ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

У Х В А Л А

"27" червня 2018 р.                                                                                                Справа № 911/378/17  

за позовною заявою          Публічного акціонерного товариства “Чернігівобленерго”, м. Чернігів

до            Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства”, Київська область, м. Славутич

про                     визнання недійсним правочину

в межах справи № 911/378/17 про банкрутство КП “Управління житлово комунального господарства”

                                                                                                                         Суддя  Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/378/17 за заявою Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” до Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” про банкрутство, провадження в якій порушено ухвалою суду від 06.07.2017 р.

26.02.2018 р. Публічне акціонерне товариство “Чернігівобленерго” звернулось до суду з позовною заявою до Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” про визнання недійсним правочину.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.03.2018 р. позовну заяву                            ПАТ “Чернігівобленерго” з вимогами до КП “Управління житлово-комунального господарства”  про визнання правочину недійсним залишено без руху, запропоновано ПАТ “Чернігівобленерго” в строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду документів, які підтверджують здійснення доплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.03.2018 р. прийнято позовну заяву    ПАТ “Чернігівобленерго” про визнання правочину недійсним в межах провадження у справі          № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства”; призначено позовну заяву у підготовчому засіданні на 11.04.2018 р.

06.04.2018 р. на адресу господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів; розгляд позовної заяви про визнання недійсним правочину у підготовчому засіданні відкладено на 13.06.2018 р.; встановлено строк для подання учасниками справи заперечень, аргументів, пояснень та міркувань щодо предмету розгляду в судовому засіданні, що відбудеться 13.06.2018 р. – до 13.06.2018 р.

В судовому засіданні 13.06.2018 р., враховуючи, що судом виконано завдання підготовчого провадження, передбачені частиною першою ст. 177 ГПК України, та вирішено питання, зазначені у частині другій ст. 182 ГПК України, а також, з огляду на відсутність заперечень присутніх сторін, за їх письмовою згодою було розпочато розгляд справи по суті.

Разом з тим, ухвалою суду від 13.06.2018 р. розгляд позовної заяви про визнання недійсним правочину по суті відкладено на 27.06.2018 р.

26.06.2018 р. на адресу господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього.

В судове засідання представники сторін не з’явились. Водночас, матеріалами справи підтверджується, що як позивач так і відповідач про дату даного судового засідання були повідомлені належним чином.      

З огляду на викладене, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, а також те, що ухвалою суду від 13.06.2018 р. не було визнано явку сторін обов’язковою, суд, з огляду на приписи статті 202 ГПК України, дійшов висновку про можливість розгляду даного спору по суті в даному судовому засіданні.           

Розглянувши позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Чернігівобленерго” до Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” про визнання недійсним правочину, всебічно та повно дослідивши наявні у матеріалах справи документи, господарський суд

встановив:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.02.2018 р. на адресу позивача від відповідача надійшла заява про припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних вимог № 01-07-16/118 від 01.02.2018 р. Так як відповідач вважає, що строк зобов’язань за обома договорами настав  09.01.2018 р., то КП «Управління житлово-комунального господарства» заявило про припинення з 01.02.2018 р. зобов’язань по сплаті ПАТ «Чернігівобленерго» заборгованості перед КП «Управління житлово-комунального господарства» в сумі 17833365,37 грн. на виконання зобов’язань по договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.02.2011 р. № 17 в рахунок погашення боргу КП «Управління житлово-комунального господарства» перед                                   ПАТ «Чернігівобленерго» в сумі 1783365,37 грн. за активну електричну енергію, що виник на підставі договору про постачання електричної енергії від 31.03.2017 р. № 224-Т/17. Проте,                ПАТ «Чернігівобленерго» не погоджується з вказаним вище припиненням зобов’язань зарахуванням однорідних вимог, проведеним відповідачем, виходячи з того, оскільки оплата електричної енергії може бути здійснена споживачем постачальнику електроенергії на рахунок зі спеціальним режимом використання, при цьому така оплата в обов’язковому порядки згідно приписів законодавства має бути здійснена лише грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на норми Закону України «Про електроенергетику» та Правила користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28, а також приписи Цивільного кодексу України та просить суд визнати недійсним правочин, вчинений у вигляді заяви КП «Управління житлово-комунального господарства» про припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних вимог № 01-07-16/118 від 01.02.2018 р. щодо припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог                      № 01-07-16/118 від 01.02.2018 р. щодо припинення з 01.02.2018 р. зобов’язань по сплаті                  ПАТ «Чернігівобленерго» заборгованості перед КП «Управління житлово-комунального господарства» в сумі 1783365,37 грн. на виконання зобов’язань по договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.02.2011 р. № 17 в рахунок погашення боргу КП «Управління житлово-комунального господарства» перед ПАТ «Чернігівобленерго» в сумі 1783365,37 грн. за активну електричну енергію, що виник на підставі договору про постачання електричної енергії від 31.03.2017 р. № 224-Т/17.

Відповідачем подано відзив на заявлені вимоги, в якому останній зазначає, що 31.03.2017 р. між ПАТ «Чернігівобленерго» (постачальник) та КП «УЖКГ» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 224-Т/17. Станом на 09.01.2018 р. заборгованість споживача за договором складає 2317704,83 грн. Крім того, 01.02.2011 р. між КП «УЖКГ» (власник мереж) та ПАТ «Чернігівобленерго» (користувач) укладено договір про спільне використання технологічних мереж № 17. Станом на 09.01.2018 р. заборгованість користувача за договором складає          1783365,37 грн. Отже, як зазначає відповідач, строк виконання зобов’язань між сторонами за вказаними договорами настав 09.01.2018 р. Виходячи з наведеного, а також посилаючись на те, що в даному випадку ні норми Закону, ні умови договорів не передбачають заборони зарахування таких зустрічних вимог, які настали у сторін, у зв’язку з чим, позивач отримавши заяву про припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог № 01-07-16/118 від 01.02.2018 р. зобов’язане припинити зобов’язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог в розмірі 1783365,37 грн. Окрім наведеного, відповідач зазначає, що Закону України «Про електроенергетику», на норми якого посилається позивач, втратив чинність.  

Проаналізувавши вищевказане та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне:

01.02.2011 р. між КП «Управління житлово-комунального господарства» (власник мереж) та ВАТ ЕК «Чернігівобленерго» (ПАТ «Чернігівобленерго», користувач) укладено договір про спільне використання технологічних мереж № 17, відповідно до умов якого, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України та правилами користування електричною енергією (далі-ПКЕЕ).

Згідно з п. 1.1. вказаного договору власник зобов’язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та інших суб’єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а а користувач своєчасно сплачує вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору.

Крім того, 31.03.2017 р. між ПАТ «Чернігівобленерго» (постачальник) та КП «Управління житлово-комунального господарства» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 224-Т/17, відповідно до умов якого постачальник передає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 9045,1 кВт., а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатку № 13 «Порядок визначення вартості електричної енергії споживачам, які здійснюють закупівлю за державні кошти».

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України та правилами користування електричною енергією (далі-ПКЕЕ).

Згідно з додатком № 8 до договору про постачання електричної енергії № 224-Т/17 від 31.03.2017 р. «порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії» кошти за перетікання реактивної електроенергії перераховуються споживачем на поточний рахунок постачальника електричної енергії протягом 3 операційних днів, від дня отримання рахунку (п. 16).

Заявою від 01.02.2018 р. № 01-07-16/118, адресованою ПАТ «Чернігівобленерго»,                      КП «Управління житлово-комунального господарства» заявило про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з 01.02.2018 р. зобов’язань по сплаті                                  ПАТ «Чернігівобленерго» заборгованості перед КП «Управління житлово-комунального господарства» в сумі 17833365,37 грн. по договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.02.2011 р. № 17 та зобов’язань КП «Управління житлово-комунального господарства» перед ПАТ «Чернігівобленерго» в сумі 1783365,37 грн. за активну електричну енергію, що виник на підставі договору про постачання електричної енергії від 31.03.2017 р.                № 224-Т/17

Стаття 601 Цивільного кодексу України   та частина третя   ст. 203 Господарського кодексу України   передбачають припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.      Таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до положень ч. ч. 1-3   ст. 202 Цивільного кодексу України   правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Таким чином, виходячи із викладених обставин справи та норм Цивільного і Господарського кодексів України, зарахуванням між позивачем та відповідачем зустрічних однорідних вимог за заявою КП «Управління житлово-комунального господарства» від 01.02.2018 р. № 01-07-16/118, як дія цього товариства, внаслідок якої припиняються зобов’язання обох сторін, є одностороннім правочином в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, для вчинення якого достатньо вказаної заяви.

Стаття 602 Цивільного кодексу України   містить в собі невичерпний перелік випадків коли зарахування зустрічних вимог не допускається. Зокрема, згідно п. 5 частини першої вказаної статті не допускається зарахування зустрічних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини п’ятої ст. 203 Господарського кодексу України не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, вказані правові норми передбачають неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з п. 6.3. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою  Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 р.  № 28 (в редакції чинній на момент вчинення спірного правочину) оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом. У разі перерахування споживачем коштів за електричну енергію на інший рахунок постачальника останній має повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу в цей термін коштів за електричну енергію, сплачених на інший, не на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх одержувача від повернення суми цих коштів споживачу. Плата споживача за спожиту електричну енергію постачальнику електричної енергії за нерегульованим тарифом перераховується на його поточний рахунок, зазначений у договорі.

Таким чином, вищенаведеними Правилами користування електричною енергією, якими сторони згідно підписаного ними договору про постачання електричної енергії від 31.03.2017 р.          № 224-Т/17 мають керуватися під час виконання вказаного договору, встановлено, що оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до частини третьої ст. 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно з частиною першою ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Судом встановлено, що односторонній правочин про зарахування між позивачем та відповідачем зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача від 01.02.2018 р. № 01-07-16/118 суперечить Правилам користування електричною енергією, затвердженим постановою  Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 р.  № 28 (які були чинні станом на дату вчинення оспорюваного правочину) та умовам договору про постачання електричної енергії від 31.03.2017 р. № 224-Т/17, враховуючи, що його умовами сторони передбачили, що під час виконання умов цього договору, зобов’язуються керуватися, зокрема Правилами користування електричною енергією.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін.

Як вбачається з викладеного, завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета вчинення одностороннього правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог і його наслідки полягає в тому, щоб обійти встановлений Правилами користування електричною енергією порядок оплати поставленої електричної енергії, здійснити оплату її без використання передбаченого цим порядком рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника, що, в свою чергу, призводить до не перерахування коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії і до неотримання іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України своїх частин від цієї суми коштів згідно з алгоритмом.

Під час розгляду даного спору, судом враховано висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.03.2018 р. у справі № 925/5/17.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на все вищенаведене, односторонній правочин про зарахування між позивачем та відповідачем зустрічних однорідних вимог за заявою відповідача від 01.02.2018 р. № 01-07-16/118 вчинено в порушення Правил користування електричною енергією, затверджених постановою  Національної комісії з питань регулювання електроенергетики від 31.07.1996 р.  № 28 (які були чинні станом на дату вчинення оспорюваного правочину) та умов договору про постачання електричної енергії від 31.03.2017 р. № 224-Т/17, суперечить інтересам держави, у зв’язку з чим, підлягає визнанню недійсним.

На підставі приписів ст.ст.   123,   129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.          Позовну заяву Публічного акціонерного товариства “Чернігівобленерго” до Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” про визнання недійсним правочину, що розглядається в межах провадження у справі № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” задовольнити.

2.          Визнати недійсним правочин, вчинений у вигляді заяви Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” про припинення зобов’язання зарахуванням зустрічних вимог № 01-07-16/118 від 01.02.2018 р. щодо припинення з 01.02.2018 р. зобов’язань по сплаті ПАТ “Чернігівобленерго” заборгованості перед КП “Управління житлово-комунального господарства” в сумі 1783365,37 грн. – на виконання зобов’язань по договору про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.02.2011 р. № 17 в рахунок погашення боргу КП “Управління житлово-комунального господарства” перед ПАТ “Чернігівобленерго” в сумі 1783365,37 грн. за активну електричну енергію, що виник на підставі договору про постачання електричної енергії від 31.03.2017 р. № 224-Т/17.

3.          Стягнути з Комунального підприємства “Управління житлово-комунального господарства” (07101, Київська область, м. Славутич, вул. Військових будівельників, 8; код ЄДРПОУ 31476318) на користь Публічного акціонерного товариства “Чернігівобленерго” (14000, м. Чернігів,                        вул. Горького, буд. 40; код ЄДРПОУ 22815333) 3524 (три тисячі п’ятсот двадцять чотири) гривні         00 копійок судового збору.

4.          На примусове виконання даної ухвали суду видати наказ.

Дата підписання: 10.07.2018 р.

Суддя                                                                                                                  А.В. Лопатін