Справа №2-1297/09
РІШЕННЯ
Іменем України
30 червня 2009 р. м. Донецьк
Калінінський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого – судді Гавриленка О.М.
при секретарі - Ексановій Н.Е.
за участю позивача та його представника – ОСОБА_1М, представника відповідача – ОСОБА_2В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовами ОСОБА_3 до ВАТ «Родовід Банк», в особі Донбаської філії ВАТ «Родовід Банк», про витребування грошових вкладів з відсотками та пені , -
ВСТАНОВИВ:
Змінивши та уточнивши свої вимоги під час провадження у справі, позивач просив стягнути на його користь з відповідача грошовий вклад у розмірі 125000 грн, що перебуває на його депозитному рахунку у відповідача, з відсотками станом на час розгляду справи. Крім того просив стягнути на його користь пеню в розмірі одного відсотка за несвоєчасне повернення вкладу в сумі 1250 грн. Підтримавши заявлені вимоги у суді, представник позивача мотивував їх тим, що за договором №ДРГ.002.ПР12-5618/04-2008 від 15 квітня 2008 р. про строковий банківський вклад «Прибутковий» , укладений з відповідачем, позивачем були внесені відповідні грошові кошти, за користування якими відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати відсотки річні. Між тим, на його письмове звернення від 13.04.2009 р. до відповідача за поверненням вкладу з відсотками той відповів відмовою. У добровільному порядку виконати свої зобов'язання щодо своєчасного повернення зазначених коштів відмовляється й дотепер.
Відповідач позовні вимоги не визнав і просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність. Не заперечував факту наявності в Донбаській філії ВАТ «Родовід Банк» (надалі Банк) грошового вкладу позивача у розмірі 125000 грн. з відповідними відсотками. Проте, просив відмовити в стягненні цих коштів з огляду на вимоги постанови Правління Нацбанку України №138 від 13.03.2009 р. «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ «Родовід Банк», якою був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, з 16 березня по 15 вересня 2009 р. Представник відповідача пояснював, що повернення вкладів позивачу може завдати шкоду іншім вкладникам банку, а також призвести до застосування Нацбанком адміністративних санкцій стосовно відповідача за невиконання його вимог. Також просив звільнити Банк від цивільної відповідальності перед позивачем з огляду на порушення своїх зобов’язань внаслідок непереборної сили, якою Банк вважає саме зазначену Постанови Нацбанку. Крім того, заперечував проти стягнення штрафних санкцій у вигляд пені з огляду на дію зазначеного мораторію.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню за підставами, передбаченими ст,ст 526, 530, 1058, 1060, 1061, 1074 ЦК України, Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.06 р. за №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і інше».. За вимогами останніх, зокрема, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За договором банківського вкладу одна сторона, що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Як убачається з пояснень сторін, матеріалів справи, позивачем ОСОБА_3 та ВАТ «Родовід Банк», в особі Донбаської філії ВАТ «Родовід Банк», був укладений договір № ДРГ.002.ПР12-5618/04-2008 від 15 квітня 2008 р. про строковий банківський вклад «Прибутковий» , за умовами якого позивач зробив певні внески в розмірі 125000 грн. Відповідач зобов'язався сплачувати на користь позивача відповідні відсотки річні за повний строк зберігання вкладів. Після закінчення строку вкладу, відповідно до п. 2.3 укладеного сторонами договору, відповідач нараховував 1 відсоток річний, встановлений банком в такий період часу для банківських вкладів на вимогу. Строк дії угод був узгоджений сторонами до 17 квітня 2009 р, відповідно. Також, умовами укладених договорів сторони визначили порядок отримання суми вкладу, за умовами яких у разі бажання позивача отримати вклад, він повинен письмово повідомити Банк про свій намір за два робочі дні до пропонованої дати отримання вкладу. 13.04.2009 р. позивач звернувся до Банку з письмовою заявою про повернення його вкладу, в чому йому було відмовлено.
Станом на 30.06.2009 р. загальна сума вкладу позивача з відсотками за договором № ДРГ.002.ПР12-5618/04-2008 від 15 квітня 2008 р. про строковий банківський вклад «Прибутковий» становить 125205,48 грн, де сума вкладу – 125000 грн; розмір відсотків нарахованих відповідно до п. 2.2, 2.3 – 205,48 грн. (письмові розрахунки у справі маються).
Наведене підтверджено документально і сторонами по справі не заперечувалося.
Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що при вирішенні спору слід керуватися саме умовами укладеного сторонами договору про строкові банківські вклади, який в даному випадку має визначальне значення, оскільки інше не передбачено чинним законодавством. Тому суд вважає, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за цим договором, не повернувши вклад з нарахованими відсотками у встановлені договором термін. Звідси позивач має законні підстави для стягнення на його користь зазначеної суми у розмірі 125205,48 грн, яку суд стягує на його користь з відповідача.
Крім того, відповідно до умов п. 5.2 зазначених договорів, суд стягую з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 0,1 відсотку від суми вкладу за кожний день порушення банком строку його повернення (17 квітня 2009 р, відповідно), але не більш 1 відсотка від суми вкладу, що склало 1250 грн. (відповідний розрахунок у справі мається).
Поряд з цим, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що задоволення позову може обмежити права інших вкладників Банку, оскільки вони не ґрунтуються на Законі, який, в усякому разі, передбачає переважний захист прав саме окремого вкладника, яким у даному випадку є позивач. Його ж, тобто відповідача, доводи щодо правомірності займаної ним позиції стосовно виконання ним вимог згаданої постанови Нацбанку України від 13.03.2009 р. суперечать вимогам чинного законодавства та умовам укладеного з позивачем договору.
Між тим, враховуючи граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних справ затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.06 р. за №590, вимог розумності та справедливості, суд стягує на користь позивача з відповідача 300 грн. на відшкодування витрат пов’язаних на правову допомогу, відмовляючи в решті позовних вимог в цій частині. Крім того, на користь позивача з відповідача підлягають стягненню судові витрати: у вигляді витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн, сплачених позивачем на час подання позову, а всього 750 грн. Держмито, у розмірі одного відсотку задоволених вимог, в сумі 1264,55 грн, суд стягує з відповідача на користь держави.
Керуючись ст,ст 11, 60, 209, 212-214 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ВАТ «Родовід Банк», в особі Донбаської філії ВАТ «Родовід Банк», про витребування грошових вкладів з відсотками та пені задовольнити частково.
Стягнути з ВАТ «Родовід Банк» суму грошового вкладу з відсотками за договором № ДРГ.002.ПР12-5618/04-2008 від 15 квітня 2008 р. про строковий банківський вклад «Прибутковий» , яка станом на 30 червня 2009 р. складає 125205,48 грн, а також пеню в сумі 1250 грн, а всього 126455,48 грн. на користь ОСОБА_3 .
Стягнути з ВАТ «Родовід Банк» судові витрати у розмірі 550 грн. на користь ОСОБА_3, відмовивши останньому в решті позову .
Стягнути з ВАТ «Родовід Банк» судові витрати у розмірі 1264,55 грн. на користь держави .
Рішення може бути оскаржене до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Донецької області шляхом подання через місцевий суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги – протягом 20 днів після подання вказаної заяви, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя –