копія
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Категорія статобліку – 2.11.17 Справа № 2-а-7914/09/0470
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2009 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
при секретарі Попович Н.М.
за участю представників:
позивача ОСОБА_1
відповідача Колот В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1
до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-
в с т а н о в и в:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 19 травня 2009 року № 0000431742/2.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 27 лютого 2009 року Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 отримала податкове повідомлення – рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області №0000151742/0, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 6017 грн. та штрафні санкції в сумі 2655,9 грн. Вказане повідомлення – рішення було видане на підставі висновків, викладених в акті №4/171/1952917163 від 13.01.2009 року. Рішенням Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області податкове повідомлення – рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області №00001511742/0 від 27.02.2009 року було скасовано в частині донарахованого податку на додану вартість у сумі 2309,0 грн., штрафних санкцій у сумі 801,9 грн. В зв’язку з чим відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення від 19 травня 2009 року №0000431742/2 на загальну суму 5562,0 грн. (3708,0 грн. – сума податку на додану вартість, 1854,0 грн. – штрафні санкції). На думку позивача податок на додану вартість донарахований відповідачем неправомірний, штрафні санкції застосовані безпідставно і висновки, на підставах яких було прийнято податкове повідомлення – рішення суперечать чинному законодавству України з питань оподаткування.
Відповідач подав до суду письмові заперечення, у яких зазначив, що відділом контрольно – перевірчої роботи управління оподаткування фізичних осіб Дніпропетровської МДПІ у січні 2009 року у відповідності до плану – графіку було проведено планову документальну перевірку позивача у справі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року. За результатами проведення перевірки встановлено, що в порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997р. та п. 18 Наказу ДПА України №165 від 30.05.1997р. (Зареєстрованого в Мін'юсті України за №233/2037 від 23.06.1997року) позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним завіреним факсимільним підписом, отриманим від ТОВ «Маріот» (ЄДРПОУ 33473125), який 25.12.2006 року господарським судом визнано банкрутом. Податкові накладні включені до реєстру отриманих податкових накладних та віднесені до складу податкового кредиту, внаслідок чого підприємцем безпідставно завищено податковий кредит по податку на додану вартість у розмірі 3708,0 грн. Таким чином на думку відповідача адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Встановлено, що 27 лютого 2009 року Фізична особа – підприємець ОСОБА_1 отримала податкове повідомлення – рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області №0000151742/0, яким донараховано податок на додану вартість у сумі 6017 грн. та штрафні санкції в сумі 2655,9 грн. Вказане повідомлення – рішення було видане на підставі висновків, викладених в акті №4/171/1952917163 від 13.01.2009 року.
Не погодившись з винесеним повідомленням-рішенням ОСОБА_1 звернулась зі скаргою до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області, та рішенням від 19.05.2009 року податкове повідомлення – рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області №00001511742/0 від 27.02.2009 року було скасовано в частині донарахованого податку на додану вартість у сумі 2309,0 грн., штрафних санкцій у сумі 801,9 грн. В зв’язку з чим відповідачем було винесено податкове повідомлення – рішення від 19 травня 2009 року №0000431742/2 на загальну суму 5562,0 грн. (3708,0 грн. – сума податку на додану вартість, 1854,0 грн. – штрафні санкції).
Виявлене порушення полягало в тому, що ОСОБА_1 безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ на загальну суму 3708 грн. по податковим накладним №010218 від 01.02.2006р., №030910 від 09.03.2006р, №030432 від 03.04.06р, та №030526 від 03.05.06р., отриманим від ТОВ «Маріот», які завірені факсимільним підписом.
Щодо визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість по отриманих товароматеріальних цінностях, то відповідно до п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.4.1. п. 7.5., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 цього Закону є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону.
Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг); у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно абз. 7 п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", абз. 1 п. 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції; документ може бути підписаний особисто, із застосуванням факсиміле, штампу, символу або іншим механічним чи електронним способом посвідчення.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні № 010218 від 01.02.2006 року; № 090310 від 09.03.2006 року; № 030432 від 03.04.2006 року; № 030526 від 03.05.2006 року ТОВ «Маріот» містять всі реквізити, які визначені підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Позивач мав податкові накладні, які відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 наведеного Закону засвідчують факт придбання платником податку послуг. Надані податкові накладні оформлені згідно з чинним законодавством України та не були визнані судом недійсними.
Отже, суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за податковими накладними про придбання товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат, виписаними продавцем за наявності в них підпису відповідальної особи із застосуванням факсиміле. Заперечення відповідача спростовується тим, що відповідно до п. 2 ст. 8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" Державна податкова адміністрація України здійснює такі функції: видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування, які підлягають обов'язковому опублікуванню. Чинним законодавством України не передбачено право Державної податкової адміністрації України встановлювати будь-які доповнення до обов'язкових реквізитів податкової накладної, встановлених пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Законом України "Про податок на додану вартість", а тому посилання відповідача на вимоги п. 18 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165 "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення", безпідставні.
Таким чином, підпис не встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» як обов'язковий реквізит податкової накладної, тому наявність факсиміле замість особистого підпису за наявності всіх обов'язкових реквізитів, установлених законом, не є підставою для неприйняття податкової накладної.
Закон України «Про податок на додану вартість» є спеціальним законом, який встановлює правила, підстави, а також перелік документів і їх реквізити, що регулюють нарахування й сплату податку на додану вартість, тому саме він має пріоритет застосування в даному випадку.
Крім того, відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 N 165 та зареєстрованого з Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за N 233/2037, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, в якому зазначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Як зазначено в Акті та підтверджено в судовому засіданні, на момент оформлення податкових накладних ТОВ «Маріот» було зареєстровано в якості платника податку на додану вартість.
Інших підстав для визнання податкової накладної фіктивною або недійсною діючі нормативні акти, які регулюють порядок нарахування, сплати податку на додану вартість та складання податкової накладної, не передбачають.
Стаття 19 Конституції України регламентує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, враховуючи ч.1 ст.2 КАС України згідно з якою завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, у зв’язку з тим, що у Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області відсутні правові підстави для виключення з податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених Позивачкою при придбанні товарів, на підставі спірних податкових накладних, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 11, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення – рішення від 19 травня 2009 року №0000431742/2 Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щодо донарахуванню ФО ОСОБА_1 податку на додану вартість в сумі 3708,0 грн. та штрафних санкцій у сумі 1854,0 грн.
Стягнути з державного бюджету на користь позивача 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження відповідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складення в повному обсязі, та подальшої подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова складена в повному обсязі 16.12.2009 року.
Суддя (підпис) О.В. Єфанова
З оригіналом згідно
Суддя О.В. Єфанова