АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«03» липня 2018 року                        м. Херсон

справа № 661/2576/16-ц

провадження № 22-ц/791/465/18

Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач): Чорної Т.Г.,

суддів: Пузанової Л.В.,

ОСОБА_1, секретар Пісоцька Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Новокаховського міського суду Херсонської області у складі судді Матвєєвої Н.В. від 22 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_4, до ОСОБА_2 про витребування майна та скасування запису про державну реєстрацію,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_4,звернувся до суду з вказаним вище позовом зазначаючи про те, що позивачу на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_5 належала квартира № 22, яка розташована за адресом : м. Нова Каховка вул. Піонерська, 42.

Право власності підтверджено свідоцтвом про право власності на житло, виданого 12.07.1993 року Фондом комунального майна Новокаховської міської ради народних депутатів згідно з розпорядженням № 55-п, зареєстрованого 20.01.1994 року Каховським БТІ.

В зазначеній квартирі позивач зареєстрований по сьогоднішній день.

Нещодавно позивачу по справі стало відомо про те, що належна йому з матір’ю квартира на підставі договору купівлі- продажу від 18.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №247, відчужена ОСОБА_2

Згідно п.2 договору купівлі-продажу квартира належала ОСОБА_7 на підставі рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 28.05.2004 року постановленого по справі № 2-3553/04, яке в подальшому було скасоване.

Посилаючись на те, що квартира вибула з володіння позивача на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, яке в подальшому було скасоване, позивач з підстав передбачених ст.387,388 ЦК України просив витребувати квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та скасувати запис про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №14256600 за ОСОБА_2 на спірну квартиру.

Заочним рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2017 року позов ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_4, до ОСОБА_2 про витребування майна та скасування запису про державну реєстрацію  - задоволено.

Витребувано квартиру АДРЕСА_1 від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3.

Скасовано запис про право власності № 14256600 від 18.04.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 830636865107).

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2 316, 8 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що рішення Суворівського районного суду м. Херсона від 28.05.2004 року, яке стало підставою для відчуження оспорюваного майна, не скасоване.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_4, посилаючись на безпідставність доводів апелянта, просить рішення суду залишити без змін.

Відповідно до ч.1 ст.351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Враховуючи, що наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Новокаховський районний суд Херсонської області, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 12.07.1993 року, виданого Фондом комунального майна Новокаховської міської ради народних депутатів, оригінал якого міститься в інвентарній справі і був оглянутій судом, квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_3.

З наданої  КП «НК ЖЕУ» інформації від 26.05.2016 року слідує, що згідно відомостей, які містяться в базі персональних даних споживачів житлово-комунальних послуг комунального підприємства, за адресом: АДРЕСА_4  з 24.01.1984 року по час надання інформації, зареєстровані : ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 24.01.1984 року, ОСОБА_5 знята з реєстрації 20.11.1978 року м. Перм.

За договором купівлі-продажу від 18.04.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_5.

Право власності на придбане житло покупець зареєстрував у встановленому законом порядку.

В пункті 2 укладеного між сторонами договору купівлі-продажу зазначено, що на момент укладення правочину квартира належить продавцю на підставі рішення Суворовського районного суду м. Херсона, постановленого 28.05.2004 року справа  № 2-3453/04. Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно проведена Реєстраційною службою Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні 16.01.2016 року, номер запису про право власності : 12961535, реєстраційний номер об’єкта нерухомості : 830636865107.

Це судове рішення було постановлене у справі № 2-3453/04 за позовом ОСОБА_8 до Херсонської товарної біржі «АЛЬТЕР-ЕГО», ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору дійсним, яким у задоволенні первісного позову відмовлено за необґрунтованістю, а за зустрічним позовом - визнано дійсною угоду між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та ОСОБА_5, укладену 10.12.2003 року щодо купівлі-продажу квартири за адресою : АДРЕСА_6. Визнано за ОСОБА_7 право власності на квартиру за адресою : АДРЕСА_6, загальною площею 53,00 кв.м, житловою площею 28,60 кв.м.

ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_4, дізнавшись про порушення свого права щодо відчуження квартири, звернувся за судовим захистом щодо скасування рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 28.05.2004 року.

Оскілки провадження в даній цивільній справі було втрачено,  позивач  звернувся до суду із заявою про його відновлення.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10.11.2016 року вирішено відновити втрачене судове провадження у цивільній справі № 2-3453/04 за позовом ОСОБА_8 до Херсонської товарної біржі «АЛЬТЕР-ЕГО», ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною та зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору дійсним.

Визначено, що у вказаній справі 28 травня 2004 року ухвалено рішення в резолютивній частині якого визначено:

«У задоволенні позову ОСОБА_8 до Херсонської товарної біржі «АЛЬТЕР-ЕГО», ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання угоди дійсною – відмовити за необґрунтованістю.

Зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору дійсним – задовольнити.

Визнати дійсною угоду між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 та ОСОБА_5, укладену 10.12.2003 року щодо купівлі-продажу квартири за адресою : АДРЕСА_6.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на квартиру за адресою : АДРЕСА_6, загальною площею 53,00 кв.м, житловою площею 28,60 кв.м.»

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 22.08.2017 року скасовано рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 10.11.2016 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_7 та ухвалене в цій частині нове рішення, яким в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до  ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання договору дійсним відмовлено.

Отже на теперішній час рішення суду за яким ОСОБА_7 набув право власності на спірну квартиру скасоване, а відтак власниками квартири в рівних частинах є ОСОБА_3, позивач у справі, та ОСОБА_5.

13.03.2005 року ОСОБА_5 померла, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Відомості щодо прийняття позивачем спадщини після смерті матері –ОСОБА_5 відсутні, за повідомленням Новокаховської державної нотаріальної контори Херсонської області від 30.05.2018 року з заявами про прийняття спадщини або відмови від прийняття спадщини до Новокоховської державної нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Предметом даного спору є витребування власником майна від добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 320 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Отже саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Відповідно до ст. 387, 388 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України пов'язується з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння.

Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Одним із випадків, коли майно можливо витребувати від добросовісного набувача, є вибуття такого майна поза волею власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункт 3 частини 1 статті 388 ЦК України). За змістом зазначеної норми майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

В роз’ясненнях викладених в п. 19,21,22,26 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що застосовуючи положення статті 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.

Спір про повернення майна, що виникає з договірних відносин або відносин, пов'язаних із застосуванням наслідків недійсності правочину, підлягає вирішенню відповідно до законодавства, яке регулює ці відносини.

У разі коли між особами відсутні договірні відносини або відносини, пов'язані із застосуванням наслідків недійсності правочину, спір про повернення майна власнику підлягає вирішенню за правилами статей 387, 388 ЦК.

Якщо власник вимагає повернення свого майна з володіння особи, яка незаконно ним заволоділа, така позовна вимога підлягає розгляду та вирішенню також за правилами статей 387, 388 ЦК.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК.

У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.

Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника.

Згідно ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.

У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Внесення змін до записів Державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора здійснюються у порядку, передбаченому для державної реєстрації прав (крім випадків, коли такі дії здійснюються у порядку, передбаченому статтею 37 цього Закону).

Враховуючи, що спірне майно вибуло з володіння власників на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, яке в подальшому було скасоване, а відтак вибуло з володіння власників поза їх волею, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявне у позивача право щодо витребування належного йому майна від добросовісного набувача відповідно до ст. ст.317,319,320,387,388 ЦК України, які регулюють спірні правовідносини, та скасування запису про проведену державну реєстрацію прав набувача.

Разом з тим, колегія суддів зазначає про те, що оскільки позивач не підтвердив факт прийняття спадщини після ОСОБА_5, то відповідно до ст. 1218 ЦК України до нього не перейшло право на витребування від добросовісного набувача ? частки спадкодавця у спірному майні.

З огляду на наведене рішення суду слід змінити та вважати, що на користь позивача витребувано від добросовісного набувача ? частину квартири та скасований запис про проведену державну реєстрацію прав відповідача на зазначену частину спірного майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, суд-,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 22 грудня 2017 року змінити, вважати, що на користь ОСОБА_3 витребувано ? частину квартири АДРЕСА_7 та скасовано запис про право власності № 14256600 від 18.04.2016 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ОСОБА_2 на ? частину квартири АДРЕСА_7.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий                                                                                          Т.Г.Чорна

Судді:                                                                                                        Л.В.Пузанова

                                                                                                                      ОСОБА_1

Повний текст постанови складено 06 липня 2018 року

Суддя                                                                         Т.Г. Чорна