Справа №2-2657/09

РІШЕННЯ

Іменем України

01 грудня 2009 р.                                                    м. Донецьк

Калінінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого     –  судді Гавриленка О.М.

при секретарі     -     Ексановій Н.Е,

за участю представників сторін ОСОБА_1 і ОСОБА_2В, відповідно, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Котлореммонтажналадка»  про визнання дійсним договору купівлі – продажу нерухомого майна та визнання права власності на нього , -

ВСТАНОВИВ:

Уточнивши свої вимоги під час провадження по справі, позивач просив визнати дійсним договір купівлі – продажу нерухомого майна №1 від 21.09.2009 р, укладений між ним і ТОВ «Котлореммонтажналадка», визнавши за ним право власності на придбане ним нерухоме майно, яке складається: з будівель майстерні, гаражів, цеху, складу, новоствореної будівлі АБК, розташованих по вул. Сігова – 2 «и» у м. Донецьку. Підтримавши заявлені вимоги у суді, представник позивача мотивував їх тим, що 21 вересня 2009 р, між ОСОБА_3 і ТОВ «Котлореммонтажналадка» був укладений договір купівлі – продажу №1 зазначеного майна, який був складений відповідно до даних, що містяться у технічного паспорті, виданому БТІ на це майно, яке належало відповідачеві на підставі договору купівлі – продажу від  27.10.95 р. Відповідно до умов укладеного договору, його нотаріальне посвідчення мало було відбутися протягом п’яти днів від дня підписання акту про прийом – передачу нерухомого майна. На виконання умов договору позивачем була призведена оплата за продане майно в сумі 306000 грн, а 10.10.09 р. сторонами був підписаний відповідний акт його прийому – передачі. Проте, від нотаріального посвідчення договору відповідач ухиляється й дотепер, чим порушує майнові права позивача щодо права володіння на розпоряджання фактично придбаним ним нерухомим майном.

Відповідач ТОВ «Котлореммонтажналадка»  позов визнав повністю. Не заперечував, що у вересні 2009 р. між ним і позивачем дійсно був укладений договір купівлі – продажу спірного нерухомого майна, до складу якого увійшли, в тому числі самочинно збудовані ТОВ споруди на тій самій земельній ділянці, що свого часу на законній підставі була надана ТОВ . Проте, через правову непоінформованість товариство своєчасно не звернулося до компетентних органів за оформленням належного дозволу на будівництво і подальшої реєстрації за ним права власності на закінчені будівництвом споруди. На цей час будівельні роботи цілком закінчено і споруди гаражів «В-1», гаражу «Г-1», цеху «Б», складу «Д» придатні для їх використання за цільовим призначенням, але не можуть бути зареєстровані належним чином, оскільки вважаються самовільно зведеними. Представник відповідача пояснював, що виключно за відсутністю реєстрації цих споруд ТОВ не має підстав для нотаріального посвідчення договору з позивачем про купівлю – продаж усього об’єкту. Факту отримання грошових коштів від позивача за експертною оцінкою всього комплексу нерухомого майна, передбаченою договором від 21.09.2009 р, ТОВ не заперечувало.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню за підставами, передбаченими ст,ст 220, 334, 331, 376 ЦК України, за якими, зокрема, право власності на новостворене нерухоме майно (будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна зі сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Як убачається з пояснень сторін і матеріалів справи, 21 вересня 2009 р. між позивачем і ТОВ «Котлореммонтажналадка» (надалі – ТОВ) був укладений договір купівлі – продажу №1 комплексу

нерухомого майна, відповідно до умов якого відповідач продав, а позивач придбав нерухоме майно у вигляді: будівлі майстерні «А-2» загальною площею 822,7 м2, будівлі гаражів «В-1» загальною площею 235,1 м2, будівлі гаражу «Г-1» загальною площею 84,5 м2, цеху «Б», складу «Д», будівлі адміністративно – побутового комплексу (надалі АБК) «Е-1» що знаходиться в стадії будівництва, які розташовані по вул. Сігова – 2 «и» у м. Донецьку. Зазначене майно належить продавцеві на підставі договору купівлі – продажу №1192 від 27.10.1995 р. та акту прийому – передачі від 31.01.1996 р, на підставі яких продавець згодом отримав свідоцтво про право власності на придбане майно від 01.02.1996 р. Рішенням Калінінського райвиконкому м. Донецька №155/2 від 13.05.2009 р. об’єкту, на якому знаходиться комплекс спірного майна, був присвоєний самостійний реєстраційний поштовий номер «2 «и».

Ціна розгляданого договору від 21.09.2009 р, визначена у 306000 грн. рішенням загальних зборів учасників ТОВ від 20.08.2009 р, декілька перевищує оцінку загального комплексу нерухомості, що є предметом купівлі – продажу, визначену незалежною оціночною експертизою останнього у 302250 грн. (відповідний висновок від 27.05.2009 р. у справі мається). Однак, умови договору в цій частині (щодо розрахунку з продавцем) на час розгляду справи позивачем цілком виконані. Так, 07.10.2009 р. ним була призведена оплата продаваного комплексу нерухомості в сумі 306000 грн. шляхом перерахунку цих коштів на розрахунковий рахунок відповідача за квитанцією №25-1 (у справі мається). Після цього, 10.10.2009 р. сторонами був підписаний (укладений) акт прийому – передачі вказаного комплексу нерухомого майна, згідно договору купівлі – продажу від 21.09.2009 р.

Поряд з тим, від нотаріального посвідчення зазначеного договору відповідач ухилився, посилаючись на відсутність в нього витягу з реєстру про реєстрацію права власності на певні споруди, що входять до комплексу продаваного майна, яке він не отримав станом на обговорений договором час, констатитувавши це відповідним листом ТОВ від 15.10.2009 р.

Між тим, відповідно до витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна від 18.06.2009 р. та від 28.10.2009 р, виданим міськБТІ, спірний комплекс нерухомості під арештом чи забороною не перебуває. Крім того, за відповідним висновком компетентної установи від 20 листопада 2009 р, технічний стан новостворених споруд, а саме: гаражів «В-1» та гаражу «Г-1», розташованих за адресою комплексу, відповідає вимогам діючої нормативно – технічної документації (бази) в області архітектурного проектування та можуть використовуватися за своїм функціональним призначенням. Останні були побудовані на земельній ділянці користувачем якої є відповідач. Поряд з цим, відповідно до технічного паспорту БТІ, зазначені новостворені споруди були зафіксовані в якості самовільно збудованих, що перешкоджає їх належній реєстрації в установленому законом порядку.

Наведене підтверджено документально і сторонами по справі не заперечувалося.

З викладених обставин випливає, що фактично сторонами були виконані усі істотні умови договору купівлі – продажу нерухомого майна від 21.09.209 р, що підтверджується, в тому числі письмовими доказами, і відбулося часткове виконання цього договору. Проте, відповідач дійсно ухилився від його нотаріального посвідчення з наведених ним причин. Однак, з огляду не встановлені обставини справи суд вважає доведеними доводи позивача про наявність достатніх правових підстав для визнання дійсним договору купівлі – продажу від 21.09.2009 р, укладеному ним з відповідачем. Тому суд визнає за позивачем право власності на увесь комплекс спірного нерухомого майна і зобов’язує міське БТІ до належної реєстрації за позивачем цього права, задовольняючи вимоги останнього у повному обсязі.

Судові витрати в загальній сумі 1837 грн. (держмито у 1717 грн. + витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у 120 грн.), сплачені позивачем на час подання позову, підлягають стягненню на його користь з відповідача.

Керуючись ст,ст 10-11, 60, 209, 212-214 ЦПК України суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ТОВ «Котлореммонтажналадка»  про визнання дійсним договору купівлі – продажу нерухомого майна та визнання права власності на нього задовольнити у повному обсязі.

Визнати дійсним договір купівлі – продажу нерухомого майна №1 від 21 вересня 2009 р, укладений між ОСОБА_3 і ТОВ «Котлореммонтажналадка».

За ОСОБА_3 визнати право власності на придбаний за зазначеним договором комплекс нерухомого майна, яке складається з будівлі майстерні «А-2», загальною площею споруди 822,7 м2, будівлі гаражів «В-1» загальною площею 235,1 м2, будівлі гаражу  «Г-1» загальною площею 84,5 м2, цеху «Б», складу «Д», будівлі АБК  «Е-1» що знаходиться в стадії будівництва, розташованих по вул. Сігова – 2 «и» у м. Донецьку.

Стягнути з ТОВ «Котлореммонтажналадка» судові витрати у розмірі 1837 грн. на користь ОСОБА_3 .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Донецької області шляхом подання через місцевий суд заяви про апеляційне оскарження рішення протягом 10 днів з дня його проголошення та апеляційної скарги – протягом 20 днів після подання вказаної заяви, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя –