Справа № 185/8173/17

Провадження № 2/185/545/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2018 року                                                м. Павлоград        

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання - Пожидаєвої Л.М., позивача ОСОБА_1, представника позивача – ОСОБА_2, представників відповідача – ОСОБА_3, ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу ЄУ № 185/8173/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», третя особа: Директор виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління імені ОСОБА_5» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_6, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», в якій просить суд (згідно уточнених позовних вимог, останнє уточнення від 18.06.2018) визнати незаконним та скасувати наказ від 11.10.2017 року №184/4к по ШУ Героїв ОСОБА_7 «ДТЕК Павлоградвугілля» про звільнення позивача з роботи, поновити позивача на попередньому місці роботи на ШУ Героїв ОСОБА_7 «ДТЕК Павлоградвугілля» на ділянку по добичі вугілля № 5 на посаду гірничого робітника очисного вибою (ГРОВ), стягнути з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в наслідок незаконного звільнення з 11.10.2017 року по 27.06.2018 року в розмірі 155336 гривень, винести окрему ухвалу відносно директора ШУ Героїв ОСОБА_7 «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_6 щодо звільнення працівників за п. 2 ст. 40 КЗпП України без належних підстав.

Позовна заява мотивована тим, що позивач був звільнений з роботи в зв’язку з невідповідністю працівника виконувати роботу внаслідок стану здоров’я, яке перешкоджає продовженню даної роботи. Зазначає, що роботодавцем порушено норми діючого законодавства, а саме процедура встановлення погіршення стану здоров’я працівника та його звільнення відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України. Рішення про неможливість працівником виконувати доручену йому роботу за фахом внаслідок втрати працездатності за своїми повноваженнями надані Державою та Законом Медичним спеціальним експертним комісіям (МСЕК) при цьому експертна комісія визначає ступінь втрати працездатності та визнає неможливість продовження працівником роботи за фахом, тому вона і визначена як «спеціальна». Ніяких даних та документів про прийняття рішення МСЕК у позивача не має та про нього він не повідомлений. До цього часу не зважаючи на вимоги позивача його не ознайомили з висновками комісії яка створена в лікувальному закладі «Павлоградська міська лікарня» для провадження профілактичного огляду. Висновки про стан здоров’я позивача були зроблені керівництвом підприємства на підставі довідки комісії ЛКК №3621 від 22.09.2017 року. Зазначає, що висновки ЛКК медичних закладів з приводу складнощів при виконанні працівником своїх посадових обов’язків за станом здоров'я не є завданням цієї комісії, відповідно до наказів МОЗ зазначена комісія ЛКК створена для контролю за виданням лікувальних листів лікарями та визначенням якості лікування при тимчасовій непрацездатності, її висновки є рекомендаційними. Накази МОЗ України № 246 від 21.05.2007 та № 107 від 22.09.2017 не регламентують роботу комісії ЛКК. Вважає, що відповідно до процедури визнання робітника таким, що не може виконувати свої обов’язки в зв’язку з погіршенням стану здоров’я, яка регламентована порядком, затвердженим Наказом МОЗ України № 246 від 21.05.2007, зі змінами, внесеними Наказом МОЗ України та № 107 від 22.09.2017, відповідна комісія направляє робітника для проходження експертизи у спеціальному експертному лікувальному закладі, який відповідно до норми законодавства має право роботи такі висновки, при цьому роботодавець забезпечує за свій рахунок позачерговий медичний огляд працівників за своєю ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дає змоги йому виконувати свої трудові обов’язки. Не виконання процедури визнання працівника роботодавцем таким, що не може виконувати свою роботу та користування не належними документами та висновками стало причиною незаконного звільнення позивача з роботи.

Представник відповідача надав суду письмове заперечення, відповідно до якого позовні вимоги не визнає в повному обсязі, зазначає, що твердження позивача не дає жодних підстав вважати його звільнення незаконним. Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органом викладені в ст.40 КЗпП України. Наявна на підприємстві довідка МСЕК від 02.11.2009 року, видана ОСОБА_1, щомісячне отримання на її підставі регресних виплат від Фонду соціального страхування та щорічне проходження ним переогляду на МСЕК, повністю спростовує твердження позивача стосовно своєї необізнаності про наявність висновку МСЕК та відсутності у нього документів про прийняття рішення МСЕК щодо визначення йому ступеню втрати професійної працездатності і свідчить про його наміри ввести суд в оману. За результатами періодичного медичного огляду 22 вересня 2017 року, гірнику очисного забою ОСОБА_1, Комунальним закладом «Павлоградська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради було видано довідку ЛКК №3621 про його непридатність працювати в якості гірника очисного забою, рекомендовано працю без фізичних навантажень, перебування у вимушеній позі строком на постійно, та встановлено діагноз: «Стійкі залишкові явища перенесеної сочетаної виробничої травми (2008р) у вигляді посттравматичної енцефалопатії ІІст з розсіяною органічною симптоматикою, стійким помірним лікварно-гіпертензіонним синдромом. П/травматичний остеохондроз, порушення біомеханіки шийного відділу хребта 1-2ст.). Претензії позивача стосовно порядку створення комісії ЛКК в медичних закладах, мети її створення, повноважень та встановлення нею діагнозів, висновків ніяким чином не стосуються відповідача по справі, не відповідають діючому трудовому законодавству, нормативно-правовим актам з охорони праці та охорони здоров'я, тому взагалі не можуть свідчити про незаконність звільнення позивача за станом здоров'я. Ні порядок проведення періодичного медичного огляду, ні встановлені діагнози не оскаржувались, будь-які інші документи щодо стану свого здоров'я Позивачем на підприємство не надавалось, тому його твердження, що був порушений порядок проведення медичних оглядів та процедури встановлення погіршення стану його здоров'я є безпідставним, як і думка позивача, що наказ виданий з порушенням норм діючого законодавства. 11.10.2017 року ОСОБА_1 були запропоновані всі вакансії по ОСОБА_7 «ДТЕК Павлоградвугілля», від ознайомлення з якими він у присутності свідків відмовився, про що складено відповідний акт фіксації відмови. На підтвердження своєї відмови ознайомлюватися з вакансіями, ОСОБА_1 надав про це директору шахтоуправління власноруч складену заяву, не вбачаючи підстав для переведення. Оскільки охорона праці на вугільних шахтах має виключно важливе значення, а недодержання вимог охорони та дисципліни праці створює небезпеку для здоров'я і життя багатої кількості працівників, то власник або уповноважений ним орган, несуть сувору, в тому числі і кримінальну, відповідальність за порушення правил охорони праці. Виконавши всі можливі заходи щодо працевлаштування ОСОБА_1 відповідно до медичних рекомендацій, адміністрацією ВСП «ШУ імені ОСОБА_5» був виданий наказ про звільнення №184/4к від 11.10.2017 року на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2017 року клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, третіх осіб – задоволено частково, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, директора виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління імені ОСОБА_5» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - ОСОБА_6, в порядку ст. 137 ЦПК України зобов?язано Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» надати докази.

Згідно п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто заявнику заяву про уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як зазначеною уточненою позовною заявою позивач не тільки уточнює позовні вимоги в частині суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а частково одночасно змінює предмет та підстави позову після початку розгляду справи по суті, та зазначена заява подана з порушенням ст. 31 ЦПК України в редакція, яка діяла до 15.12.2017, та ст. 49 ЦПК України в редакції від 15.12.2017.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2018 року запитано згоду НППО «Павлоградвугілля» на звільнення ОСОБА_1 з посади гірника очисного забою 5 розряду дільниці з видобутку вугілля №5 Виробничого структурного підрозділу "Шахтоуправління імені ОСОБА_5" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Павлоградвугілля" 11.10.2017 за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваної роботи внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2018 року прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в частині уточнення суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме 95548,76 грн. за період з 11.10.2017 року по 11.04.2018 року, відмовлено в прийнятті до розгляду іншої частини заяви про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 від 10.04.2018 року та 30.03.2018 року та повернуто заявнику, так як ними позивач змінює предмет позову після початку розгляду справи по суті.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 травня 2018 року прийнято до розгляду уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в частині уточнення суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме 115705,26 грн. за період з 12.10.2017 року по 21.05.2018 року, в задоволенні клопотання позивача та представника позивача у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Національне агентство з питань запобігання корупції - відмовлено.

Позивач у судовому засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги, дав пояснення відповідно до позову, зазначив що, його звільнення незаконне, в травні 2017 року проходили акції з приводу підвищення заробітної плати, на яких він був присутній, він був на зустрічі з директором шахти ОСОБА_6, ставив питання стосовно низької заробітної плати, директор зазначив, що заробітну плату підняти не можливо, обіцяв, що переслідувань робітників не буде, з ним були ще двоє колег, які на даний час вже не працюють. В 2017 році він проходив медогляд, всі лікарі зазначили, що він «годен», невропатолог зазначив «практично здоров», після комісії послали додому, звідки взялась довідка ЛКК йому не відомо, довідку ЛКК йому не надавали, довідку ЛКК йому показав його начальник ОСОБА_8, він зазначив на копії, що з довідкою не згоден, довідку та висновки комісії не оскаржував, йому висновки комісії та довідку ніхто не видавав, він звернувся до лікарні з відповідними запитами. Кожні два роки він проходив переогляд МСЕК, йому встановлено 15% втрати працездатності. Вважає, що його було звільнено у зв’язку зі створенням профспілки, головою якої він є. До звільнення про створення профспілки працедавця він не повідомляв, ніхто не повідомляв, в день звільнення він, також не повідомляв, що є головою та членом профспілки, не зазначав тому, що його ніхто не питав, повідомив про створення профспілки листом в день звільнення, після обіду, вже після звільнення. На комісії ЛКК він не був, його не запрошували, вважає, що довідка ЛКК не є підставою для звільнення, його письмово не направили на МСЕК, не направили на додатковий медогляд, йому усно пропонували пройти додатковий медогляд, звернутись до лікарів пропонували в неробочий час, він відмовився, так як не вважає необхідним звертатись до лікарів самостійно, так як він вважає, що він здоровий, з довідкою ЛКК він не згоден, він на здоров’я не скаржився, це роботодавець повинен його направляти на обстеження, за результатами медогляду, він до лікарів не звертався, висновки комісії ЛКК, довідку в установленому законом порядку не оскаржував. Йому пропонували ознайомитись з вакансіями на підприємстві, з запропонованими вакансіями він відмовився ознайомлюватись, так як не згоден з висновком ЛКК, і вважав, що немає необхідності його переводити на іншу роботу, він вважає, що за станом здоров’я він може виконувати свою роботу ГРОВ. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні дав пояснення відповідно до обставин, викладених в позові, також, пояснив, що травму позивач отримав в 2007 році і працював, йому було дозволено працювати по професії без групи, після акцій з підвищення заробітної плати на позивача почали «тиснути», позивач входить до профспілкової організації НППО «Павлоградвугілля», за що в подальшому був звільнений. Зазначив, що комісія медогляду, який проходив позивач, дала висновок «задовільно», в довідці ЛКК від 22.09.2017 зазначено, що позивач не годен працювати ГРОВ постійно, комісія ЛКК не може давати такий висновок, це виключне повноваження МСЕК встановлювати стійку втрату працездатності, в іншій довідці № 3071 від 22.09.2017 визначення «постійно» відсутнє. Довідка ЛКК не є підставою для звільнення. Вважає, що Накази МОЗ України № 246 від 21.05.2007 та № 107 від 22.09.2017, не регламентують роботу комісії ЛКК. Зазначив, що при звільненні позивача були порушені його права, йому не було дано письмово направлення на ЛКК, на додатковий медогляд, на МСЕК, роботодавець повинен був відсторонити позивача від роботи та дати такі письмові направлення зі збереженням заробітної плати, про засідання ЛКК позивача письмово не повідомляли, він не був присутній на комісії ЛКК, висновки комісії не відповідають дійсності, так як позивач на здоров’я не скаржився, заключний акт комісії від 26.10.2017, а позивача було звільнено раніше, 13.12.2017 позивач оскаржив наказ про звільнення генеральному директору «ДТЕК Павлоградвугілля». Також, зазначив, що позивача ніхто не питав, чи є він членом будь-якої профспілки, повідомлення про створення профспілки, головою якої є позивач, було надано роботодавцю в день звільнення позивача, після наказу про звільнення. Вважає, що була порушена процедура встановлення невідповідності стану здоров’я позивача виконуваній роботі, та процедура звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України, комісія ЛКК взагалі «лівий фактор», її висновки носять рекомендаційний характер. Просить позовні вимоги з урахуванням уточнень від 18.06.2017 задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали в повному обсязі, дали пояснення відповідно до письмових заперечень та письмових пояснень, доданих до справи, зазначили, що при звільненні позивача були дотримані всі вимоги чинного законодавства, КЗпП України, після проходження медогляду довідку з висновком ЛКК за його результатами лікарня передає працедавцю на підприємство, заключний акт складається пізніше за результатами загального медогляду всіх працівників. Відповідно до довідки МСЕК від 02.11.2009 позивачу встановлено 15% втрати працездатності та зазначено про працевлаштування по лінії ЛКК, довідки МСЕК за інші наступні роки не містять посилання на працевлаштування за лінією ЛКК, та не скасовують зазначену рекомендацію. Після проходження позивачем медогляду в 2017 році, який було організовано та проведено відповідно до вимог діючого законодавства, комісія ЛКК зробила висновок стосовно ОСОБА_1, що він не годен працювати ГРОВ, зазначені рекомендаціє про працевлаштуванню, зазначений висновок міститься в медичний документації ОСОБА_1 та в довідці № 3621 від 22.09.2017, яка була передана підприємству. Після отримання зазначеної довідки ЛКК № 3621 від 22.09.2017 позивача 28.09.2017 не було допущено до роботи та зазначено про необхідність з’явитись до відділу адміністрування персоналу для вирішення питання подальшого працевлаштування, так як останній не погодився з зазначеним, 10.10.2017 було видано відповідний наказ про відсторонення позивача від роботи зі збереженням середнього заробітку, 11.10.2017 позивачу було повторно повідомлено про результати медогляду та висновок ЛКК від 22.09.2017, було запропоновано звернутись до лікарів, пройти додатковий медогляд зі збереженням середнього заробітку, написати відповідну заяву, але позивач від пропозицій відмовився, про що складено відповідні акти, позивачу пропонувалось надати медичні документи, які підтверджують можливість йому працювати ГРОВ за станом здоров’я, також, позивачу було запропоновано всі вільні посади по ОСОБА_7 «ДТЕК Павлоградвугілля» станом на 11.10.2017, серед яких були посади які позивач міг зайняти за станом здоров’я, але позивач відмовився від ознайомлення з переліком вакантних посад, про що було складено відповідні акти, та позивачем було подано відповідну заяву, роботодавцем було отриману інформацію, що позивач не є членом жодної з чотирьох діючих на підприємстві первинних профспілок, в результаті позивача було звільнено за п. 2 ст. 40 КЗпП України з повним дотримання процедури звільнення. На момент звільнення позивач не повідомляв, що він є членом та головою профспілки НППО «Павлоградвугілля», про створення зазначеної профспілки роботодавця було повідомлено листом 11.10.2017 після звільнення позивача, та ознайомлення його з наказом про звільнення. Позивачу було видано трудову книжку 12.10.2017, 11.10.2017 – проведено повний розрахунок при звільненні. В задоволенні позову просять відмовити в повному обсязі.

Третя особа у судове засідання не з’явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надав заяву у якій просив розглянути справу за його відсутності.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він працював на шахті «Степова» машиністом підземних установок, його звільнили за ст. 40 п. 3 КЗпП України. До звільнення працював 4 роки, стягнень не було, проблеми почалися з середини жовтня 2017 року у зв'язку зі вступом до профспілки, яку очолив ОСОБА_1 14.10.2017 він написав заяву про вступ до профспілки, але керівництво попередило його, щоб він вийшов із неї. Він відмовився, з цього часу розпочалися порушення, стягнення - звільнення . До звільнення було 5-6 наказів про порушення дисципліни. Накази не оскаржував, на руки їх не отримав, до директора з заявою звертався, але йому накази не видали. До вступу в профспілку з позивачем знайомий не був, з приводу звільнення позивача, йому відомо, що ОСОБА_1 звільнено за довідкою МСЕК, раніше він працював з такою довідкою, а після створення профспілки з’явились претензії, коли підприємство було повідомлено про створення профспілки він точно не пам’ятає, чи було упереджене ставлення з боку відповідача до позивача після створення профспілки зазначити не може, так як профспілку створено в вересні 2017, а він вступив до неї в жовтні 2017, безпосереднім свідком процедури звільнення позивача він не був.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснив, що він вважає звільнення позивача незаконним, його особисто офіційно було звільнено за систематичне невиконання покладених обов'язків, йому телефонував заступник директора по шахтному транспорту, відмовляв від участі в профспілці, він відмовився потім почали шукати недоліки і його звільнили, наказ не надавали, відповідні заяві він писав. У нього 13 років підземного стажу, можливо було 2 догани, переслідування почалися коли були подані документи про створення профспілки, дату зборів для створення профспілки він не пам'ятає - в вересні 2017, на них були він, ОСОБА_3, Марченко, Карпенко, Бугайов, чи було повідомлено працедавця про створення профспілки він не знає, він цього не робив, здається повідомили в день звільнення позивача. З позивачем був знайомив і до створення профспілки, йому відомо, що позивача було звільнено за станом здоров’я, але до цього часу він працював нормально. Чи було неупереджене ставлення до позивача йому не відомо, вважає, що було переслідування і звільнення після створення профспілки.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він працює на шахті «Благодатна» ОСОБА_7 «ДТЕК Павлоградвугілля», його 11.10.2017 запросили до відділу кадрів, ще був присутній юрист, позивачу пред’явили довідку ЛКК по стану його здоров’я, йому пропонували пройти повторний медогляд, позивач відмовився, позивачу необхідно було звернутись в лікарню з письмовою заявою до головного лікаря про повторне обстеження, позивачу пропонували інші вакансії, він відмовився ознайомлюватись, зазначивши, що довідка не дійсна, була видана без його участі, в період з 28.09 по 11.10.2017 позивачу роз’яснювалось про можливість пройти додаткове медичне обстеження, позивач зазначив, що до лікарів не поїде, на момент звільнення позивач не був членом існуючих на підприємстві профспілок, до моменту звільнення йому не було відомо про профспілку позивача, зараз відомо, з 18.09 по 11.10.2017 позивач йому про участь в профспілці не повідомляв, чи ставилось позивачу питання при процедурі звільнення 11.10.2017 про його участь в профспілках він не пам’ятає, сам ОСОБА_1 не повідомляв про свою участь у профспілці, про проходження додаткового медогляду, про середній заробіток позивачу роз’яснювалось усно, письмово не пропонувалось, від ознайомлення з вакансіями, наказами позивач відмовився, від підписів – відмовився, зазначав, що в лікарню не поїде, він не чув, щоб позивач погоджувався йти в лікарню, якщо йому дадуть відповідний наказ, такого не було, позивач взагалі відмовлявся від лікарні.

Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1, як безпосередній свідок обставин 11.10.2017 які відбувались в посутності свідка ОСОБА_8, зазначив, що він зазначив, що не згодний з довідкою ЛКК, так як він не був присутній на комісії ЛКК, відповідно до наказу з’явився в відділ кадрів, йому запропонували інші посади на підприємстві, він відмовився, зазначив, що не згоден, написав відповідну заяву на ім’я директора, йому в усній формі пропонувалось пройти додатковий медогляд, він зазначив, що давайте наказ я пройду медогляд, відповідну заяву не надавав, йому роз’яснювали, що довідку ЛКК можливо оскаржити, він не відмовлявся проходити додатковий медогляд, письмово йому нічого не пропонували, не направляли.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона працює начальником відділу адміністрування персоналу відповідача, в кінці вересня 2017 на підприємство прийшла довідка ЛКК відносно ОСОБА_1, копію довідки направили начальнику дільниці, він повідомив позивача, останній відмовився ознайомлюватись, приїздити до відділу адміністрування персоналу, було видано наказ про відсторонення позивача, 11.10.2017 позивач відмовився від ознайомлення з вакансіями на підприємстві, від проходження додаткового медичного огляду позивач відмовився, позивачу роз’яснювалось про необхідність дообстеження зі збереженням середнього заробітку на підставі заяви, він відмовився, за результатами медогляду за станом здоров’я було звільнено 40 чоловік, за період її роботи – 4 роки, незгоди з довідкою ЛКК не було, 11.10.2017 було результати медогляду, висновок ЛКК, заключного ату не було, позивач не зазначав про свою згоду пройти додатковий медогляд, якщо буде відповідний наказ, позивач категорично відмовився проходити додатковий медогляд, чи є позивач членом профспілки позивача не питали, про профспілку позивача відомо не було.

Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1, як безпосередній свідок обставин 11.10.2017 які відбувались в посутності свідка ОСОБА_11, зазначив, що він не відмовлявся проходити додатковий медогляд, відповідну заяву не надавав, письмово його в лікарню не направляли, йому роз’яснювали, що якщо не пройде медогляд буде звільнення, письмово йому нічого не пропонували.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що прийшовши на роботу її викликав до себе начальник, вона була свідком того, як позивачу пропонувалися вакансії, але він відмовився ознайомлюватися з ним, після чого склали акт, вона зі списком вакансій не ознайомлювалася, вакансії були по всім підприємствам ОСОБА_7 «ДТЕК Павлоградвугілля», позивачу пропонувалося пройти медогляд повторно, вирішити питання з лікарями, про питання до позивача щодо його участі в профспілки вона не пам’ятає.

       Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона працює шахтовим терапевтом, є членом комісії ЛКК, комісія в своїй роботі керується Наказом МОЗ України № 246 від 21.05.2007, відповідно до п. 2.15, 2.16 порядку, затвердженого зазначеним наказом МОЗ, комісією у картці працівника зазначаються скарги працівника на стан здоров'я, анамнез,результати медичного огляду, лабораторних, функціональних та інших досліджень, діагноз, висновок про професійну придатність працівника працювати за своєю професією, також зазначений висновок про професійну придатність працівника працювати за своєю професією, входить до повноважень ЛКК відповідно до п. 5.3.9 Наказу МОЗ № 189 від 09.04.2008, висновок робиться на підставі медичної документації особи та відповідної таблиці. Наказ № 246 не встановлює обов’язок ЛКК обов’язково направляти працівника на МСЕК, це робиться якщо є підстави, та не передбачає письмового повідомлення про засідання комісії. Їй відомо, що у 2017 році позивач проходив медогляд і його було визнано таким, що не відповідає займаній посаді за станом здоров’я, медогляд проводиться для визначення стану здоров'я працівників, працівники оглядаються комісією, питання щодо придатності до роботи щодо висновків по кожному працівнику вирішується індивідуально, висновки заносяться до картки працівника, особі видається форма 8, медогляд ОСОБА_1 проводився 22.09.2017 р., позивача повідомили, що виконувати роботу ГРОВ він не може за станом здоров’я в зв’язку з лікарняним в травні 2017, після того, як довідка була передана до відділу охорони праці, позивачу запропонували позивачу пройти більш детальний огляд, 22.09.2017 позивачу повідомлялось про засідання ЛКК, 22.09.2017 позивач був в лікарні, вона його запрошувала до кабінету, де були лікарі, профпатолог, позивача повідомили, що він не може виконувати роботу ГРОВ за станом здоров’я, позивача вона повідомила, що засідання ЛКК буде об 13.00 22.09.2017 в кабінеті, позивач забрав карту та пішов, йому телефонували. Позивач не прийшов за довідкою ЛКК, 26.09.2017 вона передала довідку ЛКК від 22.09.2017 роботодавцю, після того, як довідка була передана відділу охорони праці, вони вирішили запропонувати пройти більш детальний медогляд, з’ясувати з чим позивач не згоден, чи є необхідність направлення в область, позивачу телефонували. Свідок, зі згоди позивача зачитала витяг з медичної картки позивача з невропатологічного відділення за травень 2017 року, зі скаргами на здоров’я, та діагнозом, та зазначила, що при зазначених обставинах не можливо виконувати роботу ГРОВ за станом здоров’я, так як це є небезпечним для здоров’я та життя позивача, та інших осіб з яким він працює в шахті, про що комісією і було зроблено висновок.

Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1, як безпосередній свідок обставин які відбувались в присутності свідка ОСОБА_13, зазначив, що 22.09.2017 він був в лікарні, йому сказали, що буде призначено ЛКК, жодного письмового виклику чи направлення йому не надавали.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що вона є головою комісії ЛКК, 22.09.2017 на підставі медичних документів, медичної картки позивача комісія з трьох лікарів прийшла до висновку, що позивач не може працювати ГРОВ, була видана відповідна довідка з підписами трьох лікарів, оскаржувався висновок ЛКК чи ні вона не пам’ятає, документи вона бачила в повному обсязі, цеховий лікар повідомила позивача про засідання ЛКК, зазначила в якому кабінеті, але позивач не дійшов, це зазначили цеховий лікар, позивача повідомляли телефоном, він зазначив, що йому ніколи, письмовий виклик на засідання ЛКК не передбачений, на МСЕК позивача не направляли, так як не було підстав, не вирішувалось питання щодо наявності в позивача стійкої втрати працездатності, в довідці зазначили «постійно» щодо рекомендації працевлаштування за станом здоров’я, тобто до наступного медогляду, комісія рекомендує постійно якщо строк більше 2 місяців, комісія ЛКК не вирішувала питання щодо стійкої втрати працездатності позивача, а вирішувала питання щодо можливості позивача працювати за професією ГРОВ. ЛКК в своїй роботі керується всіма наказами МОЗ, також і наказом МОЗ № 246. ЛКК зазначила, що позивач не може виконувати роботу ГРОВ за станом здоров’я, іншу роботу може, яку вже визначає роботодавець за рекомендаціями. Позивача запрошували ще телефоном, можливо через два тижні, з’ясувати з чим він не згоден, чи є підстави направити його в область, позивача не з’явився. Висновок комісії ЛКК робиться на підставі медичної документації.

Допитаний в якості свідка позивач ОСОБА_1, як безпосередній свідок обставин які відбувались в присутності свідка ОСОБА_14, зазначив, що 22.09.2017 він прийшов забрати медичну картку у терапевта ОСОБА_13, йому повідомили, що вирішується питання стосовно його роботи ГРОВ, чи зможе він працювати, йому повідомили що його направляють на ЛКК, що потрібно з’явитись на ЛКК не повідомляли, він пішов додому, письмові виклики, направлення не давали. Копію довідки ЛКК від 22.09.2017 йому надав ОСОБА_8, довідку ЛКК з висновком лікарів він отримав після звільнення за його запитом до лікарні. З 22.09.2017 до моменту звільнення до лікарні не з’являвся, не звертався, так як його не викликали, висновки ЛКК не оскаржував, так як не надали довідку.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що він є головою МСЕК, в довідці МСЕК може зазначатися рекомендація «працевлаштування за лінію ЛКК», може не зазначатися, так як МСЕК визначає відсотки втрати працездатності, обсяг визначає роботодавець, на різних підприємствах працюють з різними відсотками, ЛКК визначає чи може особа працювати за професією, довідка ЛКК від 22.09.2017 щодо позивача не суперечить довідці МСЕК, питання щодо працевлаштування вирішує ЛКК та адміністрація підприємства, МСЕК визначає відсотки втрати працездатності, стійку втрату працездатності або інвалідність. ЛКК не зобов’язана направляти на МСЕК якщо немає підстав, особа може сама захотіти. ЛКК не має права встановлювати стійку втрату працездатності, ЛКК керується наказом МОЗ № 246, дає рекомендації щодо працевлаштування, якщо є підстави направляє на дообстеження, адміністрація підприємства не направляє на МСЕК, направляє – лікар.

Вислухавши учасників справи, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, відеозапис на СD - диску, та докази в їх сукупності, на підставі повного, об’єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що згідно наказу № 184/4к від 11 жовтня 2017 року Виробничого структурного підрозділу «ШУ ім. Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», ОСОБА_1, гірника очисного забою 5 розрядку дільниці з видобутку вугілля № 5 звільнено 11 жовтня 2017 року у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваної роботі внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Зазначене підтверджується відомостями з трудової книжки ОСОБА_1 серії АВ № 362628, заповненої 26 лютого 2002 року.

Згідно відомостей з трудової книжки серії АВ № 362628, заповненої 26 лютого 2002 року, ОСОБА_1, 11 жовтня 2017 року йому виплачено одноразову допомогу за стаж в вугільній промисловості за наказом № 184/4к від 11 жовтня 2017 року.

Згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності № 035463 від 02 листопада 2009 року на підставі акту № 2230 огляду МСЕК, ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності 15 %, кожні два роки позивач проходив переогляд МСЕК, останній раз згідно довідки № 043613 від 31.10.2016 року виданої на підставі акту огляду МСЕК № 1485, ОСОБА_1 на підставі повторно огляду встановлено ступінь втрати професійної працездатності 15%, та він потребує медичне лікування у невропатолога. В довідках МСЕК за 2009 та 2012 роки зазначено «працевлаштування по лінії ЛКК», в довідках за інші роки зазначені, також, інші рекомендації (а.с. 41,105-107).

В період між переоглядами МСЕК, позивач відповідно до вимог діючого законодавства, проходив періодичний медичний огляд, організований відповідно та в порядку норм чинного закону роботодавцем позивача.

В судовому засіданні встановлено, що за результатами періодичного медогляду, який позивач проходив в 2017 році, 22.09.2017 Комунальним закладом «Павлоградська міська лікарня №4» Дніпропетровської обласної ради було видано довідку ЛКК № 3621 від 22 вересня 2017 року з висновком комісії про непридатність позивача працювати в якості гірника очисного забою, ОСОБА_1 рекомендовано працю без фізичних навантажень, перебування у вимушеній позі строком на постійно, та встановлено діагноз: «Стійкі залишкові явища перенесеної сочетаної виробничої травми (2008 р.) у вигляді посттравматичної енцифалопотії ІІст з розсіяною органічною симптоматікою, стійким помірним лікварно-гіпертензіонним синдромом. П/травматичний остеохондроз, порушення біомеханіки шийного відділу хребта 1-2 ст.» (а.с. 44).

Результати періодичного медичного огляду позивача ОСОБА_1 в 2017 році занесені до картки працівника, який підлягає попередньому (періодичному) медичному огляду форми № 123/о, затвердженої наказом МОЗ № 246 від 21.05.2007 (а.с. 108). В зазначеній картці відображено діагноз позивача, записи лікарів, яких проходив позивач за результатами медогляду, та відповідно до висновку ЛКК, зазначеного в картці, позивач не приданий для роботи за професію ГРОВ, надані рекомендації щодо умов праці: без фізичних перенавантажень, перебування у вимушеній позі, що також підтверджується медичною довідкою про проходження попереднього медичного огляду працівників № 3071 від 22.09.2017 року (додаток 8) (а.с. 100) та заключним актом за результатами періодичного медичного огляду працівників шахти Благодатна від 26.10.2017 (а.с. 37-40).

Зазначені висновки ЛКК щодо стану здоров’я позивача підтвердили допитані в судовому засіданні свідки лікарі ОСОБА_13 та ОСОБА_14, окрім іншого, лікар ОСОБА_13 зазначила, що висновки щодо стану здоров’я позивача зроблені, також на підставі його медичної карти, відповідно до якої в травні 2017 позивач проходив лікування в невропатологічному відділенні, зачитали скарги та діагноз позивача, зазначила, що з такими скаргами на здоров’я, та діагнозом, не можливо виконувати роботу ГРОВ за станом здоров’я, так як це є небезпечним для здоров’я та життя позивача, та інших осіб з яким він працює в шахті. Зазначене також підтверджується копією листа з медичної карти позивача (а.с. 110), долученої до матеріалів справи позивачем, де зазначено лікарем невропатологом про госпіталізацію 15.05.2017 у зв’язку з погіршенням стану здоров’я.

Згідно наказу № 5002 від 10 жовтня 2017 року Виробничого структурного підрозділу «ШУ ім. Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», ОСОБА_1 відсторонено 11 жовтня 2017 року від роботи у якості гірника очисного забою дільниці по видобутку вугілля № 5, зі збереженням середнього заробітку, зобов’язано з’явитись до відділу адміністрування персоналу для вирішення питання про подальше працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Як вбачається з акта фіксації відмови від ознайомлення з вакансіями від 11 жовтня 2017 року, підписаного керуючим спеціалістом ОАП – ОСОБА_16, спеціалістом ОАП – ОСОБА_12, начальником дільниці № 5 ОСОБА_8, ОСОБА_1 відмовився від запропонованих вакансій (список вакансій а.с. 34), ознайомлюватися не став.

Відповідно до акту фіксації відмови від 11 жовтня 2017 року, підписаного керуючим спеціалістом ОАП – ОСОБА_16, спеціалістом ОАП – ОСОБА_12, начальником дільниці № 5 ОСОБА_8, ОСОБА_1 відмовився пройти дообстеження, позачерговий медичний огляд зі звільненням від виконання роботи, зі збереженням середнього заробітку за весь період проходження, для підтвердження або спростування висновку ЛКК згідно довідки від 22 вересня 2017 року № 3621.

Згідно заяви ОСОБА_17 від 11 жовтня 2017 року адресованої Директору ШУ «Героїв Космосу» ОСОБА_6, ОСОБА_1 зазначив, що у зв’язку з відсутністю підстав для переводу його з посади ГРОВ на інші види робот, відмовляється від ознайомлення з запропонованими вакансіями.

Відповідно до акту фіксації відмови від ознайомлення з наказом та отримання трудової книжки від 11 жовтня 2017 року, підписаного керуючим спеціалістом ОАП – ОСОБА_18, спеціалістом ОАП – ОСОБА_12, начальником – ОСОБА_11, виконуючим обов’язки спеціаліста ОАП – ОСОБА_19, ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом № 184/4-к від 11 жовтня 2017 року про звільнення, відмовився від ознайомлення з сумами які належать йому до виплати під час звільнення, відмовився від ознайомлення з записом у картці форми Т-2, відмовився від отримання трудової книжки, свідоцтва про професію.

В судовому засіданні встановлено, та визнано сторонами, що розрахунок при звільненні з позивачем було проведено 11.10.2017, трудову книжку позивач отримав – 12.10.2017.

На день звільнення позивач не був членом первинних профспілкових організацій, які діяли на підприємстві ОСОБА_7 «ДТЕК Павлоградвугілля», що підтверджується листами відповідних профспілок (а.с. 47-50). Згідно довідки № 24/168 від 13 жовтня 2017 року Виробничого структурного підрозділу «ШУ ім. Героїв Космосу» ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», з 01 жовтня 2017 року внески не утримувались з заробітної плати ОСОБА_1, оскільки він був виключений з членів профспілкової організації ПРУП шахти «Благодатна» згідно особистої заяви.

Згідно протоколу № 1 установчих зборів засновків Незалежної первинної профспілкової організації гірників «Павлоградвугілля» від 19 вересня 2017 року, створена НППОГ «Павлоградвугілля», затверджено статут НППОГ «Павлоградвугілля», головою обрано – ОСОБА_1 Відповідно до протоколу № 5 загальних зборів членів НППОГ «Павлоградвугілля», змінена назва профспілкової організації з Незалежної первинної профспілкової організації гірників «Павлоградвугілля» на Незалежну первинну профспілкову організацію «Павлоградвугілля», яка відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань № 41792483 від 11.12.2017 належним чином зареєстрована та легалізована 08.12.2017 року.

Відповідно до листа на ім’я генерального директора ОСОБА_7 «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_20 від ОСОБА_1 від 11.10.2017, ОСОБА_7 «ДТЕК Павлоградвугілля» було повідомлено про створення зазначеної вище незалежної первинної профспілки.

В судовому засіданні було встановлено, та підтверджено сторонами по справі, що дане повідомлення було направлено позивачем 11.10.2017 року після процедури повідомлення позивача про необхідність додаткового медогляду, ознайомлення з вакансіями, та звільнення, ознайомлення з наказом про звільнення, на час ознайомлення позивача з вакансіями та наказом про звільнення, та до 11.10.2017 ОСОБА_1 про своє членство, та головування в НППО «Павлоградвугілля» роботодавця не повідомляв.

Враховуючи рішення Конституційного суду України № 11-рп/2000 від 18.10.2000 року, на виконання вимог ст. 43 КЗпП України, судом було запитано згоду НППО «Павлоградвугілля» на звільнення ОСОБА_1 з посади гірника очисного забою 5 розряду дільниці з видобутку вугілля №5 Виробничого структурного підрозділу "Шахтоуправління імені ОСОБА_5" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Павлоградвугілля" 11.10.2017 за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваної роботи внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Листом № 26/03/18 від 09.03.2018, та протоколом № 6 засідання профспілкового комітету НППО «Павлоградвугілля» від 09.03.2018, НППО «Павлоградвугілля» не надало згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади гірника очисного забою 5 розряду дільниці з видобутку вугілля №5 Виробничого структурного підрозділу "Шахтоуправління імені ОСОБА_5" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК "Павлоградвугілля" 11.10.2017 за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді або виконуваної роботи внаслідок стану здоров’я, що перешкоджає продовженню даної роботи, мотивуючи тим, що було порушено процедуру звільнення позивача з п. 2 ст. 40 КЗпП України, довідка ЛКК не є належною та законною підставою для звільнення, необхідна довідка МСЕК, на МСЕК для визначення погіршення стану здоров’я позивача не направляли, докази погіршення стану здоров’я позивача відсутні.

У відповідності до правової позиції, наведеної Верховним Судом України у постанові від 01.07.2015 року у справі № 6-703цс15, рішення виборного органу первинної профспілкової організації щодо не надання згоди на розірвання трудового договору з працівником, відповідно до вимог ст. 57, 212 ЦПК України, є одним із доказів у справі і не має для суду наперед встановленого значення, й відповідно оцінюється ним наряду з іншими доказами у справі після перевірки фактичних обставин і підстав звільнення працівника.

Згідно із ч. 7 ст. 43 КЗпП України та ч. 6 ст. 39 Закону № 1045-XIV «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Тобто, за змістом цих норм суд, розглядаючи трудовий спір, повинен з'ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови, і не має права давати оцінку обґрунтованості самого рішення.  І лише у разі відсутності в рішенні обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору власник або повноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і таке звільнення суд визнає законним у разі дотримання інших установлених законодавством вимог для звільнення.  Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14

Стаття 169 КЗпП України зобов’язує власника або уповноважений ним орган  за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов'язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

Аналогічні вимоги закріплені у п. 1.3. Наказу МОЗ № 246 від 21.05.2007 року, зі змінами, внесеними Наказом МОЗ України та № 107 від 22.09.2017 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» (далі Наказ МОЗ № 246, наказ МОЗ України № 246 від 21.05.2007).  

Відповідно до п. 1.5 зазначеного Наказу МОЗ № 246 періодичні медичні огляди проводяться з метою:

- забезпечення динамічного спостереження за станом здоров'я працівників в умовах дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу;

- вирішення питання щодо можливості працівника продовжувати роботу в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних виробничих факторів і трудового процесу.

Згідно положень п. 2.15 Наказу МОЗ № 246 від 21.05.2007 року питання придатності до роботи в кожному окремому випадку вирішується індивідуально з урахуванням особливостей функціонального стану організму (характеру, ступеня прояву патологічного процесу, наявності хронічних захворювань), умов праці та результатів додаткових методів обстеження.

П. 2.16 Наказу МОЗ № 246 від 21.05.2007 року «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» передбачено,що результати попереднього (періодичних) медичного огляду працівників і висновок Комісії про стан здоров'я заносяться до Картки працівника, який підлягає попередньому (періодичним) медичному огляду. На підставі Картки працівника Комісією видається працівнику медична довідка про проходження попереднього (періодичного) медичного огляду працівника за формою, зазначеною у додатку 8.

Згідно п. 2.17 Наказу МОЗ № 246 від 21.05.2007 за результатами періодичних медичних оглядів (протягом місяця після їх закінчення) Комісія оформляє Заключний акт за результатами періодичного медичного огляду працівників (далі -

Заключний акт) за формою, зазначеною у додатку 9.

Відповідно до п. 2.18 Наказу МОЗ № 246 від 21.05.2007 у разі необхідності Комісія має право направити працівника з підозрою на захворювання, а також працівника зі стажем роботи більше 10 років на додаткові обстеження, консультації та оздоровчі заходи в спеціалізовані заклади охорони здоров'я, на кафедри та курси професійних захворювань вищих медичних навчальних закладів і закладів післядипломної освіти.

Пунктом 4.1.5 Наказу МОЗ № 246 від 21.05.2007 встановлено, що заклад охорони здоров'я, за результатами медогляду, приймає рішення про профпридатність працівника, про що робиться запис у Картці працівника.

В свою чергу роботодавець, відповідно до п 3.6. Наказу МОЗ № 246 від 21.05.2007 року «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» відсторонює від роботи працівників, які не пройшли в установлений термін медичні огляди, та не допускає до роботи працівників, яким за медичним висновком така робота протипоказана за станом здоров'я.

П. 2.27 Наказу МОЗ № 246 від 21.05.2007 року «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій»   передбачено, що результати медичного огляду можуть бути оскаржені роботодавцем або громадянином у закладах охорони здоров'я вищого рівня або в судовому порядку.

Висновки лікарів щодо стану здоров’я позивача, висновок ЛКК від 22.09.2017 щодо того, що позивач не приданий для роботи за професію ГРОВ, надані рекомендації щодо умов праці: без фізичних перенавантажень, перебування у вимушеній позі, надані відповідно до вимог діючого законодавства, наказу МОЗ України № 246 від 21.05.2007 року, зі змінами, внесеними Наказом МОЗ України та № 107 від 22.09.2017, повністю підтверджені письмовими доказами по справі, та показаннями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, є чинними та позивачем в установленому законом порядку не оскаржувались.

Зазначені вище вимоги закону були виконані в повному обсязі, роботодавцем відповідно до вимоги чинного законодавств було організовано та проведено періодичний медичний огляд працівників підприємства, позивачу за результатами періодичного медогляду 2017 року, відповідним висновком ЛКК від 22.09.2017, записаним в картці ОСОБА_1 форми 123/0, встановлено протипоказання щодо роботи ГРОВ за станом здоров’я, надані відповідні рекомендації щодо праці, в підтвердження видано довідки з висновками ЛКК № 3071 від 22.09.2017 та 3621 від 22.09.2017. Також, необхідно зазначити, що відповідно до п. 2.18 зазначеного наказу МОЗ, саме ЛКК має право у разі необхідності направити працівника не додаткові обстеження. Відповідно до показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, позивачу пропонували з’явитись до лікарні, для встановлення обставин його незгоди з висновком ЛКК, та вирішення питання чи є необхідність для додаткового обстеження, але позивач відмовився, до лікарні не з’явився.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно п.3 Положення про медико-соціальну експертизу , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317 , медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Тобто, МСЕК вирішує питання встановлення інвалідності за наявності стійкого порушення функцій організму, стійкої втрати працездатності (встановлює відсотки), профзахворювання.

Між тим, питання придатності  до виконання професійних обов’язків регламентується саме за  наказом МОЗ № 246 від 21.05.2007 року, зі змінами, внесеними Наказом МОЗ України та № 107 від 22.09.2017 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій», який визначає повноваження закладу охорони здоров’я, ЛКК та роботодавця відповідно. При цьому суд зазначає, що питання втрати працездатності ОСОБА_1, зміни процентів втрати працездатності, встановлених МСЕК позивачу, ЛКК 22.09.2017 року не вирішувались.

На підставі вищевикладеного, суд зазначає, що твердження позивача та його представника про те, що  питання неможливості працівником виконувати роботу за професією за станом здоров’я  віднесено виключно до компетенції МСЕК, та те, що ЛКК не керується в своїй роботі наказом МОЗ № 246 від 21.05.2007, зі змінами, внесеними Наказом МОЗ України та № 107 від 22.09.2017, та може давати відповідних висновків та рекомендацій, суд вважає помилковим, вільним трактуванням, на свій розсуд, положень наказів МОЗ України та чинного законодавства.

Згідно з п.2 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи. Звільнення з цих підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з ініціативи власника з підстав передбачених п. 1, 2-5.7 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як роз'яснено п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України    №9 від 06.11.99 р. « Про практику розгляду судами трудових спорів», судам належить мати на увазі, що при  розгляді справ про звільнення за п.2ст.40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я  або  небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.  

   Статтею 170 КЗпП України передбачено, що працівників, які потребують за станом здоров'я надання легшої роботи, власник або уповноважений ним орган повинен перевести за їх згодою на таку роботу у відповідності з медичним висновком тимчасово або без обмеження строку.

 Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону праці» працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.

Таким чином, ч. 3 ст. 5 Закону України «Про охорону праці» містить імперативну однозначну заборону пропонувати працівнику роботу, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. Будь-яких умов, у тому числі можливість пропозиції такої роботи за згодою працівника, закон не допускає.  

Згідно із частиною п'ятою статті 6 Закону України «Про охорону праці»  від 14 жовтня 1992 року № 2695-XII працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Крім того, невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі - це документально підтверджена неможливість продовжувати виконання роботи працівником за умови, що така робота потребує певної кваліфікації чи стану здоров'я.

Зазначене документальне підтвердження відповідно до зазначених вище норм законів, та наказів МОЗ України, надає в своєму висновку ЛКК за результатами медогляду, особа направляється на додатковий медогляд в разі якщо лікарі визначили таку необхідність, чи за бажанням (заявою) особи, та на МСЕК в разі вирішення питання щодо стійкої втрати працездатності (встановлення, зміна відсотків), щодо інвалідності, щодо профзахворювання.

 На підставі досліджених, зазначених вище письмових доказів по справі, відеозапису, показань свідків, допитаних в судовому засіданні, судом встановлено що відповідач вжив всі заходи для переведення позивача на іншу роботу відповідно до рекомендацій ЛКК за станом здоров’я, позивачу, також, пропонували пройти додатковий медогляд як адміністрація підприємства та і лікарі (на який направляє ЛКК, лікар відповідно до п. 2.18 Наказу МОЗ № 246 21.05.2007, а не роботодавець), від чого позивач відмовився, позивачу були запропоновані всі вакансії на підприємстві (а.с. 34), серед яких були посади, які позивач міг би зайняти за станом здоров’я, однак він відмовився, тобто, докази того, що відповідач  мав можливість перевести позивача за його згодою на іншу роботу на цьому ж підприємстві,  але не використав таку можливість, відсутні.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з вимогами ст.ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог зазначених статей ЦПК України позивач не надав доказів того, що він за станом здоров'я є придатним для роботи  гірничого робітника очисного вибою (ГРОВ), того, що висновок ЛКК від 22.09.2017 є незаконним, нечинним, та доказів порушення відповідачем процедури його звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП України.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем дотримано при звільненні позивача процедуру і порядок, передбачені чинним законодавством про працю. Щодо згоди профспілкового органу на звільнення позивача, необхідно зазначити, що судом встановлено, що на час звільнення позивач не був членом жодної діючої первинної профспілкової організації на підприємстві, про своє членство в НППО «Павлоградвугілля» повідомив відповідача після звільнення. Крім того, судом було запитано згоду НППО «Павлоградвугілля» на звільнення позивача, та відповідно НППО «Павлоградвугілля» на запит суду було надана відмову в наданні згоди на звільнення позивача, яка правового обґрунтування відмови не містить.

Позивач через свій стан здоров’я не міг продовжувати виконувати трудові обов’язки за займаною посадою, тому у зв’язку з відсутністю можливості працевлаштувати його на іншу роботу, відповідач мав підстави для звільнення позивача з роботи на підставі п.2 ст.40 КЗпП України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що наказ від 11.10.2017 року №184/4к по ШУ Героїв ОСОБА_7 «ДТЕК Павлоградвугілля» був виданий відповідачем у відповідності до вимог діючого законодавства, і підстав для його скасування немає, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. У зв’язку з чим не підлягають задоволенню й інші позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, постановлення окремої ухвали.

Також необхідно зазначити, що відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тому, необхідно зазначили, що діяльність позивача як голови та члена НППО «Павлоградвугілля» як причина звільнення, не була предметом даного позову, не була зазначена позивачем як підстава позову, причина звільнення до початку розгляду справи по суті, крім того, в судовому засіданні встановлено, що роботодавця про створення НППО «Павлоградвугілля» було повідомлено після звільнення позивача.

На основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв’язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, позивача звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду.

Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля», третя особа: Директор виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління імені ОСОБА_5» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_6, про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити у повному обсязі.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля», код ЄДРПОУ: 00178353, місце знаходження за адресою: Дніпропетровська область, місто Павлоград, вул. Соборна, будинок 76.

Третя особа - Директор виробничого структурного підрозділу «Шахтоуправління імені ОСОБА_5» Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» ОСОБА_6, місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

        Суддя                                                         А. С. Зінченко