308/1/15-ц

У Х В А Л А

04.07.2018 року                                                 місто Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К.,  розглянувши заяву  позивача  про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого  комітету  Ужгородської міської ради,  ОСОБА_2,  третя особа -  ОСОБА_3  про  визнання недійсним обмін жилими приміщеннями, визнання договорів недійсними,-     

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ужгородського  міськрайонного суду  перебуває справа  за позовом ОСОБА_1 до  виконавчого  комітету  Ужгородської міської ради,  ОСОБА_2,  третя особа -  ОСОБА_3  про  визнання недійсним обмін жилими приміщеннями, визнання договорів недійсними.

26.06.2018 року  на адресу   суду   від позивача ОСОБА_1  надійшла заява про забезпечення позову,  яка передана судді 03.07.2018 року, в якій просить: заборонити вчинення будь-яких дій з квартирою №2 в будинку №18 по набережній Незалежності в м. Ужгороді  та квартирою №7 в будинку №34 по проспекту Свободи в м. Ужгороді  шляхом накладення арешту; заборонити Ужгородській міській раді, виконавчому комітеті Ужгородської міської ради вчиняти будь-які дії з майном померлої ОСОБА_4, яке знаходиться на складі ліквідованого КП «ЖРЕР №1» в будинку №24-26 на пл. Петефі в м. Ужгороді шляхом заборони вчинення знищення майна, продажу майна, передачі майна іншим особам (крім спадкоємцям) та будь-яких інших дій, які можуть порушити законні права спадкоємців ОСОБА_4; заборонити Ужгородському відділу поліції ГУНП в Закарпатській області вчиняти будь-які дії з майном померлої ОСОБА_4, яке знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 шляхом заборони вчинення знищення майна, продажу майна, передачі майна іншим особам (крім спадкоємцям) та будь-яких інших дій, які можуть порушити законні права спадкоємців ОСОБА_4

Свою заяву позивач  мотивує тим, ОСОБА_2, як відповідач у справі 02.02.2018 року продала квартиру №2 в будинку №18 по набережній Незалежності в м. Ужгороді  - ОСОБА_5 згідно договору купівлі - продажу від 02.02.2018 року. Окрім того інформує суд, що на його письмову заяву від 15.06.2018 року до представника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_6 з пропозицією повернути вище вказану квартиру за повернення витрачених коштів ОСОБА_2, яке було вручено адвокату 15.06.2018 року , ніякого реагування не було. Позивач вважає, що такими діями ОСОБА_2 навмисно створено перешкоду у поверненні вище вказаної спірної квартири та значно ускладнило розгляд цивільної справи . Окрім того вказує на те, що відповідно до письмової відповіді від 14.05.2018 року з ГУНП в АДРЕСА_2 нібито вже приватизована іншою невідомо йому особою, а відтак даний факт створює перешкоду у поверненні квартири № 7.

На підставі викладеного, з метою припинення розкраданя майна їх сім'ї ОСОБА_4 , з метою припинення обманювання й обкрадання членів їх сім'ї ОСОБА_4 та інших громадян, просить заяву задовольнити.

Частиною 1 статті 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши доводи поданої заяви про забезпечення позову, перевіривши  матеріали справи,  суд вважає, що заява    не підлягає до  задоволення з наступних підстав.

Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 149 – 151  ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обов’язковості до виконання судових рішень, встановленої нормами  Конституції України.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення  суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою  учасника справи має право  вжити  передбачених  статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. 

Забезпечення позову  допускається  як  до предявлення позову, так і на будь-якій  стадії розгляду  справи, якщо  невжиття  таких заходів може істотно  ускладнити чи  унеможливити  виконання рішення суду або ефективнийзахист, або поновлення порушених чи  оспорюваних  прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір  звернутися до суду.

За загальним правилом,  заявник  зобов`язаний  довести наявність  підстав для  забезпечення  позову, надавши відповідні докази.

При цьому згідно до п. 1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також шляхом встановлення  заборони вчиняти  певні дії.

       Згідно до  п.10 ч.1   ст.150  ЦПК України позов забезпечується  іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Відповідно  до ч.ч. 2,3  ст.150 ЦПК  України , суд може застосувати  кілька  видів  забезпечення  позову.   Заходи  забезпечення позову, крім  арешту морського  судна, що  здійснюється  для  забезпечення морської  вимоги,  мають  бути співмірними із заявленими  позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову

Згідно  ч.6  ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ч.10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову,  які  за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір  не  вирішується  по  суті.  

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не  тільки  позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. 

Цивільній процесуальний закон не зобовязує суд при розгляді питань про  забезпечення  позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при  якій  може бути утруднено виконання рішення при задоволенні позову. 

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та  бути  співмірими із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може  призвести  до порушення прав та законних інтересів. При цьому  ухвалою про забезпечення позову не може  вирішуватися спір по суті.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між  конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у  відповідній заяві, та наслідком у формі  потенційної  загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи  питання про забезпечення позову, суд  має також врахувати наскільки  конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки  він  співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Суд звертає увагу, що заявником взагалі не зазначено обставин, які підтверджують те,  що  невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду  або  ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або  інтересів позивача, за  захистом яких він звернувся , не зазначено відомості щодо  відповідності виду  забезпечення  позову  позовним вимогам, зокрема, заявляючи  спосіб забезпечення позову  щодо накладення  арешту  на квартиру АДРЕСА_1 , не зазначає  відомостей  та не  наведено  обставин про власників вказаної квартири  чиї права можуть бути порушеними. 

Окрім того, суд враховує, що як вбачається із заяви позивача квартира №2 в будинку №18 по набережній Незалежності в м. Ужгороді  належить ОСОБА_5, яка не бере участі у справі, а відтак заходи забезпечення позову можуть порушити права власників.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника, щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом, щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання, або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;  зважаючи , що судом не встановлено обставин,  які б  свідчили,  що  невжиття заходів забезпечення  позову може  утруднити чи зробити  неможливим  виконання рішення  суду, з врахуванням вимог ЦПК України , суд вважає , що заява позивача  про забезпечення позову  є безпідставною і не підлягає до задоволення.

Керуючись  ст.ст.149 - 153, 157 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні  заяви позивача  про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до  виконавчого  комітету  Ужгородської міської ради,  ОСОБА_2,  третя особа -  ОСОБА_3  про  визнання недійсним обмін жилими приміщеннями, визнання договорів недійсними - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Закарпатської області. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана потягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

       Суддя Ужгородського                                                                

       міськрайонного суду                                                           ОСОБА_7