ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 грудня 2009 р.                                                                                   Справа № 2а-5946/09/2370                                                                                                      

                                                                                                                                             м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого – судді Лічевецького І.О.,

при секретарі – Левчуку А.С.,

за участю представників: позивача – Гречко І.В. за довіреністю; відповідача – Миронова Т.М. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом спеціалізованого комунального підприємства «Райліс» до державної податкової інспекції у Черкаському районі про визнання протиправним і скасування рішення та зобов’язання вчинити дії,

    ВСТАНОВИВ:

СКП «Райліс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення ДПІ у Черкаському районі та про зобов’язання відповідача вчинити дії.

Позивач зазначав, що 05.10.2009 р. ДПІ у Черкаському районі прийнято рішення про виключення СКП «Райліс» з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та про анулювання свідоцтва про реєстрацію підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Вважаючи, що при прийнятті спірного рішення відповідачем порушено вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 р. № 23 «Про затвердження переліку видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач просив: визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ у Черкаському районі від 05.10.2009 р. про виключення СКП «Райліс» з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та зобов’язати відповідача поновити з 05.10.2009 р. СКП «Райліс» в реєстрі суб’єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

    В подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог та просив, також, зобов’язати відповідача видати СКП «Райліс» Свідоцтво про реєстрацію підприємства, як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

    Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

    Відповідач позов не визнав. Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначив, що СКП «Райліс» не підпадає під визначення спеціального режиму оподаткування, оскільки  до групи 06 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України» належать лише живі дерева та рослини.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

    Спеціалізоване комунальне підприємство «Райліс» зареєстроване як суб’єкт підприємницької діяльності 24 березня 1995 р.

Спеціальним законом який визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом – Закон № 168/97-ВР).  

    Відповідно до статті другої цього Закону   платником податку на додану вартість, зокрема, є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

За змістом пункту 81.1 статті 8 Закону № 168/97-ВР резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті, може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 81.10 Закону № 168/97-ВР визначено, що для отримання свідоцтва про реєстрацію як суб'єкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платників податку на додану вартість.

    Згідно пункту 9.2 статті 9 Закону № 168/97-ВР будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

    01 січня 2009 р. СКП «Райліс» зареєстровано суб’єктом спеціального режиму оподаткування, про що позивачеві видано Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість серії НБ № 017103 (індивідуальний податковий номер 213795123259).

    05 жовтня 2009 р. відповідачем складено Акт про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування № 2.

    Згідно цьому акту позивач не підпадає під визначення спеціального режиму оподаткування, що підтверджено п. 81.7 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість». Підприємство протягом восьми послідовних календарних місяців мало сукупну вартість поставок всіх товарів (послуг) 776 330 грн., у тому числі несільськогосподарських товарів (послуг) 776 330 грн., що становить 100 відсотків та перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів у зв’язку з чим проведено анулювання Спеціального свідоцтва та реєстрація СКП «Райліс» як платника податку на додану вартість на загальних умовах із формуванням нового Свідоцтва за процедурами реєстрації.

Вирішуючи даний спір суд бере до уваги, що відповідно до пункту 81.6 статті 81 Закону № 168/97-ВР сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

    За змістом пункту 81.7 статті 81 Закону № 168/97-ВР сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), а також продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Підпунктом 81.15.6 пункту 81.15 статті 81 Закону № 168/97-ВР визначено, що виходячи з норм цього пункту, Кабінет Міністрів України визначає та оприлюднює повний перелік видів діяльності, на які поширюються норми цієї статті, згідно з Національним класифікатором України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженим відповідно до Закону України «Про стандартизацію».

    Перелік видів діяльності, на які поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2009 р. № 23 (надалі за тестом – «Перелік»).

    Пунктом 9 цього Переліку   передбачені такі види діяльності, що пов'язані з лісівництвом та лісозаготівлями (КВЕД 02.01.1): вирощування будівельного лісу: посадка, підсадка саджанців, охорона лісу та лісосік; вирощування молодого порослевого лісу та балансової деревини; вирощування лісосадивних матеріалів; вирощування різдвяних ялинок; лісозаготівлі, рубання лісу та виробництво ділової деревини такої як колоди, стовпи, жердини, одержування паливної деревини; вирубування (дерев) лісу з метою зробити землі придатними для сільськогосподарського виробництва; вирощування рослинних матеріалів для плетіння.

    З огляду на викладені вище положення Закону № 168/97-ВР та Переліку суд бере до уваги, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців одним з видів діяльності позивача є лісівництво та лісозаготівлі (КВЕД 02.01.1). Аналогічний вид діяльності зазначений і в Свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість виданому ДПІ у Черкаському районі СКП «Райліс».

    У цьому контексті суд зазначає, що висновок відповідача стосовно того, що СКП «Райліс» не підпадає під визначення суб’єктів господарювання, що здійснюють підприємницьку діяльність у сфері лісового господарства з посиланням на п. 81.7 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» є безпідставним.

Не ґрунтується на положеннях Закону № 168/97-ВР і твердження відповідача стосовно того, що сільськогосподарським вважається підприємство, яке провадить діяльність у сфері лісового господарства та здійснює поставку вироблених ним лише живих дерев та рослин.

За приписами пункту 81.7 статті 81 Закону № 168/97-ВР сільськогосподарськими вважаються не лише товари, зазначені у групах 1 - 24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України "Про Митний тариф України", а й продукти обробки (переробки) таких товарів, які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником. Пунктом 9 Переліку прямо передбачено, що на діяльність із лісозаготівлі, рубання лісу та виробництво ділової деревини такої як колоди, стовпи, жердини, одержування паливної деревини   поширюються норми статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість».

Далі суд нагадує, що відповідно до пункту 81.6 статті 81 Закону № 168/97-ВР обрахунок питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (послуг) має здійснюватись за дванадцять послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Суд не отримав будь-якого прийнятного пояснення з питань чому в Акті   про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування такий обрахунок здійснювався за вісім календарних місяців та які первинні документи використовувались при цьому.

У будь-якому випадку, у цій справі суд не вважає за доцільне досліджувати зазначені питання більш детально, оскільки з підстав, викладених нижче, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено інші порушення законодавства при прийнятті рішення   про виключення СКП «Райліс» з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пункту 29 Положення якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг), то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений статтею 81 Закону.

Підпунктом 29.3. пункту 29 Положення на сільськогосподарське підприємство покладено обов’язок не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення перевищення подати до органу державної податкової служби, у якому воно зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, заяву про зняття його з реєстрації як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість за формою N 3-РС разом із Спеціальним свідоцтвом та всіма його завіреними копіями, а також заяву про його реєстрацію як платника цього податку на загальних умовах за формою N 1-ПДВ.

    При цьому підпунктом 29.4 пункту 29 Положення визначено, що якщо сільськогосподарське підприємство не подає заяву (заяви) у строки, встановлені цим пунктом, та орган державної податкової служби за результатами документальної невиїзної перевірки (на підставі поданих податкових декларацій), планової або позапланової виїзної перевірки встановить факт перевищення, то незалежно від строку, який пройшов із часу досягнення перевищення, орган державної податкової служби складає акт про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування за формою № 6-РС. На підставі такого акта орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування, проводить анулювання Спеціального свідоцтва та реєстрацію сільськогосподарського підприємства як платника податку на додану вартість на загальних умовах із формуванням нового Свідоцтва за процедурами перереєстрації.

Відповідно до пункту 1.3  Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 з а результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.   Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.  

    Пунктами 1.5, 1.6, 1.7 названого Порядку визначено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

    На виконання ухвали суду відповідачем надано письмове пояснення згідно якому Акт про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування складався без попереднього проведення перевірки.

    За таких обставин, суд приходить до висновку, що при прийнятті спірного рішення мало місце порушення відповідачем принципу законності встановленого статтею 19 Конституції України (254к/96-ВР) , відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Відповідно до статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до п. 1.4. Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 р. № 34/5 нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. Прийняття нормативно-правових актів у вигляді листів і телеграм не допускається

Законодавче визначення поняття «правовий акт індивідуальної дії» відсутнє. Таке визначення можливо зробити лише на теоретичному рівні. Зокрема, правові акти індивідуальної дії породжують права і обов’язки тільки у того суб’єкта (чи визначеного ними певного кола суб’єктів), якому вони адресовані.

Оскільки спірним актом відповідач вирішив виключити СКП «Райліс» з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що покладає на позивача певні обов’язки, як то повернути Спеціальне свідоцтво та здійснювати оподаткування господарських операцій на загальних підставах, зазначений акт за своїм змістом та правовою природою є правим актом індивідуальної дії.

З урахуванням викладеного суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

    Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі від 05 жовтня 2009 р. про виключення спеціалізованого комунального підприємства «Райліс» з реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Зобов’язати державну податкову інспекцію у Черкаському районі поновити з 05 жовтня 2009 р. спеціалізоване комунальне підприємство «Райліс» в реєстрі суб’єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Зобов’язати державну податкову інспекцію у Черкаському районі видати спеціалізованому комунальному підприємству «Райліс» Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь спеціалізованого комунального підприємства «Райліс» 3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 05 січня 2010 р.

Суддя                                                                                                              І.О.Лічевецький