Справа № 378/1077/17 Головуючий у І інстанції Марущак Н. М.

Провадження № 22-ц/780/2317/18 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.

Категорія 46 11.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Журби С.О., Кулішенка Ю.М.,

секретар судового засідання: Гуторка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 березня 2018 року у складі судді Марущак Н.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до Таращанської міської ради Київської області, ОСОБА_4 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, обґрунтовуючи його тим, що 29 січня 1986 року рішенням Таращанської міської ради №13 йому виділено земельну ділянку розміром 0,06 га для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 На підставі рішення сесії Таращанської міської ради №47-5-У від 26 жовтня 2006 року йому надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд. Рішенням Таращанської міської ради №734-56-VI від 29 січня 2016 року (п.3.2) було скасовано вищевказане рішення міської ради від 26 жовтня 2006 року в частині надання йому дозволу на розробку технічної документації. Постановою Таращанського районного суду від 01 липня 2015 року та додатковою постановою суду від 16 лютого 2016 року визнані незаконними та скасовано пункт 3.2 рішення Таращанської міської ради Київської області №734-56-VI від 29 січня 2015 року в частині скасування надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та пункт 3.1 рішення Таращанської міської ради Київської області №787-59-УІ від 28 квітня 2015 року, яким відмовлено у наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, площею 0,04 га. Проте, всупереч рішенням суду Таращанська міська рада та ОСОБА_4 05 травня 2016 року уклали договір оренди земельної ділянки №298 на період будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд. Позивач вважає, що вказаний договір суперечить вимогам закону та порушує його права з огляду на вищезазначене рішення суду. Крім того, як вбачається зі змісту договору оренди, грошова оцінка землі не проводилася, що прямо суперечить вимогам закону.

Тому, позивач просив суд визнати договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 за №298 від 05 травня 2016 року, укладений між Таращанською міською радою Київської області та ОСОБА_4 недійсним.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 19 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити. Вважає, що 23 березня 2018 року державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку, яку орендує ОСОБА_4 Вважає, що відповідачами до надано доказів правомірності укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки при передачі земельної ділянки не проводилися земельні торги.

Відповідач Таращанська міська рада надала відзив на апеляційну скаргу, у якому вказала, що рішенням Таращанської міської ради ОСОБА_2 було надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки по вул. Тесленка, 7, площею 0,10 га, а не земельної ділянки по провулку Дільничий, 5, площею, 0,04 га. Крім того, рішення про об'єднання вказаних земельних ділянок не приймалося. Вказує, що позивач помилково вважає, що при наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки - дана земельна ділянка стає його власністю. Вважає, що земельні торги при передачі земельної ділянки не проводяться.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, і відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що він, виходячи з вимог земельного законодавства України набув законних прав на земельну ділянку, яка розташована по провулку АДРЕСА_4 Київської області, тобто має на неї права, які в разі їх порушення, оспорення чи невизнання повинні бути захищені судом.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст.792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст.12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами.

Відповідно до ч.1, 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.1 ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про оренду землі» об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1 та 2 статті 27 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними обєднаннями та організаціями.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 01липня 2015 року у справі №379/829/15-а встановлено, що 29 січня 1986 року рішенням №13 Таращанської міської ради Київської області ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку розміром 0,06 га для будівництва житлового будинку. Рішенням сесії Таращанської міської ради № 47-5-V від 26 жовтня 2006 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (т.1 а. с.12-зворот, 80).

Пунктом 3 вказаного рішення міської ради ОСОБА_2 вказано, що приступати до використання земельної ділянки без встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документу, що посвідчує право на неї та державної реєстрації забороняється (т.1 а. с.80). Доказів того, що ОСОБА_2 розробив технічну документацію на дану земельну ділянку чи приступив до її розробки, звернувшись з цією метою до землевпорядної організації, останній суду не надав.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року та додатковою постановою від 16 лютого 2016 року визнано незаконними та скасовано п.3.2 рішення Таращанської міської ради від 29 січня 2015 року «Про розгляд заяв і клопотань» в частині скасування надання ОСОБА_2 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо безоплатної передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 та п. 3.1 рішення Таращанської міської ради №787-59-VІ від 28 квітня 2015 року, яким відмовлено ОСОБА_2 в наданні дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,04 га (т.1 а.с.12, 14-15).

ОСОБА_2 неодноразово звертався до Таращанської міської ради з заявами про надання йому в користування для ведення городництва земельної ділянки площею 0,04 га (яка межує з його садибою по вул. Тесленка, 7) та надання дозволу на розробку технічної документації, а саме: 08 квітня 2015 року, 12 серпня 2015 року та 23 листопада 2015 року мотивуючи своє прохання тим, що даною земельною ділянкою він користувався ще з 2006 року (т.1 а.с.179-181).

Проте, ОСОБА_2 рішеннями Таращанської міської ради від 28 квітня 2015 року №787-59-УІ, від 25 серпня 2015 року №839-63-УІ та від 22 грудня 2015 року №38-3-УІІ відмовлено у задоволенні вказаних заяв з підстав невідповідності їх чинному законодавству (т.1 а.с.85, 87, 89).

05 травня 2016 року між Таращанською міською радою та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки №298 по АДРЕСА_2 площею 0,1000 га для будівництва житлового будинку, який зареєстрований в установленому законом порядку.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 18 квітня 2016 року ОСОБА_2 зобов'язано усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 частиною орендованої ним земельної ділянки по провулку АДРЕСА_4 (т.2 а.с.3-5).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2016 року рішення Таращанського районного суду Київської області від 18 квітня 2016 року залишено без змін (т.2 а.с.6-9).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 листопада 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилено, рішення Таращанського районного суду Київської області від 18 квітня 2016 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2016 року залишено без змін (т.2 а.с.10-11).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, установив всі обставини, які вказують на правомірність дій відповідачів при укладанні договору оренди земельної ділянки, і вірно застосував до спірних правовідносин положення статей 210 ЦК України, 12, 40, 116, 124, 125 ЗК України, 16, 17, 27 Закону України «Про оренду землі».

З урахуванням викладеного колегія судів вважає, що право позивача на користування земельною ділянкою не було порушено відповідачами.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що 23 березня 2018 року державним кадастровим реєстратором прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, оскільки земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку, яку орендує ОСОБА_4, відхиляються колегією суддів, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів (висновок судової земельної експертизи), які б свідчили про накладання земельних ділянок. Крім того з рішенням Таращанського районного суду Київської області від 18 квітня 2016 року вбачається, що ОСОБА_2 зобов'язано усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_4 частиною орендованої ним земельної ділянки по провулку АДРЕСА_4, що спростовує його доводи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що відповідачами до надано доказів правомірності укладення договору оренди земельної ділянки, оскільки при передачі земельної ділянки не проводилися земельні торги, також відхиляються колегією суддів, оскільки у відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 19 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено «12» липня 2018 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко

СуддіС.О. Журба

Ю.М. Кулішенко