Справа № 2-1663/09

Р І Ш Е Н Н Я

   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2009 року          Київський районний суд м. Полтави в складі:

        головуючого судді                 -  Чумак О.В.

        при секретарі                     -  Кравченко О.М.

        за участю  

            позивача                 -  ОСОБА_1

            представника   відповідача         -  ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про стягнення відсотків за договором банківського вкладу,-

                          ВСТАНОВИВ:

В березні 2009 року позивач звернувся в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Родовід Банк" (відповідно до внесених до Статуту змін – Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк») про стягнення банківського вкладу з нарахованими відсотками, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 28.02.2008 року між ним та відповідачем був укладений договір банківського вкладу № ДРГ.195.ОЩ 12-985/02-2008. За вказаним договором ним на рахунок відповідача внесено грошові кошти в  сумі 30 000 грн. строком на 12 місяців з датою повернення вкладу 02.03.2009 року. Згідно п. 2.2. Договору за повний строк зберігання суми вкладу відповідач зобов’язувався нарахувати та виплатити йому 16,5 процентів річних від суми вкладу.  Також за умовами договору Банк зобов’язувався повернути вклад на першу вимогу вкладника. Після закінчення строку дії договору, він звернувся до відповідача з вимогою про повернення банківського вкладу. Проте відповідач безпідставно відмовляється повернути внесені ним на депозитний рахунок кошти, чим порушує його права та умови договору.  В зв’язку з чим просив стягнути з відповідача на його користь 30 000 грн. депозитного вкладу, а також відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 4950 грн.. Також просив стягнути з відповідача, завдану йому моральну шкоду, яку він оцінює в 5000 грн.

В ході розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на його користь відсотки за користування депозитом в розмірі 2778 грн. 90 коп., посилаючись на те, що 11.08.2009 року відповідач повернув йому вклад в сумі 30 000 грн. та виплатив відсотки на суму депозитного вкладу в розмірі 16,5% річних від суми вкладу. Разом з тим в період з 02.03.2009 року по 10.08.2009 року відповідач безпідставно використовував його кошти в сумі 30 000 грн. На даний час відсотки по депозитному вкладу, що пропонуються відповідачем складають 21% річних. Вважає, що він має право на отримання даних відсотків за період з 02.03.2009 року по 10.08.2009 року.

В ході розгляду справи позивачем була подана заява про відмову від позову в частині стягнення на його користь моральної шкоди. Вказана відмова прийнята судом і ухвалою суду від 09.11.2009 року провадження по справі в цій частині закрито.

В судовому засіданні позивач змінені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові. Зазначив, що відповідно до умов договору відсотки за користування депозитом складали 16,5% річних. Додаткового договору, щодо нарахування та сплати відсотків в розмірі 21% річних за користування депозитом він з банком не укладав, але вважає, що він має право на їх отримання враховуючи те, що банк в період з 02.03.2009 року по 10.08.2009 року користувався належними йому коштами.

    Представник відповідача  позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що в зв’язку з введенням мораторію та тимчасової адміністрації банк не мав можливості виконати свої зобов’язання перед позивачем.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.02.2008 року між ВАТ "Родовід Банк" та  ОСОБА_1 укладено договір № ДРГ.195.ОЩ 12-985/02-2008  про строковий банківський вклад «Ощадний».  Згідно якого позивачем внесено грошові кошти в сумі  30000 грн. строком на 12 місяців 2 дні з датою повернення вкладу 02.03.2009 року та  сплатою владнику 16,5% річних від суми вкладу.

Відповідно до п.4.3.2. вказаного вище договору банк зобов’язувався на першу вимогу вкладника повернути вклад та виплатити проценти на вкладом на умовах та в строки, встановлені цим договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення.

Пунктами 2.3 та 4.1.3. вказаного договору сторони зазначили, що вкладник має право на дострокове повернення вкладу відповідно до чинного законодавства, попередивши про це другу сторону за два банківські дні до плануємої  дати одержання коштів.

Також судом встановлено та визнавалося сторонами, що  02.03.2009 року позивач, посилаючись  на  пункти  2.3., 4.2.1, 4.3.2  договору №  ДРГ.195.ОЩ 12-985/02-2008, звернувся до відповідача з заявою про повернення йому суми вкладу, в якій просив  повернути вклад.

Разом з тим, відповідач в порушення умов договору у встановлений строк не виконав взятого на себе зобов’язання та не повернув суму вкладу 02.03.2009 року.

На час розгляду справи судом 10.08.2009 року відповідач повернув позивачу вклад.

Підтримуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача відсотків за період з 02.03.2009 року по 10.08.2009 року в розмірі 21% річних, позивач посилався на те, що саме такий відсоток пропонує банк на даний час за користування депозитними коштами.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування сумою вкладу в розмірі 21% річних суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог  цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Пунктом 2.2. Договору №  ДРГ.195.ОЩ 12-985/02-2008 від 28.02.2008 року сторони передбачили, що за повний строк зберігання суми вкладу, зазначений в п. 1.1 Договору, Банк нараховує та виплачує вкладнику 16,5 процентів річних від суми вкладу.

Також судом встановлено, що сторони не змінювали умов договору в частині розміру відсотків та не укладали додаткового договору щодо збільшення розміру відсотків за користування банківським вкладом.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення на його користь 21% річних за користування вкладом за період з 02.03.2009 року по 10.08.2009 року.  

           При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується положенням ст.88 ЦПК України, якою в частині 1 передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

Оскільки суд прийшов до висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі, понесені ним судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10,11, 60, 209, 213-215 ЦПК України,  ст.ст. 525,  526, 625, 1060 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

    У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" про стягнення відсотків за договором банківського вкладу – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня його проголошення та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви  про апеляційне оскарження.

Суддя Київського районного

суду м. Полтави                                 О.В. Чумак