ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець м. Шепетівка Хмельницької області.
28 листопада 2008 року старшим оперуповноваженим ВПМ Славутської ОДПІ відібрано пояснення у ОСОБА_5, який повідомив, що він не являється керівником (засновником) ТОВ «Торгова група «Нові стандарти», за якою адресою зареєстроване підприємство не знає, рахунків в установах банків не відкривав, наміру проводити фінансово-господарську діяльність не мав, статутний фонд товариства не формував. Натомість ОСОБА_5 повідомив, що будучі вісімнадцятирічним юнаком, мав необережність за 200 грн. надати іншій особі власний паспорт та підписати у нотаріальній конторі м. Києва документи невідомого походження.
За даними оперативного розшуку, проведеного працівниками ВПМ Смілянської ОДПІ, за юридичною адресою ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» знаходиться дошкільний навчальний заклад № 154, інших суб’єктів за адресою: м. Київ, вул. Блюхера, 11 немає.
Постановою господарського суду м. Києва від 10 жовтня 2008 року ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» визнано банкрутом, проводиться ліквідаційна процедура. Ініціюючим кредитором у справі виступило ТОВ «Олівер Трейд», код ЄДРПОУ 32917870, юридична адреса якого: м. Київ, вул. Кіквідзе, 13. Крім того, за даними оперативного розшуку, проведеного працівниками ВПМ Смілянської ОДПІ за зазначеною адресою ТОВ «Олівер Трейд» також відсутнє.
В свою чергу, між позивачем та ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» укладено договір купівлі-продажу від 04 серпня 2008 року, предметом якого є придбання позивачем 1000 м3 дерев’яних заготовок на загальну суму 534000 грн., в тому числі ПДВ 89000 грн. На виконання вказаного договору між сторонами 30 вересня 2008 року відбулася операція з купівлі-продажу, в результаті якої, позивач придбав у ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» 385,39 м3 дерев’яних заготовок на загальну суму 205800 грн., в тому числі ПДВ 34300 грн. В результаті проведення такої торгової операції ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» видало позивачу податкову накладну від 30.09.2008 року № 501.
В той же час, відповідач вважає, що позивач не мав права формувати податковий кредит навіть на підставі податкової накладної, оскільки, в результаті перевірки встановлені такі факти, як відсутність оплати за дерев’яні заготовки позивачем, а отже і відвантаження дерев’яних заготовок продавцем не здійснено, виходячи з того, що у п. 3 зазначеного вище договору закріплено, що продавець (ТОВ «Торгова група «Нові стандарти») забезпечує надання товару протягом трьох днів з моменту 100% оплати за товар, якщо інше не передбачається додатковим замовленням покупця (ФОП ОСОБА_4), яке в свою чергу має узгоджуватися з продавцем. Проте такі узгодження між сторонами договору не відбулися.
Крім того, за умовами договору транспортування товару мав здійснити продавець, що в свою чергу, також підтверджує відсутність відвантаження товару, оскільки в ході проведення оперативного розшуку виявлено, що у ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» не має ні власного ні навіть орендованого, для виконання умов договору, транспорту. У позивача також відсутні товарно-транспортні накладні, що в першу чергу суперечить п. 6.1. укладеного договору.
Отже, на підставі викладеного очевидними є ознаки проведення безтоварної операції: відсутність фактичного руху товарної продукції, поставка якої пройшла документально (тільки на папері), відбувся лише обмін видатково-прибутковими документами без переміщення товарної продукції та за відсутності руху грошових коштів, що у підсумку дозволило позивачу безпідставно набути права на податкову вигоду у вигляді незаконного формування податкового кредиту.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.
ОСОБА_4 зареєстрований, як суб’єкт підприємницької діяльності 20.07.2004 року виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця, серії НОМЕР_2 за НОМЕР_3.
Приватний підприємець ОСОБА_4 перебуває на обліку в Смілянській ОДПІ з 26.07.2004 року за №1-5957, крім того, має свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ від 23.03.2006 року, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - НОМЕР_4.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII (далі – «Закон № 509-XII») органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
На підставі викладених вище положень Закону № 509-XII головним державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ОСОБА_6 проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року. Результати перевірки оформлені актом від 18.12.2008 року № 2026/17/НОМЕР_1.
В ході перевірки перевіряючим встановлено факт безпідставного завищення позивачем податкового кредиту за рахунок підприємств, що мають ознаки фіктивності, а саме ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» та проведення безтоварної операції.
В результаті чого Смілянською ОДПІ зроблено висновок, що позивач порушив пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
На підставі акту та виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.02.2009 року № 00000201720/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 34300 грн. за основним платежем та 11079 грн. 95 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.
В результаті адміністративного оскарження повідомлення-рішення від 19.02.2009 року № 00000201720/1, податковим органом прийняті рішення від 05.05.2009 року № 0000201720/2, яким позивачу визначено суму за основним платежем в розмірі 34300 грн. та 11079 грн. 95 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також рішенням від 05.05.2009 року № 00000301720/2, яким позивачу донараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2640 грн. 05 коп.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» укладено договір купівлі-продажу від 04 серпня 2008 року, предметом якого є придбання позивачем 1000 м3 дерев’яних заготовок на загальну суму 534000 грн., в тому числі ПДВ 89000 грн. На виконання вказаного договору між сторонами 30 вересня 2008 року відбулася операція з купівлі-продажу, в результаті якої, позивач придбав у ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» 385,39 м3 дерев’яних заготовок на загальну суму 205800 грн., в тому числі ПДВ 34300 грн. В результаті проведення такої торгової операції ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» видало позивачу податкову накладну від 30.09.2008 року № 501.
Також судом встановлено, що позивач до цього часу не сплатив кошти за отримані 385,39 м3 дерев’яних заготовок, в т.ч. 34300 грн. ПДВ.
Позивач пояснив, що товар (дерев’яні заготовки) придбаний у ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» неоплачений, в зв’язку з тим, що цей же товар реалізований по видатковій накладній № 35 від 30.09.2008 року фізичній особі – підприємцю ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу № 05/2-Л від 04.07.2008 року. В свою чергу фізична особа – підприємець ОСОБА_7 також не оплатив отримані дерев’яні заготовки. Отже, в даний час, позивач має кредиторську заборгованість перед ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» тоді, як фізична особа – підприємець ОСОБА_7 перед позивачем.
Проте, не дивлячись на викладене, позивач стверджує, що товарна операція фактично відбулася, оскільки видана податкова накладна від 30.09.2008 року № 501.
Крім того, позивач в обґрунтування відсутності у нього товарно-транспортних накладних зазначає, що враховуючи специфікацію товару (дерев’яні заготовки із стовбурів тополі, що розташовані біля автошляхів) та за умовами договору № 05/2-Л від 04.07.2008 року, укладеного між позивачем та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_7, транспортування повинен здійснювати покупець, тобто фізична особа – підприємець ОСОБА_7, з того самого місця, де і придбав їх позивач у ТОВ «Торгова група «Нові стандарти». З цих причин, у позивача відсутні товарно-транспортні накладні, оскільки ТОВ «Торгова група «Нові стандарти» не здійснювало поставку товару, як передбачено умовами договору.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, бази та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі – «Закон № 168/97-ВР»).
Підпунктом 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР закріплено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної , що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
В свою чергу, відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
В той же час, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів , а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Крім податкової накладної від 30.09.2008 року № 501 в матеріалах справи відсутні докази, якими можливо підтвердити дії по відвантаженню дерев’яних заготовок в кількості 385,39 м3.
Відповідно до п. 1.4. Закону № 168/97-ВР поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.
В той же час, позивач підтвердив, що договірні відносини ні між позивачем та ТОВ «Торгова група «Нові стандарти», ні між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_7 та позивачем не виконанні, отриманий товар до цього часу не оплачений.
Отже, суд приходить до висновку, що сторони за договорами такими діями порушують не тільки його умови в частині умов постачання та порядку розрахунків, а і ст.526 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР закріплено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п. 1.8 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
В свою чергу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Законом №168/97-ВР, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналізуючи наведені вище норми Закону № 168/97-ВР , суд приходить до висновку, що суми податку, які підлягають сплаті чи до відшкодування з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, а податковий кредит звітного податкового періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді в зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Таким чином, право на формування податкового кредиту та на відшкодування з бюджету податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не лише при наявності лише податкової накладної без оплати за товар.
Отже, позивач неправомірно сформував податковий кредит тільки на підставі накладної № 501 від 30.09.2008 року, отриманої від ТОВ «Торгова група «Нові стандарти», оскільки позивач фактично кошти у сумі 205800 грн., в тому числі ПДВ 34300 грн. не перерахував.
Щодо штрафних санкцій, то суд зазначає, що відповідно до пп. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Відповідач рішенням від 05.05.2009 року № 0000201720/2, визначив позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 11079 грн. 95 коп., а також рішенням від 05.05.2009 року № 00000301720/2 донарахував зазначені санкції на 2640 грн. 05 коп., що в загальній сумі складає 40% донарахованої податковим органом суми зобов'язання платника податків.
З огляду на викладені вище обставини та норми законодавства відповідачем вірно оцінено визначено норми порушення Закону, а доводи, наведені позивачем в обґрунтування незаконності спірних рішень, не спростовують встановлені перевіркою факти та законодавством України не визначені, як такі, що є достатньою підставою для їх скасування.
Враховуючи вищевикладене та норми чинного законодавства суд не знаходить підстав для задоволення позову.
Керуючись, ст.ст. 17, 71, 79, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення і підписання повного тексту постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 грудня 2009 року.
Суддя В.В. Гаращенко