Справа № 2-994/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007р. Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Пшонка P.M.
при секретарі - Тищенко І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, суд -
ВСТАНОВИВ:
В січні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 боргу відповідно до розписки у розмірі 41915,00 грн., посилаючись на те, що протягом 1988-2001 років він за усною домовленістю охороняв приватні будинки в с Здорівка Васильківського району, за що повинен був отримувати щомісяця 500 доларів СІЛА. За зазначений період склалася заборгованість у сумі 8800 доларів США, про що ОСОБА_2 була видана розписка, в якій він зобов'язувався повернути гроші до 14 червня 2002 p., але свої зобов'язання виконав лише частково на суму 500 доларів США в лютому 2004 р.
Посилаючись на норми ст. 116 КЗпП України, ст.ст. 264, 625 ЦК України позивач просить суд винести рішення, яким стягнути з відповідача борг відповідно до розписки в сумі 41915,00 грн., середній заробіток за весь час затримки по день ухвалення рішення.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд винести рішення, яким задовольнити їх у повному обсязі.
Представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що у період 1997-2001 pp.. за усною домовленістю сусіда відповідача ОСОБА_3 позивач виконував за винагороду різні доручення побутового характеру для ОСОБА_2 та його сусіда ОСОБА_3., оскільки постійно проживав у с Здорівка. Договір побутового підряду між сторонами не укладався. Розпискою від 14.06.2001 року відповідач підтвердив заборгованість за охорону двох будинків у сумі 8800 доларів США і зазначив строк погашення в один рік. Представник відповідача вважає відносини між ним та відповідачем були не трудовими, а за договором побутового підряду. Стягнення боргу відповідно розписки вважає неможливим, оскільки минув строк позовної давності.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню на підставі наступного.
Відповідно до ст. 2 КзпП України працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу з фізичною особою, письмова форма якого є обов'язковою згідно ст. 24 КзпП України. Позивач не надав суду письмового договору про свої правовідносини з відповідачем і в судовому засіданні підтвердив, що такого договору не укладалося. З цього суд виходить, що правовідносини між позивачем та відповідачем не були трудовими.
2
В свою чергу суд критично ставиться до показів представників обох сторін, оскільки вони містять суперечливі відомості і тому суд не може прийняти їх як належні докази.
Єдиним документом у справі, що підтверджує наявність правовідносин між позивачем та відповідачем є розписка від 14.06.2001 p., яка підтверджує заборгованість за охорону двох будинків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в сумі 8800 доларів США.
Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем мали місце взаємовідносини, що підпадають під визначення ст.ст. 332,333 ЦК Української РСР / в редакції 1963 року /, що діяв в період цих правовідносин - а саме договір підряду на охорону приватних будинків. З розписки випливає сума боргу відповідача перед позивачем 4400 доларів США - половина від зазначеної заборгованості.
Також з розписки чітко можна встановити строк протягом якого позивач повинен був звернутися до суду за захистом своїх інтересів. Цей строк відповідно до ст. 257 ЦК України / в редакції 2003 р. / або ст.71 ЦК Української РСР / в редакції 1963 p./ становить три роки і починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ст.261 ЦК України / в редакції 2003 р. /, або ст. 76 ЦК Української РСР /в редакції 1963 р./) Тобто строк позовної давності стосовно правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем закінчився 16 червня 2005 р. Позивач звернувся до суду у січні 2007 р. чим пропустив трирічний строк звернення до суду.
Оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності та в співставленні, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні належними доказами, не відповідають дійсним обставинам справи та правовідносинам, що склалися між сторонами, у зв'язку з чим не підлягають задоволенню
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 24 КЗпП України, ст..ст. 257,261 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України ,-
ВИРІШИВ:
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.