Код суду 2023 Справа № 2-а-1286/09/2023
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28.12.2009 року Суддя Куп’янського міськрайонного суду Харківської області Демченко І.М., розглянувши у порядку письмового провадження в місті Куп’янську справу за уточненим адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському району Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії «Дитині війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка, ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області, згодом уточнивши, вона просила суд поновити їй пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2007 р., та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати на її користь суми недоплаченого щомісячного підвищення до пенсії «Дитині війни» за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2007 р..
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Однак, відповідач всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідної доплати до пенсії.
Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів, відповідач зазначив, що вважає свої дії щодо невиплати позивачці доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.
Також, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.
Під час підготовки справи до судового розгляду позивачка подала уточнений адміністративний позов, у якому зазначила, що просить суд розглянути справу у її відсутності у порядку письмового провадження. Управління ПФУ у Куп’янському районі Харківської області у поданих до суду заперечення також просило розглянути справу за відсутністю представника відповідача у порядку письмового провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, встановлено наступне.
Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області, отримує пенсію за віком та має статус «Дитини війни», що підтверджується довідками і копією посвідчення № 123286 ( а.с.4-7,15 ).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено.
Законом України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” запроваджені не були.
Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.
Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.
Крім того, надаючи перевагу Законам України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 20.12.2005 року та „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет на 2006 рік ” від 19.01.2006 року, суддя виходить з того, що з акони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суддя не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки, які стосуються виплат підвищення до пенсії як «Дитині війни» за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачці щомісячні доплати до пенсії, оскільки, як вже вище зазначено до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачці щомісячних доплат до пенсії як «Дитині війни» у 2007 році, суддя вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за №6-рп/2007, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч.2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України Управління ПФУ в Куп’янському районі Харківської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України „Про Державний бюджет України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.
Ст. 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зі змінами від 15.03.2007 р. був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць: з 01.01.2007 р. – 380 грн., з 01.04.2007 р. – 406 грн., з 01.10.2007 р. – 411 грн.. Згідно вказаної статті мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у такому ж розмірі, тобто з 01.01.2007 р. – 380 грн., з 01.04.2007 р. – 406 грн., з 01.10.2007 р. – 411 грн. та встановлено, що для призначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу 1 частини 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Таким чином, відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році за :
липень (4,06 +406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.
серпень (4,06 +406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.
вересень (4,06 +406) х 30% = 410,06 х 30% = 123,02 грн.
жовтень (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн.
листопад (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн.
грудень (4,11+411) х 30% = 415,11 х 30% = 124,53 грн.,
а всього з липня по грудень 2007 рік : 742,65 грн..
Отже, на підставі вищевикладеного, суддя приходить до висновку, що відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачці відповідні доплати, тобто відповідач повинен був щомісячно виплачувати підвищення до пенсії позивачці у період з 09.07.2007 р. по 30.09.2007 р. по 123 грн. 02 коп., а в період з 01.10.2007 р. по 31.12.2007 р. по 124 грн. 53 коп., усього за вказаний вище період часу у 2007 році відповідач повинен був виплатити позивачці 710 грн. 94 коп., виходячи з наступного розрахунку:
123,02 : 31 день = 3,97 грн. (в день);
3,97 грн. х 23 дня = 91,31 грн. ( з 09.07.2007 по 31.07.2007 р.);
(123,02 х 2 місяця) + 91,31 = 337,35 грн. ( з 09.07.2007 р. по 30.09.2007 р.);
124,53 грн. х 3 місяця = 373,59 грн. (з 01.10.2007 р. по 31.12.2007 р.);
337,35 + 373,59 = 710,94 грн. (з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р.).
Однак, як вбачається з довідок Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області за вихідним № 46 від 27.11.2009 року та № 16833-02/18 від 11.12.2009 року (а.с.7,15), ОСОБА_1 у 2007 році виплата сум підвищення до пенсії як «Дитині війни» не проводилась, що на думку суду є не припустимим.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх не здійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суддя зазначає наступне. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, суддя вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачкою конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Також, правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання доплати до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни надбавок до пенсії, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відносини, що склалися між позивачкою та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивачка є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання доплати до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Тобто, між позивачкою і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Згідно ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Тому, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду, суддя вважає за необхідне, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Управління ПФУ в Куп’янському районі Харківської області, по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 р. приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання пенсії з підвищенням як «Дитина війни» у встановленому розмірі.
Щодо строку звернення до адміністративного суду необхідно зазначити наступне.
Ч. 2 ст. 99 КАС України, встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порушення прав позивачки, за захистом яких вона звернулась до суду тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилось 01.01.2008 року, після внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. У відповідності до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Таким чином, суддя не вбачає пропущення позивачкою строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 46, 64, 95, 124, 152 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. за №6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, ст.ст. 3,6,7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 28, 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", ст.ст. 2, 6-14, 17, 71, 99, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
П О С Т А Н О В И В :
Уточнений адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському району Харківської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити недоплачене щомісячне підвищення до пенсії «Дитині війни» за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Куп’янському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії і нарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, за ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та вчинити дії щодо сплати вказаної доплати до пенсії.
В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп..
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня її винесення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя І.М.Демченко