Судове рішення #7256039

   

Справа №2-458/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 серпня 2009  року     Київський районний суд м. Полтави в складі:

            головуючого судді             - Чумак О.В.

            при секретарі                 -  Кравченко О.М., Сова О.О.

            за участю

                представника позивача     -  ОСОБА_1

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до Державного підприємства «Енергоефективність» про зміну причин формулювання звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за  час затримки розрахунку при звільненні, компенсації та   моральної шкоди, –

                        ВСТАНОВИВ:

    В листопаді 2008 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Державного підприємства «Енергоефективність» про зміну причини формулювання звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, компенсації та моральної шкоди, посилаючись на те, що з 19.03.2007 року він працював на посаді заступника директора філії ДП «Полтавський регіональний центр з енергозбереження», що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці. З 15.08.2007 року він був переведений на посаду директора філії цього підприємства. Протягом усього періоду роботи у відповідача він жодного разу не отримував заробітну плату, тому 29.09.2008 року він подав заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України та відпрацювавши два тижні 08.10.2008 року припинив виконання трудових обов’язків. Однак трудова книжка  йому не була видана, також з ним не провели розрахунок при звільненні. Натомість 23.10.2008 року він отримав поштою лист з повідомленням, в якому містився наказ про його звільнення та оформлена трудова книжка, з яких йому стало відомо, що згідно наказу № 491-к від 30.04.2008 року його звільнено із займаної посади у зв’язку з виявленням грубого порушення трудової дисципліни – втратою установчих документів та печатки філії на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України. Вважає вказане звільнення незаконним, оскільки дійсно 02.05.2008 року з сейфу філії за невідомих обставин зникли установчі документи, договори з бланками, інші робочі документи та печатка філії підприємства, в зв’язку з чим він звернувся до райвідділу. Про вказану обставину він повідомив відповідача та продовжив виконання трудових обов’язків, підписував внутрішні та звітні документи, систематично отримував електронну пошту, в якій надавались фінансові плани та поточні роз’яснення щодо управління фірмою. Будь-яких письмових пояснень при звільненні відповідач у нього не відбирав, наказ про звільнення у визначені законом строк не направив. Просив змінити причину формулювання звільнення ОСОБА_2 з п. 1 ст. 41 КЗпП України на ч. 1 ст. 38 КЗпП України, стягнути з Державного підприємства «Енергоефективність» на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 42 345 грн. 96 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 14 227 грн. 92 коп., компенсацію за несвоєчасний розрахунок та моральну шкоду, заподіяну порушенням його трудових прав, в розмірі 10 000 грн.

    В ході розгляду справи представник позивача змінив позовні вимоги, просив змінити причину формулювання звільнення ОСОБА_2 з п. 1 ст. 41 КЗпП України на ч. 1 ст. 38 КЗпП України, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 51416 грн. 40 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 26 856 грн. 53 коп., а також 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

    В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові.

    Позивач в судове засіданні не з’явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

    Відповідач в судове засіданні не з’явився, про причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи належним чином повідомлявся, що підтверджується повідомленням про вручення судової повістки. Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність клопотань від відповідача, про відкладення з поважних причин  розгляду справи та інших підстав, передбачених ст. 169 ЦПК України для можливого відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі  відповідача на підставі доказів, наданих сторонами в заочному порядку.

    Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлено і це вбачається з трудової книжки, що ОСОБА_3  19.03.2007 року наказом № 112-к від 16.03.2007 року був призначений на посаду заступника директора філії ДП «Енергоефективність» «Полтавський регіональний центр з енергозбереження».

    Наказом № 310-к від 15.08.2007 року його переведено на посаду директора філії ДП «Енергоефективність»  «Полтавський регіональний центр з енергозбереження».

    Згідно наказу № 491-к від 30.04.2008 року  ОСОБА_2 звільнено з посади директора ДП «Енергоефективність» «Полтавський регіональний центр енергозбереження» на підставі п. 1 статті 41 КЗпП України в зв»язку із виявленням грубого порушення трудової дисципліни, а саме: втратою установчих документів та печаток філії ДП «Енергоефективність» «Полтавський регіональний центр з енергозбереження».

    Відповідно до п. 1 статті 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках одноразового грубого порушення трудових обов’язків  керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами.

    При цьому розірвання договору провадиться з додержанням вимог частини 3 статті 40 КЗпП України.

    Згідно роз» ясень, що містяться в п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб,звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з’ясовувати, в чому конкретно проявились порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувались вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

    Як встановлено судом і це вбачається з трудової книжки та наказу про звільнення, підставою для розірвання трудового договору з позивачем стало грубе порушення останнім трудової дисципліни, а саме: втрата установчих документів та печаток філії ДП «Енергоефективність» «Полтавський регіональний центр з енергозбереження».

Судом в порядку  ст. 137 ЦПК України,  у відповідача були витребувані докази, в тому числі належним чином звірені пояснення позивача з приводу, допущеного порушення трудової дисципліни, довідки про розмір заборгованості по заробітній платі, середньомісячного та середньоденного заробітку. Копії ухвал про витребування доказів були вручені відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Разом з тим, ДП «Енергоефективність», витребувані  докази суду не надали, тому відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, а також ст.ст. 10, 11 ЦПК України, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.

Так, як вбачається з копії постанови  ДІМ Київського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області від 16.05.2008 року 08.05.2008 року до Київського РВ ПМУ з письмовою заявою звернувся ОСОБА_3 стосовно зникнення 02.05.2008 року з офісу № 5 установчих документів, банківських договорів, положення та інші робочі документи, печатка підприємства. Після проведеної перевірки в порушенні кримінальної справи було відмовлено.

Представником відповідача не надано доказів на підтвердження спростування вказаних обставин, а також пояснень позивача щодо обставин зникнення установчих документів та печатки. Тому суд бере за основу пояснення позивача, згідно яких вказані вище документи зникли з офісу філії з незалежних від нього причин. В зв’язку з чим ОСОБА_3 не було допущено порушення трудової дисципліни, за яке відповідно до ст. 147 КЗпП України до нього могло бути застосовано стягнення у вигляді звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Приймаючи до уваги те, що позивач не ставить питання про його поновлення на роботі, звільнення його з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є таким, що не відповідає чинному законодавству, суд приходить до висновку про необхідність зміни причини формулювання звільнення, відповідно поданої ОСОБА_3  заяви на ч. 1 ст. 38 КЗпП України – за власним бажанням.  

Також судом встановлено і вказана обставина не спростована відповідачем, що при звільненні ОСОБА_2 з роботи йому не була виплаче заборгованість по заробітній платі за період з 19 березня 2007 року по жовтень 2008 року в сумі 51 416 грн. 40 коп. При визначенні суми заборгованості суд бере за основу штатні розписи, надані позивачем, згідно яких заробітна плата заступника директора філії ДП «Енергоефективність» «Полтавський регіональний центр з енергозбереження» в 2007 році складала 2360 грн., заробітна плата директора філії – 2880 грн., в 2008 року заробітна плата директора філії становила 2900 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому  від підприємства, установи організації, провадяться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з приводу виплати належних йому сум, проте йому було відмовлено.  Оскільки в день звільнення позивача з роботи з ним не був проведений розрахунок, суд вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі в сумі 51 416 грн.     40 коп.                                                 Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13  Про практику застосування судами законодавства про оплату праці та ст. 117 КЗпП України, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи організації суми вдень звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимоги про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП  стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.         Тому суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.                                             Як встановлено судом заробітна плата позивача на день звільнення становила 2900 грн.  Період затримки складає 10 місяців. Разом з тим, суд, вирішуючи справу в межах позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку в розмірі, визначеному позивачем, в сумі  26 856 грн. 53 коп.          

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

 Враховуючи  те, що діями відповідача, які виразились в затримці розрахунку при звільненні позивача з роботи,  було порушено  право ОСОБА_2 на оплату праці та завдана моральна шкода,  оскільки певний період часу він не міг отримати належні йому при звільненні грошові суми, в зв’язку з чим був позбавлений можливості користуватися, передбаченими ст.ст. 48, 49 Конституції України, правом на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає в себе достатнє харчування, одяг, належне лікування, суд  приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення на його користь моральної шкоди є обґрунтованими.

При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує тривалість порушення відповідачем  прав позивача, характер, ступінь та обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач,  зусилля,  витрачені на відновлення порушеного права.

    Враховуючи викладене, проаналізувавши надані сторонами докази, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача   Державного підприємства «Енергоефективність»   на користь  ОСОБА_2 500 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь  держави підлягають стягненню судовий збір в сумі  791 грн. 22 коп. (782 грн. 72 коп. + 8 грн. 50 коп.)  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 30 грн.

Керуючись ст.ст.  41, 116, 117, 147-149, 235, 237-1 України,   ст.ст. 10, 11, 60, 209, 213-215, 224 ЦПК України, суд,-

 ВИРІШИВ:

    Позовні вимоги  ОСОБА_2 до Державного підприємства «Енергоефективність» про зміну причин формулювання звільнення, стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за  час затримки розрахунку при звільненні, компенсації та моральної шкоди задовольнити частково.

     Змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_2, звільнивши ОСОБА_2 з Державного підприємства «Енергоефективність»   на підставі  ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

    Стягнути з Державного підприємства «Енергоефективність» на користь  ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в розмірі 51 416 грн. 40 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 26 856 грн. 53 коп. та  500 грн. у відшкодування моральної шкоди, а всього 78 772 грн. 93 коп.

      Стягнути з Державного підприємства «Енергоефективність»  на користь держави судовий збір в сумі  791 грн. 22 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

    Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом  подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня проголошення рішення та подачі апеляції у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження.  

     Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня  отримання його копії.

Суддя Київського районного

суду м. Полтави                                     О.В. Чумак

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація