Справа №2-5744/09р.
Р І Ш Е Н Н Я(ЗАОЧНЕ)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2009 року Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого –судді Цокол Л.І.
при секретарі Кирей О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третьої особи Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» про визнання частки у праві спільної сумісної власності ,
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду і просить визнати за ним Ѕ частину АДРЕСА_1, зобов’язати третю особу КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» зареєструвати за позивачем право власності на вказану частину нерухомого майна . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час знаходження в шлюбі ним спільно з відповідачем було придбано вищевказане нерухоме майно, яке відповідач оформив на своє ім’я, що в даний час позбавляє його можливості реалізувати своє право на вказане майно.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилась, про час і місце судового розгляду повідомлялась належним чином за відомим місцем проживання.
Суд вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу ,належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Під час судового розгляду встановлено, що сторони ОСОБА_1 і ОСОБА_2 знаходились в зареєстрованому шлюбі з 01 червня 1996 року по 20 липня 2009 року.
23 березня 2001 року подружжям було придбано нерухоме майно – квартира АДРЕСА_1 .
Вищевикладені обставини справи свідчать про те, що АДРЕСА_1 була придбана за час шлюбу подружжя , а отже є їх спільною сумісною власністю.
Отже суд прийшов до переконання, що в цій частині вимоги позивача цілком обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Вимоги про зобов’язання третю особу зареєструвати право власності за позивачем задоволенню не підлягають, виходячи з відсутності об’єктивних підстав. Так, третя особа не може бути зобов’язана до вчинення дій рішенням суду. Під час судового розгляду не було доведено спірних відносин між сторонами щодо реєстрації права власності на об’єкт нерухомого майна. При цьому, суд зазначає, що рішення суду є підставою для здійснення реєстрації права власності третьою особою при звернені позивача в порядку встановленому чинним законодавством.
На підставі викладеного та керуючись ст. 16 ЦК України, ст.ст. 60, 61,69-71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 8,10,60,208,212,213,214,215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину АДРЕСА_1
Іншу Ѕ частину АДРЕСА_1 залишити у власності ОСОБА_2.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти діб та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти діб.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя