Справа № 381/4507/17 Головуючий у І інстанції Ковалевська Л. М.

Провадження № 22-ц/780/2595/18 Доповідач у 2 інстанції Таргоній Д. О.

Категорія 47 04.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Приходька К.П., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом до відповідача посилаючись на те, що вони є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до рішення Солом'янського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_4 було зменшено розмір стягуваних з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_7 та вирішено стягувати 1/6 частину його заробітку.

Позивач зазначає, що відповідач, як батько дитини, згідно чинного сімейного законодавства зобов'язаний також приймати участь у додаткових витратах на дитину, а саме щодо її оздоровлення, лікування (обстеження), навчання з додаткових занять, екскурсій тощо.

В період 2016-2017 років позивач понесла додаткові витрати, пов'язані із оздоровленням сина, лікуванням (обстеженням), розвитком його здібностей, занять спортом, на загальну суму 67 239,37 гривень, у зв'язку з чим вважає справедливим стягнення 50% від зазначених витрат з відповідача.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2018 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 половину вартості додаткових витрат на дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 25 050 гривень. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 04 квітня 2018 року внесено виправлення до рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2018 року. В мотивувальній частині рішення вірно зазначено: загальна вартість усіх вищеперерахованих витрат за розрахунками суду становить 55905,57 гривень. З урахуванням викладеної позиції відповідача та враховуючи правову позицію ВСУ у справі № 6-1489 цс 17, суд дійшов висновку, що матеріальне становище відповідача та повідомлені ним обставини, свідчать про фактичну можливість відшкодування ним позивачу - матері спільного сина, половини вартості понесених нею додаткових витрат, спрямованих на фізичний та духовний розвиток сина сторін в розмірі - 27 952,78 гривень. В резолютивній частині рішення вказано: стягнути з ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 половину вартості додаткових витрат на дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 27 952,78 (двадцять сім дев'ятсот п'ятдесят дві грн. 78 коп.) гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_4 у своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_5 В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не взяв до уваги матеріальний стан відповідача, не дав належної оцінки доказам, формально пославшись на їх наявність в матеріалах справи, однак не встановив, чи дійсно вказані докази підтверджують обставини, викладені в позові. Так, на думку відповідача, з доданих до позовної заяви документів не вбачається, що певні суми були сплачені саме на утримання дитини. Частина чеків містить найменування ліків, при цьому відсутній рецепт лікаря, а необхідність придбання ліків не підтверджується медичною документацією. З інших чеків вбачається, що позивачкою були придбані природно необхідні товари, які в розумінні ст. 185 СК України не є додатковими витратами, оскільки носять побутовий характер. Крім того, судом першої інстанції не враховано відсутність в матеріалах справи документів, підтверджуючих наявність медичних показань на проведення оздоровлення дитини саме в готельному комплексі «Новий Сезон». Також, відповідач вважає необґрунтованим висновок суду щодо віднесення до додаткових витрат 21000 гривень оплати послуг репетиторів з вивчення англійської та німецької мов за відсутності в матеріалах справи доказів (чеків, квитанцій) підтверджуючих понесення позивачем таких витрат. Зазначає також, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам відповідача, наведеним у відзиві на позов, що витрати, понесені у зв'язку з отриманням освіти дитиною в навчальному закладі не можуть розглядатись, як додаткові витрати на дитину, якщо вони не викликані особливими обставинами чи необхідністю розвитку певних здібностей дитини.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 18 червня 2018 року, позивач зазначає, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, оскільки саме до компетенції суду належить визначення особливих обставин, які є підставою для стягнення додаткових витрат на дитину.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її часткове задоволення, виходячи з такого.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону. При цьому, суд встановив, що загальна вартість понесених позивачем додаткових витрат за розрахунками суду становить - 55905,57 гривень.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно вимог ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо.

З матеріалів справи вбачається, відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що сторони по справі є його батьком та матір'ю.

Згідно рішення Солом'янського суду м. Києва від 22.11.2006 року за позовом ОСОБА_4 було зменшено розмір стягуваних з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_7 та вирішено стягувати 1/6 частину його заробітку.

Звертаючись до суду з даним позовом та посилаючись на положення ст. 185 СК України, позивачка ОСОБА_5 посилалась на понесені нею за період з 2106 по 2017 роки наступні витрати:

- 9328,90 грн. - на проїзд, проживання, харчування та лікування дитини в оздоровчому комплексі «Новий Сезон» в с. Вишка Великоберезнянського району Закарпатської області в період з 28.07.2016р. по 07.08.2016 року;

- 13078,69 грн. - на проїзд, проживання, харчування та лікування дитини в оздоровчому комплексі «Новий Сезон» в с. Вишка Великоберезнянського району Закарпатської області в період з 09.08.2017р. по 22.08.2016 року;

- 1805 грн. - вартість окулярів для дитини за рецептом лікаря;

- 280 грн. - вартість обстеження за направленням лікаря-кардіолога у центрі «ДіметраМед»;

- 200 грн. - вартість чергового обстеження у центрі «ДіметраМед»;

- 1589,09 грн. - витрати на придбання ліків у зв'язку з частими хворобами дитини за період 2016-2017 рр.;

- 8577,83 грн. - витрати на придбання товарів для школи (одяг,взуття, канцтовари, книжки);

- 21000 грн. - витрати на оплату послуг репетиторів з вивчення англійської та німецької мов;

- 3960 грн. - витрати на оплату харчування в шкільній їдальні;

- 340 грн. - витрати на проїзд до школи;

- 6433,80 грн. - вартість спортивного велосипеда;

- 146,98 грн. - вартість поїздки дитини на V-ий Міжнародний технічний фестиваль на території Державного музею авіації в м. Київ;

- 400 грн. - вартість квитків на екскурсію у м. Вінниця;

- 99,08 грн. - вартість поїздки дитини для участі у квесті «Загублені у банку».

Таким чином, загальна кількість витрат становить 67 239,37 копійок.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що витрати, понесені позивачем на оплату оздоровлення дитини в комплексі «Новий Сезон», проходження медичних обстежень, придбання ліків та окулярів, послуг репетиторів, придбання одягу-взуття-канцтоварів, а також поїздки на квест та фестиваль є додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України та доведені позивачем належними доказами.

Такий висновок суду не відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Зокрема, на підтвердження проходження дитиною оздоровлення позивачкою ОСОБА_5 надано копії рахунків-фактури № 184 від 18.06.2016 року на суму 5750 грн. за проживання 1 дорослого та дитини 11 років в т.ч. сніданки за період з 28.07.2016 по 07.08.2016р. та №216 від 09.08.2017р. на суму 7760,00 грн. за проживання 2 персон в період з 09.08.2017р. по 22.08.2017р., а також копії 58ми чеків на оплату їжі та напоїв в туристичному комплексі «Новий сезон» за вказані періоди.

В той же час, позивачкою не надано суду належних доказів, підтверджуючих наявність особливих обставин для понесення таких витрат, зокрема медичних документів, підтверджуючих наявність хронічних хвороб у дитини, а також медичних показань для проходження оздоровлення. Крім того, із наданих позивачем фінансових документів неможливо виокремити вартість послуг з проживання, харчування та оздоровлення, які надавались саме дитині.

На думку колегії, якщо такий відпочинок не був пов'язаний безпосередньо з оздоровленням дитини внаслідок наявності хронічного захворювання (про що в матеріалах справи дані відсутні), то мати повинна була погодити витрати на відпочинок дитини з батьком, але вона цього не зробила. Відпочинок було здійснено за волевиявленням матері дитини, а тому і витрати за це вона повинна нести самостійно.

Таким чином, вимоги щодо стягнення витрат на оплату проїзду, проживання та харчування в туристичному комплексі «Новий Сезон» на суму 13078,69 грн. є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо витрат, понесених позивачем на оплату окулярів на загальну суму 1805,00 гривень, колегія суддів вважає їх обґрунтованими, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки повинні піклуватися про здоров'я дитини. Враховуючи пояснення позивачки про те, що (на той час) син потребував термінового медичного дослідження, половину вартості цих витрат відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачці, оскільки ці витрати пов'язані з охороною здоров'я сина сторін.

В той же час, вимоги щодо стягнення половини вартості витрат в розмірі 1589,09 грн. на придбання ліків у зв'язку з частими хворобами дитини за період 2016-2017 рр., а також медичних досліджень в розмірі 480 грн. на думку колегії суддів є необґрунтованими, оскільки наявність самих по собі касових чеків не підтверджує адресність таких витрат на дитину за відсутністю відповідної медичної документації (медичної виписки, довідки, рекомендацій лікаря, тощо).

Колегія також вважає безпідставними висновки суду щодо стягнення з відповідача половини вартості витрат, понесених позивачем на оплату послуг репетиторів з вивчення іноземних мов. Доказів на підтвердження понесення таких додаткових витрат, пов'язаних з розвитком здібностей ОСОБА_6 щодо іноземних мов позивачем суду першої інстанції надано не було, тому вони не підлягають задоволенню. Висновки суду першої інстанції щодо вартості одного заняття з репетитором в сумі 75 гривень нічим не підтвердженні, так само як і можлива кількість проведених занять.

Крім того, не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача понесені позивачем витрати в розмірі 8577,83 грн. на придбання товарів для школи (одяг,взуття, канцтовари, книжки), оскільки такі витрати не пов'язані з особливими обставинами зумовленими здібностями дитини, а є звичайними побутовими витратами.

З тих же підстав не можна вважати додатковими витратами в розумінні ст. 185 СК України оплату поїздок дитини на V-ий Міжнародний технічний фестиваль на території Державного музею авіації в м. Київ, екскурсію у м. Вінниця та для участі у квесті «Загублені у банку», оскільки позивачем не надано суду доказів, підтверджуючих необхідність таких поїздок у зв'язку з розвитком певних здібностей дитини.

В той же час, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні вимог позивача витрат за харчування сина ОСОБА_7 в школі, стягнення витрат за придбання велосипеда, проїзд дитини до школи, які, хоча і фактично понесені позивачем, проте на думку суду, в розумінні ст. 185 СК України не є додатковими витратами, оскільки не викликані особливими обставинами, тобто фактично не пов'язані з розвитком здібностей дитини, а носять лише побутовий характер.

Таким чином, на думку колегії суддів загальна вартість додаткових витрат, які батьки дітей повинні нести разом та які понесла одна позивачка складає 1805 грн. 50% від цієї суми, а саме 902,5 грн. позивачці повинен сплатити відповідач, відповідно до його законного обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи, що при вирішенні спору суд першої інстанції належним чином не перевірив обставини, на які позивач посилалась в обґрунтування своїх вимог, надав невірну оцінку доказам, допустив порушення норм матеріально та процесуального права, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_5 та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 додаткових витрат на утримання дитини в розмірі 902,5 гривень. В частині відмови в задоволенні решти позовних вимог - залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 березня 2018 року у даній справі скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини. Ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає: 04050, АДРЕСА_1, ідн. НОМЕР_1) на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3, проживає: 08500, АДРЕСА_2) додаткові витрат на утримання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 902 (дев'ятсот дві) гривні 50 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді:

______________ _______________ ____________

Д.О. Таргоній   С.А. Голуб К.П. Приходько