Постанова

Іменем України

26 червня 2018 року

м. Київ

справа № 761/20302/17

провадження № 61-13051св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя - доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., Усика Г.І.,

учасники справи:

заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гадячсир»,

заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк»,

представник заінтересованої особи - ОСОБА_5,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді АгрікольБанк» на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року у складі судді Рубан С. М.,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гадячсир» (далі - ТОВ «Гадячсир») звернулося до суду із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 17 січня 2017 року у справі № АС № 367у/2016 за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді АгрікольБанк» (далі - ПАТ «Креді Агрколь Банк») до ТОВ «Гадячсир» про стягнення 13 970 179,48 доларів США та 249 039 663,83 грн, а також 63 623,32 доларів США на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 червня 2017 року, у складі судді Притули Н. Г., заяву ТОВ «Гадячсир» залишено без розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2017 року, у складі судді Соколової В. В., апеляційну скаргу ТОВ «Гадячсир» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2017 року залишено без руху, надано заявникові строк для усунення виявлених у ній недоліків протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали суду.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 19 липня 2017 року, у складі судді Соколової В. В., поновлено ТОВ «Гадячсир» строк на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2017 року. Відкрите апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ТОВ «Гадячсир».

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року, у складі колегії суддів: Соколової В. В., Немировської О. В., Чобіток А. О., апеляційну скаргу ТОВ «Гадячсир» задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2017 року скасовано і передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року, у складі судді Притули Н. Г. заяву ТОВ «Гадячсир» залишено без руху.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 12 січня 2018 року, у складі судді Притули Н. Г., направлено цивільну справу за заявою ТОВ «Гадячсир» до Апеляційного суду міста Києва.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до вимог частини другої, третьої статті 23, частини четвертої статті 454 ЦПК України, ця категорія справ - про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу підлягає розгляду апеляційним загальним судом, як судом першої інстанції, а тому суд першої інстанції вважав, що розгляд цього клопотання не належить до інстанційної юрисдикції Шевченківського районного суду м. Києва, оскільки відповідно до положень чинного ЦПК України, суди першої інстанції не уповноважені розглядати по суті зазначену категорію справ.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року, у складі судді Рубан С. М., цивільну справу за заявою ТОВ «Гадячсир» повернуто Шевченківському районному суду м. Києва для розгляду відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що справу за заявою ТОВ «Гадячсир» було передано судді в суді першої інстанції до набрання 15 грудня 2017 року чинності ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Таким чином ця справа підлягає розгляду Шевченківським районним судом м. Києва, як судом першої інстанції за правилами визначеними Розділом VІІІ ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

При цьому, повертаючи справу Шевченківському районному суду м. Києва для розгляду, суд апеляційної інстанції взяв до уваги вимоги статті 32 ЦПК України про те, що спори між судами про підсудність не допускаються, але у цьому випадку, суд першої інстанції помилково визначив інстанційну юрисдикцію цієї справи суду апеляційної інстанції, оскільки Перехідними положеннями ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року не передбачено передачі за інстанційною юрисдикцією тих справ, які надійшли до судів першої інстанції до набрання чинності ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

У касаційній скарзі ПАТ «Креді Агріколь Банк» просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення ним питання щодо її прийняття до свого провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що з урахуванням вимог ЦПК України ця справа повинна розглядатись судом апеляційної інстанції, як судом першої інстанції. Приймаючи судове рішення про повернення справи суду першої інстанції, апеляційний суд фактично усунувся від виконання своїх процесуальних повноважень та обов'язків.

23 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Креді Агріколь».

23 квітня 2018 року ТОВ «Гадячсир» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ПАТ «Креді Агріколь», у якому просило закрити касаційне провадження у цій справі або залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2016 року справу призначено до розгляду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України 2004 року, статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

03 жовтня 2017 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, відповідно до якого було прийняту нову редакцію Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною другою статті 23 ЦПК України встановлено, що справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦПК України справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються:

1) якщо місце арбітражу знаходиться на території України - апеляційними загальними судами за місцезнаходженням арбітражу;

2) якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України - апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Згідно з частиною четвертою статті 454 ЦПК України заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного загального суду за місцезнаходженням арбітражу.

Пунктом 9 частини першої Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (пункт 11 частини першої Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України).

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, оскільки ТОВ «Гадячсир» звернулось до суду з цією заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 17 січня 2017 року у справі № АС № 367у/2016 у червні 2017 року,а ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24 жовтня 2017 року справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд, взявши до уваги вимоги статті 32 ЦПК України про те, що спори між судами про підсудність не допускаються, дійшов правильного висновку про повернення справи Шевченківському районному суду м. Києва для розгляду, та зауважив, що в цьому випадку, суд першої інстанції помилково визначив інстанційну юрисдикцію цієї справи суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді:В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

О. В. Ступак

Г. І. Усик