СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 грудня 2009 р. Справа № 2а-5613/09/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М., суддів - Бондар С.О., Соп'яненка О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М., представника відповідача - Клімашевської І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання постанови незаконною ,-
В С Т А Н О В И В:
15 вересня 2009 року позивач, ОСОБА_2, звернувсядо Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження Відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби від 20.05.2009 року, мотивуючи свої вимоги тим, що 20 травня 2009 року державний виконавець, на його думку, незаконно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 10668262 по виконавчому листу № 2-а-259/2007, виданому Конотопським міськрайонним судом про зобов'язання Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державне казначейство України перерахувати Конотопському міському управлінню праці та соціального захисту населення 1770,00 грн недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік як учаснику бойових дій для виплати ОСОБА_2
У судове засідання позивач не прибув, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, та пояснила, що державним виконавцем вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України “Про виконавче провадження ”, спрямовані на виконання рішення суду, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з адміністративним позовом про оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.05.2009 року. Рішенням Конотопського міськрайонного суду позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені. На підставі заяви ОСОБА_2 Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було відкрите виконавче провадження ВП № 10668262 з примусового виконання рішення суду по виконавчому листу № 2-а-259/2007, виданого Конотопським міськрайонним судом про стягнення з Міністерства праці та соціальної політики України на користь позивача суми недоплаченої грошової допомоги за 2007 рік у сумі 1770,00 грн та зобов’язання Міністерства фінансів України перерахувати кошти в розмірі 1770,00 грн для вказаної виплати. Копія постанови була направлена сторонам та запропоновано боржникові добровільно виконати рішення суду. Однак, в добровільному порядку рішення суду не було виконане. Після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем були вчинені всі можливі виконавчі дії, передбачені Законом України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (далі – Закон). Однак, рішення суду неможливо виконати через відсутність коштів у державному бюджеті на ці видатки, тому на підставі п. 11 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем було прийняте рішення про закінчення виконавчого провадження (а.с. 6-7), копія якого була направлена позивачу (а.с. 5).
На думку суду дії державного виконавця в ході виконання судового рішення повністю відповідають вимогам Закону України “Про виконавче провадження” з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення). Статтею 5 цього Закону передбачений обов’язок державного виконавця здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері соціального захисту населення, соціального обслуговування населення та, згідно з ст. 22 Бюджетного кодексу України, – головним розпорядником бюджетних коштів, у тому числі – для виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” (бюджетна програма 2501150).
Відповідно до п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 р. N 1837 (далі – Положення), Міністерство фінансів України (Мінфін) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, випуску та проведення лотерей, розроблення та виробництва голографічних захисних елементів. Відповідно до п. 4 Положення Мінфін відповідно до покладених на нього завдань готує та подає на розгляд Кабінету Міністрів України проект Закону про Державний бюджет України на відповідний рік, готує та подає Кабінету Міністрів України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України.
Питання щодо виділення додаткових коштів для виплати щорічної разової грошової допомоги учасникам війни за рішенням судів вирішується шляхом внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в частині збільшення бюджетних призначень за КПКВ 2501150 “Щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань”, головним розпорядником коштів якої є Міністерство праці та соціальної політики України.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про джерела фінансування органів державної влади” від 30 червня 1999 року N 783-XIV органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до ст. 55 Бюджетного кодексу України дані видатки мають фінансуватися в повному обсязі та відповідно до встановленого у Законі цільового призначення і не підлягають зміні. Витрати, пов’язані з задоволенням вимог отримувачів пільг, компенсацій та гарантій, Законом України про Державний бюджет України на 2007 рік не передбачені, не збільшено також і фінансування на реалізацію норм закону “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Відповідно до ч. 3 ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження” якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені законом (у випадках невиконання ним без поважних причин у встановлений строк судового рішення), після чого виконавчий документ постановою державного виконавця повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Такі обставини вказують на те, що Міністерство праці та соціальної політики України з поважних причин не в змозі виконати рішення суду у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом, а у державного виконавця відсутні правові підстави для застосування санкцій.
Враховуючи вищевикладене, виконавчі провадження даної категорії справ, боржником за якими є Міністерство праці та соціальної політики, в порядку п. 11 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” підлягають закінченню, а виконавчий документ – поверненню до суду.
Таким чином, державним виконавцем вжиті всі можливі заходи, передбачені Законом України “Про виконавче провадження ”, спрямовані на виконання рішення суду.
Керуючись ст. ст. 8, 19 Конституції України, ст. ст. 4, 7, 8, 17, 71, 94, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання постанови незаконною – відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Л.М. Опімах Суддя С.О. Бондар
Суддя О.В. Соп'яненко