Справа № 629/5614/21

провадження № 1-кп/632/21/23

У Х В А Л А

20 грудня 2023 року                                                 місто Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі колегії суддів: головуючого – ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , захисників ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_8 , ОСОБА_20 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Первомайського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане вище кримінальне провадження.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 23 жовтня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, строком на 60 діб, тобто до 21 грудня 2023 року.

Також, ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 07 листопада 2023 року обвинуваченому ОСОБА_16 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави, строком на 60 діб, тобто до 05 січня 2024 року.

18 грудня 2023 року прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_16 , без визначення застави.

В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_6 прокурор зазначив, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів та особливо тяжкого злочину, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, за які передбачене максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років з конфіскацією майна.

Також прокурор зазначив, що злочини, у яких обвинувачується ОСОБА_6 , були вчинені ним як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи, з погрозою насильства над потерпілими та їх близькими родичами, пошкодження майна потерпілих та їх близьких родичів, що перебуває у їхньому віданні.

В обґрунтування клопотання щодо ОСОБА_16 прокурор зазначив, що він обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яке є особливо тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_16 було вчинене цією особою у складі організованої групи, з погрозами насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах.

Крім того, прокурор вказав, що підставою для продовження строку цього запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_16 , з урахуванням даних про особу кожного із них, є наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України – переховування від суду; незаконного впливу на потерпілих та свідків; вчинення іншого кримінального правопорушення, які ґрунтуються на тому, що обвинувачені, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути їм призначене у разі визнання їх винуватими, з метою уникнення кримінальної відповідальності можуть переховуватися від суду; впливати на потерпілих і свідків, які ще не допитані судом та оскільки докази не досліджені; вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на обставини та характер вчинених кримінальних протиправних дій, у яких вони обвинувачуються.

Також прокурор зазначив, що ОСОБА_6 , який є організатором вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі у складі організованої групи, раніше судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності – тяжких злочинів, серед яких за вимагання, порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово – самовільно залишив місце свого мешкання, виїхав із міста Лозова Харківської області у місто Харків, де знаходився протягом тривалого часу.

ОСОБА_16 хоча раніше і не судимий, одружений, має малолітню дитину, однак 20 вересня 2021 року був оголошений у розшук. Постановою від 10 вересня 2022 року останнього оголошено у міжнародний розшук.

14 вересня 2023 року ОСОБА_16 затримано у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава Руська-Гребенне» Львівської області, після процедури видачі (екстрадиції) з Республіки Польща.

Сукупність наведених даних характеризують ОСОБА_6 та ОСОБА_16 , у тому числі, як осіб схильних до переховування.

На підставі викладеного прокурор вважає, що ризики про які йдеться вище, з урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 та про особу обвинуваченого ОСОБА_16 , є реальними ї їх ступінь на даний час не зменшився.

Крім того, прокурор зазначив, що наведені ризики, та той факт, що обвинувачені схильні до переховування та мають реальну можливість вільної зміни свого місця перебування, вказують на те, що застосування до них більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, не дасть можливості здійснювати дієвий контроль за їх поведінкою, забезпечити виконання покладених на них процесуальних обов`язків, не зменшить до прийнятного рівень наведених ризиків.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з наведених у них підстав та просив їх задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_16 законними і обґрунтованими.

Обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора заперечував.

Захисник ОСОБА_17 також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає його не обґрунтованим, а ризики не доведеними.

У той же час захисник наголосив, що обвинувачений до зміни йому запобіжного заходу на тримання під вартою жодного разу не порушив покладених на нього обов`язків, має постійне місце мешкання, де проживає із своєю сім`єю, у тому числі із малолітньою дитиною.

До того ж ОСОБА_6 має незадовільний стан здоров`я.

При цьому захисник заявив клопотання про зміну ОСОБА_6 запобіжного заходу – з тримання під вартою на інший запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою або визначити заставу.

Обвинувачений ОСОБА_16 проти задоволення клопотання прокурора заперечував з наступних підстав: висунуте йому обвинувачення, як і вину у вчиненні інкримінованого йому злочину вважає недоведеними; за кордон виїхав навесні 2021 року на законних підставах, до повідомлення про підозру; про те, що він перебуває у розшуку до моменту затримання йому відомо не було; має постійне місце мешкання, сім`ю, у тому числі на утримання малолітню дитину; потребує медичної допомоги у зв`язку із незадовільним станом здоров`я, яка в умовах слідчого ізолятора йому не надається.

При цьому ОСОБА_16 заявив, що жодних кримінальних протиправних дій він не вчиняв.

Тривалий час законно проживав на території Європейського Союзу, від правоохоронних органів не переховувався, його дружина і дитина проживають у Республіці Польща та потребують матеріальної підтримки з його боку.

У той же час ОСОБА_16 заявив клопотання про зміну йому запобіжного заходу - на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби або заставу.

Захисник ОСОБА_21 у судовому засіданні та письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора, зазначивши, що воно є незаконним і необґрунтованим.

Висунуте ОСОБА_16 обвинувачення є недоведеним.

При цьому захисник навів доводи, які за своїм змістом є аналогічними доводам ОСОБА_16 , зазначивши, що останній має вищу освіту, наявне робоче місце куди він може бути працевлаштований. ОСОБА_16 має постійне місце мешкання, характеризується виключно позитивно.

Захисник наголосив, що будь-яких даних на підтвердження можливості ОСОБА_16 переховуватись від суду, впливати на учасників кримінального провадження, зокрема потерпілого ОСОБА_22 та свідків, або чинити на них тиск, вчинити інше кримінальне правопорушення, стороною обвинувачення при розгляді клопотання не надано, як і не обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_16 інших, більш м`яких запобіжних заходів.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питання, яке вирішується, суд доходить наступного.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Так, згідно із ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що підозрюваний, обвинувачений не виконав обов`язки, покладені на нього при застосуванні іншого, раніше обраного запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує; до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину; до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років;  до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

14 квітня 2021 року ОСОБА_6 був затриманий на підставі ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення – злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.

16 квітня 2021 року – під час досудового розслідування, щодо ОСОБА_6 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підставою для прийняття такого рішення слідчим суддею стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення – особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуванню від органів досудового розслідування та/або суду; знищенню, схованню або спотворенню будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконному впливу на потерпілих та свідків; перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином; вчиненню іншого кримінального правопорушення, продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюється зазначена особа.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – до 11 грудня 2021 року, включно.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 01 грудня 2021 року, постановленої під час підготовчого судового засідання, з наведених вище підстав щодо ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою – по 29 січня 2022 року, який у подальшому був неодноразово продовжений судом, останній раз до 15 грудня 2022 року.

Відповідно до ухвали Харківського апеляційного суду від 01 грудня 2022 року зазначену ухвалу скасовано, відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

У подальшому зазначений запобіжний захід щодо ОСОБА_6 був продовжений згідно із ухвалами Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 08 грудня 2022 року, 01 лютого і 30 березня 2023 року. Останній раз по 30 травня 2023 року.

До 30 травня 2023 року відносно ОСОБА_6 були продовжені і певні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30 травня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_6 змінено запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на тримання під вартою, без визначення застави, строком до 28 липня 2023 року, дію якого у подальшому було неодноразово продовжено - останній раз до 21 грудня 2023 року.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність наступних обставин: негативна репутація обвинуваченого ОСОБА_6 , зокрема систематичне вчинення ним кримінальних протиправних дій у минулому; наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ряду кримінальних правопорушень – тяжких злочинів та особливо тяжкого злочину, вчинених як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи; наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; свідоме порушення умов цілодобового домашнього арешту та обмежень, встановлених судом.

Разом із цим 09 вересня 2021 року про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України було повідомлено і ОСОБА_16  

20 вересня 2021 року постановою старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області досудове розслідування було зупинено, окрім інших, підозрюваного ОСОБА_16 оголошено у розшук.

Постановою від 10 вересня 2022 року останнього оголошено у міжнародний розшук.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2022 року підозрюваному ОСОБА_16 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

14 вересня 2023 року підозрюваного ОСОБА_16 затримано у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава Руська-Гребенне» Львівської області, після процедури видачі (екстрадиції) з Республіки Польща, що підтверджується відповідним протоколом.

Ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15 вересня 2023 року щодо ОСОБА_16 , був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави – до 13 листопада 2023 року.

Підставою для прийняття такого рішення стала наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_16 кримінального правопорушення – особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, яка підтверджувалася зібраними у кримінальному провадженні доказами, метою - запобігання ризикам, у тому числі, передбаченим пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зміст яких наведений вище.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 07 листопада 2023 року обвинуваченому ОСОБА_16 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на шістдесят днів, тобто до 05 січня 2024 року.

Частинами 1, 2 ст. 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого і свідка ; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров`я обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання  обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів,якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

У ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 висунуто обвинувачення у вчиненні ряду кримінальних правопорушень проти власності – тяжких злочинів та особливо тяжкого злочину як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи, організатором яких він є, за які передбачено максимальне покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_6 хоча й має постійне місце мешкання та родину, працевлаштований, однак раніше судимий за вчинення тяжких злочинів проти власності.

ОСОБА_16 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який йому може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Обвинувачений ОСОБА_16 хоча й має постійне місце мешкання та сім`ю, однак даних про те, що він має джерела для існування суду надано, крім того суд вважає, що на даний час ОСОБА_16 не має міцних соціальних зв`язків, оскільки його сім`я не мешкає на території України.

Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і у сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.

Разом із цим, відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Так, враховуючи наведені вище критерії, на обґрунтованість обвинувачення для вирішення питань у цій стадії кримінального провадження вказує те, що в результаті проведеного досудового розслідування, окрім інших, ОСОБА_6 і ОСОБА_16 було повідомлено про підозру, а згодом висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення – особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України – вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження та знищення їхнього майна ( ОСОБА_6 вчиненому повторно), що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, у складі організованої групи.

Водночас ОСОБА_6 висунуто обвинувачення ще й у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 189 КК України - вимаганні, тобто вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження майна потерпілого та його близьких родичів, що перебуває в їх віданні, вчинених повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Суд, враховуючи викладене, доходить висновку про наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо обвинувачених, про які йдеться у клопотаннях прокурора та які доведені прокурором під час судового розгляду.

Так, у даному випадку, ризик переховування від правосуддя обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю встановленого покарання, оскільки злочини, передбачені ч. 2 і ч. 4 ст. 189 КК України, у яких обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_6 та злочин, передбачений ч. 4 ст. 189 КК України у якому обґрунтовано обвинувачується ОСОБА_16 , передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років та позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Водночас, встановлюючи існування ризику переховування від суду, суд враховує дані про особу кожного із обвинувачених, їх сімейний стан та спосіб життя.

Вказане свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_6 , який хоча й має постійне місце мешкання та сім`ю, працевлаштований, однак порушив умови запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово, зокрема самовільно виїхав із міста Лозова у місто Харків, та обвинувачений ОСОБА_16 , який хоча і має постійне місце мешкання та сім`ю, яка перебуває за кордоном, тобто не має міцних соціальних зв`язків на території України, не має стабільних джерел існування, переховувався від органу досудового розслідування, у зв`язку із чим був оголошений у міжнародний розшук та екстрадований на територію України, усвідомлюючи обсяг висунутого їм обвинувачення та покарання, яке може бути їм призначене у разі визнання їх винуватим у вчиненні інкримінованих їм злочинів, опинившись на волі, можуть залишити місця проживання та переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, як на території України, так і за її межами, а також не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Таким чином, наведені вище обставини в сукупності дають достатні підстави вважати про наявність ризику втечі обвинуваченого ОСОБА_6 і обвинуваченого ОСОБА_16 з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від суду.

У той же час, не може залишатися поза увагою суду, що Указом Президента України № 64/2022 на території України починаючи з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 № 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Отже, суд зазначає, що ризик переховування в умовах воєнного стану, який діє в Україні, є досить вагомим.

Надаючи оцінку ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно з п. 43 рішення ЄСПЛ «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків (потерпілих) може бути визнано на початкових стадіях процесу.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими і свідками у кримінальному провадженні, в тому числі й на стадії судового розгляду - надаються усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ст. ст. 352, 353 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілого та свідка існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого і свідка та дослідження їх судом.

Враховуючи обсяг висунутого обвинувачення, ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, те, що потерпілі, які згідно із обвинувальним актом були безпосередніми учасниками подій вчинення злочинів щодо них, судом не допитані, як і не допитані свідки у даному кримінальному провадженні, суд доходить висновку, що ризик прийняття обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_16 спроб незаконного впливу на потерпілих та свідків, з метою переконання або змушення останніх надати покази у вигідному для них аспекті, є реальним.

Факт направлення обвинувального акта (актів) до суду та призначення судового розгляду не зменшує ризик можливого незаконного впливу на потерпілих, зокрема ОСОБА_22 та свідків у кримінальному провадженні, а навпаки збільшує вірогідність його настання внаслідок обізнаності обвинувачених з усіма наявними матеріалами кримінального провадження, у тому числі, протоколами допитів потерпілих і свідків з наданими показаннями та наближенням стадії допиту потерпілих і свідків.

Проаналізувавши наявні дані, що характеризують обвинувачених, їх соціальні зв`язки, репутацію та майновий стан, у сукупності з обставинами інкримінованих їм кримінальних правопорушень, враховуючи те, що ОСОБА_6 раніше був засуджений за вчинення тяжких злочинів проти власності, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2, ч. 3 ст. 189 КК України, тобто у тому числі і за вимагання, суд доходить висновку, що наведені обставини об`єктивно вказують на наявність ризику продовження ОСОБА_6 та ОСОБА_16 кримінально-протиправної діяльності та вчинення ними інших кримінальних правопорушень, тобто на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Наведені вище обставини свідчать про наявність ризиків того, що обвинувачені ОСОБА_6 і ОСОБА_16 можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судом також враховано наявність обставин, які відповідно до вимог ст. 178 КПК України, повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, зокрема, вік та стан здоров`я обвинувачених, їх репутацію, наявність та відсутність судимостей, майновий стан, міцність соціальних зв`язків, наявність утриманців, позитивні характеристики ОСОБА_16 .

Враховуючи викладене, існування та вагомість доведених прокурором ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, характеристику кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_16 , їх репутацію, те, що обвинувачений ОСОБА_23 раніше не дотримався умов такого запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, а обвинувачений ОСОБА_16 перебував у розшуку, суд доходить висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинувачених, та саме тільки такий запобіжний захід зможе запобігти цим ризикам.

За таких обставин суд доходить висновку про доцільність продовження строку дії застосованого щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів щодо кожного із обвинувачених.

Щодо можливості запобігання наявним ризикам шляхом застосування до обвинувачених інших запобіжних заходів, то суд з урахуванням даних, які їх характеризують, тяжкості злочинів, у вчиненні яких вони обвинувачуються, стану здоров`я, щодо якого на даний час у розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження про неможливість перебування вказаних особи під вартою, вважає недостатнім застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам.

При цьому обставини, на які посилаються сторона захисту у даному конкретному випадку, не є тими стримуючими факторами, які свідчать про те, що обвинуваченими не будуть чинитися перешкоди відправленню правосуддя, вчинятися кримінально-протиправні діяння та недостатньо свідчать про належне виконання обвинуваченими їх процесуальних обов`язків, у разі обрання щодо них більш м`яких запобіжних заходів.

З огляду на сукупність наявних на даний час відомостей щодо осіб обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_16 суд доходить висновку, що на даному етапі судового провадження жодний інший вид запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити їх належну процесуальну поведінку.

Крім того, згідно із сформованою практикою ЄСПЛ, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (справа «Летельє проти Франції»).

При цьому, відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, зокрема обвинувачення у вчиненні злочинів на території Харківської області як за попередньою змовою групою осіб, так і у складі організованої групи, вид і розмір об`єктів посягання – майнові права та майно в особливо великому розмірі, дані про потерпілих, у тому числі про види їх діяльності, висвітлення подій даного кримінального провадження у засобах масової інформації, на думку суду, у цій справі наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

На підставі викладеного, враховуючи в сукупності зазначені вище ризики, які, на думку суду, є досить вагомими і достатніми для застосування щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_16 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд доходить висновку, що клопотання захисника ОСОБА_17 та обвинуваченого ОСОБА_16 про зміну запобіжного заходу – задоволенню не підлягають.

Враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, а також обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_6 та ОСОБА_16 , даних про їх особу, суд вважає за необхідне не визначати обвинуваченим розмір застави в межах застосованого щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 179, 194, 331, 369 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_16 – задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2, ч. 4 ст. 189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 17 лютого 2024 року, включно, без визначення застави.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, строком на шістдесят днів, тобто по 17 лютого 2024 року, включно, без визначення застави.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_17 про зміну щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу – з тримання під вартою на інший запобіжний захід – не пов`язаний з триманням під вартою або визначення застави – відмовити.

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_16 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби або заставу - відмовити.

Копію ухвали вручити обвинуваченим, їх захисникам та прокурору негайно після її оголошення та направити начальнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» – для виконання.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їм копії судового рішення.

Головуючий                                 ОСОБА_1

Суддя                                         ОСОБА_2

Суддя                                         ОСОБА_3