Судове рішення #7262504

Справа № 2-3019/09                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10 грудня 2009 року                                                 Індустріальний районний суд

                                                   м. Дніпропетровська

У складі:    

Головуючого         – судді Галічий В.М.

    При секретарі     – Губа В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - агентство нерухомості «Базис – Партнер» в особі ОСОБА_3, про стягнення грошових коштів , -

В С Т А Н О В И В :

    У липні  2009 року позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2, третя особа - агентство нерухомості «Базис – Партнер» в особі ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві та в ході судового засідання позивач, посилався на те, що 30 березня 2009 року з метою придбання в особисту власність будинку, позивач звернувся до АН «Базис – Партнер», з яким уклав відповідний договір від 30.03.2009 року. Згідно договору третя особа зобов’язана знайти і запропонувати позивачу об’єкти нерухомості згідно побажанню замовника. 30.03.2009 року третьою особою позивачу було запропоновано придбати ? частину житлового будинку, що розташований на земельній ділянці розміром 0,0171 га. за адресою: АДРЕСА_1, який належить відповідачу. В той же день, а саме 30.03.2009 року, в приміщенні АН «Базис – Партнер» в присутності представника агентства ОСОБА_4 між позивачем та відповідачем був укладений попередній договір купівлі-продажу спірного домоволодіння. Згідно даного договору відповідач зобов’язується продати позивачу частину спірного домоволодіння з приватизованою земельною ділянкою розміром 0,0171 га. за адресою: АДРЕСА_2. Вартість домоволодіння на момент підписання договору складала 29 000 доларів США. Згідно п. 2.1. договору сторони досягли згоди про намір укласти договір купівлі-продажу спірного домоволодіння до 02.06.2009 року. З метою зобов’язання укладання основного договору позивач передав відповідачу суму в розмірі 6 000 доларів США (еквівалентну 46 200 грн.). 11 червня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду, згідно якої термін укладання договору купівлі-продажу продовжений до 03 липня 2009 року. На момент закінчення терміну попереднього договору і додаткової угоди відповідач, не пояснюючи причини, відмовився нотаріально укласти договір купівлі-продажу  спірного домоволодіння, а також повернути позивачеві суму в розмірі 6 000 доларів США . З урахуванням викладеного, просив суд стягнути з відповідача на його користь 92.400,00 грн.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав, на їх задоволенні наполягав.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в межах суми завдатку, а саме 46.200,00 грн.

Третя особа у судове засідання не з’явилася, про день та час його проведення повідомлялася належним чином.  

Вислухавши пояснення осіб, що приймають участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 30 березня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено попередній договір. Згідно даного договору відповідач зобов’язується продати позивачу частину спірного домоволодіння з приватизованою земельною ділянкою розміром 0,0171 га. за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 7-10).

Згідно п. 2.1. договору сторони досягли згоди про намір укласти договір купівлі-продажу спірного домоволодіння до 02.06.2009 року. З метою зобов’язання укладання основного договору позивач передав відповідачу суму в розмірі 6 000 доларів США (еквівалентну 46 200 грн.) (а.с. 8).

11 червня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду, згідно якої термін укладання договору купівлі-продажу був продовжений до 03 липня 2009 року (а.с. 10) .

В подальшому договір купівлі-продажу домоволодіння з приватизованою земельною ділянкою розміром 0,0171 га. за адресою: АДРЕСА_2,  між сторонами укладений не був з вини відповідача ОСОБА_2  

Згідно п. 5.2. Договору, якщо договір купівлі-продажу не було укладено з вини продавця, він повинен повернути гарантійну суму, а також виплатити неустойку в розмірі гарантійної суми (а.с. 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актами цивільного законодавства.

У відповідності зі ст. 570 ЦК України, задатком є грошова  сума чи рухоме майно, що видається кредитору боржником у рахунок належних з його за договором платежів, у підтвердження зобов'язання і забезпечення його виконання.

Відповідач ОСОБА_2 свої зобов’язання за умовами попереднього договору від 30.03.2009 року перед позивачем ОСОБА_1 не виконав.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов’язку в натурі.

Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України, судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення, пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 526, 549, 551, 570,635 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 57-60,  64, 79, 88, 131, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -                                                

В И Р І Ш И В :

Позов – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 92.400, 00 грн.   (дев’яносто дві тисячі чотириста гривень 00 коп.) .

В порядку розподілу судових витрат стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1.176, 00 грн. (одну тисячу сто сімдесят шість гривень 00 коп.) судових витрат .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                     В.М. Галічий

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація