Справа № 350/848/18

Провадження № 22-ц/779/835/2018

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Калиній Г. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

Головуючого Максюти І.О.,

суддів:   Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря  Бойчука Л.М.

з участю    представників апелянта ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

                                   заінтересованої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_4 до Брошнів-Осадської селищної ради об’єднаної територіальної громади Івано-Франківської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3, Рожнятівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», державне підприємство «СЕТАМ» про визнання недійсними результатів прилюдних/електронних торгів з реалізації нерухомого майна, акта про реалізацію предмета іпотеки та протоколу з  проведення електронних торгів, за апеляційною скаргою представника Брошнів-Осадської селищної ради об’єднаної територіальної громади Івано-Франківської області на ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області про забезпечення позову, постановлену суддею Калиній Г.В. 08 травня 2018 року в смт. Рожнятів Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом Івано-Франківської області.

В травні 2018 року ОСОБА_4 звернулася з позовом  до Брошнів-Осадської селищної ради, в якому просила визнати недійсними результати проведених прилюдних/електронних торгів з реалізації нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. 22 Січня, буд.85/1, смт.Брошнів-Осада, Рожнятівський район,Івано-Франківська область, які відбулися 05.02.2018 року; визнати недійсним та скасувати протокол №314934 про проведення електронних торгів, які відбулися 05.02.2018 року; визнати недійсним та скасувати акт про реалізацію предмета іпотеки від 22.02.2018 року, який затверджений начальником Рожнятівського районного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області та стягнути з відповідача понесені судові витрати (а.с.20-23).

08.05.2018 року ОСОБА_4 подала заяву про забезпечення позову, в якій зазначила, що на підставі заявки державного виконавця Рожнятівського ВДВС 05.02.2018 року відбулися електронні торги з реалізації спірного нерухомого майна. Переможцем відповідних електронних торгів стала Брошнів-Осадська селищна рада. На підставі протоколу про проведення електронних торгів державним виконавцем складений акт про реалізацію предмета іпотеки від 22.02.2018 року. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги. На підставі акту про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів. Станом на час подання позовної заяви відповідачем не було отримано свідоцтво про право власності на майно, яке було реалізоване з прилюдних/електронних торгів. Водночас, законодавством не встановлено проміжок часу, протягом якого можливо отримати зазначене свідоцтво. Як стало відомо позивачу, Брошнів-Осадська селищна рада звернулась до приватного нотаріуса ОСОБА_5 із заявою та необхідними документами з метою отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки від 22.02.2018 року. Вважає, що відповідач має можливість отримати у нотаріуса свідоцтво про право власності на спірне нерухоме майно, що в подальшому  може призвести до відчуження відповідного нерухомого майна на користь третіх осіб, до моменту прийняття рішення по даній справі, що утруднить  виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог. Також відповідач, у разі отримання свідоцтва про право власності на зазначене нерухоме майно, стане його повноправним власником (реєстрація у реєстрі речових прав), отже, має право знести його, тим самим зробивши неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог. Просила заборонити приватному нотаріусу ОСОБА_5, свідоцтво №3954, місцезнаходження: Івано-Франківська область, смт. Брошнів, вул. 22 січня, 114 або іншим нотаріусам/нотаріальним конторам, розташованим у межах території України, видавати Брошнів-Осадській селищній раді об'єднаної територіальної громади Івано–Франківської області свідоцтво про право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: вул. 22 Січня, буд.85/1, смт.Брошнів-Осада, Рожнятівський район,Івано-Франківська область, реалізоване з прилюдних/електронних торгів, про що складений акт про реалізацію предмета іпотеки від 22 лютого 2018 року (а.с. 2-3).

Ухвалою Рожнятівського районного суду від 08 травня 2018 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено  (а.с.5-7).

Не погодившись з ухвалою Рожнятівського районного суду від 08 травня 2018 року про забезпечення позову, представник Брошнів-Осадської селищної ради об’єднаної територіальної громади Івано-Франківської області подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що вона прийнята з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушення норм процесуального права.

Апелянт зазначив, що в позовній заяві ОСОБА_4 вказує на відсутність відповідних бюджетних призначень для придбання майна та відсутність затвердженого Брошнів-Осадською селищною радою акту про реалізацію предмета іпотеки. В той же час позивачем не надано до суду жодного доказу наведених нею обставин. На другій сесії сьомого скликання селищною радою ухвалено рішення від 25.12.2017 року №62-2/2017 «Про заходи щодо створення ЦНАПу та надання згоди на придбання відповідного приміщення», яким надано згоду на придбання у встановленому порядку нерухомого майна для забезпечення адміністративних потреб територіальної громади та уповноважено селищного голову на вжиття всіх необхідних дій, пов’язаних з придбанням відповідного приміщення за умови, що його вартість не перевищуватиме 1,5 млн. грн;  уповноважено сільського голову на вжиття всіх необхідних дій, пов’язаних з придбанням відповідного майна, в тому числі на укладення від імені громади, ради та її виконавчого комітету договорів купівлі-продажу нерухомого майна та інших правочинів, пов’язаних з виконанням цього рішення, участь у електронних торгах, аукціонах з продажу нерухомого майна, тощо.  Цього ж дня затверджено бюджет відповідної ради на 2018 рік.

29.12.2017 року селищній раді  передано основні засоби, матеріальні цінності та грошові кошти, які знаходились на балансі Креховицької сільської ради, зокрема, грошові кошти із залишку коштів по загальному фонду в розмірі 704 938,12 грн, що підтверджується актом приймання-передачі основних засобів, матеріальних цінностей та грошових активів від 29.12.2017 року та  актом передачі грошових коштів. В подальшому, рішенням Брошнів-Осадської селищної ради № 82-3/2018 від 09.02.2018 року передано із залишку коштів по загальному фонду в спецфонд 844 777 грн, яким передбачено придбання нежитлового приміщення загальною площею 175,5 кв.м  по вул. 22 Січня, 85/1 в селищі Брошнів-Осада.

Наступним рішенням від 09.02.2018 року «Про придбання нежитлових приміщень» селищна рада ухвалила  провести оплату належної до сплати суми в розмірі 674 878,10 грн  за придбане на електронних торгах нерухоме майно – нежитлові приміщення загальною площею 175,5 кв.м по вул. 22 Січня, 85/1 в с.Брошнів-Осада та доручено селищному голові вжити всіх заходів щодо державної реєстрації права власності за Брошнів-Осадською селищною радою на зазначені нежитлові приміщення. Таким чином, в бюджеті селищної ради були передбачені відповідні бюджетні призначення для придбання спірного майна.

Апелянт зазначив, що виходячи із змісту ст.26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», укладення сільським (селищним) головою угоди (договору) з придбання нерухомого майна територіальною громадою не належить до виключної компетенції Брошнів-Осадської селищної ради, а тому укладення таких договорів не потребує подальшого затвердження відповідною радою.

Внаслідок вжиття судом заходів забезпечення позову була зупинена реєстрація права власності на даний об’єкт за відповідачем і, як наслідок, призупинено створення ЦНАПу.

При постановленні судом ухвали про забезпечення позову не було взято до уваги призначення спірного приміщення, а також інтереси мешканців Брошнів-Осадської селищної ради в сфері отримання відкритих, прозорих, оперативних, своєчасних та доступних адміністративних послуг. Крім того, судом проігноровано факт «заморожування» бюджетних коштів в розмірі вартості придбаного майна (710 398 грн) на невизначений період. На думку апелянта, зазначене є достатньою підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позову.

Також при вирішенні даного питання слід взяти до уваги, що з метою залучення коштів Європейського Союзу та країн-партнерів, Брошнів-Осадська селищна рада взяла участь у Програмі для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою». Після проведеного  першого раунду відбору учасників Фази впровадження даної програми в частині створення/модернізації центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП) Брошнів-Осадську селищну раду визнано переможцем. Проте, в оголошенні про результати першого раунду чітко зазначено, що у разі виявлення непереборних перешкод для участі громади у фазі впровадження в рамках цього відбору (зокрема, неможливість вчасної підготовки громадою належного приміщення під ЦНАП, відсутність у громади необхідного співфінансування тощо), заявка може бути відхилена на будь-якому наступному етапі комунікації та підготовки технічного завдання щодо співпраці. Таким чином, через вжиті судом заходи забезпечення позову селищна рада може бути позбавлена фінансування по даній програмі.

Зазначив, що подана позивачем заява про забезпечення позову не відповідає вимогам ч.1 ст.151 ЦПК України. Також всупереч вимогам ч.7 ст.153 ЦПК України, в оскаржуваній ухвалі взагалі не було вирішено питання зустрічного забезпечення.

З цих підстав просить ухвалу суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову скасувати (а.с.26-33).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 зазначає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали врахував вимоги ст.149, п.2 ч.1 ст.353, 379 ЦПК України, при цьому прийнявши до уваги зміст позовних вимог. Питання про доведеність позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення судом при прийнятті цього процесуального рішення не вирішується. Відповідач в апеляційній скарзі фактично вдався до заперечень проти позовних вимог та висловив побажання про прийняття судом рішення по суті спору, а це не входить в повноваження суду при розгляді заяви про забезпечення позову. Посилання апелянта на те, що вжиті судом заходи забезпечення позову не дають змогу отримати фінансування для створення центру адміністративних послуг за програмою «U-Lead з Європою» не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги, оскільки це питання розглядалось судом першої інстанції при прийнятті клопотання відповідача про зустрічне забезпечення 01.06.2018 року. Тому просила залишити ухвалу про забезпечення позову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання ОСОБА_4 не з»явилася. Про день місце та час розгляду справи повідомлена належним чином.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов»язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання,  тому колегія суддів розглянула справу за відсутності ОСОБА_4

Вислухавши пояснення представників апелянта ОСОБА_1 та ОСОБА_2, заінтересованої особи ОСОБА_3, доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга  є обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову (згідно викладених у заяві вимог), суд першої інстанції виходив з положень ст.ст.149, 150, 153 ЦПК України та співмірності заявлених вимог, встановивши, що позивачем надано належні та допустимі докази, які  вказують на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у справі.

З таким висновком не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на  будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову встановлені положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України, зокрема згідно пункту 2 та 4  позов забезпечується забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання.

Як роз'яснив Верховний Суд України у п. 4 Постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Крім того cуд, вирішуючи питання про забезпечення позову має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Із матеріалів справи встановлено, що у провадженні Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до Брошнів-Осадської селищної ради про визнання недійсними результатів прилюдних/електронних торгів з реалізації нерухомого майна, акта про реалізацію предмета іпотеки та протоколу з  проведення електронних торгів (а.с.20-23). Ухвалою Рожнятівського районного суду від 08.05.2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 01.06.2018 року (а.с.24).

Таким чином, між сторонами дійсно виник спір про визнання недійсними результатів прилюдних/електронних торгів з реалізації нерухомого майна, ціна позову зазначена в розмірі 710 398 грн.

На момент подання позовної заяви відповідачем не було отримано свідоцтво про право власності на майно, яке було реалізоване з прилюдних/електронних торгів, про що був складений акт про реалізацію предмета іпотеки від 22 лютого 2018 року. 

Позивачці стало відомо, що Брошнів-Осадська селищна рада об’єднаної територіальної громади Івано-Франківської області звернулася до приватного нотаріуса ОСОБА_5 із заявою та необхідними документами з метою отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, на підставі акту про реалізацію предмета іпотеки від 22.02.20018 року. При тому зазначене приміщення селищною радою придбано для комунальних потреб – організації центру надання адміністративних послуг.

Заява ОСОБА_4 не містить достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення заявленого нею позову про визнання прилюдних/електронних торгів з реалізації нерухомого майна, акта про реалізацію предмета іпотеки та протоколу проведення електронних торгів недійсними.

Так, відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Проте, в оскаржуваній ухвалі відсутні мотиви, з яких суд дійшов висновків про обґрунтованість припущень заявника про те що, невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_4 зазначила, що у разі реєстрації за  селищною радою права власності на нежитлове приміщення, воно може бути відчужене або знищене (знесене). Проте жодних доказів реальності такого припущення суду не надано.

І, навпаки, апелянтом представлені докази, що об»єкт спору придбаний селищною радою для комунальних потреб (організації ЦНАПу) за допомогою участі у міжнародній програмі, що свідчить про реальну необхідність територіальної громади у наявності нежитлового приміщення, тому апеляційний суд дійшов висновку про відсутність намірів у селищної ради відчужувати або знищувати об»єкт нерухомості. Крім того, у цій будівлі розміщена і сама селищна рада.

З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції безпідставно задовольнив заяву про забезпечення позову шляхом заборони видавати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, оскільки заявником не надано суду доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, посилання заявника на порушення судом норм процесуального права, щодо наявності підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову є доведеними та підтвердженими належними та допустимими доказами у справі.

За таких обставин, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу, скасовує ухвалу суду першої інстанції і ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову з наведених підстав.

На підставі викладеного, керуючись ст.374,376, 381-384 ЦПК України, суд

                                                        п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Брошнів-Осадської селищної ради об’єднаної територіальної громади Івано-Франківської області задовольнити.  

Ухвалу Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області про забезпечення позову від 08 травня 2018 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови  складено 09 липня 2018 року.

Головуючий:        І.О. Максюта

Судді:         Л.В.Василишин

ОСОБА_6