Справа № 2-А-96/07
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2007 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Рижиков В.Г.
при секретарі Славич М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-4324 про перерахунок грошового забезпечення по недоотриманій надбавці за безперервну службу в Збройних Силах України та стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення ,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини А-4324 про перерахунок грошового забезпечення по недоотриманій надбавці за безперервну службу в Збройних Силах України та стягнення заборгованості компенсації вартості продовольчого забезпечення, в якому просить зобов'язати командування військової частини А-3431 виплатити йому заборгованість в сумі 26 970 (двадцять шість дев'ятсот сімдесят) 82 коп., а саме: 13 553 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 82 коп. грошової компенсації замість недоотриманого продовольчого пайка; 13 417 (тринадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 20 коп. заборгованості по грошовому забезпеченню за недоотриману надбавку за безперервну службу в ЗС України.
ОСОБА_1 позов мотивує тим, що він, перебував на військовій службі у військовій частині А 3432 до 19.04.2006 року, де і знаходився на продовольчому та фінансовому забезпеченні. Всупереч діючому законодавству в/ч А3432 при звільнені, не зважаючи на його звернення до командира військової частини, не розрахувалась з ним в повному обсязі та не виплатила йому компенсації вартості продовольчого забезпечення та недоотриманої надбавки за безперервну службу. Згідно ч.2 ст. 17 Конституції України «...Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які знаходяться на службі в Збройних силах України та інших військових формуваннях, а також членів їх сімей». До того ж частина друга ст. 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей» свідчить «...військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки, або, по їх бажанню, грошову компенсацію. А згідно ч.4 ст. 9 порядок і розмір грошового і матеріального забезпечення в/службовців і компенсації замість продовольчих пайків встановлюється Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта грошових доходів. На вимогу вищезгаданих законів, з метою раціонального забезпечення військовослужбовців продовольством, Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова №316 від 13.03.96р. "Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців ЗСУ і інших військових формувань". Відповідно до вищезгаданої постанови до 10.03.2000 року він забезпечувався продовольчим пайком по нормі №7 (Згідно посади), а з 11.03.2000 року Законом України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів від 17.02.2000 p., дія частини» 2-ї частини 9-ї Закону України "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині отримання військовослужбовцями продовольчих пайків і речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість них. Але цей пункт не відміняє ч. 1 ст. 9 даного закону, який гарантує матеріальне, продовольче та інші види забезпечення військовослужбовців. Ніхто не має права обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей в правах і свободах, встановлених законодавством. Отже у зв'язку з тим, що дія норми 7 постанови КМУ припинено, йому повинні були перевести на іншу норму продовольчого забезпечення. Оскільки як найменшу вартість цих всіх норм продовольчого забезпечення має норма № 1 (загальновійськова), то його повинні були забезпечувати саме за даною нормою. Згідно ст. 16 Закону України «Про збройні сили України» від 5.10.2000р. вказано, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців і осіб, звільнених в запас, а також гарантує отримання за рахунок держави фінансового, речового, продовольчого та інших видів забезпечення. Що в черговий раз підтверджує його гарантоване державою право на забезпечення його продовольством. Також слід вказати на те, що ч. 3 ст. 22 конституції України вимагає: «...при ухваленні нових законів або внесенні змін до діючих законів не допускається зменшення змісту і об'єму існуючих прав і свобод.» Враховуючи вищенаведене, він вважає, що порушене його законне, гарантоване державою, право на отримання продовольчого забезпечення за рахунок держави в наслідок чого у в\ч А-343 2 утворилася заборгованість перед ним в сумі 13 552,82 грн. , що підтверджує довідка видана в\ч А-3432 №299 та 303 від 21.04.06 та звіт про результат перерахунку зроблений аудиторською фірмою "Закарпат-Бізнес-Консалтінг", від З червня 2006 року згідно договору №110/206 від 29.05.2006 року. Також, згідно Указу Президента України від 5 травня 2003 року №389 "Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, державного комітету у
2
справах охорони державного кордону України та управління державної охорони України за безперервну службу " за вислужені ним з травня 2003 р. по лютий 2006 р. - 29 років повинен був отримувати надбавку -90% щомісячно. Однак, під час служби він недоотримав надбавку за безперервну військову службу, оскільки фактично отримував надбавку з травня 2003 р. по листопад 2004 р -20%. з вересня 2004р. по грудня 2004р -70%, з січня по лютий 2005р. - 20%, з березня по грудень 2005 - 85%. Таким чином недоплата за цей період склала 13 417 грн. 20 коп., які він недоотримав, що підтверджує довідка №301 від 21.02.06р. та розрахунку від 26.05.06р. зробленого вищезгаданою аудиторською фірмою.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, але подав суду в письмовій формі заяву, в якій підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі і просить суд їх задовольнити та розглянути дану справу без його участі.
Представник військової частини А-4324 в судове засідання не з'явився повторно по невідомій суду причині. Про час і місце слухання даної справи повідомлявся належним чином. Дослідивши матеріали справи, та оцінивши всі наявні докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення за таких підстав.
Правовідносини між сторонами регулюються положеннями ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст.ст. 2, 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно чинного законодавства, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно -правових актів Законодавства України, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання. У випадках коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи певного права. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував на військовій службі в військовій частині А-3432 м до 19.04.2006 року, де і знаходився на продовольчому та фінансовому забезпеченні. Військова частина А3432 згідно Наказу Командувача Повітряних Сил ЗС України від 09.12.2005 року за №370 розформована, правонаступником якої призначено військову частину А4324, яка знаходиться за адресою: сЛипники, Пустомитівського району, Львівської області.
Згідно ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" - військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майнові продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Згідно довідки в/ч А3432 за №№ 299, 303 від 21.04.2006 року (а.с. 6,7) та звіту про результат перерахунку зроблений аудиторською фірмою "Закарпат-Бізнес-Консалтінг" від 3 червня 2006 року (а.с. 5) заборгованість компенсації вартості продовольчого забезпечення перед ОСОБА_1 складає в сумі 13552,82 грн. А згідно довідки довідка №301 від 21.02.06р. (а.с. 11) та розрахунку від 26.05.06р. зробленого вищезгаданою аудиторською фірмою заборгованість за недоотриману надбавку перед позивачем складає 13 417 грн. 20 коп. Невиплата вказаної суми за весь період з травня 2003 р. по грудень 2005 р. є грубим порушенням чинного законодавства і прав позивача як військовослужбовця.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 58 Конституції України, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 2, 9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ст.ст. 159, 160-164, 167 КАС України, суд, -
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
1. Зобов'язати командування військової частини А-4324 виплатити ОСОБА_1 заборгованість в сумі 26 970 (двадцять шість дев'ятсот сімдесят) 82 коп., а саме: 13 553 (тринадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 82 коп. грошової компенсації замість недоотриманого продовольчого пайка; 13417 (тринадцять тисяч чотириста сімнадцять) грн. 20 коп. заборгованості по грошовому забезпеченню за недоотриману надбавку за безперервну службу в ЗС України.
На постанову суду протягом 10-ти днів може бути подана заява про її апеляційне оскарження та на протязі 20-ти днів з дня подачі заяви може бути подана апеляційна скарга.