Справа 688/4284/13-ц

№ 2/688/141/18

Рішення

Іменем України

25 червня 2018 року         м.Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого – судді Козачук С.В.,

з участю секретаря судового засідання – Гаврилової Н.К.,

позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Шепетівці в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкар'єр» про визнання трудового договору законним та визнання договору про надання послуг трудовим,

встановив:

       02 жовтня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» про визнання трудового договору законним та визнання договору про надання юридичних послуг від 01.07.2009 року трудовим.

       В обґрунтування позову посилається на те, що 28.05.2007 року його було прийнято на посаду начальника юридичного відділу ТОВ «Шепетівський гранкар'єр». У зв'язку зі зміною керівника підприємства, йому було запропоновано 01.07.2009 року укласти із ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» договір про надання юридичних послуг, що й було зроблено. Весь цей час, на виділеному йому робочому місці, підпорядковуючись внутрішньому трудовому розпорядку, він виконував обов'язки начальника юридичного відділу ТОВ «Шепетівський гранкар'єр», в 2010 році мав у підпорядкуванні молодшого юриста Коваля Р.Р., якому кожного дня ставив завдання.

       За виконання трудових обов'язків разом з усіма працівниками отримував заробітну плату, премії, брав активну участь у культурно-масових заходах, які проводились на підприємстві.

       Восени 2013 року, приїхавши на підприємство, виявив, що його робоче місце зайняте, а робочим комп'ютером користується начальник відділу кадрів, яка й повідомила, що його робочий ноутбук дав їй в користування засновник підприємства ОСОБА_3 Його намагання з'ясувати дану ситуацію виявились безрезультатними. Після цього директор підприємства ОСОБА_4 повідомив про необхідність передачі всіх справ по ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» в бухгалтерію підприємства.

       Посилаючись на те, що відділ кадрів ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» відмовився внести записи про його звільнення до трудової книжки, просив суд визнати трудовий договір, укладений 28 травня 2007 року - законним та визнати договір про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року, укладений між ним та ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» - трудовим.

       Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано договір про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року, укладений між ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» та ОСОБА_1, трудовим договором. В іншій частині позову відмовлено.

       Ухвалами суддів апеляційного суду Хмельницької області від 20 березня 2014 року та від 11 червня 2014 року ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

       27 жовтня 2014 року ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» звернулось до суду із заявою про перегляд рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами.

       Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2014 року у задоволенні заяви ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» про перегляд рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницькі області від 23 грудня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами відмовлено.

       Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 15 січня 2015 року ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2014 року залишено без змін.

       10 серпня 2015 року ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» знову звернулось до суду із заявою про перегляд рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами.

       Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2015 року заяву ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» про перегляд рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами задоволено. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року скасовано за нововиявленими обставинами та призначено справу до судового розгляду.

       30 грудня 2015 року ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року, який ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 січня 2016 року прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1

       Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

       Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 29 березня 2016 року ухвалу Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 лютого 2016 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

       Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» про визнання трудового договору законним та визнання договору про надання послуг трудовим та зустрічного позову ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 01 липня 2009 року відмовлено.

       Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 01 вересня 2016 року, рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні первісного та зустрічного позовів з інших підстав.

       Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2016 року відмолено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження в частині оскарження ухвали Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 листопада 2015 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкар'єр» про перегляд рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 23 грудня 2013 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» про визнання законним трудового договору та визнання договору про надання юридичних послуг трудовим.

       Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 червня 2016 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області від 01 вересня 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» про визнання трудового договору законним та визнання договору про надання послуг трудовим скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В частині зустрічних позовних вимог ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» рішення апеляційної інстанції не оскаржувалось, а отже не було предметом перегляду в суді касаційної інстанції.

       Ухвалою судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 грудня 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкар'єр» про визнання трудового договору законним та визнання договору про надання послуг трудовим прийнято до провадження та призначено до судового розгляду, який у подальшому проведено з урахуванням вимог п. 9 розділу ХІІІ ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, відповідно до якого справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу

       12 лютого 2018 року представником відповідача за довіреністю ОСОБА_2 подано до суду відзив, в якому позовні вимоги заперечив в повному обсязі, посилаючись на те, що з наявних у відповідача первинних бухгалтерських та щодо кадрової роботи документів вбачається, що ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем не перебував. Відповідач не заперечує факт існування договору про надання юридичних послуг від 01.07.2009 року, укладений між ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» та ОСОБА_1 Однак, на думку відповідача даний договір, з чим і погодився Апеляційний суд Хмельницької області в рішенні від 01.09.2016 року, є цивільно-правовим та не може бути визнаний трудовим, оскільки сторонами договору є «замовник» та «виконавець», як передбачено ст. 901 ЦК України та суперечить вимогам ст.21 КЗпПУ, відповідно до якої сторонами трудового договору є працівник та роботодавець (власник підприємства, установи, організації). В даних правовідносинах не оформлявся наказ чи розпорядження директора ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» про зарахування ОСОБА_1 на роботу відповідно до ст. 24 КЗпПУ як працівника, запис про прийняття на роботу з 01.07.2009 року не внесений до трудової книжки ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 48 КЗпПУ. Також п.6 договору «Ціна та порядок розрахунків» суперечить ст. 94 КЗпПУ та ст.1 Закону України «Про оплату праці», якими передбачено, що заробітна плата - це грошова винагорода, яка за трудовим договором виплачується працівнику власником підприємства. Як передбачено пунктом 1.2 договору - на підприємстві немає за штатним розписом посади «начальника юридичного відділу», а надання послуг передбачено цивільно-правовим договором, а не трудовим. Згідно пункту 2.3 договору не передбачена оплата використання автотранспорту, що притаманно цивільно-правовому договору. Пункт 4.1 договору містить посилання на звичаї ділового обороту, що притаманно цивільно-правовому договору, а пункти 6.1, 6.2, 6.3 та 6.4 суперечливі між собою в контексті трудового законодавства, суперечать колективному договору, але допустимі при визнані договору цивільно-правовим. Вказане також стосується і положень пункту 7.2 договору. Національним законодавством не передбачено при отриманні працівником заробітної плати штрафні виплати через затримку виплати такої. Пункт 9 договору допустимий при визнані договору цивільно-правовим.

       Крім того, директор ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» згідно Статуту підприємства, інших правовстановлюючих документів не був наділений правами на підписання такого договору та на таких умовах.

       Так, у відповідності до пункту 7.4.10 Статуту ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» в редакції від 06.12.2004р., яка діяла на момент укладання договору, та до пункту 8.6.12 Статуту ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» в редакції від 17.02.2010р., яка діяла на момент участі позивача в судових засіданнях, «до виключної компетенції зборів Учасників належить визначення умов оплати праці посадових осіб Товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв». Тобто, для введення на підприємстві посади начальника юридичного відділу з встановленням таких умов праці та оплати праці у такому виді необхідне було рішення зборів Учасників Товариства, а не одноосібне рішення директора Товариства. А тому, у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі.

       Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 01.03.2018 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та продовжено строк для подачі відповіді на відзив по даній цивільній справі. Встановлено відповідачу строк для подачі заперечень до 16 березня 2018 року, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено.

       Однак, позивач ОСОБА_1 правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

       16.03.2018 року представником відповідача за довіреністю ОСОБА_2 подано до суду додаткове пояснення, з якого слідує, що позивачем не у повній мірі вказано всі обставини справи при зверненні до суду з даним позовом. Зокрема, на даний час у Шепетівському міськрайонному відділі ДВС знаходиться виконавче провадження N946758141, відкрите на підставі виконавчого листа від 20.02.2015р. №688/3760/14-ц. Як вбачається із вказаного провадження, на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» стягується заборгованість на підставі договору, який є предметом розгляду у даній цивільній справі, не як заробітна плата, як це передбачено по трудовому законодавству, а як «заборгованість за договором про надання юридичних послуг від 01.07.2009 року в розмірі 751 820, 60 грн., яка складається з наступного: 375 910, 30 грн. - премія відповідно до п. 6.4 договору; 375 910, 30 грн. - штраф відповідно до п. 7.2 договору. Отже, позивач вважає, що за один день роботи він нібито повинен отримати заробітну платню у розмірі 751820, 60 грн., яка відповідно до офіційного курсу Національного Банку України склала: 751 820, 60 / 764, 0500 = 98 400 доларів США, що суперечить чинному законодавству.

       Ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07.06.2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про призначення судової почеркознавчої експертизи у даній цивільній справі.

       У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та суду пояснив, що працював в ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» на посаді начальника юридичного відділу, вирішував усі юридичні питання, а саме: розробляв та погоджував різнопланові договори із контрагентами підприємства; надавав консультації керівництву підприємства по трудових правовідносинах; працював із кореспонденцією, яка надходила від контролюючих органів; готував та реєстрував зміни і доповнення до установчих документів; представляв інтереси ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» у всіх державних органах; за понад шестирічний строк роботи на ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» взяв участь у якості представника підприємства у більш ніж п'ятдесяти судових справах. При прийнятті на роботу у 2007 році він подавав до відділу кадрів товариства заяву про прийняття на роботу, трудову книжку, диплом, з ним було проведено інструктаж з техніки безпеки. 01.07.2009 року було укладено договір про надання юридичних послуг, проте фактично він працював начальником юридичного відділу за трудовим договором, йому виплачувалися витрати на відрядження, він разом з усіма отримував заробітну плату, у нього було робоче місце. Зазначив, що разом зі всіма працівниками підприємства о 7 год. діставався до роботи службовим автобусом, а о 17 год. повертався з роботи, в касі товариства отримував заробітну плату, про що розписувався у відповідних відомостях. Просив позов задовольнити, що необхідно йому для зарахування трудового стажу.

       У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» ОСОБА_2 позов не визнав в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, заперечував проти його задоволення. Звертав увагу суду на те, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту та просив застосувати строк позовної давності, про що подав письмову заяву.

       Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оригінали первинних бухгалтерських документів та документів щодо кадрової роботи відповідача, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

       Згідно з ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповіднодо законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

       Статтею 13 ЦПК України, передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

       Як вбачається із запису під №9, що містяться в трудовій книжці позивача ОСОБА_1, 28 травня 2007 року його прийнято на посаду начальника юридичного відділу у ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» на підставі наказу за № 40-к від 28 травня 2007 року.

       В судовому засіданні учасниками справи визнано, а тому в силу ч.1 ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає, що запис до трудової книжки позивача ОСОБА_1 за порядковим номером 9 вносила власноручно ОСОБА_5, яка працювала на той час начальником відділу кадрів у ТОВ «Шепетівський гранкар'єр», яка пояснити підставу внесення такого запису не змогла, вказуючи на те, що зробила його помилково.

       При огляді книги наказів по ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» за 2005-2013 р.р., копії з якої приєднано до матеріалів справи, судом встановлено, що наказ за №40-к від 11 квітня 2007 року стосується прийняття на роботу іншої особи, а саме ОСОБА_6, а наказу від 28 травня 2007 року не існує (а.с. 16-19 т.1, 92-94 т.3).

       Як вбачається із досліджених в судовому засіданні письмових доказів, що містяться в матеріалах цивільної справи та первинних документах відповідача, прізвище «ОСОБА_1М.» відсутнє у табелях обліку використання робочого часу за 2008-2013 роки, бухгалтерських книгах про нарахування заробітної плати за цей же період, платіжних відомостях про виплату заробітної плати за цей же період, книгах наказів по підприємству за 2007-2014 роки та книгах обліку руху трудових книжок і вкладишів до них за 2005-2016 роки. Відсутня у відділі кадрів підприємства облікова картка працівника форми № П-2 на ОСОБА_1 Згідно штатних розписів за 2012-2014 роки посада начальника юридичного відділу на підприємстві штатним розписом не передбачена, посадові обов’язки начальника юридичного відділу не розроблялись та керівництвом не затверджувались. (а.с. 157-172 т.2, 26-42 т.3).

       У листі управління Пенсійного фонду України в м. Шепетівці та Шепетівському районі від 31 липня 2015 року №8284/08 зазначено, що за період з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2012 року у звітності, що надавалась ТОВ «Шепетівський гранкар’єр» до управління ПФУ, інформація щодо ОСОБА_1 відсутня (а.с. 191 т.1).

       Відповідно до повідомлення Шепетівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області від 18 серпня 2015 року №3056/10/22-20-17-41 в період з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2012 року в поданих ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» податкових розрахунках сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (ф.І-ДФ), а також про нарахування доходу (заробітної плати), відрахувань з доходу, виплат лікарняних або інших доходів відомості про ОСОБА_1 відсутні (а.с. 193 т.1).

       Згідно повідомлення Шепетівської міської виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 07 серпня 2015 року №01-23-507 в період з 01.01.2007 р. по 31.12.2010 р. звітність Ф4-ФСС з ТВП ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» подавалась, однак персоніфікація не здійснювалась, з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року допомога по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 не нараховувалась і не виплачувалась (а.с. 192 т.1).

       Згідно копій судових рішень по господарських справах, які знаходяться в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_1 діяв, як представник ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» на підставі виданих разових доручень (а.с. 27 - 39 т. 1). В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що характеристика від 17.01.2013 року (а.с. 5 т.1) написана ним і підписана засновником та директором підприємства на його прохання. Однак пояснити, чому вона видана на юрисконсульта, а не на начальника юридичного відділу не зміг. Як і не зміг повідомити, чому у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності (а.с. 73 т.3) вказано, що він на час розгляду справи був приватним підприємцем, а не начальником юридичного відділу ТОВ «Шепетівський гранкар'єр».

       Встановлені в судовому засіданні обставини підтвердили також допитані в судовому засіданні свідки.

       Так, свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона до 2017 року працювала бухгалтером у ТОВ «Шепетівський гранкар'єр», вела статистику. Позивач ОСОБА_1 у трудових відносинах із відповідачем не перебував, заробітну плату вона йому не нараховувала, звіти про відрахування із неї до відповідних органів на позивача не подавала. До 2015 року заробітну плату працівники отримували в касі, однак позивачу зарплату готівкою вона жодного разу не видавала.

       Свідок ОСОБА_8 суду показав, що працює головним інженером у відповідача з 2006 р. Вказав, що з ОСОБА_1 знайомий, бачив його на території ТОВ «Шепетівський гранкар'єр». Стверджував, що позивач у трудових відносинах із відповідачем не перебував, участі в керівних, виробничих нарадах не приймав. Отримуючи заробітну плату у бухгалтерії товариства, ОСОБА_1 жодного разу не бачив.

       Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав, що з 2007 року по 2014 рік працював менеджером зі збуту продукції у відповідача. А тому знає, що ОСОБА_1 працював у ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» юристом, його робоче місце було деякий час в приміщенні комерційного відділу. За роботу отримував заробітну плату, їздив на роботу службовим автобусом та підвозив працівників власним автомобілем.

       Також судом встановлено, що 25 травня 2007 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «Шепетівський гранкар'єр» укладено договір про надання юридичних послуг зі строком дії до 31 грудня 2007 року (а.с. 60 т.1). Такий же договір укладено 01 липня 2009 року з і строком дії до 30 червня 2012 року (а.с. 4 т.1).

       Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

       Згідно ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату  і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

       Згідно ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я, та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

         Статтею 48 КЗпП України визначено, що трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

       Стаття 626 ЦК України визначає загальне поняття цивільно-правового договору. Відповідно, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Виконавець робіт, на відміну від найманого працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку. Наказ (розпорядження) про прийом на роботу не видається.

       Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

       Частиною 1 ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

       Згідно з ч. 1 ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

       Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

       Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі та наданих для огляду в судовому засіданні оригіналів доказів, суд приходить до висновку, що позов необґрунтований, непідтверджений належними та допустимими доказами.

       Суд бере до уваги, що  позивачем в обґрунтування обставин вказаних в позові надано лише договір про надання юридичних послуг, оригінал якого втрачено, трудового договору між сторонами спору не укладалось, оскільки позивач не писав заяви про прийняття та звільнення з роботи, відповідні накази про його прийняття на роботу та про звільнення з роботи не приймалися, він не ознайомлювався з такими наказами. Доказів протилежного суду не надано.

       Дії відповідача щодо забезпечення ОСОБА_1 робочим місцем, комп'ютером вказують лише на виконання умов договору про надання послуг, укладеного між сторонами. При цьому, відповідно до норм трудового і цивільного законодавства договір про надання послуг за своїм змістом та правовою природою не є трудовим.

       Суд вважає, що показання свідка ОСОБА_9 також не свідчать про виникнення трудових відносин між сторонами, оскільки надання робочого місця не лише не суперечить, а й відповідає змісту цивільно-правового договору про надання юридичних послуг, оскільки таке було необхідне позивачу, виходячи зі змісту послуг, що ним надавалися товариству. Переїзд службовим транспортом до місця знаходження товариства теж не вказує на факт укладення трудового договору з підстав щодо необхідності перебування особи у службовому приміщенні для надання відповідних послуг, а користування службовим транспортом не суперечить змісту цивільно-правової угоди.

       Заява представника відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки суд дійшов висновку, що право позивача не підлягає захисту, що є підставою для відмови у позові.

       На підставі ст.ст. 21, 24, 48 КЗпП України, ст.ст. 626, 901-903 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 141, 258-263, 273 ЦПК України, суд -

вирішив:

       У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шепетівський гранкар'єр» про визнання трудового договору законним та визнання договору про надання послуг трудовим - відмовити.

       Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Хмельницької області.

       Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

       Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

       Повне судове рішення складено 02 липня 2018 року.

Суддя                                        С.В. Козачук