Справа № 1-5/2007 p.

 

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

13 лютого 20,07 року                                                Турійський районний суд Волинської області

під головуванням судді Овсієнка А.А.

за участю секретаря Гут А.В.

прокурора Сіжука В.П.

неповнолітньої потерпілої та цивільного позивачаОСОБА_1,

представника неповнолітньої потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_2

захисника адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Турійську Волинської області кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця і жителяІНФОРМАЦІЯ_2, з професійно-технічною освітою, працюючого робітником державного підприємства ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, несудимого, - у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,

 

встановив:

 

12 липня 2006 року приблизно о 21 год 00 хв ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в житловому будинку ОСОБА_5 в ІНФОРМАЦІЯ_2, під час бійки, що виникла на грунті особистих неприязних стосунків, допустивши злочинну недбалість, необережно вдарив ОСОБА_5 ліктем в живіт, заподіявши останньому тим самим тяжкі тілесні ушкодження у виді закритої тупої травми живота, поєднаної з розривом тонкої кишки, ускладненої гострим дифузним каловим перитонітом, що потягнули за собою смерть потерпілого, при цьому не передбачав можливості настання смерті потерпілого внаслідок своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково, показавши суду, що дійсно 12 липня 2006 року приблизно о 21 год між ним та потерпілим в будинку останнього мала місце бійка, в ході якої він, намагаючись звільнитись від захвату потерпілого, який обхопив його руками ззаду за тулуб, кілька разів вдарив останнього ліктем. Скинувши таким чином ОСОБА_5 зі спини, він в свою чергу заламав потерпілому руку за спину і впершись коліном потерпілому в спину в ділянці попереку утримував останнього в положенні лежачи на животі, аж доки їх не розборонилиОСОБА_6таОСОБА_7

Після того як їх розборонили, конфлікт між ними через кілька хвилин продовжився вже на подвір'ї за будинком, і коли ОСОБА_5спробував його вдарити, він, ухилившись, схопив ОСОБА_5 за шию та став утримувати його на колінах, вимагаючи вибачення. Однак їх розборонила дочка потерпілого - ОСОБА_8

При цьому наміру завдавати ОСОБА_5тілесних ушкоджень він не мав, ударів в живіт йому не наносив.

Окрім частково визнавальних показів підсудного його винність у вчиненні даного злочину підтверджується також іншими зібраними і дослідженими у судовому засіданні доказами.

Так, допитані в судовому засіданні свідкиОСОБА_6таОСОБА_7 показали, що 12 липня 2006 року приблизно о 21 год в кухні житлового будинку ОСОБА_5 між

 

підсудним таОСОБА_5 мала місце сутичка, під час якої, в ході боротьби, підсудний, опинившись зверху на спині лежачого на підлозі потерпілого, заламав руку останнього за спину та надавлюючи йому коліном на спину в ділянці попереку утримував потерпілого в положенні лежачи на животі аж доки їх не розборонили.

Свідок ОСОБА_8 показала, що 12 липня 2006 року приблизно о 22 год вона бачила, як на подвір'ї їхнього житлового будинку ОСОБА_4 стоячи на колінах тримав обхопивши рукою за шию її батька ОСОБА_5, який також знаходився на колінах.

З показань вищевказаних свідків слідує, що конфлікт між ОСОБА_4таОСОБА_5 відбувався в два етапи : спочатку в кухні будинку, після чого на подвір'ї за рогом будинку.

Свідки ОСОБА_6,ОСОБА_7 та ОСОБА_8 однозначно ствердили факт бійки міжОСОБА_5 та підсудним, але при цьому показали, що не бачили чи наносив ОСОБА_4 ОСОБА_5, удари в живіт або інші частини тіла чи ні, оскільки були очевидцями лише закінчення бійки і не бачили її початку.

Однак, як вбачається з висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи НОМЕР_1 від 30.12.06 (а.с. 117-122), на тілі ОСОБА_5 була виявлена закрита тупа травма черева, котра супроводжувалась розривом тонкого відділу кишківника та ускладнилась розвитком гострого дифузного калового перитоніту з вираженою інтоксикацією організму, що і послугувало безпосередньою причиною смерті потерпілого.

З даного висновку також слідує, що розрив тонкої кишки утворився саме від удару в живіт тупим твердим предметом і не міг бути спричинений в результаті надавлювання.

Суд приймає до уваги вищевказаний висновок комісійної експертизи і покладає його наряду з іншими доказами в основу вироку, оскільки в ньому з достатньою повнотою та мотивацією описано характер та механізм спричинення виявлених у потерпілого тілесних ушкоджень.

При цьому суд не бере до уваги акт судово-медичного дослідження НОМЕР_2від 10.08.06 (а.с.15-16), висновки судово-медичної експертизиНОМЕР_3таНОМЕР_4, оскільки вищевказані висновки є нечіткими та неповними, і, будучи складені одним і тим же самим судмедекспертом ОСОБА_9, суперечать один одному в частині зазначення причин та механізму утворення тілесних ушкоджень на тілі потерпілого ОСОБА_5

Сам підсудний не заперечує того факту, що між ним та потерпілим мала місце бійка, в ході якої він завдав ОСОБА_5лише кілька ударів ліктем і більше потерпілого не бив. Проте однозначно ствердив підсудний лише те, що перший удар він наніс потерпілому в голову. Куди були спрямовані інші удари він достовірно сказати не зміг, оскільки наносив удари навманя, знаходячись спиною до потерпілого.

Як вбачається з оголошених в судовому засіданні показів ОСОБА_4, які він давав на досудовому слідстві в якості підозрюваного та обвинуваченого (а.с.а.с. 44, 47), останній стверджував, про те, що заламував потерпілому руку за спину і утримував його в положенні лежачи на животі на подвір'ї за будинком.

Проте, як вбачається з протоколу відтворення (а.с.а.с. 48-55), в ході відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_4 вже стверджував, що утримував потерпілого лежачи на животі він в кухні будинку після першої сутички між ними.

За таких обставин, зважаючи на суперечливість показів ОСОБА_4, які він давав на досудовому слідстві, їх часткову невідповідність тим показам, що були дані ним в ході судового слідства, суд не приймає до уваги покази підсудного про те, що ударів в живіт він взагалі потерпілому не наносив.

Як вбачається з висновку судово-медичної експертизи НОМЕР_1 від 30.12.06 (а.с.117-122) та показів свідка ОСОБА_10, на тілі ОСОБА_5, в тому числі і в ділянці живота, були відсутні будь-які зовнішні тілесні ушкодження.

Сам підсудний категорично заперечує наявність у нього умислу на заподіяння ОСОБА_5тяжких тілесних ушкоджень, а тим більше таких, які призвели б до смерті. Крім того, з показів свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 вбачається, що дії та  зусилля  ОСОБА_4  були  спрямовані  швидше  на утримання  ОСОБА_5  і

 

припинення бійки, аніж на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень.

Таким чином, у справі відсутні докази того, що ОСОБА_4 бив ОСОБА_5 в живіт умисно і зі значною силою.

Приймаючи до уваги зазначені вище фактичні обставини справи, особисті стосунки між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як до так і після конфлікту, характер дій підсудного, суд приходить до висновку, що підсудний не передбачав можливості заподіяння потерпілому ОСОБА_5внаслідок нанесення ударів ліктем тяжких тілесних ушкоджень, а тим більше смерті, хоча повинен був і міг це передбачити.

Посилання підсудного та його захисника на те, що тілесні ушкодження ОСОБА_5після його конфлікту з ОСОБА_4могла нанести колишня дружина потерпілогоОСОБА_7, на думку суду є надуманими та безпідставними.

Так, встановлено, що на сильний біль у животі потерпілий почав скаржитись відразу ж після сутички з ОСОБА_4 Після бійки потерпілий знаходився вдома і нікуди не виходив.

Жодних доказів, які свідчили б про факт конфлікту міжОСОБА_7 таОСОБА_5 12-14 липня 2006 року у справі не здобуто.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що 12 липня 2006 року конфліктів зОСОБА_5 у неї не було, а після бійки між ОСОБА_4таОСОБА_5 вона відразу ж пішла ночувати до своєї знайомої односельчанки ОСОБА_11 і повернулась додому лише вранці наступного дня.

Такі покази ОСОБА_7 підтвердила суду і свідок ОСОБА_11 З показів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7  вбачається, що в ніч з 12 на 13 липня 2006 року їхня матиОСОБА_7 вдома не ночувала і звуків бійки чи суперечки між батьками вони не чули.

Таким чином, на підставі об'єктивно, повно та всесторонньо досліджених в судовому засіданні доказів суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненому через необережність вбивстві ОСОБА_5 і кваліфікує такі його дії за ч.І ст.119 КК України.

При обранні підсудному виду і міри покарання суд враховує в сукупності:

•     ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості;

•     особу винного, зокрема : його молодий вік, позитивну характеристику за місцем проживання, те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий.

Як обставину, що обтяжує покарання суд враховує вчинення злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння.

З врахуванням наведеного суд призначає ОСОБА_4 покарання не пов'язане з позбавленням волі в межах санкції статті закону, за якою він засуджується, вважаючи, що саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення підсудного та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

При цьому, суд також вважає, що виправлення підсудного можливе без відбування ним покарання, а тому звільняє ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України та покладає на нього передбачені ст.76 КК України обов'язки.

Суд не вбачає підстав для зміни або скасування до набрання вироком законної сили обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд.

ОСОБА_1заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 в її користь матеріальних збитків в розмірі 1541 (одна тисяча п'ятсот сорок одна) грн. 75 коп. та 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. моральної шкоди.

В ході судового слідства цивільний позивач та її представник позов підтримали і просять стягнути з підсудного вказану суму збитків.

Так, неповнолітня потерпіла та цивільний позивачОСОБА_1 суду показала, що вона дуже сумує з приводу смерті батька. ОСОБА_5хоча і був розлучений з її матір'ю, однак проживав разом з ними, допомагав їм по господарству, давав гроші. Він завжди добре ставився до неї а також до її братів і сестер, ніколи їх не бив та не ображав. На даний час їй

 

дуже не вистачає батька, його смерть завдала їй глибоких душевних страждань та болю.

Підсудний ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 визнав частково, зазначивши, що згідний відшкодувати завдану потерпілій моральну шкоду, але в розумних межах.

Так, зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами в повній мірі доведено факт необережного заподіяння ОСОБА_4 смерті ОСОБА_5.

Матеріальну шкоду ОСОБА_1 оцінює в 1541 (одна тисяча п'ятсот сорок одна) грн. 75 коп., виходячи з місячного розміру аліментів - 308 грн. 35 коп., які мав сплачувати ОСОБА_5 на її утримання, та періоду з липня по листопад 2006 року, за який ці аліменти не були сплачені у зв'язку зі смертю останнього.

Відповідно до ч.І ст. 179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачується.

Як вбачається з довідки ДВС у Турійському районі, з ОСОБА_5 підлягали стягненню аліменти в розмірі 308 грн. 35 коп. на місяць в користь матері цивільного позивача - ОСОБА_7 (а.с.95).

Однак,ОСОБА_7 відповідний цивільний позов заявлений не був.

У зв'язку з цим, суд відмовляє в задоволенні позовних вимогОСОБА_1 в частині стягнення майнової шкоди через безпідставність зазначених вимог.

Розглядаючи цивільний позов в частині вимоги про стягнення моральної шкоди суд вважає беззаперечним той факт, що неповнолітнійОСОБА_1 внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 було завдано значної моральної шкоди у вигляді моральних страждань та переживань, викликаних смертю близької людини - батька.

Однак, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд, враховуючи характер та глибину перенесених ОСОБА_1душевних страждань, при цьому виходить також з вимог розумності і справедливості, бере до уваги те, що смерть ОСОБА_5було заподіяно ОСОБА_4через необережність, і тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілій, - 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

На підставі вищенаведеного, суд, відповідно до ст.ст. 23, 1167 ч.І ЦК України, стягує з ОСОБА_4 в користьОСОБА_1 12000 (дванадцять тисяч) грн. моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, ст.23, ч.І ст. 1167 ЦК України, ч.І ст. 179 СК України, суд, -

з ас у д и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.І ст. 119 КК України призначивши йому покарання у виді обмеження волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.ст.75-76 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи; періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

До набрання вироком законної сили залишити засудженому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 12000 (дванадцять тисяч) грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

На вирок суду протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд.