ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/6171/17

Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Цховребова М. Г

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицька Н.В.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Філімович І.М.

за участю:

представника апелянта - ОСОБА_2 (ордер від 04.05.2018 р.)

позивача - ОСОБА_3

представника позивача - ОСОБА_4 (довіреність від 19.02.2018 р.)

представника третьої особи - ОСОБА_5 (довіреність від 01.02.2018р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради; третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_6, про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_3 звернулась з адміністративним позовом до державного реєстратора Одеської обласної філії КП «Центр державної реєстрації» Іскрова О.В., треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11; на стороні відповідача ОСОБА_6, про скасування рішення відповідача, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_6 на об'єкт нерухомого майна загальною площею 120,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язання відповідача внести запис про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер: 35764707 від 20.06.2017 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_6 не надано належних документів на підставі яких визнається право власності, оскільки об'єкт нерухомості мансардного поверху є спільною сумісною власністю всіх мешканців будинку.

18.10.2017 року Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради зареєстровано повідомлення про початок виконання будівельних робіт по реконструкції квартири за адресою: АДРЕСА_1 за № 061172911664, але реєстрація повідомлення відбулась на реконструкцію квартири, а не на реконструкцію горища житлового будинку за цією адресою.

Державний реєстратор згідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому реєстрі, проте відповідачем цього не було зроблено. Оскаржуване рішення було винесене на підставі: договору купівлі-продажу від 16.08.2010 за № 8387; технічного паспорту від 12.06.2017, виданого ФОП ОСОБА_13; довідки № 39 від 12.06.2017, виданого ФОП ОСОБА_13 При цьому, довідкою № 39 ОСОБА_6 фактично збільшив загальну площу квартири у два рази. Але у технічному паспорті містяться дані про мансардний поверх (встановлення якої потребують декларації про введення в експлуатацію), які відсутні у довідці № 39. Цією довідкою фактично було ототожнено два різних поняття приміщення: антресоль і мансардний поверх (для побудови антресолі декларація про введення не потрібна).

У технічному паспорті, виготовленому ОСОБА_13, позначений мансардний поверх, а в довідці, виготовленій ОСОБА_13, які однаково датовані, позначена антресоль. Відмінність цих двох понять в наступному: мансарда горищний простір, який експлуатується, утворений на останньому поверсі будинку, а антресоль це верхній поверх, вбудований в об'єкт основного поверху, також антресоль це верхня частина високої кімнати, розділеної на 2 напівповерхи.

Згідно витягу з Державного реєстру майнових прав, 16.06.2017 року зареєстровано право на квартиру НОМЕР_2 загальною площею 120,7 метрів квадратних, жилою площею 75,3 метри квадратні.

Згідно витягу з Державного реєстру майнових прав, 05.12.2017 року зареєстровано право на квартиру НОМЕР_2 загальною площею 120,1 метрів квадратних, жилою площею 88,9 метрів квадратних.

Проте, відповідно до технічного паспорту, виготовленому ОСОБА_13, загальна площа квартири НОМЕР_2 - 120,7 метрів квадратних, житловою площею 89,6 метрів квадратних. Наявну невідповідність між заявленими технічними характеристиками кварти НОМЕР_2 і вже зареєстрованими правами відповідач не перевірив, чим порушив норми п. 7 абз. 5 і п. 14 Порядку державної реєстрації майнових прав на нерухоме майно і його обтяження, затвердженого Постановою КМ № 1127 від 25.12.2015 року.

З аналізу документів, які були подані державному реєстратору, вбачається ряд недоліків, а саме: документи подані не в повному обсязі і не відповідають вимогам закону: розбіжності у витягах з державного реєстру та технічному паспорті, виготовленому ФОП ОСОБА_13, як у загальній, так і у жилій площі квартири ОСОБА_14; не має письмової згоди співвласників багатоквартирного будинку (в разі добудови мансардних поверхів та приєднання місць загального користування); не має декларації про введення об'єкта в експлуатацію, яка потрібна якщо будується мансардний поверх за рахунок частини горищного простору.

Таким чином, вказані документи не можуть вважатися такими, що надані у повному обсязі для здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні вказуючи, що заявником було в повному обсязі подано документи, які передбачені законодавством для проведення державної реєстрації права власності на квартиру. У зв'язку з відсутністю підстав для відмови у державній реєстрації відповідачем було прийнято оскаржуване рішення.

Державний реєстратор не має повноваження та/або обов'язку здійснювати виїзд на фактичне місце розташування об'єкту нерухомого майна, яке заявлено на реєстрацію, та проводити огляд стану об'єкту та відповідності складу загальної площі об'єкту, що вказана у поданих документах, фактичній площі об'єкту, що використовується власником, проводити технічну інвентаризацію цього майна. У зв'язку з чим під час проведення такої реєстрації прав державний реєстратор має можливість виходити виключно із відомостей, що містяться у документах, поданих для проведення такої реєстрації;

З урахуванням змін у площі об'єкта, які відповідно до довідки № 39 від 12.06.2017 та технічного паспорту від 12.06.2017, виданих ФОП ОСОБА_13, не є реконструкцією та не належить до самочинного будівництва, тобто у відповідача були відсутні підстави для витребування документу, що посвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Крім того, відповідач вказував на те, що технічному паспорті від 12.06.2017, виготовленому ФОП ОСОБА_13, який було подано заявником для проведення оскаржуваної реєстрації, відсутня відмітка про наявність самочинно побудованих об'єктів нерухомого майна або його складових частин, у відповідача були відсутні підстави витребувати документ, що підтверджує введення до експлуатації спірного об'єкту нерухомого майна.

Представник третьої особи на стороні позивача Приморської районної адміністрації Одеської міської ради підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у поясненнях та з посиланням на ст.ст. 18, 23, 24, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 58 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ДБН В.2.2-9-2009 Громадські будинки та споруди, Житлові будинки, Основні положення ДБН В.2.2-15-2005, Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, ДБН А. 2.2.-3-2014, ДСТУ-Н.Б.В. 1.2.-16:2013.

Також зазначив, що власник квартири ОСОБА_6 не надав відповідачу документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (декларацію про готовність об'єкта до експлуатації). Натомість була надана довідка ФОП ОСОБА_13 від 12.06.2017 року № 39, згідно якої площа будинку збільшена у зв'язку з улаштуванням антресолі, що не належить до самочинного будівництва і не є реконструкцією згідно п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації.

Саме на підставі зазначеної інформації відповідач дійшов висновку, що площа квартири збільшилась у два рази за рахунок робіт, які відповідно до законодавства не потребують отримання дозволу на їх проведення, отже вимагати від ОСОБА_6 декларацію про готовність об'єкта до експлуатації немає необхідності. Заявником також було надано технічний паспорт б/н від 12.06.2017 року, який надав можливість відповідачу встановити відповідність про технічні характеристики відповідного об'єкта нерухомого майна. При цьому, в технічному паспорті зазначається мансардний поверх, який і збільшує загальну площу квартири майже в два рази.

Отже, ОСОБА_6 надав відповідачу документи, що містять зовсім різну інформацію: довідка № 39 від 12.06.2017 року вказує на наявність антресолі (встановлення якої не потребує отримання декларації); технічний паспорт б/н від 12.06.2017 року містить дані про мансардний поверх, який не зазначається у довідці № 39 від 12.06.2017 року (встановлення мансарди потребує отримання декларації).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35764707 від 20.06.2017 року державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства «Центр державної реєстрації» Іскрова Олега Вікторовича, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_6 на об'єкт нерухомого майна загальною площею 120,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

16.06.2017 року о 16:13:02 за реєстраційним номером 22814741 зареєстровано заяву ОСОБА_6 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності).

На підставі даної заяви 20.06.2017 о 12:49:19 відповідачем сформовано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу: 90044678.

Як вбачається зі змісту вказаного Витягу: реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1279749051101; об'єкт нерухомого майна: квартира, об'єкт житлової нерухомості: Так; опис об'єкта: Загальна площа (кв.м): 120.7, житлова площа (кв.м): 75.3; адреса: АДРЕСА_6; номер об'єкта в РПВН: 31230685; номер запису про право власності: 21001837; дата, час державної реєстрації: 16.06.2017 16:13:02; державний реєстратор: Іскров Олег Вікторович, Одеська обласна філія комунального підприємства «Центр державної реєстрації», Одеська обл.; підстава виникнення права власності: договір купівлі-продажу, серія та номер: 8587, виданий 16.08.2010, видавник: ОСОБА_15 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу; технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 12.06.2017, видавник: ФОП «ОСОБА_13.»; довідка, серія та номер: 39, виданий 12.06.2017, видавник: ФОП «ОСОБА_13.»; підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35764707 від 20.06.2017 12:41:30, Іскров Олег Вікторович, Одеська обласна філія комунального підприємства «Центр державної реєстрації», Одеська обл.; форма власності: приватна; розмір частки: 1/1; власники: ОСОБА_6, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, країна громадянства: Україна.

Відповідно до змісту договору купівлі-продажу від 16 серпня 2010 року, зареєстрованому у реєстрі за № 8587, укладеного між громадянкою ОСОБА_16, як «Продавцем», з однієї сторони, та громадянином ОСОБА_17, як «Покупцем», з другої сторони, цей договір складено про таке, зокрема: громадянка ОСОБА_16 продала, а громадянин ОСОБА_6 купив квартиру під номером АДРЕСА_7, та складається в цілому з трьох житлових кімнат, загальною житловою площею 40,1 кв.м, та підсобних приміщень, загальна площа квартири 60,0 кв.м.

Згідно технічного паспорту на квартиру НОМЕР_2 у житловому будинку АДРЕСА_8, виготовленому за станом на 12.06.2017 року ОСОБА_13 на замовлення ОСОБА_6: план квартири: IV поверх, мансардний поверх; характеристика приміщень: кількість житлових кімнат 25; загальна площа (кв.м) 120,7 в т.ч. (кв.м): житлова 75,3, підсобна 45,4; корисна (кв.м) 120,7; технічна характеристика квартири: квартира посімейного заселення, розташована на IV та мансардному поверсі 4-поверхового будинку та складається з 5-и кімнат житловою площею 75.3 кв.м; загальна площа квартири 120,7 кв.м; висота приміщень 3,05 м.

Як вбачається з довідки «За місцем вимоги», вих. № 39 від 12.06.2017 року, ФОП ОСОБА_13 повідомляє, що ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 8587/16.08.2010, посвідченого ОСОБА_15, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, є власником житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3. Згідно проведеної поточної інвентаризації житлового будинку встановлено: площа будинку збільшена у зв'язку з улаштуванням антресолі, що не належить до самочинного будівництва і не є реконструкцією згідно пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24.05.2001 № 127, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10.07.20001 за № 582/5773 (із змінами та доповненнями).

Позивач не погодилась з рішенням відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 35764707 від 20.06.2017 року, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_6 на об'єкт нерухомого майна загальною площею 120,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, оскаржила його у судовому порядку.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються: Законами України: «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі ЗУ № 1952-IV), «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII (далі ЗУ № 417-VIII), «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі ЗУ № 3038-VI), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553) (далі Порядок № 1127), Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою Наказом Держбуду України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5773 (далі Інструкція № 127).

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 2 ЗУ № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1952-IV передбачено, що загальними засадами державної реєстрації прав є: гарантування державою об'єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; публічність державної реєстрації прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 5 Закону № 1952-IV, якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону.

Частиною 3 статті 10 Закону № 1952-IV передбачено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі;

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться у наступному порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Відповідно до чч. 2, 3 ст. 18 Закону № 1952-IV, перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов'язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Згідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1952-IV, документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону № 1952-IV передбачено, що розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках:

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 цього Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1952-IV визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявника, який звернувся із заявою про державну реєстрацію прав, що матиме наслідком відчуження майна, внесено до Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 1952-IV, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Як встановлено вимогами ч.ч. 2, 4 ст. 5 Закону № 417-VIII спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку. Співвласник має право вільного доступу до технічної документації на багатоквартирний будинок.

Відповідно до абз. 1 п. 7 Порядку № 1127, для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Пунктом 12 Порядку № 1127 встановлено, зокрема, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор обов'язково використовує відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, а також відомості з інших інформаційних систем, доступ до яких передбачено законодавством, у тому числі відомості з Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру документів.

Державний реєстратор у разі наявності в нього паперових носіїв інформації (реєстрових книг, реєстраційних справ, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації) використовує також відомості, які містяться на відповідних носіях інформації.

Відповідно до п. 40 Порядку № 1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Пунктом 45 Порядку № 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності у зв'язку із зміною суб'єкта такого права в результаті реконструкції об'єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об'єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки подаються:

1) документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;

3) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об'єкт нерухомого майна (у разі коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).

У разі зміни відомостей про об'єкт нерухомого майна, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни такі відомості вносяться до Державного реєстру прав відповідно до законодавства поза процедурою державної реєстрації прав.

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Відповідно до п. 54 Порядку № 1127, державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об'єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об'єктів, або об'єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об'єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об'єкта цивільних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об'єднання, подаються:

документ, що посвідчує право власності на об'єкт нерухомого майна до його поділу або об'єднання (крім випадків, коли право власності на такий об'єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (крім випадків, коли об'єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об'єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення);

технічний паспорт на новостворений об'єкт нерухомого майна;

документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об'єднання таких об'єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, обов'язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Відповідно до п. 55 Порядку № 1127, для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об'єднання майна, що перебуває у спільній власності, крім документів, передбачених пунктом 54 цього Порядку, також подається письмова згода всіх співвласників на проведення поділу або об'єднання майна, що перебуває у спільній власності.

У разі коли в результаті поділу або об'єднання майна, що перебуває у спільній власності, змінюється розмір часток у такому праві спільної власності, також подається письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно.

При цьому право спільної власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу або об'єднання майна, не припиняється.

Пунктом 58 Порядку № 1127 встановлено, що для державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна у разі, коли в документах, що подаються для такої реєстрації, відсутні відомості про технічні характеристики відповідного об'єкта, також подається технічний паспорт на такий об'єкт.

За бажанням заявника у разі зміни технічних характеристик об'єкта нерухомого майна для державної реєстрації права власності на такий об'єкт може бути подано технічний паспорт, що містить актуальні відомості про технічні характеристики об'єкта, незалежно від наявності таких відомостей в документах, що подаються для відповідної реєстрації. У разі коли зміни технічних характеристик об'єкта нерухомого майна відбулися у зв'язку з проведенням будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення, також подається документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

У випадках, передбачених абзацами першим та другим цього пункту, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав до Державного реєстру прав вносить відомості про об'єкт нерухомого майна відповідно до технічного паспорта на такий об'єкт та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.

Відповідно до пп. 1.2 п. 1 Інструкції № 127, інструкція визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів; установлення вартості об'єктів.

Технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва; перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію.

В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника.

На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи (додаток 1) та технічні паспорти (додатки 2 - 8, 18), які скріплюються підписом керівника та печаткою суб'єкт господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.

Відповідно до пп. 3.2 п. 2 Інструкції № 127, зокрема, не належать до самочинного будівництва демонтування або влаштування шаф, антресолей, комор.

Згідно з ДБН В.2.2-9-2009 громадські будинки та споруди, поверх мансардний поверх, у якому приміщення розташовані в об'ємі горища, при цьому площа горизонтальної частини стелі приміщень має бути не менше ніж половина площі підлоги, а висота стін до низу похилої частини стелі не менше 1,6 м.

Згідно до ДБН В.2.2-23:2009, антресолі - напівповерх, розташований між двома поверхами або вбудований в об'єм основного поверху для збільшення корисної площі приміщення.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Колегією суддів встановлено, що станом на момент прийняття оскарженого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.06.2017 року за заявою ОСОБА_6 про виникнення права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_5, на підставі договору купівлі-продажу № 8587 від 16.08.2010 року, таке право за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу № 8587 від 16.08.2010 року вже було зареєстроване на підставі рішення про реєстрацію права власності 31.08.2010 року.

Крім того, оскаржуване рішення прийняте відповідачем на підставі документів, які містять суперечності стосовно об'єкта нерухомого майна квартира/житловий будинок; кількості житлових кімнат 25/5; фактичних підстав збільшення площі квартири/будинку мансардний поверх/антресоль.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що без усунення суперечностей щодо підстав збільшення площі об'єкта нерухомого майна (мансардний поверх чи антресоль) неможливе правомірне встановлення обставини, чи подано заявником необхідні документи для державної реєстрації права власності, зокрема, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, письмова згода всіх співвласників тощо.

Разом з тим, згідно наведених положень Інструкції № 127 належним законодавчо встановленим документом, який складається на підставі матеріалів технічної інвентаризації, є, зокрема, технічний паспорт, у якому в даному випадку зазначений саме мансардний поверх.

Застосована відповідачем довідка № 39 від 12.06.2017 року не передбачена діючим законодавством як належний документ із визначення фактичної площі та об'єму об'єкта нерухомого майна, обстеження та оцінки його технічного стану тощо.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття даного рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів інших осіб і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, у зв'язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Наведені апелянтом доводи та надані докази не спростовують вищенаведених висновків суду попередньої інстанції.

Крім того, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок про те, що внесення запису про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав є законодавчим обов'язком, який здійснюється у встановленому порядку, та, по суті, діями на виконання рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. Відповідно, підставами для зобов'язання судом вчинити такий обов'язок можуть бути лише подальші протиправні дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень з невиконання цього обов'язку.

Стосовно доводів апелянта про порушення судом першої інстанції при розгляді справи правил підвідомчості, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, апелянт вважає, що дані спірні правовідносини пов'язані з набуттям права власності, на підставі якого виникають цивільні права та обов'язки особи та такі права підтверджуються чи оформлені відповідним правовстановлюючим документом, то даний спір не є публічно-правовим, а тому, на думку апелянта, має вирішуватись судами за правилами цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає такі доводи апелянта помилковими, оскільки у даному випадку відсутній спір про право, а дослідженню підлягають лише владні, управлінські дії та рішення державного реєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, у зв'язку з чим даний спір являється публічно-правовим та має вирішуватись саме в порядку адміністративного судочинства.

Посилання апелянта на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у Постанові від 04.04.2018 р. у справі 817/1048/16, є недоречними, оскільки в рамках тієї справи встановлено, що правовідносини ти сторін у справі пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди, у зв'язку з чим Верховний Суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися за правилами цивільного судочинства.

Проте, в рамках даної справи досліджуються саме дії державного реєстратора, пов'язані з проведенням державної реєстрації без повного пакету документів, при невідповідності інформації у поданих документах, а також проведення державної реєстрації на підставі недостовірних відомостей наданих ОСОБА_6

Таким чином, даний спір пов'язаний із порушенням передбаченого законодавством порядку проведення реєстраційних дій, у зв'язку з чим належить до публічно-правових спорів.

За таких обставин колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308; 310; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 05.07.2018 року.

Головуючий суддя Джабурія О.В.

Судді Кравченко К.В. Вербицька Н. В.