Справа № 711/5580/2012

П О С Т А Н О В А

Іменем України

        04 липня 2018 року м. Ужгород

апеляційний суд Закарпатської області у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: ОСОБА_1

суддів: Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря судового засідання: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені якого діє представник ОСОБА_3 на ухвалу Тячівського районного суду про заміну сторони виконавчого провадження, постановленої 26 березня 2018 року головуючим суддею Чопик В.В. за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні, –

встановила:

У березні 2018 року ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося в суд із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні. Заяву мотивовано тим, що рішенням Тячівського районного суду  Закарпатської області  від 25.06.2012 року  стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» двісті дванадцять тисяч дев’ятсот сорок п’ять гривень 63 коп. та дві тисячі сто двадцять дев’ять гривень 45 коп. судових витрат солідарно.

В подальшому укладено договорів відступлення прав вимог між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Правекс Банк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» № 2 від. 31.05.2017 року.

Як наслідок, відбулося відступлення права вимоги за зобов’язаннями ОСОБА_4 за кредитним договором № 1609-002/08Р від 24.01.2008 року на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія».

На підставі викладеного, представник ТзОВ «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» подав до суду заяву про заміну стягувача.

Ухвалою Тячівського районного суду від 26 березня 2018 року заяву ТзОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони у виконавчому провадженні задоволено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні. В обґрунтування скарги посилається на те, що укладення договору факторингу, предметом вимог якого є іноземна валюта, є валютною операцією, а відтак необхідна наявність відповідної ліцензії НБУ якої «Фінансова Компанія «Довіра та Гарантія» немає. Крім того, фактор не має права на придбання відступної вимоги дол. фізичної особи, оскільки така не є суб’єктом господарювання. Також на думку апелянта заміна сторони у виконавчому проваджені може відбуватися лише з підстав передбачених ЦПК України та ЗУ «Про виконавче провадження», а тому, заміна стягувача за рішенням суду шляхом укладення цивільно-правового договору чинним законодавством не передбачена.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне, відмовити у задоволенні скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 25.06.2012р. стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк» двісті дванадцять тисяч дев’ятсот сорок п’ять гривень 63 коп. та дві тисячі сто двадцять дев’ять гривень 45 коп. судових витрат, солідарно (а.с. 54).

31.05.2017 року між ПАТ КБ «Правекс- Банк» та ТОВ ФК « Довіра і та Гарантія» укладено Договір купівлі продажу права вимоги за кредитами №2 відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 1609-002/08Р від 24.01.2008 р. укладеним між ПАТ КБ « «Правкс-Бак» та ОСОБА_4 перейшло до ТОВ ФК « Довіра та Гарантія» (а.с.70-83).

Відповідно до ст. 442 ч. 1 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. В ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» сказано, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Підставами виникнення цивільних прав і обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов’язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов’язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов’язаннях внаслідок волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора у зобов’язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв’язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв’язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, а її заміна належним кредитором проводиться відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов’язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов’язки в зобов’язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, суд правомірно задовольнив заяву.

При цьому колегія суддів відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги з посиланням на неможливість укладення в даному випадку договору факторингу зважаючи на наступне.

До загальних засад цивільного законодавства відносять, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України).

Частина третя статті 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, проте не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Норму статті 6 ЦК України розкриває стаття 627 цього Кодексу, в якій зазначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх умов договору (частина перша статті 638 ЦК України).

Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, у тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Разом з тим розділ І книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання, зокрема положення щодо сторін у зобов'язанні.

Так, відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Як встановлено судом 31.05.2017 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ТОВ ФК « Довіра і та Гарантія» укладено саме договір про відступлення права вимоги, що чітко вбачається як з його назви так і з п.п. (а), (b) п. 2.1. Договору.

За таких обставин, посилання апелянта на норми, що регулюють укладення договору факторингу є необґрунтованим та підлягає відхиленню.

Щодо посилання апелянта не неможливість заміни сторони у виконавчому провадженні на підставі укладеної цивільно-правової угоди, то таке ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 442 ЦПК України визначено лише процесуальний порядок розгляду даного питання та зазначено, що така заміна здійснюється у разі вибуття сторони виконавчого провадження. Натоміть випадки такого вибуття безпосередньо визначені ЦК України, в тому числі й ст. 512 цього Кодексу.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що у відповідності до положень ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення та залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 367, 368, 374, 375, 381, 382 і 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 від імені якого діє представник ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Ухвалу Тячівського районного суду від 26 березня 2018 року про заміну сторони виконавчого провадження, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 05 липня 2018 року.

Суддя-доповідач

Судді