П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  822/1142/18                                                          

Головуючий у 1-й інстанції:  Гнап Д.Д.

                              Суддя-доповідач:  ОСОБА_1

12 липня 2018 року                                                                                                                

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:  Загороднюка А.Г.

суддів:  Драчук Т. О.  Полотнянка Ю.П. ,  

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ліквідаційної комісії УМВС України у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

20 березня 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Ліквідаційної комісії УМВС України у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та  зобов’язання вчинити дії.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти постанову про задоволення адміністративного позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

За приписами статті 311 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, 06 листопада 2015 у зв'язку з організаційно - штатними змінами та набранням чинності Закону України "Про національну поліцію» позивача звільнено з органів внутрішніх справ.

07 листопада 2015 року позивача прийнято на службу до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.

Наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №140 о/с від 29 червня 2016 року позивача звільнено зі служби в поліції.

29 липня 2016 року позивачу встановлена ІІ група інвалідності в зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою МСЕК серії АВ № 0795875, виданою 29 липня 2016 року.

26 лютого 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою (рапортом) з метою нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.

Листом №29/з-137 від 15 березня 2018 року ліквідаційна комісія управління МВС України в Хмельницькій області відмовила позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги, з підстав того, що після служби в ОВС позивач проходив службу в поліції, а отже втратив своє право на виплату грошової одноразової грошової допомоги як міліціонер.

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що  останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області, тому на нього поширюються норми Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 4 частини 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку № 4.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію».

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком № 850.

Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Пунктом 2 Порядку № 850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з розділом ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про міліцію".

Разом з тим, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Згідно з частиною 2 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі, смерті чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону України "Про Національну поліцію", наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2016 року № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України № 1277/29409 від 22 вересня 2016 року, пункт 5 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з розділом ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (розділ ІІІ Порядку № 4).

Відтак, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з установлення йому інвалідності, причиною якої є наявність у нього захворювання, яке пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло 29 липня 2016 року, тобто у період дії Закону України "Про Національну поліцію".

Позивачу з 29 липня 2016 року встановлено IІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період коли діяв Закон України "Про Національну поліцію", а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону України "Про Національну поліцію" (90 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату).

Відтак, оскільки останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області і право на отримання допомоги виникло під час дії Закону України "Про Національну поліцію", то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України "Про Національну поліцію", у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно пункту 4 частини першої статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку № 4.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21 лютого 2018 року в адміністративній справі № 127/8696/17, від 27 березня 2018 року в адміністративній справі № 822/2595/17.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року слід залишити без змін. 

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а  рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки передбачені статтею 325 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_3  ОСОБА_4