Справа № 372/63/17 Головуючий у І інстанції Потабенко Л. В.

Провадження № 22-ц/780/2835/18 Доповідач у 2 інстанції Ігнатченко Н. В.

Категорія 33 04.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

4 липня 2018 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Ігнатченко Н.В., Кулішенка Ю.М., Сержанюка А.С., розглянувши в приміщенні Апеляційного суду Київської області у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням майна,

в с т а н о в и в:

У грудні 2016 року ОСОБА_4звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 17 липня 2016 року ОСОБА_5 умисно пошкодив на території належного їй домоволодіння по АДРЕСА_1 басейн з гіркою-спуском шляхом розлиття невідомої рідини, чим спричинив їй матеріальну шкоду, розмір якої згідно звіту про оцінку майна, складеного ПП «Аверті» від 29 липня 2016 року, складає 61 008 грн. Пошкодженням даного майна їй також була заподіяна моральна шкода, розмір якої вона оцінила у 30 000,00 грн. Крім того, позивач понесла витрати на проведення оцінки майна в розмірі 2 500 грн. та 910, 08 грн. судового збору, які теж необхідно стягнути з відповідача.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 12 квітня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 майнову шкоду в розмірі 3 103 грн., моральну шкоду в розмірі 1 000 грн., та понесені судові витрати в розмірі 640 грн., а всього стягнуто 4 743 грн. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник позивача - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, з мотивів неповного з'ясування обставин, що мають значення справи, порушення норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов лише частково, взявши до уваги вартість кварцового піску та його заміну у фільтрі при очистці басейну, адже інші пошкодження, зазначені у долученому до матеріалів справи звіті про оцінку майна, зробили не придатним пошкоджене майно до використання. З огляду на зухвалий та принизливий вчинок відповідача, пережиті потрясіння, а також стан здоров'я позивача та глибину її душевних переживань, представник вважає розмір стягнутої моральної шкоди заниженим.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, аоскаржуване рішення - без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість. Зокрема вказав, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, що відповідач кинув до басейну саме мастило, внаслідок чого позивачу було завдано матеріальну шкоду в заявленому нею розмірі. Також позивачем не доведено факту знищення басейну з гіркою-спуском або неможливість їх використання за цільовим призначенням, тому підстави для стягнення моральної шкоди в більшому розмірі немає.

Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом правила пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв'язку з наведеним, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

За правилом частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку лише в частині розміру стягнутих сум матеріальної та моральної шкоди.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить житловий будинок та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1

19 липня 2016 року сільський голова с. Щербанівка Обухівського району Київської області, секретар сільської ради, землевпорядник та ОСОБА_4 склали акт про те, що у дворі домоволодіння позивача було виявлено пошкодження водяної гірки, а саме плями темного кольору, які неможливо видалити. Також у басейні були виявлені жирні плями, які покрили всю поверхню води у басейні. Стінки басейну мали плями коричневого кольору.

Згідно висновку ст. ДОП Обухівського ВП ГУ НП в Київській області від 25 липня 2016 року по повідомленню ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, 17 липня 2016 року до чергової частини Обухівського ВП ГУ НП в Київській області по телефону від ОСОБА_8, надійшло повідомлення про те, що в АДРЕСА_1 сусід ОСОБА_5 пошкодив спускову гірку та басейн на його подвір'ї. Також в ході проведення перевірки були опитані ОСОБА_4,ОСОБА_11, ОСОБА_5, та ОСОБА_9

Відповідно до звіту про оцінку майна від 29 липня 2016 року, складеного ПП «Аверті», величина майнового збитку, нанесеного споруді - басейн з гіркою-спуском, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, складає 61 008 грн., які за таблицею 7 до звіту складається із: чаша басейну - 30 303 грн., кварцевий пісок - 1 119 грн., заміна піску у фільтрі - 1 984 грн., труби з поліетилену - 16 442 грн., демонтаж/монтаж та доставка труб - 11 159 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивачу була спричинена шкода у вигляді пошкодження належного їй майна та моральних страждань. При цьому останньою не доведено факту заміни чаші басейну та труби до нього або їх придбання, а відтак суд стягнув з відповідача реальні збитки, які позивач понесла у зв'язку із очисткою басейну.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушенні, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У зазначеній нормі права, яка встановлює загальні підстави відшкодування шкоди в рамках деліктних (позадоговірних) зобов'язань, під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки завдана шкода (реальна шкода) відшкодовується в повному обсязі.

Разом з тим, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

При вирішенні питання про те, чи були збитки реальними, суд має виходити із положень пункту 1 частини 2 статті 22 ЦК України, де зазначено, що такими збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, що вона зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно зі статтями 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною 4 статті 81 ЦПК України, рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існують напружені стосунки з приводу порушення порядку та правил добросусідства різними особами, які орендують у позивача домоволодіння по АДРЕСА_1.

Як під розгляду справи так і при наданні пояснень працівникам поліції ОСОБА_5 не заперечував той факт, що 17 липня 2016 року він взяв з відра людські фекалії та накидавши їх у банки, покидав через паркан в басейн та на спускову гірку у домоволодінні позивача, щоб якось втихомирити відпочиваючих там осіб. Проте після указаної події та очистки басейну фільтраційною системою, він використовувався за призначенням.

Суд першої інстанції обґрунтовано звернув уваги на зазначене, визначаючи розмір матеріальної шкоди, врахував, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного в позові її розміру, наданий звіт про оцінку майна не свідчить про те, що пошкоджене майно не придатне до використання, потребує заміни чи замінювалося позивачем, а отже належним чином з'ясував яким є розмір дійсної майнової шкоди, що завдана ОСОБА_4. внаслідок залиття її басейну з гіркою-спуском.

За змістом вищевказаного звіту, в результаті дій, що призвели до збитку, майно позивача зазнало суттєвих пошкоджень. Огляд був проведений лише 29 липня 2016 року і на цю дату пошкоджене майно оцінювач охарактеризував як умовно-придатне для басейну і гірки-спуску, що означає їх придатність до використання, але вимагає додаткових витрат для виконання робіт по усуненню (ліквідації) пошкоджених ділянок. Оцінювач допустив, що за період від ушкодження до дати оцінки об'єми дефектів могли змінитися в результаті як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. Виміри пошкоджених ділянок зазначеного майна та експертиза його технічного стану не проводилася. Висновки про придатність майна зроблені оцінювачем на підставі інформації представника позивача та візуального обстеження на дату оцінки, є тільки його персональною думкою, яка може бути прийнята до уваги власником майна. Поруч з цим, оцінювач не бере на себе відповідальність давати будь-які рекомендації щодо подальшого використання (ремонту чи заміни) розглянутого майна.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що з відповідача на користь позивача слід стягнути майнову шкоду в межах суми 3 103 грн., що складається із вартості кварцевого піску та заміни цього піску у фільтрі, які позивач фактичного понесла під час здійснення очистки басейну.

Крім того, визначаючи розмір моральної шкоди, суд, враховуючи характер та обсяг моральних страждань перенесених позивачем внаслідок пошкодження її майна, принцип розумності, виваженості та справедливості, на підставі статтей 23, 1167 ЦК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» дійшов до правильного висновку про наявність підстав для покладення обов'язку на відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду в розмірі 1 000 грн.

Таким чином, розглядаючи позов в оскарженій позивачем частині, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази та надав їм належну правову оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до пункту 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Яготинського районного суду Київської області від 26 квітня 2018 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді: Н.В. Ігнатченко

Ю.М. Кулішенко

А.С. Сержанюк