ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                РІШЕННЯ

                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

"05" липня 2018 р.                                                                                  справа № 809/774/18

м. Івано-Франківськ  

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи матеріали адміністративного позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з додатковою відповідальністю "Полімер" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 44395,52 грн., -

                                                    

                                                              ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Полімер" про стягнення адміністративно-господарських санкцій  в сумі 44395,52 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда та не зайняте ним в 2017 році в розмірі 44395,52 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.05.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).

Відповідач подав відзив на позовну заяву 22.05.2018, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.15-16). Відзив мотивовано тим, що вимога позивача про стягнення адміністративно-господарських санкцій є безпідставною, оскільки товариством з додатковою відповідальністю "Полімер" виконано вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо створення робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю та звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

29.05.2018 позивачем було подано заперечення на відзив, відповідно до якого позивач вважає твердження відповідача безпідставними, оскільки зазначає, що частина 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" зобов'язує роботодавця самостійно здійснювати працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями (а.с.31-33).

01.06.2018 відповідачем подано відповідь на відзив, де відповідач посилається на необґрунтованість заперечень позивача на відзив з мотивів, що позивач помилково ототожнює обов'язок роботодавця по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю, визначений в статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" з обов'язком роботодавця  здійснювати фактичний пошук осіб з інвалідністю для їх працевлаштування на створених робочих місцях, оскільки вважає, що законом на роботодавця такий обов'язок на роботодавця не покладається (а.с.35).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи встановив наступне.

Товариство з додатковою відповідальністю "Полімер" є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначені в Законі України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 5 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно із частиною 9 статті 19 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю.

Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31.01.2007 про реалізацію статей 19 і 20 вищевказаного Закону затверджено Порядок зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарських об'єднаннях, до складу яких входять підприємства громадських організацій інвалідів, відповідно до пункту 4 даного порядку рішення щодо зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць за звітний період господарському об'єднанню та підприємствам, що входять до його складу, приймається відділенням Фонду соціального захисту інвалідів протягом 30 календарних днів після подання господарським об'єднанням звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

Зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів до нормативу таких робочих місць у господарському об'єднанні та підприємствах, що входять до його складу, здійснюється відповідно до Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженої наказом Мінпраці від 10.02.2007 №42.

Відповідно до звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2017 рік форми 10-ПІ  №16-258 від 07.02.2018, в 2017 році річний фонд оплати праці штатних працівників склав 2974500,00 грн., штатна чисельність працівників відповідача становила 67 осіб, з них в товаристві з додатковою відповідальністю "Полімер" працювали 2 особи, яким встановлена інвалідність. Кількість штатних працівників осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для відповідача зазначено 2 одиниці (особи) (а.с.9).

Згідно з розрахунком заборгованості по сплаті адміністративного-господарських санкцій відповідача, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за 2017 рік становила 67 осіб, з них середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, які працювали в товаристві з додатковою відповідальністю "Полімер" (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) – 2 особи, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до 4% нормативу становить 3 особи, фонд оплати праці штатних працівників становив 2974500,00 грн. в рік, середня річна заробітна плата штатного працівника відповідача становила 44395,52 грн., відповідно сума адміністративно-господарських санкцій за 2017 рік за одну не працевлаштовану особу з інвалідністю становить 44395,52 грн. (а.с.10).

Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Таким чином, кількість штатних працівників осіб з інвалідністю, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та з врахуванням частини 2 даної статті Закону для відповідача за 2017 склала 3 одиниці (особи) (67*0,04=2,68=3), з яких відповідачем було забезпечено працевлаштування 2-х осіб з інвалідністю (а.с.9, 10).

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві,  в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення  цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Частиною 3 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 17 даного Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю (частина 2 статті 17 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 4 статті 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, передбачена частиною першою статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов'язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої, п'ятої статті 19 Закону України 2 "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Частиною 1 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що права і обов'язки роботодавців та їх об'єднань щодо забезпечення зайнятості населення, захисту від безробіття та його наслідків визначаються цим Законом, законами України "Про організації роботодавців" та "Про соціальний діалог в Україні", іншими нормативно-правовими актами, колективними договорами та угодами, укладеними на загальнодержавному, галузевому та регіональному рівнях.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Вказане питання врегульоване з прийняттям Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316, згідно з яким форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

На підтвердження аргументів, викладених у відзиві на позовну заяву та відповіді на заперечення на відзив відповідач надав копії Інформацій про попит на робочу силу (вакансії) форми звітності №3-ПН від 12.01.2017, 20.04.2017, 06.06.2017, 05.09.2017, 04.10.2017, 24.10.2017, повідомлення Івано-Франківського обласного центру зайнятості про надання інформації щодо наявності вакансій для осіб з інвалідністю від 11.04.2018 (а.с.17-24).

Отже, відповідач своєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.

При цьому, доказів того, що товариство не створило робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляло особам з інвалідністю у прийнятті на роботу, або несвоєчасно звітувало Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не надано.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства, дослідивши докази, суд прийшов до висновку, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інваліднісю, тому у позивача не було підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

За таких обставин, в задоволенні адміністративного позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з додатковою відповідальністю "Полімер" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 44395,52 грн. слід відмовити.

Необхідно зазначити, що статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено розподілу судових витрат у разі відмови в задоволенні позову.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                  ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (код 13662300, вул. Гуцульська, 9, м. Івано-Франківськ, 76007) до товариства з додатковою відповідальністю "Полімер" (код 02970174, вул. Максимовича, 14, м. Івано-Франківськ, 76018) про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 44395,52 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

        Суддя                                                                                                          Григорук О.Б.