ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/1566/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Ткач І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика"

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Скрипка І.М., судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.)

від 19.03.2018

у справі № 925/1566/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вектор-Агро ЛТД"

до Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика"

про стягнення 836 170, 53 грн заборгованості та санкцій,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-Агро ЛТД" (далі - ТОВ "Вектор-Агро ЛТД") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика" (далі - ПП "Золотоніська птахофабрика") про стягнення 836 170, 53 грн заборгованості та санкцій за постачання кормів для відгодівлі курей.

1.2. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.01.2017 позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП "Золотоніська птахофабрика" на користь ТОВ "Вектор-Агро ЛТД" 696568,41 грн основного боргу, 8420,00 грн 3% річних, 47689,69 грн інфляційних, 83492,43 грн пені.

1.3. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 17.01.2017 ПП "Золотоніська птахофабрика" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення.

1.4. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 відмовлено ПП "Золотоніська птахофабрика" у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 17.01.2017 у справі №925/1566/16, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ПП "Золотоніська птахофабрика" на рішення Господарського суду Черкаської області від 17.01.2017 у справі № 925/1566/16.

1.5. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 1 ст. 256 ГПК України, ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції виходив з наступного:

- оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції 17.01.2017, повний текст рішення складено 18.01.2017, його копія надіслана скаржнику 19.01.2017;

- з апеляційною скаргою ПП "Золотоніська птахофабрика" до суду звернулось лише 02.03.2018 (після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення) з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, проте в обґрунтування наведених в ньому обставин не подано належних та допустимих доказів;

- апелянт (відповідач) був належними чином повідомлений про розгляд справи, його представник був присутній у судовому засіданні під час винесення оскаржуваного рішення;

- з клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не вбачається, що пропуск строку обумовлений виникненням у скаржника обставин непереборної сили.

2. Короткий зміст вимог касаційної скарги

2.1. Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018, ПП "Золотоніська птахофабрика" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

2.2. Узагальнені доводи ПП "Золотоніська птахофабрика", наведені в обґрунтування касаційної скарги:

- при винесенні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не застосовано п.13 ч.1 Перехідних положень ГПК України, відповідно до якого судові рішення, які прийняті до 15.12.2017 можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу;

- оскільки рішення було винесено під час дії ГПК України в редакції чинній до 15.12.2017, то норми ч.2 ст. 261 цього кодексу, в редакції чинній з 15.12.2017 щодо обмеження сторони у праві на апеляційне оскарження однорічним строком, застосуванню не підлягали;

- суд зазначивши, що скаржником не додано доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, повинен був у відповідності до положень ст. 260 ГПК України залишити апеляційну скаргу без руху і надати скаржнику строк для усунення допущених недоліків

3. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції з посиланням на норми права, яким керувався суд

3.1. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).

3.2. Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

3.3. Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

3.4. За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції "кожен має право на справедливий ... розгляд його справи ... судом, ..., який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру".

3.5. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини гарантії, закріплені в статті 6 Конвенції, є застосовними до провадження у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Водночас Європейський суд з прав людини підкреслює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

3.6. Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту. Європейського суду з прав людини наголошує на тому, що оскільки питання стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (див. рішення у справі "Мельник проти України", № 23436/03, пп. 22- 23, від 28.03.2006).

3.7. З 15.12.2017 набув чинності ГПК України в новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-19 від 03.10.2017.

3.8. Згідно п. 13 ч. 1 Перехідних положень ГПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

3.9. Рішення суду першої інстанції було ухвалене 17.01.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в новій редакції відповідно до Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-19 від 03.10.2017.

3.10. Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2017 підлягало оскарженню в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто відповідно до приписів ст. 93 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), якими встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 цього Кодексу.

3.11. Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

3.12. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

3.13. Отже, статтею 260 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає без руху апеляційну скаргу, зокрема, якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право вказати інші підстави для поновлення строку. І лише у разі, якщо вказані нею інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.

3.14. Натомість, апеляційний господарський суд, визнавши неповажними наведені скаржником підстави для поновлення строку, відмовив у відкритті апеляційного провадження без надання останньому можливості навести інші підстави для поновлення строку в порядку ст. 260 ГПК України.

3.15. З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд перевіряючи апеляційну скаргу ПП "Золотоніська птахофабрика" на предмет дотримання строків апеляційного оскарження не врахував приписи п. 13 ч. 1 Перехідних положень та ч.3 ст. 260 ГПК України, та передчасно застосував норми ч. 2 ст. 261 ГПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017), що свідчить про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час винесення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.

3.16. В свою чергу, наведене порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права свідчить про те, що судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки клопотанню скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з урахуванням положень п. 13 ч. 1 Перехідних положень та ч.3 ст. 260 ГПК України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №916/1545/17, від 25.04.2018 у справі №902/706/17, від 05.04.2018 у справі №910/10207/17).

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1. Відповідно до ст. 304 ГПК України (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017) ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

4.2. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з направленням справи до апеляційного господарського суду для продовження розгляду матеріалів апеляційної скарги з дотриманням порядку п. 13 ч. 1 Перехідних положень та ч.3 ст. 260 ГПК України.

5. Судові витрати

5.1. У зв'язку із частковим задоволенням касаційної скарги та скасовуванням ухвали апеляційного суду з направленням справи для розгляду, Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а отже, розподіл судових витрат касаційним судом не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 308, 311, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика" задовольнити частково.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 у справі №925/1566/16 скасувати, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду для продовження розгляду матеріалів апеляційної скарги Приватного підприємства "Золотоніська птахофабрика".

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

І.Ткач