ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2543/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр Трейдінг"

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду

від 08.11.2017

у складі колегії суддів: Сотнікова С.В. (головуючого), Пантелієнка В.О., Остапенка О.М.

у справі № 910/2543/16

за заявою боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-3"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

1. Постановою Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі № 910/2543/16 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестор-3" банкрутом (далі - ТОВ "Інвестор-3"), відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії ТОВ "Інвестор-3" Яновського Сергія Сергійовича.

2. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ліквідатор банкрута звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Господарського суду міста Києва від 25.04.2016.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

3. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 у справі № 910/2543/16 клопотання ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-3" Яновського Сергія Сергійовича про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишити без розгляду, апеляційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестор-3" Яновського Сергія Сергійовича на постанову Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 у справі № 910/2543/16 не прийнято до розгляду і повернуто скаржнику.

4. Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано наступним.

5. Оскільки нормами Закону України "Про судовий збір" не передбачено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову про визнання боржника банкрутом, відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що це є підставою для залишення без розгляду заявленого ліквідатором клопотання про відстрочення сплати судового збору.

6. Разом з тим, розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, колегією суддів апеляційного суду було встановлено, що скаржником не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги учасникам провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвестор-3", що є порушенням ч. 3 ст. 94 ГПК України.

7. Крім того, колегією суддів встановлено, що апеляційну скаргу подано з пропуском десятиденного строку та без клопотання про відновлення цього строку, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване судове рішення Господарського суду міста Києва прийнято 25.04.2016, тобто останнім днем апеляційного оскарження є 05.05.2016, а звернувся скаржник з апеляційною скаргою 05.10.2017, що підтверджується штампом "Одержано" Господарського суду міста Києва, тобто з пропуском встановленого ч. 1 ст. 93 ГПК України десятиденного строку.

8. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

9. З урахуванням вказаних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ліквідатора на постанову Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 належить не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

10. 17.11.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр Трейдінг" (далі - ТОВ "Сервісний центр Трейдінг") до Вищого господарського суд України подано касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 у справі № 910/2543/16, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Київського апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

11. 03.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа № 910/2543/16 Господарського суду міста Києва разом з вказаною касаційною скаргою ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

12. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/2543/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, заяви) між суддями від 15.02.2018.

13. Ухвалою Верховного Суду від 29.03.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 910/2543/16 Господарського суду міста Києва за касаційною скаргою ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 та призначено її розгляд в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

14. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції ТОВ "Сервісний центр Трейдінг" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 у справі № 910/2543/16 та направити справу до Київського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги ліквідатора ТОВ "Інвестор-3" Яновського С.С. на постанову Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року у справі № 910/2543/16 по суті.

15. Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржувану ухвалу прийнято з порушенням норм процесуального права, а саме ст. 33, 43, 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. Учасники справи не скористались правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

17. Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не буле встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

20. Щодо доводу касаційної скарги про те, що за даними скаржника апеляційна скарга містила клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження, проте апеляційним господарським судом було безпідставно вказано, що таке клопотання відсутнє, колегія суддів зазначає наступне.

21. Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в редакції до 15.12.2017, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставит, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

22. Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

23. Згідно ст. 34 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

24. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

25. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України, в редакції до 15.12.2017, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

27. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

28. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

29. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

30. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

31. Разом з тим, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом міста Києва оскаржуване судове рішення прийнято 25.04.2016, тобто останнім днем апеляційного оскарження є 05.05.2016. Скаржник звернувся з апеляційною скаргою 05.10.2017, що підтверджується штампом "Одержано" Господарського суду міста Києва, тобто з пропуском встановленого десятиденного строку. Проте, клопотання про відновлення такого строку скаржником не заявлено та про причини пропуску строку апеляційному господарському суду не повідомлено.

32. Відтак, доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі щодо наявності клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження, зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції які встановлені у ст. 300 ГПК України.

33. Частиною 3 ст. 94 ГПК України, в редакції до 15.12.2017, передбачено, що до скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

34. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України, в редакції до 15.12.2017, апеляційна скарга не приймається до розгляду та повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам).

35. Разом з тим, розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, судом апеляційної інстанції було встановлено, що скаржником не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги учасникам провадження у справі про банкрутство ТОВ "Інвестор-3", що є порушенням ч. 3 ст. 94 ГПК України, в редакції до 15.12.2017 та підставою для повернення апеляційної скарги без розгляду (п. 2 ч. 1 ст. 97 ГПК України, в редакції до 15.12.2017).

36. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України у чинній редакції за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

37. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ч.1 ст.309 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017).

38. Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 у справі № 910/2543/16 прийнята судом у відповідності до встановлених фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, підстав для її скасування немає.

39. Оскільки підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр Трейдінг" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 у справі № 910/2543/16 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 у справі № 910/2543/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко