Лисичанський міський суд Луганської області

м. Лисичанськ, вул. Штейгерська, 38, 93100, (06451) 7-30-92

2а-2059/2011 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.09.2011 року                                                м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді                                Стахової Н.В.

при секретарі                                        Шелєстовій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС 1-го взводу ВДАІ м. Луганська ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідачем відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення від 13.05.2011 року за порушення ст. 122 ч. 4 КУпАП України, де зазначено, що він керуючи автомобілем НОМЕР_1, був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п.2.3 “в”ПДР України.

       На підставі протоколу винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 51 грн. Вважає постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не порушував ПДР України, бо був пристебнутий ременем безпеки. Коли його зупинив інспектор ДПС, він вимушений був відстебнути ремінь безпеки з метою підготовки документів на право управління автомобілем. Крім того, він був одягнутий у светр чорного кольору, вікна автомобіля були покриті сонцезахисною плівкою, тому відповідач не міг бачити, пристебнутий чи ні він ременем безпеки.

Посилаючись на відсутність в його діях ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 ч.4 КУпАП України, просить суд визнати дії відповідача про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення постановою від 13.05.2011 року протиправними, постанову від 13.05.2011 року про накладення на нього адміністративного стягнення скасувати.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав пред’явлений позов, просив його задовольнити. У своїх поясненнях посилався на обставини, викладені у позові, в обґрунтування яких надав відповідні докази.

Відповідач ОСОБА_3 надав суду письмові заперечення, посилаючись на те, що 13.05.2011 року згідно постової відомості нарядів ДПС ОДАІ з обслуговування районів міста Луганська здійснював нагляд за дорожнім рухом та охороною суспільного порядку. Службу ніс на патрульному автомобілі. О 15 год. 40 хв. помітив автомобіль НОМЕР_1, водій якого при дорожньому руху був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.п 2.3 “в”ПДР України. Керуючись п.12.12.6 Інструкції та на підставі ст. 254, 255 КУпАП України за порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, ним був складений адміністративний протокол. Водій був ознайомлений з вимогами ст. ст. 10, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП України, останній отримав копію протоколу, що підтвердив своїм підписом. За суттю правопорушення пояснив, що керував автомобілем, забувши пристебнути ремінь безпеки. Просив у позові відмовити.

       Судом досліджені наступні докази:

       Показання свідка ОСОБА_4, який у судовому засіданні пояснив, що 13.05.2011 року ОСОБА_1 під час керування автомобілем по вулиці Шевченко у місті Лисичанську був зупинений інспектор ДПС взводу ВДАІ м. луганська. Позивач на вказану вимогу зупинився, відстебнув ремінь безпеки та потягнувся за документами, які знаходилися у бордачку автомобіля. Інспектор ДПС пояснив, що провадиться перевірка по працівникам міліції, та склав протокол про порушення позивачем вимог п.п.2.3 “в”ПДР України. Вважає дії інспектора незаконними, оскільки позивач при дорожньому руху був пристебнутий ременем безпеки.

       Письмові докази: протокол про адміністративне правопорушення, постанова в справі про адміністративне правопорушення, посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, письмові заперечення відповідача, відомість обліку роботи по нагляду за дорожнім рухом, постова відомість.

Суд, вислухавши пояснення позивача, допитавши свідка, дослідивши докази надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

13.05.2011 року визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 122 ч. 4 КУпАП України, внаслідок порушення вимог п.п. 2.3 “в”, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

       Відповідно до ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та Законами України.

       Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУпАП України порушення правил користування ременями безпеки або мотошломами тягне за собою накладення штрафу ваід трьох до пяти неоподатковуваного мінімумів доходів громадян.

Пояснення позивача про відсутність у його діях складу правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 4 КУпАП, суд не бере до уваги, оскільки з доданого до матеріалу справи протоколу про адміністративне правопорушення від 13.05.2011 року вбачається, що ОСОБА_1 зізнався у скоєнні адміністративного правопорушення, що підтвердив своїм підписом.

Суд також не приймає до уваги у якості доказу показання свідка ОСОБА_4, оскільки вони спростовуються поясненнями позивача, наданими у протоколі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, у судовому засіданні підтверджено порушення позивачем вимог п.п.2.3 “в” ПДР України та вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП.

Враховуючи, що при накладенні адміністративного стягнення відповідачем виконано вимоги ст. ст. 279, 280 КУпАП, суд доходить висновку про правомірність дій відповідача щодо накладення адміністративного стягнення на позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 121 ч.4 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 159-163, 171-2 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

       У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС 1-го взводу ВДАІ м. Луганська ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити за необгрунтованістю.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

                               Суддя:                                                Н.В. Стахова