АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“24” грудня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Фащевської Н.Є.
Суддів – Жолудько Л.Д., Дикун С.І.
при секретарі – Любчик Л.В.
з участю – представника апелянта ОСОБА_1,представника ВАТ ВТБ Банк Королевича А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк про захист прав споживачів, визнання частково недійсним кредитного договору№ 4/17000001-52 від 30.04.2008 р. та стягнення коштів,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк (далі-банк) про визнання недійсним з моменту укладення п. 8.1 кредитного договору №4/17000001-52 від 30.04.2008 р. та стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 16029,04 доларів США.
Заявлені вимоги мотивувала тим, що при укладенні кредитного договору вона не мала можливості запропонувати інші умови договору, оцінити законність та вигідність окремих положень договору; а також, банком не надано розрахунку сукупної вартості кредиту та не доведено інформації, що погашення кредиту ануїтетними платежами є невигідною для споживача умовою договору. Позивачка зазначила, що передбаченими п.8.1 положеннями договору відповідач ввів її в оману шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності та замовчування обставин, котрі мають істотне значення для угоди, що укладається. Позивачка просила визнати недійсним з моменту укладення вказаний пункт угоди на підставі ст.230 ЦК України та ч.5 ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів”. А також просила стягнути з банку 16029,04 доларів США, безпідставно отриманих за час дії договору, посилаючись на норму ст.1212 ЦК України.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29 жовтня 2009 року у позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема вказала, що їй при укладенні договору не було повідомлено про умови та порядок ануїтетного погашення кредиту, що порушує її права як споживача банківських послуг, однак суд не звернув уваги на даний факт.
У судовому засіданні представник апелянта підтримала вимоги апеляційної скарги, представник банку заперечив відносно задоволення скарги, рішення суду вважає законним та обгрунтованим.
Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи із слідуючого.
Судом встановлено, що 30 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та банком було укладено кредитний договір №4/17000001-52, за яким банк надав позичальнику кредит на суму 163 000 доларів США на строк до 28.04.2028 року із сплатою 13,5 % річних у валюті кредиту за користування кредитом. Календарним графіком до даного договору передбачено
Вимогами п. 8. 1 договору прередбачено, що платежі по погашенню кредиту та процентів за користування кредитом здійснюються позичальником щомісячно ануїтетним платежем в сумі не менше ніж 1990 доларів США в період з 21 по 28 число кожного місяця, починаючи із травня 2008 року згідно з Додатком 1 до цього кредитного договору (графік повернення кредиту і сплати процентів та розрахунок вартості супутніх послуг - надалі графік), який є невід' ємною частиною договору.
Платіжним календарем кредитного договору №4/17000001-52 від 30.04.2008р., підписаним та не оспореним сторонами, передбачено графік погашення заборгованості за вищевказаним договором, а саме: дата платежу, сума залишку, сума погашення, сума відсотків, що підлягають нарахуванню, кількість днів та сума відсотків, що підлягає сплаті.
ОСОБА_3 при укладенні договору була повідомлена про умови надання та погашення кредиту.
Доказів, що у момент укладення договору та його підписання позивачка не мала можливості ознайомитись з окремими положеннями кредитного договору, зокрема п.8.1, а банк, пропонуючи укласти кредитний договір на умовах ануїтетного погашення, навмисно ввів її в оману шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, суду не представлено.
За вимогами ст.6,627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 229 - 233 ЦК правочин, здійснений під впливом обману є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним. Заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведений факт обману.
Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел - особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла всією інформацією, не вступила у у правовідносини, невигідні для неї. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, виходив з того, що позивачкою не доведено наявності навмисного цілеспрямованого введення її банком в оману щодо фактів, які впливають на укладення оспорюваного пункту договору. Позивач при укладенні договору був ознайомлений з умовами кредитного договору та погодився на такі умови кредитування шляхом підписання договору та часткового його виконання. Порушень вимог Закону України «Про захист прав споживачів», ст..55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» оспорюваним положенням договору не встановлено. А також, що позовні вимоги про стягнення з банку безпідставно набутих 16029,04 доларів США, не підлягають до задоволення, оскільки зазначені грошові кошти були сплачені позивачкою банку на виконання умов кредитного договору і доказів, що спірні кошти набуті банком без достатньої правової підстави, суду не представлено.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду, як таким, що відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Посилання апелянта, що їй при укладенні договору не було повідомлено банком про умови та порядок погашення кредиту, що порушує його права споживача банківських послуг, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки із матеріалів справи: підписаних позивачем кредитного договору від 30.04.2008 року та платіжного календаря, вбачається, що позивач був освідомлений щодо всіх умов договору, зокрема, дат платежу, сум залишку, сум погашення, сум відсотків, що підлягають нарахуванню, кількість днів та сума відсотків, що підлягає сплаті; з умовами договору позивач погодився, підписавши договір та платіжний календар, а також провівши часткове виконання договору.
Підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
з оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області С.І. Дикун