Справа № 761/24360/18

Провадження № 2/761/6375/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2018 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Макаренко І.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальності «Галеан ЛТД», в особі директора ОСОБА_2, Міністерства економіки розвитку і торгівлі України, Державної Фіскальної служби України про визнання декларативних патентів на корисні моделі недійсними, зобов'язання внести відомості до Державного реєстру патентів України на корисні моделі відомості про визнання недійсним патентів та зобов'язання виключити з митного реєстру об'єктів прав інтелектуальної власності запис про патенти на корисну модель,

встановив:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила суд:

визнати декларативні патенти на корисні моделі недійсними; зобов'язати Міністерство економіки розвитку та торгівлі внести відомості до Державного реєстру патентів України на корисні моделі відомості про визнання недійсним патентів; зобов'язати Державну фіскальну службу України виключити з митного реєстру об'єктів прав інтелектуальної власності запис про патенти на корисні моделі.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що позовні вимоги щодо зобов'язання Міністерства економіки розвитку та торгівлі внести відомості до Державного реєстру патентів України на корисні моделі відомості про визнання недійсним патентів; зобов'язання Державної фіскальної служби України виключити з митного реєстру об'єктів прав інтелектуальної власності запис про патенти на корисні моделі, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Стаття 4 КАС України визначає, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;.

Відповідно до ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

У відповідності до ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:

оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;

уточнення списку виборців;

оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;

оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:

примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;

примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;

затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;

затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (ч.2 ст.20 КАС України).

При аналізі зазначених норм Закону вбачається, що Міністерство економіки розвитку і торгівлі України, Державна Фіскальна служба України є суб'єктом владних повноважень і на нього державою покладено здійснення владних управлінських функцій в сфері внесення відомостей до Державного реєстру патентів України на корисні моделі відомостей про визнання недійсним патентів та виключення з митного реєстру об'єктів прав інтелектуальної власності записів про патенти на корисні моделі.

Отже, юрисдикція спорів, однією зі сторін яких є Міністерство економіки розвитку і торгівлі України, Державна Фіскальна служба України, визначається виходячи зі змісту правовідносин та їх функцій.

Тому даний спір стосується захисту прав, свобод і інтересів фізичної особи (позивача) у відносинах з суб'єктом владних повноважень, на якого державою покладено здійснення владних управлінських функцій, та відповідно до ст. 19 ЦПК України не підлягає розгляду в загальних судах.

Згідно із ст. 20 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що слід відмовити у відкритті провадження по вищевказаній справі в частині вимог.

Враховуючи наведене, на підставі ст. 186 ЦПК України, суддя

ухвалив:

У відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальності «Галеан ЛТД», в особі директора ОСОБА_2, Міністерства економіки розвитку і торгівлі України, Державної Фіскальної служби України в частині вимог до Міністерства економіки розвитку і торгівлі України про зобов'язання внести відомості до Державного реєстру патентів України на корисні моделі відомості про визнання недійсним патентів та до Державної Фіскальної служби України про зобов'язання виключити з митного реєстру об'єктів прав інтелектуальної власності запис про патенти на корисну модель - відмовити.

Роз'яснити позивачу, що розгляд даних вимог повинен відбуватися в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: