0

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22555/15-ц

провадження № 2/753/2292/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2018 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі :

головуючого судді Комаревцевої Л.В.,

за участю секретаря Гаврилюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства « Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест»до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу квартири,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2015 року представник позивача звернувся до суду із позовом, в якому просив розірвати договір купівлі-продажу квартири. Свої вимоги обґрунтовував тим, що між сторонами 17.03.2010 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений ПН КМНО Кирилюком Д.В. за реєстровим № 868. Згідно умов договору право власності у відповідача на придбану квартиру виникає за настання двох обставин - 01.04.2020 та сплати повної вартості квартири. За даним договором відповідач мав право звернутися до Реєстраційної служби для проведення державної реєстрації свого права власності на вказану квартиру також лише після 01.04.2020 та сплати ціни квартири. Однак, 27.06.2014 була проведена державна реєстрація права власності на ім'я відповідача, а 06.08.2014 квартира відчужена на підставі договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_4, яка у свою чергу 14.08.2014 відчужила квартиру на користь ОСОБА_5

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05.05.2015 позов задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ВАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» та ОСОБА_2 17.03.2010, посвідчений ПН КМНО Кирилюком Д.В., зареєстрований у реєстрі №868. Вирішено питання розподілу судового збору.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 21.07.2015 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.10.2015 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 05.05.2015 та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21.07.2015 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У жовтні 2016 року представник позивача ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест» - Рогач В.К. подав клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення розгляду кримінального провадження у Дніпровському районному суді м. Києва відносно ОСОБА_7 та винесення вироку.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.10.2016 зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили вироку суду у справі №1-кп/755/746/16 за обвинуваченням ОСОБА_7 за ст. 367 ч. 2 КК України.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.11.2016 ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 13.10.2016 скасовано, а справу передано для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з урахуванням наданих письмових доповнень до позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату і час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав та не просив розглядати справу у його відсутність.

Суд, дослідивши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.03.2010 між сторонами було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 за ціною 240 341 грн 89 коп. Суму грошових коштів у загальному розмірі 240 341 грн 89 коп. покупець зобов"язався сплатити до 1 квітня 2010 року (включно) шляхом перерахування на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 9 договору право власності на придбану квартиру згідно з ч. 1 ст.697 ЦК України виникає у відповідача 1 квітня 2020 року та за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлена цим договором, та згідно ст. 334 ЦК України з моменту державної реєстрації відповідач вправі подати документи для реєстрації права власності на квартиру лише після повного розрахунку з позивачем і після 1 квітня 2020 року.

Моментом належного виконання відповідачем платіжних зобовязань за цим договором є факт надходження коштів у повному обсязі на рахунок позивача, та позивач не пізніше наступного робочого дня після проведення відповідачем повного розрахунку згідно з п. 3 цього договору після 1 квітня 2020 року зобов"язується надати відповідачу довідку про виконання відповідачем платіжних зобовязань за цим договором у повному обсязі.

У силу п. 14 договору право власності на квартиру відповідач набуває з дня державної реєстрації цього договору з урахуванням викладеного у п. 9 договору.

Згідно копії виписки з особового рахунку 1 липня 2014 року уповноваженою особою відповідача на рахунок позивача було внесено 240 341 грн 89 коп з призначенням платежу оплата згідно договору купівлі-продажу квартири від 17 березня 2010 року. Позивач не заперечував факт сплати відповідачем повної вартості вищевказаної квартири.

27 червня 2014 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно були внесені відомості про набуття ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_4.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов"язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч.2 ст.692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Згідно зі ст. 651 ЦК України однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

За загальними положеннями ЦПК України обов"язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення має вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди мають встановити не лише наявність істотного порушення договору, але і наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що вправі розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 року № 6-46цс12.

Суд не може погодитись із твердженням відповідача про відсутність істотності порушення договору з його боку, оскільки за його трактуванням він може набути право власності і до 1 квітня 2020 року (що суперечить умовам договору), а не після цієї дати як зазначено в договорі, в той же час позивач розраховував на існування та збереження права власності на квартиру до цієї дати, але аж ніяк не раніше вказаної дати, в результаті чого позивач позбавився можливості досягнення цілей договору.

Істотне порушення умов договору відповідачем привело до того, що внаслідок цього позивачу було завдано шкоди і він був значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору: існування та збереження права власності до 1 квітня 2020 року, яке було порушено відповідачем та з його власності вибуло майно вартістю 240 341,89 грн. на момент укладення договору, а станом на березень 2015 року його ринкова вартість згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Глобал апрайзер груп» складала 1 929 716,00 грн., в липні 2015 р. її вартість вже була 2 201 242,00 грн.

Крім того, оцінюючи істотність шкоди заподіяної відповідачем при ціні договору 240 341,89 грн. із розрахунку ставки неоподаткованого мінімуму доходів громадян 17 грн. (запропонованого відповідачем) вона перевищує в 14 137, 75 разів, при ціні 1 929 716,00 грн. це перевищення становить в 113 512,70 разів при ціні 2 201 242,00 грн. перевищення складає в 129 484,82 рази і безумовно свідчить про істотність.

В цьому випадку істотність порушення умов договору свідчить не тільки розмір вказаної шкоди у грошовому виразі, але й неможливість скористатись результатами договору.

Даний висновок підтверджується і Постановою Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-75цс13 в якій зазначено, що однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору

Твердження відповідача щодо істотних умов даного договору: предмету та ціни не відповідають фактичним обставинам, оскільки договір містить і додаткові істотні умови : повна сплата ціни договору та настання дати 01 квітня 2020 року.

В даному випадку відповідач допустив таке порушення умов договору, яке створило для позивача неможливість досягнення цілей договору: існування та збереження права власності до 1 квітня 2020 року.

Одна із істотних умов договору: існування та збереження права власності на квартиру до 1 квітня 2020 року, а порушення цієї умови відповідачем є істотним відповідно до ч.2 ст. 651 ЦКУ.

Доводи відповідача щодо нікчемності п. п. 9,14 договору спростовуються рішенням Дарницького райсуду м. Києва від 25 листопада 2015 року, яке вступило в законну силу та відповідно до якого ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі щодо визнання нікчемними умов договору, які містяться у пункті 9 «Право власності на придбану квартиру згідно ч.1 ст. 697 Цивільного кодексу України виникає у Покупця 01 квітня 2020 року», "… та згідно ст. 334 Цивільного кодексу України з моменту державної реєстрації Покупець вправі подати документи для реєстрації права власності на квартиру" і пункт 14. та тлумачення умов п. 9 договору «покупець вправі подати документи для реєстрації права власності на квартиру лише після повного розрахунку з Продавцем і після 01 квітня 2020 року», таким чином «… Покупець вправі подати документи для реєстрації права власності на квартиру як до, так і після 01 квітня 2020 року, лише після повного розрахунку з Продавцем».

Як зазначено в цьому рішенні суду, ОСОБА_2 не доведено, що будь-яким конкретним Законом встановлено недійсність умов (пункту) вказаного Договору і суд вважає, що така вимога не підлягає задоволенню, оскільки не ґрунтується на вимогах діючого законодавства. Крім того, не підлягає задоволенню і вимога про тлумачення вказаних в них умов Договору, які викладені в п. 9, та відповідного обсягу прав та обов'язків сторін за вказаним Договором, що на думку суду є очевидним, враховуючи наведений первинний зміст таких умов, яким передбачено, що покупець вправі подати документи для реєстрації права власності на квартиру лише після повного розрахунку з продавцем і після 01 квітня 2020 року (тобто їх подання до цієї дати вказаними умовами вочевидь не передбачено).

Щодо сплати вартості квартири за договором, суд вважає за необхідне зазначити наступні обставини.

Платіжним дорученням № 16643 від 01.07.2014 (тобто після проведеної реєстрації права власності на спірну квартиру) на рахунок позивача у АБ «Укргазбанк» надійшло 240341,89 грн. з призначенням платежу «оплата зг. договору купівлі- продажу квартири від 17.03.2010 р., реєстр. № 868, через ОСОБА_8 по довіреності», платник ОСОБА_2.

Платіжним дорученням № 403 від 03 липня 2014 р. відповідач повернув зазначену суму коштів ОСОБА_2 з призначенням «повернення помилково зарахованих коштів згідно протоколу № 12/7-2014 від 02.07.14 р.» (копія доручення надана).

Відповідно до довідки ПАТ «Укргазбанк» від 11.08.2015 року № 15932/7034/2015 03.07.2014 року грошові кошти в сумі 240341,89 грн. були перераховані з рахунку позивача ПАТ «ЗНВКІФ «Граніт- Інвест» на поточний рахунок ОСОБА_2 у ПАТ КБ «Фінансова ініціатива».

Згідно довідки ПАТ «Укргазбанк» від 07.09.2015 року № 15932/7720/2015 грошові кошти в сумі 240341,89 грн. перераховані відповідачем на рахунок позивача за період з 03.07.2014 року по 03.09.2015 року на поточний рахунок ПАТ «ЗНВКІФ «Граніт- Інвест» не повертались.

Таким чином, ні на момент державної реєстрації, проведеною ОСОБА_2 в порушення умов договору, ні на момент подання позовної заяви вартість квартири не сплачена, що спростовує твердження відповідача про її оплату.

Стаття 41 Конституції України гарантує непорушність права власності. Ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Приватна власність охороняється державою, що забезпечує його недоторканність і саме в чинність цього ніхто не може бути обмеженим у його здійсненні.

У відповідності зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.97 р., яка згідно із ст.9 Конституції України є частиною законодавства, ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, у ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто процесуальними нормами встановлено обов'язок учасників справи доказувати обставини при невизнані або оспорюванні них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог, не здобуто таких доказів і ході судових засідань.

З огляду на викладене, заявлені позовні вимоги щодо розірвання договору купівлі-продажу квартири підлягають задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 13, 48, 81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства « Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Граніт-Інвест»до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу квартири - задовольнити.

Розірвати договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5, укладений між ПАТ „Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд „ГРАНІТ-ІНВЕСТ" та ОСОБА_2 17.03.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.В., зареєстрований у реєстрі №868.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ „Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд „ГРАНІТ-ІНВЕСТ" 243 грн. 60 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дарницький районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.07.2018.

Суддя Комаревцева Л.В.