Справа №2-5726/09р.

                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня  2009року Печерський районний суд м. Києва

в складі: головуючого –судді                                Цокол Л.І.

при секретарі                                                          Бєлоус В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за  позовом Печерської районної у м. Києві державної адміністрації  до ОСОБА_2  про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

                                В С Т А Н О В И В :

             Позивач Печерська районна у в м. Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування  звернулась до суду в інтересах  малолітньої ОСОБА_3 і просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягнути з  ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_4 (опікуна малолітньої) кошти на утримання дитини в розмірі 30 відсотків її заробітку до досягнення дитиною повноліття та допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу встановленої законом,  а у разі якщо мати ухилиться від сплати аліментів, або не матиме можливість утримувати дитину, тоді призначити тимчасову державну допомогу, яка не може бути меншою ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини  відповідного віку . Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків по вихованню та утриманню своєї малолітньої дитини.

             Відповідач ОСОБА_2 заперечуючи проти задоволення  позовних вимог вказувала на те, що після відібрання у неї дитини, вона відвідувала її , зареєструвала шлюб  та  має бажання піклуватись про свою доньку.

            Суд вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_5, відповідача ОСОБА_2, допитавши свідків   ОСОБА_4,  ОСОБА_6, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.

               Відповідно до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї  та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я  дитини , її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її  до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку  батьківського піклування щодо неї.

              Відповідно до ст. 155 цього ж Кодексу  здійснення батьками своїх прав та виконання обов’язків  мають ґрунтуватись на повазі  до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватись  всупереч  інтересам  дитини.  

             Відповідно до ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав , якщо вона, він ухиляються  від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини.

             Під час судового розгляду встановлено наступне.  ОСОБА_3, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідною донькою відповідача ОСОБА_2.

             15 лютого 2008 року ОСОБА_2 вироком Печерського районного суду м. Києва   була визнана винною  у вчиненні злочину, передбаченого  ст. 166 КК України та засуджена до п’яти років позбавлення волі , із звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком на три роки.  Так, ОСОБА_2 визнана винною в тому, що вона  протягом 2005-2007 років умисно, систематично , злісно не виконувала встановлені законом обв’язки  по догляду за малолітньою ОСОБА_3, не забезпечила їй належні умови проживання, навчання та відпочинку, не займалась її вихованням, не піклувалась про її здоров’я , особисту гігієну, фізичний та духовний розвиток, внаслідок чого малолітня постійно перебувала у стані тривоги та страху, не відвідувала дошкільні та шкільні заклади, відмічала ознаки фізичного та інтелектуального недорозвитку.  

             Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04.09.2008р. малолітню ОСОБА_3 було відібрано у її матері ОСОБА_2, з попередженням про необхідність змінити ставлення до виховання доньки та надано виправний термін протягом року усунути причини, які перешкоджали не належному вихованню дитини.

             З моменту прийняття рішення суду і до 01.12.2008р.  малолітня ОСОБА_3 перебувала  у Центрі соціально-психологічної реабілітації  дітей Служби у справах дітей Київської міської державної адміністрації . Протягом зазначеного періоду відповідач ОСОБА_2 дитину не відвідувала .

             14.10.2008р. за направленням  Служби у справах дітей малолітню  ОСОБА_3 обстежено психіатром Київського міського психоневрологічного диспансеру №2, під час якого встановлено, що у дівчинки має місце загальний недорозвиток  мовлення 11-111 рівня на резидуально ограничному фоні з затримкою  психічного розвитку, яскраво виражена педагогічна  та соціальна занедбаність. Дівчинка значно відставала від своїх ровесників, у зв’язку з чим з нею працювали індивідуально спеціалісти :логопед, дефектолог, психолог.

             Після закінчення терміну перебування дитини у Центрі соціально-психологічної реабілітації, ОСОБА_3 було переведено  до Центру  соціальної опіки та реабілітації  «Дитяча надія», де вона перебувала до 27.07.2009р. і де з нею індивідуально займався вчитель-вихователь  центру. Після повторного проходження КМПМПК дитину було влаштовано до санаторію загальноосвітньої школи-інтернат  №22 з психоневрологічними захворюваннями.

               За вказаний період відповідач ОСОБА_2  відвідувала дитину 31 січня 2009 року, 23 лютого 2009 року, 05 березня 2009 року, 25 травня 2009 року, та двічі в червні 2009 року.

               На початку червня 2009 року дитину разом з іншими дітьми було направлено в літній оздоровчій табір , до якого відповідач не приїжджала  і дитину не відвідувала.

               Із допиту свідка ОСОБА_6, допитаної під час судового розгляду вбачається,  що малолітня ОСОБА_3 поступила до центру «Дитяча надія» в психологічно занедбаному стані, була дуже замкнута та налякана. В зв’язку з цим з нею індивідуально  працювали спеціалісти  з метою покращити психологічний стан та розвиток дитини  відповідно її віку. Відповідач дійсно відвідувала у зазначені дні малолітню дитину,  при цьому обмежувалась загальними запитаннями, не приділяла уваги розвитку дитини, її здібностей, не цікавилась її інтересами та не намагалась забезпечити необхідними речами. З боку Центру «Дитяча надія» відповідачу було запропоновано підтримку у налагодженні стосунків з дитиною, та запропоновані заходи щодо покращення відносини в родині, а також умов проживання та реєстрації шлюбу. Від запропонованих пропозицій відповідач відмовилась, мотивуючи це тим, що вона має можливість самостійно налагодити стосунки з дитиною, та здійснити інші заходи щодо  її виховання.  При цьому як зазначив свідок   крім реєстрації шлюбу відповідачем не було вчинено жодної дії спрямованої на  усунення  причин, які перешкоджали не належному вихованню дитини.

               Розпорядженням Печерської районної у м. Києві державної адміністрації  від 27.07.2009р. №602 опікуном малолітньої ОСОБА_3 було призначено  ОСОБА_4

               В судовому засіданні було з’ясовано, що про призначення опікуна відповідач  ОСОБА_2 довідалась лише з  копії позовної заяви. До цього відповідач не намагалась отримати будь-яку інформацію про стан здоров’я своєї дитини, про її місце знаходження , умови  проживання , навчання та інші відомості. На сьогоднішній день відповідач  не має  місця реєстрації в м. Києві, проживає разом з чоловіком ОСОБА_7, офіційно не працює.  Із рапорту дільничного інспектора  Печерського РУГУ МВС України в м. Києві  ОСОБА_8 видно, що ОСОБА_2, яка  знаходиться на обліку в контрольно-виправній інспекції Печерського РУ,  на протязі тривалого часу зловживає спиртними напоями , у зв’язку з чим  з нею систематично проводяться профілактичні бесіди.    

               Із показів свідка ОСОБА_4. допитаної під час судового розгляду, вбачається, що дитина пройшла первинну адаптацію в родині, добре контактує з дітьми - вихованцями дитячого будинку сімейного типу. З 01 вересня 2009 року дитина відвідує загальноосвітню школу м. Львова, має значні позитивні результати  в розвитку. Свідок зазначила, що покращення розвитку дитини відбулось внаслідок постійного спілкування з нею, відвідування нею занять ,в тому числі позашкільних, постійного вдосконалення її здібностей. При цьому свідок зазначила, що при спілкуванні з дитиною, остання  жодного разу не згадала матір, будь-яких  яскравих вражень пов’язаних з нею, та не виявляла наміру повернутись до неї.

             Із актів складених працівниками Служби  у справах дітей Печерської районної у м. Києві  державної адміністрації видно, що з жовтня 2008 року по жовтень 2009 року комісія намагалась обстежити житлово-побутові умови відповідача ОСОБА_2  в АДРЕСА_1 з метою здійснення контролю за усуненням недоліків у квартирі. Обстежити умови та приведення відповідачем житлово-побутових умов в належний стан виявилось неможливим з причин неможливості потрапити до квартири. Так, із актів вбачається, що при намаганні комісії потрапити до квартири двері мешканцями не відчинялись. 07 липня 2009 року комісія відповідачем була допущена до обстеження квартири, де виявила незначне  часткове приведення приміщення в належний стан.    

             На даний час ОСОБА_3 знаходиться під опікою матері-вихователя дитячого будинку сімейного типу ОСОБА_4, проживає разом з іншими дітьми в належних умовах, з усіма зручностями та засобами для навчання. Із характеристики ОСОБА_3 наданої  класним керівником та директором школи, видно , що дівчинка досягла значних позитивних результатів завдяки постійній співпраці опікунів та педагогів.  

             Оцінивши в сукупності встановлені обставини, суд прийшов до переконання про доведеність вимог позивача щодо позбавлення батьківських прав відповідача відносно її малолітньої доньки, оскільки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов’язків не здійснюючи їх та байдуже ставлячись до потреб дитини в  її фізичному, духовному  та моральному розвитку.

             Суд враховує те, що незважаючи на притягнення до кримінальної відповідальності за злісне невиконання матір’ю встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною, що спричинило тяжкі наслідки, на винесене  судом рішення  , яким було відмовлено в позбавленні батьківських прав , однак відібрано  дитину та передано на піклування органу опіки та піклування, з попередженням відповідача ОСОБА_2 про необхідність  змінити ставлення до дитини, відповідач своєї поведінки не змінила, умов проживання в належний вигляд не привела, свого відношення до здоров’я, фізичного,  духовного та морального розвитку дитини не змінила.

            До такого висновку суд прийшов вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_2, яка фактично підтвердила те, що відвідувала дитину не більше десяти разів з 04 вересня 2008 року  по червень 2009 року, уклала шлюб з ОСОБА_7, з яким проживає в АДРЕСА_1, за вказаним місцем проживання не зареєстрована, офіційного доходу не має.  

            Надані відповідачем пояснення  та зібрані докази переконують суд в тому, що відповідач  не здійснювала і не здійснює своїх батьківських обов’язків навіть після відібрання  малолітньої дитини та передачу її під опіку державному органу, не піклується про її здоров’я ,  фізичний, духовний та моральний розвиток, не здійснила  жодних дійових заходів для покращення умов проживання та налагодження стосунків з дитиною. Відсутність  з боку відповідача  дійових заходів протягом виправного строку, що складає більше ніж рік ,  свідчить про те, що відповідач і в подальшому   не має наміру піклуватись  про свою малолітню дитину,  забезпечити її  усім необхідним для розвитку , та готувати її  до самостійного життя . Заперечення відповідача суд відхиляє, оскільки крім голослівних тверджень про бажання піклуватись про дитину , достовірних відомостей  та доказів здійснення заходів піклування протягом вказаного періоду та на даний час  під час судового розгляду нею  надано не було.

            З урахуванням встановлених обставин, суд вважає , що позбавлення відповідача ОСОБА_2  батьківських прав відносно її малолітньої дитини  є повністю обґрунтованим та відповідатиме  насамперед інтересам дитини.    

            Відповідно до  ст. 166 Сімейного кодексу України  особа, яка позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку  щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою  вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

            Відповідно до ст.180 цього ж кодексу батьки зобов»язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

           Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

           Відповідно до ст.183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти  на дитину, визначається судом.

          Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

          Вимоги позивача щодо стягнення аліментів на користь опікуна  малолітньої ОСОБА_3  на її утримання  є цілком виправданими, з огляду на те, що позбавлення батьківських обов’язків не звільняє від обов’язку утримувати дитину до її повноліття.

           Частку суд визначає з урахуванням можливості відповідача сплачувати аліменти та необхідності дитини в її отриманні.

            При цьому вимоги позивача щодо призначення в  подальшому державної допомоги на утримання дитини у разі якщо відповідач не в змозі буде утримувати  дитину, задоволені в даний час не можуть бути, оскільки така допомога призначається лише у випадках, встановлених частиною восьмою ст. 181 Сімейного кодексу України після їх настання.  

            На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 150,155,164,166,180,181,183,191  Сімейного кодексу України, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215,367 ЦПК України, суд –                            

                                   В И Р І Ш И В :

             Позов  задовольнити частково .

             Позбавити   ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3    , ІНФОРМАЦІЯ_2.

             Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м. Києва, громадянки України   на користь ОСОБА_4  аліменти на утримання  неповнолітньої  ОСОБА_3   , ІНФОРМАЦІЯ_2  розмірі ј частини всіх її  доходів , але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,    щомісячно, починаючи з 27 жовтня  2009 року  та до досягнення дитиною  повноліття.  

             Рішення суду в частині стягнення аліментів допустити до негайного виконання.

             Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120грн.

              Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти  діб та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти діб.

Суддя