Справа № 1-151/2009  року

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25 лютого 2009 року                     м. Івано-Франківськ

     Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області  в складі:

головуючого-судді:          Лазарів О. Б.

секретаря:              Дунди Л.Р.,

прокурора                Чепіля Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 міської ради, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, непрацюючого, українця, громадянина України, раніше судимого 23.09.1996 року Івано-Франківським міським судом за ст.140 ч.2 КК України до одного року позбавлення волі, 08.06.1998 року Івано-Франківським міським судом за ст.ст.81 ч.3, 89 ч.1, 42 КК України до трьох років позбавлення волі, 12.11.2004 року Івано-Франківським міським судом за ст.122 ч.1 КК України до двох років виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 10 % заробітку,

    у вчиненні злочину, передбаченого ст.389 ч.2 КК України, -

встановив:

        Підсудний ОСОБА_2»як Ю.І. ухилився від відбування виправних робіт, будучи засудженим до цього покарання.

      Злочин скоєно за наступних обставин. Вироком Івано-Франківського міського суду від 12.11.2004 року підсудного ОСОБА_1 було засуджено за ст.122 ч.1 КК України до 2 років виправних робіт з відрахуванням у дохід держави десять відсотків із суми заробітку, щомісячно. 07.12.2004 року ОСОБА_1 поставлено на облік в Івано-Франківському МРВ КВІ УДДУ ІВП та роз"яснено умови відбування покарання і наслідки ухилення від відбування покарання. Від підсудного  відібрано зобов'язання та винесено під розписку постанову про встановлення днів явки на реєстрацію відповідно до ст.13 ч.3 КВК України. На момент винесення вироку суду ОСОБА_1 працював в ТзОВ "Сімон", однак розрахувався мотивуючи, що одержував малу заробітну плату. Після постановки на облік засудженому ОСОБА_1 видавались направлення в Івано-Франківський міський центр зайнятості, а саме: 05.01.2005 року, 03.02.2005 року, 17.03.2005 року для працевлаштування. Однак ОСОБА_1 для працевлаштування в Івано-Франківський міський центр зайнятості не з'являвся. З 01.06.2005 року підсудний відбував покарання у ПП “Дністрова Долина”. 24.05.2006 року ОСОБА_1 звільнено з ПП "Дністрова Долина" за прогули згідно наказу №12 від 24.05.2006 року. Одночасно ОСОБА_1 працював у ТОВ “ВКІФ” на посаді сантехніка згідно трудового договору № 504 від 09.12.2005 року не повідомивши про це працівників МРВ КВІ. 01.06.2005 року між засудженим ОСОБА_1 та ТОВ "ВКІФ" уклав трудовий договір №818. 03.11.2006 року з ОСОБА_1 було перервано трудову угоду. Станом на 03.11.2006 року підсудний ОСОБА_1 відпрацював 1 рік 5 місяців 15 робочих днів покарання у виді виправних робіт. З 12.07.2007 року згідно наказу 58-0 від 12.07.2007 року, ОСОБА_1 працював в ВАТ “Івано-Франківський м'ясокомбінат” ДП “Івано-Франківські ковбаси”. Однак про працевлаштування працівників МРВ КВІ не повідомив, відрахування із заробітньої плати 10 % в дохід держави не проводив. 05.12.2007 року ОСОБА_1 був звільнений з ДП "Івано-Франківські ковбаси" у зв”язку з припиненням трудового договору. З грудня 2006 року ОСОБА_1 на реєстрацію та виклики в Івано-Франківський МРВ КВІ УДЦУ ПВП не з'являвся, чим грубо порушив вимоги ст.ст.13 ч.3, 46 ч.6 КВК України, тим самим ухилився від відбування покарання у виді виправних робіт, будучи засудженим до цього покарання.

      Підсудний в судовому засіданні свою вину у пред’явленому обвинуваченні визнав частково, суду пояснив, що після винесення вироку Івано-Франківського міського суду від 12.11.2004 року його було покладено на облік в   Івано-Франківський МРВ КВІ УДДУ ІВП. На той час він працював на ТзОВ “Сімон” однак звільнився, оскільки не погоджувався з розміром заробітної плати. В подальшому підсудний працював в ПП "Дністрова Долина", однак був звільнений за прогули. Пізніше підсудний працював у супрермаркеті “Велика кишеня” по договору, проте про своє працевлаштування не повідомляв в КВІ. З 12.07.2007 року по 05.12.2007 року підсудний працював ВАТ “Івано-Франківський м'ясокомбінат” ДП “Івано-Франківські ковбаси”. Підсудний підтвердив, що він не завжди приходив на відмітки в КВІ та не завжди повідомляв КВІ про звільнення з роботи та нове працевлаштування. ОСОБА_1 також ствердив, що він не з”являвся в Івано-Франківський міський центр зайнятості згідно направлення КВІ бо вважав, що йому не зможуть представити місце праці з належною заробітною платою. Підсудний у вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо його не карати.

        Незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_1 свою вину визнав частково, його вина у вчиненому доводиться сукупністю таких доказів:

-    показаннями свідка ОСОБА_3, старшого інспектора Івано-Франківський МРВ КВІ УДЦУ ПВП, яка підтвердила, що на виконання в КВІ був направлений вирок Івано-Франківського міського суду від 12.11.2004 року згідно якого ОСОБА_1 було засуджено за ст.122 ч.1 КК України до двох років виправних робіт з відрахуванням 10% заробітку. ОСОБА_1 був поставлений на облік в КВІ та 07.12.2004 року йому було роз”яснено умови відбування покарання. ОСОБА_1 повідомив, що він працює в ТзОВ “Сімон”, однак при перевірці вказаної інформації виявилося, що він вже там не працює. В подальшому підсудному неодноразово надавались направлення в Івано-Франківський міський центр зайнятості, однак останній за працевлаштуванням не звертався, в КВІ для відмітки не з”являвся. З 01.05.2005 року підсудний був працевлаштований на роботу в ПП “Дністрова Долина”, однак 24.05.2006 року був звільнений за прогули.  Пізніше інспекторами КВІ було виявлено, що ОСОБА_1 працював в ТзОВ “ВКІФ”, однак про своє працевлаштування підсудний не повідомляв, процентних відрахувань із заробітку підсудного не проводилось. 12.07.2007 року ОСОБА_1 працевлаштувався на ВАТ “Івано-Франківський м”ясокомбінат”, однак КВІ про своє працевлаштування також не повідомив, а тому процентні відрахування із заробітку ОСОБА_1 не поступали. Свідок підтвердила, що підсудний неодноразово викликався повідомленнями, а останнім часом в телефонному режимі, але на дані повідомлення він не реагував, в КВІ не з”являвся, тим самим ухилявся від відбування покарання призначеного судом,

-   даними протоколу допиту свідка ОСОБА_4, колишнього начальника КВІ м.Івано-Франківська, відповідно до якого свідок підтвердив, що ОСОБА_1  на неодноразові виклики в КВІ не реагував, звільнявся та влаштовувався на роботу не повідомляючи при цьому КВІ. Вцілому  ОСОБА_1 відпрацював 1 рік 5 місяців 15 днів виправних робіт (а.с.75),

-   даними подання начальника Івано-Франківського відділу УДДУ ПВП про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 в якому зазначається факт ухилення підсудного від відбування покарання у виді виправних робіт призначених вироком Івано-Франківського міського суду від 12.11.2004 року (а.с.4),

-   даними вороку Івано-Франківського міського суду від 12.11.2004 року, згідно якого ОСОБА_1 було засуджено за ст.122 ч.1 КК України до двох років виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 10 % заробітку (а.с.6-7),

-   даними довідки про ознайомлення підсудного з порядком відбування покарання у виді виправних робіт, згідно якої ОСОБА_1 також було попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді виправних робіт, що передбачено ст.389 КК України (а.с.8),

-   даними постанови про встановлення днів явки на реєстрацію від 07.12.2004 року у зв”язку з виконанням вироку суду від 12.11.2004 року (а.с.10),

-   листом ТзОВ “Свон” від 04.05.2005 року в якому зазначено, що ОСОБА_1 на вказаному підприємстві не працює (а.с.13),

-   даними попереджень про порушення ОСОБА_1 умов відбування покарання від  05.01.2005 року, 03.02.2005 року та 17.03.2005 року та розписками про направлення підсудного в центр зайнятості для працевлаштування від 19.01.2005 року, 17.02.2005 року, 31.03.2005 року (а.с. 14-23),

-   довідкою Івано-Франківського міського центру зайнятості від 24.03.2005 року, відповідно до якої ОСОБА_1 Ю,І. в Івано-Франківський центр зайнятості за сприянням в працевлаштуванні не звертався (а.с.24),

-   даними попередження КВІ про порушення ОСОБА_1 умов відбування покарання від 16.03.2006 року (а.с.27),

-   наказом №12 від 24 травня 2006 року відповідно до якого ОСОБА_1 був звільнений з ПП “Дністрова Долина” на підставі п.4 ст.40 КзпП України, у зв”язку з прогулом (а.с.29),

-   договором №818 від 01.06.2006 року, згідно якого ОСОБА_1 уклав угоду про працевлаштування з “ВК ІФ”, не повідомивши при цьому КВІ (а.с.30-31),

-   даними попереджень КВІ про порушення умов відбування покарвння ОСОБА_1 (а.с.32-34),

-   довідкою ДП “Івано-Франківські ковбаси” ВАТ “Івано-Франківський м”ясокомбінат” №01/44 та наказом про прийом на роботу №58-0 від 12.07.07 року про працевлаштування на вказаному підприємстві (а.с.35-36),

-   даними акта від 05.12.2007 року про невихід ОСОБА_1 без поважних причин на роботу в  ДП “Івано-Франківські ковбаси” (а.с.40),

-   наказом про припинення трудового договору з ОСОБА_1 №145-0 від 05.12.2007 року (а.с.43),

-   відповідно до довідки КВІ м.Івано-Франківська №316, ОСОБА_1 відпрацював 1 рік 5 місяців 15 робочих днів виправних робіт, які були присуджені вироком Івано-Франківського міського суду від 12.11.2004 року.

         Таким чином, судом встановлено, що підсудний ОСОБА_1, будучи засудженим Івано-Франківським міським судом за ст.122 ч.1 КК України до двох років виправних робіт з відрахуванням в дохід держави 10 % заробітку, в порушення вимог ст.41 Кримінально-виконавчого кодексу України грубо порушував умови відбуття покарання, не з”являвся за викликом до кримінально-виконавчої інспекції, не повідомляв КВІ про зміну свого наступного місця праці та працевлаштування, незважаючи на направлення КВІ в Івано-Франківський міський центр зайнятості не звертався. Всі згадані вище обставини свідчать про те, що підсудний ОСОБА_1, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст.389 КК України, умисно ухилився від призначеного судом покарання — виправних робіт.    

       Отже, оцінюючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії підсудного ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст. 389 ч.2 КК України, оскільки він ухилився від відбування виправних робіт, будучи засудженим до цього покарання.

    При призначенні підсудному покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а саме те, що підсудний негативно ставиться до вчиненого. До обставин, що пом’якшують покарання, суд відносить часткове визнання вини. Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.

         За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити підсудному покарання в межах санкції ст.389 ч.2 КК України. Одночасно, оскільки підсудний вчинив злочини не відбувши покарання призначене за попереднім вироком, покарання йому слід призначити за правилами передбаченими ст.71 КК України.        

            На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -

засудив:

    ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.389 ч.2 КК України, та призначити покарання у виді двох місяців арешту.

На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднати невідбуте покарання за вироком Івано-Франківського міського суду від 12.11.2004 року та призначити ОСОБА_1 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді трьох місяців арешту.

Обраний засудженому ОСОБА_1 запобіжний захід – підписку про невиїзд – змінити на тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту негайно із залу судового засідання.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_1 рахувати з 25 лютого 2009 року.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом п’ятнадцяти діб з часу проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку шляхом подачі апеляції через Івано-Франківський міський суд.

    Суддя:                                  Лазарів О. Б.