Справа №22ц-176/07

Категорія: 30

Головуючий в 1 інстанції: Чишій С.С.

Доповідач: Завидовська О.Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ    СУД       ВОЛИНСЬКОЇ      ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

«21» лютого 2007 року.                                                                                м. Луцьк.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого              -           судді Завидовської О.Г.,

суддів                         -           Данилюк В.А., Осіпука В.В.

при секретарі             -           Губарик К.А.

з участю:

позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення з приватного   житла   за   апеляційною  скаргою   відповідача   ОСОБА_2 на рішення Любомльського районного суду від 18 грудня 2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі на рішення Любомльського районного суду від 18.12.2006 року відповідач ОСОБА_2, посилаючись на неповне з»ясування та недоведеність судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції в частині виселення його із житлового будинку скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Оскаржуваним рішенням Любомльського районного суду від 18.12.2006 року позов задоволено частково. Постановлено виселити ОСОБА_2 з належного ОСОБА_1 на праві приватної власності житлового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. В задоволенні вимог ОСОБА_1 про переселення ОСОБА_2 в інше жиле приміщення відмовити.

В даному судовому засіданні відповідач апеляційну скаргу підтримав із наведених у ній підстав і просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове про відмову у задоволенні позову.

Позивач апеляційну скаргу заперечила, просила рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

При розгляді справи судом встановлено, що будинок, де проживають сторони, знаходиться в селі Чмикос Любомльського району Волинської області і належить на праві приватної власності  позивачу та зареєстрований  за нею у встановленому  законом

порядку. Членами сім»ї ОСОБА_1, крім відповідача, є ОСОБА_3, з яким вона проживає у фактичних шлюбних відносинах.

Відповідач, як член сім»ї позивача, систематично порушує правила співжиття в належному позивачу будинку, за що неодноразово притягався до адміністративної відповідальності, що робить спільне з ним проживання неможливим.

Встановлені обставини підтверджуються наявними у справі належними доказами, на які є покликання в рішенні суду (а.с. 4,5, 7-11, 17).

В даному судовому засіданні позивач подала докази на підтвердження вжиття заходів правоохоронними органами до відповідача з приводу дебошів в сім»ї після розгляду справи судом. Обставин, встановлених судом та пояснень позивача в судовому засіданні, відповідач не заперечував.

Згідно із ст. 156 ЖК України члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх виселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Згідно із ст. 157 ЖК України членів сім»ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Згідно ст. 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім»ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Враховуючи систематичне порушення відповідачем правил співжиття в належному позивачеві будинку, що робить їх спільне проживання неможливим, а заходи запобігання виявились безрезультатними, суд першої інстанції, відповідно до зазначених норм закону, дійшов вірного висновку про виселення ОСОБА_2 з належного ОСОБА_1 на праві приватної власності житлового будинку .

Також суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні вимог позивача про переселення відповідача в інший житловий будинок, яким вона володіє в порядку спадкування, оскільки ст. ст. 116,156 ЖК України встановлено, що виселення здійснюється без надання іншого жилого приміщення і забезпечення житлом відповідача як близького родича позивача, запропонованим нею шляхом може бути здійснене в порядку виконання судового рішення.

За таких обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено з додержанням вимог закону і доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду.

Керуючись ст. ст. 308, 315,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2  відхилити.

Рішення Любомльського районного суду від 18.12.2006 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.