ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"03" грудня 2009 р. м. Київ К-14644/08
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Сороки М.О. (головуючий суддя),
Гашицького О.В. (суддя-доповідач),
Лиски Т.О.,
Мойсюка М.І.,
Штульман І.В.,
секретар судового засідання – Фіцай Є.В.,
розглянувши в судовому засіданні за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області (далі –УПФ)
на постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від
21 грудня 2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року справу за адміністративним позовом ОСОБА_6 до УПФ про визнання бездіяльності незаконною,
установила:
Звернувшись у грудні 2007 року до суду з цим позовом, ОСОБА_6 зазначала, що відповідно до положень Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни»(далі –Закон № 2195-ІV) є дитиною війни і має право на одержання передбаченого цим Законом підвищення до пенсії
у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (30 % мінімального
розміру пенсії за віком). Посилаючись на невиконання відповідачем вимог Закону № 2195-ІV, просила визнати незаконною бездіяльність відповідача та зобов’язати УПФ підвищити їй пенсію на 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачено Законом № 2195-ІV.
Постановою Криничанського районного суду Дніпропетровської області
від 21 грудня 2007 року, позов задоволено: визнано незаконною бездіяльність відповідача, зобов’язано УПФ підвищити з 9 липня 2007 року ОСОБА_6 пенсію
на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону № 2195-ІV та здійснювати подальшу виплату пенсії в розмірах, передбачених законом.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
17 липня 2008 року рішення суду першої інстанції змінено: виключено з мотивувальної частини постанови Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2007 року вказівку про розмір надбавки
до пенсії позивачу як дитині війни в сумі 121,80 грн. щомісяця. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі УПФ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення –про відмову в задоволенні позову. Зазначає, зокрема, що в Законі № 2195-ІV не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення розрахунку відповідного підвищення особам, які мають статус дитини війни.
Перевіривши доводи, викладені у касаційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), судова колегія дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
ОСОБА_6, яка народилась у 1939 році, згідно зі статтею 1 Закону
№ 2195-ІV у визначеному цим Законом порядку встановлено статус дитини війни.
На неї у повному обсязі поширюються встановлені цим Законом мінімальний
розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни (державна соціальна гарантія).
Відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Обґрунтовуючи рішення щодо вимог позивача, суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що дію статті 6 Закону № 2195-ІV було зупинено на 2007 рік пунктом 12 частини першої статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року
№ 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(далі –Закон № 489-V), якою встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України від 22 жовтня 1993 року
№ 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення
пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону № 489-V визнано такими, що
не відповідають Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, спірні відносини з 1 січня по 9 липня 2007 року регулюються
відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону № 489-V, а з 9 липня по
31 грудня 2007 року –статті 6 Закону № 2195-ІV (в редакції від 18 листопада
2004 року).
За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком
із 9 липня 2007 року
Не можуть бути взяті до уваги також доводи УПФ щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону № 2195-ІV.
Як зазначено судом першої інстанції, відповідно до статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»(далі –Закон № 1058-ІV) у 2007 році мінімальний розмір пенсії за
віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до частини сьомої статті 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року
№ 966-Х ІV «Про прожитковий мінімум»прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку підвищення до пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно з статтею 28 Закону № 1058-ІV встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність. Положення частини третьої цієї норми не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших підвищень до пенсії, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
За правилами частини першої статті 224 КАС України, якщо суди не
допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Криничанському районі Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2008 року
та змінену нею постанову Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2007 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може
бути оскаржена до Верховного Суду України у порядку провадження за
винятковими обставинами відповідно до положень статей 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.