Справа №752/17491/17

Провадження № 2/752/1717/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07.06.2018 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Якушко Т.А,,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и в:

позивач звернулась до суду з позовом до ПАТ «ОТП Банк», ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 8893, та договору купівлі-продажу кредитного портфелю, укладених 12.11.2010 р. між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк».

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.02.2007 р. між нею та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № ML-302/023/2007, відповідно до якого Банк надав кредит в розмірі 50000 доларів США на строк до 02.02.2027 р.

В забезпечення виконання зобов»язань за цим кредитним договором між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» укладено Договір іпотеки PCL-302/023/2007, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 667, відповідно до п.1.1 якого предметом іпотеки є квартира НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Крім того, 07.06.2007 р. між позивачем та ПАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір № CL 302/180/2007, згідно з яким Банк надав Кредит в розмірі 32500 швейцарських франків на строк до 07.06.2013 р.

В якості забезпечення за даним кредитним договором в заставу Банку передано автотранспортний засіб MITSUBISHI д.н. НОМЕР_1, 2007 р. випуску, згідно з договором застави автотранспортного засобу № PCL 302/180/2007.

18.10.2007 р. між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» укладено кредитний договір № ML-302/354/2007, за яким Банк надав Позичальнику кредит в розмірі 150000 швейцарських франків на строк до 18.10.2020 років.

В якості забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між позивачем та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» 18.10.2007 р. укладено договір іпотеки № PCL-302/023/2007, відповідно до якого в іпотеку Банку передана кв.56, за адресою: м.Дніпро, пр. ім.Газети «Правда», буд.1.

12.11.2010 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір про відступлення права вимоги, що посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 8893, відповідно до якого Банк передав Фактору права вимоги за Кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1 до цього договору, укладеними між Клієнтом та позичальниками Клієнта. А також договорами забезпечення, перелік яких також міститься в Додатку № 1 до Договору.

Також, 12.11.2010 р. між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до п.1 якого кредитний портфель - це права вимоги до Боржників щодо сплати загальної суми заборгованості Боржників перед Продавцем та Кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму такого боргу, усі та будь-які штрафні санкції (у разі їх наявності).

За п.3.5 ст.3 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю - продавець зобов»язаний передати права окремими договорами застави та/або договорами іпотеки, укладеними між Продавцем та Боржником для забезпечення виконання зобов»язань за Кредитним договорами. Передача таких договорів має бути оформлена відповідним договором про передачу прав на заставлене майно.

Як зазначає позивач, зазначені договори про відступлення права вимоги та договір купівлі-продажу кредитного портфелю за своєю правовою природою є договорами факторингу, а тому відповідно до вимог чинного законодавства одним із суб»єктів даних правовідносин має бути Банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати фінансові операції та включена до державного реєстру фінансових установ, має ліцензію на здійснення операцій із залученням фінансових активів від фізичних осіб, і у разі відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним з фізичною особою на споживчі цілі, остання повинна бути зареєстрована як банківська установа та мати ліцензію на банківську діяльність.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не є банківською установою та ліцензій на здійснення такої діяльності не отримувало, було зареєстровано як фінансова установа з 03.12.2009 р. по 20.08.2015 р., а отже оспорювані договори були укладені за межами правоздатності юридичної особи.

На підставі положень ст.ст. 203, 227 ЦК України позивач просить визнати договір про відступлення права вимоги, що посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 8893, та договір купівлі-продажу кредитного портфелю, укладених 12.11.2010 р. між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» недійсними.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив його задовольнити, з підстав, зазначених в позовній заяві, посилаючись на те, що оспорювані договори були укладені ТОВ «ОТП Факторинг Україна» без наявності ліцензії на здійснення операцій із залученням фінансових активів від фізичних осіб. Оскільки кошти за Кредитними договорами, за якими було передано право вимоги, були на дані на споживчі цілі, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» повинно було бути зареєтрована як банківська установа та мати ліцензію на банківську діяльність, однак такої не мала, а тому зазначене Товариство не мала права на укладення договорів факторингу.

Представники відповідача в судове засідання не з»явились, про місце і час судового розгляду були повідомлені належним чином, з заявами про відкладення судового розгляду не звертались.

Представником ПАТ «ОТП Банк» подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить відмовити у задоволенні позову в зв»язку з його необґрунтованістю і безпідставністю, а також просить застосувати положення ст. 267 ЦК України, оскільки позивачем був пропущений строк позовної давності.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи і перевіривши їх наявними у справі письмовими доказами, вислухавши сторони, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 2 лютого 2007 року між ОСОБА_2, та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ "ОТП БАНК" було укладено кредитний договір № ML-302/354/2007, відповідно до п. 2 частини № 1 якого за даним договором Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 50 000 дол. США на строк до 02 лютого 2027 року.

За п.1.1 частини 2 Кредитного договору № ML-302/354/2007 Банк надає Позичальнику Кредит в розмірі і валюті, визначеній частиною № 1 до цього Договору, а Позичальник приймає Кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_2, та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ "ОТП БАНК" 2 лютого 2007 року було укладено Договір іпотеки PCL - 302/023/2007. посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 667. У відповідності до п. 1.1. договору іпотеки PCL -302/023/2007, - квартиру НОМЕР_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 передано в іпотеку Закритому акціонерному товариству «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».

07.07.2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ "ОТП БАНК" було укладено Кредитний договір CL302/180/2007, згідно з п. 2 частини № 1 якого Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 32 500 швейцарських франків на строк до 7 червня 2013 року. За п. 1.1 частини № 2 Кредитного договору CL302/180/2007 - Банк надає Позичальнику Кредит в розмірі і валюті, визначеній частиною № 1 до цього Договору, а Позичальник приймає Кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ "ОТП БАНК", було укладено договір застави автотранспортного засобу № PCL - 302/180/2007 від 07 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 5773, за яким в заставу було передано автомобіль MITSUBISHI Outlander 2,4 Sport, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2007 року випуску, чорного кольору, кузов № НОМЕР_4, тип легковий.

18 жовтня 2007 року між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП БАНК" було укладено кредитний договір ML-302/354/2007. У відповідності до п. 2 частини № 1 кредитного договору ML- 302/354/2007. - Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 150 000 швейцарських франків на строк до 18 жовтня 2020 року. За п. 1.1 частини № 2 кредитного договору ML- 302/354/2007- Банк надає Позичальнику Кредит в розмірі і валюті, визначеній частиною № 1 до цього, а_Позичальник приймає Кредит, зобов'язується належним чином використати та повернута Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування Кредитом.

У якості забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ОСОБА_2, та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ "ОТП БАНК" 18 жовтня 2007 року було укладено договір іпотеки PCL - 302/354/2007, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 12678. У відповідності до п. 1.1. договору іпотеки № PCL -302/354/2007 квартиру НОМЕР_5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 було передано в іпотеку Банку.

12 листопада 2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП БАНК" укладено договір про відступлення права вимоги, що посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 8893.

У відповідності до п. 1 Договору про відступлення права вимоги, - у зв'язку з укладенням Договору купівлі-продажу кредитного портфелю 12 листопада 2010 року між Фактором (ТОВ "ОТП Факторинг Україна» та Клієнтом (ПАТ "ОТП БАНК"), за яким Клієнт передав Фактору права вимоги за Кредитними договорами, перелік яких міститься в Додатку № 1 до цього договору, укладеними між Клієнтом та позичальниками Клієнта, Додатку № 1 до цього договору, що забезпечений іпотекою/заставою за Договорами іпотекизастави, перелік яких міститься в Додатку № 1 до цього договору, укладеними між Клієнтом та Боржниками/Третіми особами.

За пунктом 1.1.1 Договору про відступлення права вимоги Клієнт передає та відступає Фактору сукупність прав, належних Клієнту за Договорами забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, правом звертати стягнення на заставлене майно.

Застереженнями 1 та 2 до Договору про відступлення права вимоги встановлено, що до Фактора у разі невиконання Боржником чиабо Іпотекодавцем зобов'язань за Кредитними договорами переходять всі права Клієнта, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки та предмет застави.

Крім того, 12.02.2010 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна» та ПАТ "ОТП БАНК" було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого кредитний портфель - це права вимоги до Боржників (їх Поручителів) щодо сплати загальної суми заборгованості Боржників перед Продавцем та Кредитними договорами, яка включає суму основного боргу, проценти, нараховані на суму такого боргу, усі та будь-які штрафні санкції (у разі їх наявності).

Пунктом 3.1. статті 3 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю визначено, що Продавець продає (переусгупає) Покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких оформляється у Додатку 1 до цього Договору), а Покупець приймає такий Кредитний портфель та зобов'язується сплатити Винагороду.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (частина перша статті 1084 ЦК України).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі Закон) встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Зокрема, у пункті 1 частини першої статті 1 Закону визначено, що фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За пуктом 11 частини першої статті 4 Закону факторинг є фінансовою послугою.

У частині першій статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

Таким чином, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до державного реєстру фінансових установ.

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зареєстровано фінансовою установою на підставі розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 916 від 03.12.2009 р. та має право здійснювати фінансові послуги без ліцензій та/або дозволів відповідно до законодавства з надання факторингу, що підтверджується Додатком до Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи.

При зверненні до суду позивач посилається на положення конвенції УНІДРАУА про міжнародний факторинг щодо неможливості відступлення права вимоги за договорами купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями, придбаних ля їхнього особистого, сімейного або домашнього використання.

Відповідно до п. п. "а" пункту 2 ст. 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг (Оттава 28.05. 1988 року), постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання.

Однак, положення зазначеної Конвенції УНІДРУА (Оттава 28.05. 1988 року) про міжнародний факторинг, не встановлює обмежень щодо складу осіб, які є сторонами при укладенні договорів факторингу.

Крім того, законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст. 215-216 Цивільного кодексу України).

Зокрема, відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обставин, визначених частинами першою-третьою, п»ятою та шостою статті 203 ЦК України при розгляді даної справи судом не встановлено.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Ні при зверненні до суду, ні в ході розгляду справи позивач не обґрунтовує в чому полягає порушення її права укладенням договору про відступлення права вимоги, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим № 8893, та договору купівлі-продажу кредитного портфелю.

Позивач просить визнати оспорювані договори недійсними в цілому, однак, в даному випадку даними договорами передавалось право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, укладеними не лише з ОСОБА_2, а відносно боржників, перелік яких міститься в додатку № 1 до договорів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження обставин, на які вона посилається при зверненні до суду, які б свідчили про недійсність оспорюваних правочинів, а також які б підтверджували наявність порушеного права позивача укладенням зазначених договорів.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат суд вирішує на підставі положень ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання правочину недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя