Ухвала

11 липня 2018 року

м. Київ

справа № 740/1433/17

провадження № 61-22592св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б.І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - державне підприємство «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Чернігівської області у складі колегії суддів: Вінгаль В. М., Лакізи Г. П., Шарапової О. Л., від 04 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» (далі - ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позовна заява мотивована тим, що вона з 31 січня 2012 року працювала на посаді юрисконсульта ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння». 12 травня 2015 року вона звільнена з посади на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України за згодою сторін. Вказувала на те, що відповідач у день звільнення не провів з нею остаточний розрахунок, а фактичний розрахунок нарахованої, але невиплаченої заробітної плати було проведено відповідачем 13 січня 2017 року.

З урахуванням зазначеного, ОСОБА_4 просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 травня 2015 року по 13 січня 2017 року у сумі 69 194,34 грн.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27 червня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» на користь ОСОБА_4 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 69 030,76 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції входив із того, що позивачу не були виплачені належні їй від ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» суми у день звільнення - 12 травня 2015 року, остаточний розрахунок було проведено лише 13 січня 2017 року, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.

Рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 04 вересня 2017 року апеляційну скаргу ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач пропустила строк звернення до суду з позовом, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, поновити його не просила та не навела поважних причин його пропуску.

У вересні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні її позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України, не врахував, що відповідач виплатив їй заборгованість із заробітної плати 13 січня 2017 року, а 07 квітня 2017 року вона звернулась до суду з позовом, тобто не пропустила строк для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У жовтня 2017 року ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення апеляційного суду, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року справу призначено до судового розгляду.

22 червня 2018 року до Верховного Суду від ОСОБА_4 та ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» надійшла заява про визнання та затвердження мирової угоди та проект мирової угоди.

Перевіривши доводи заяви про визнання та затвердження мирової угоди та дослідивши проект мирової угоди, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.

Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

До ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.

Частиною п'ятою статті 207 ЦПК України передбачено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Відповідно до статті 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою.

Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.

Відповідно до статті 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.

Оскільки зі змісту поданої до суду мирової угоди вбачається, що вона укладена з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок, які стосуються прав і обов'язків сторін, що не входять до предмету позову, зокрема, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні без утримання з позивача прибуткового податку та інших обов'язкових платежів, тому колегія суддів вважає, що у визнанні мирової угоди необхідно відмовити і продовжити судовий розгляд справи.

Керуючись статтями 207, 408 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_4 та державному підприємству «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» у визнанні мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь Б. І. Гулько Є. В. Синельников С. Ф. Хопта