?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/8478/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Баранець О.М., Стратієнко   Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2017

та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017,

а також касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2017

у справі №904/8478/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс"

про стягнення 38 400,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання" "Індустріал-Сервіс" про відшкодування 38 400,00 грн витрат у зв'язку з неможливістю проведення вимірювання вібраційних характеристик електродвигуна типу 4АМЗДМ-50000/6000УХЛ4 (зав. №007) на незалежній фундаментній рамі виробничо-технічної бази ТОВ "ВО "Індустріал-сервіс" з технічних причин на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.12.2015 у справі №908/2174/14 Господарського суду Запорізької області.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання ухвали Господарського суду Запорізької області від 09.12.2015 у справі № 908/2174/14 позивач платіжним дорученням №Z/303 від 29.01.2016 перерахував на рахунок ТОВ "ВО "Індустріал-Сервіс" 38 400 грн як оплату за випробування електродвигуна 4АЗДМ-5000/6000 УХЛ4 (зав. № 007). Згідно з актом проведення випробувань від 16.03.2016 випробування електродвигуна 4АМЗД-5000/6000УХЛ4 на виробничо-технічній базі ТОВ "ВО "Індустріал-Сервіс" неможливо. Відтак, отримані відповідачем 38 400,00 грн підлягають поверненню.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Справа слухалась судами неодноразово.

2.2. За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 у справі №904/8478/16 у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електростанції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс" 10 400,00 грн витрат на послуги адвоката.

2.3. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 у справі №904/8478/16 змінено частково в частині стягненої суми витрат на послуги адвоката, виклавши абзац 2 резолютивної частини рішення в такій редакції: "Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (030151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1; код ЄДРПОУ 22927045) в особі Відокремленого підрозділу Зміївської теплової електростанції (63460 Харківська область, Зміївський район, смт. Слобожанське, Балаклійське шосе, 2; код ЄДРПОУ 05471247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс" (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, 56; код ЄДРПОУ 30619540) - 5900,00 грн (п'ять тисяч дев'ятсот грн 00 коп) витрат на послуги адвоката, про що видати наказ". В решті рішення суду залишено без змін. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1003,20 грн витрат за розгляд апеляційної скарги.

2.4. Судами попередніх інстанцій встановлено такі фактичні обставини справи.

2.4.1. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 13.08.2015 у справі №908/2174/14 клопотання про вирішення питання про виробничо-технічну базу для вимірювання вібраційних характеристик електродвигуна типу 4АМЗДМ-50000/6000УХЛ4 (зав. №007) на незалежній фундаментній рамі, викладене в листі від 24.06.2015 №2/1877 задоволено. Визнано як незалежну виробничо-технічної базу, на обладнанні якої буде проведено вимірювання вібраційних характеристик електродвигуна 4АМЗДМ-50000/6000УХЛ4 (зав. №007) на незалежній фундаментній рамі, при проведенні судової електротехнічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 10.02.2015, ТОВ "ВО "Індустріал-сервіс". Зобов'язано позивача у визначений експертами строк надати доступ експертам та представникам відповідача до об'єкта дослідження: електродвигуна типу 4АМЗДМ-50000/6000УХЛ4 (зав. №007) та доставити об'єкт дослідження до виробничо-технічної бази ТОВ "ВО "Індустріал-сервіс", на обладнанні якої буде проведено судову електротехнічну експертизу. Витрати, що підлягають сплаті за проведення вимірювання вібраційних характеристик електродвигуна типу 4АМЗДМ-50000/6000УХЛ4 (зав. №007) на незалежній фундаментній рамі виробничо-технічної бази ТОВ "ВО "Індустріал-сервіс", до вирішення спору по суті покладено на обидві сторони порівну. Витрати з доставки електродвигуна типу 4АМЗДМ-50000/6000УХЛ4 (зав. № 007) на об'єкт дослідження до виробничо-технічної бази ТОВ "ВО "Індустріал-сервіс" до вирішення справи по суті покладено на позивача.

2.4.2. За актом приймання-передачі товару від 01.10.2015 ПАТ "Центренерго" передало ТОВ "ВО "Індустріал-сервіс" електродвигун типу 4АМЗДМ-50000/6000УХЛ4 (зав. № 007).

2.4.3. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.12.2015 у справі №908/2174/14 зобов'язано ТОВ "ВО "Індустріал-сервіс" забезпечити проведення дослідження 21.01.2016 о 09:00 год електродвигуна типу 4АМЗДМ-50000/6000УХЛ4 (зав. №007).

2.4.4. На підставі рахунку-фактури №СФ-0000009 від 12.01.2016, виставленого ТОВ "ВО "Індустріал-Сервіс" на суму 38 400,00 грн, позивач платіжним дорученням №2/303 від 29.01.2016 сплатив відповідачу 38 400,00 грн з призначенням платежу - "випроб. електродвигуна типу 4АМЗДМ-50000/6000УХЛ4".

2.4.5. Відповідачем дослідження не виконано, що підтверджується актом проведення вібраційних випробувань від 16.03.2016, в якому зазначено, що під час проведення випробування (запуску) на виробничо-технічній базі ТОВ "ВО "Індустріал-Сервіс" електродвигун 4АМЗД-5000/6000УХЛ4 (зав. №007) не вийшов на номінальну частоту обертання через вихід із ладу індукційного регулятора, внаслідок чого експерти не змогли провести необхідні вимірювання. Обладнання ремонту не підлягає, тому провести випробування електродвигуна 4АМЗД-5000/6000УХЛ4 (зав. №007) на виробничо-технічній базі ТОВ "ВО "Індустріал-Сервіс" неможливо з технічних причин.

2.4.6. 01.06.2016 ПАТ "Центренерго" надіслало ТОВ "ВО "Індустріал-Сервіс" вимогу №25/459-3367 про повернення протягом 7 днів з моменту отримання вимоги коштів у сумі 38 400,00 грн.

2.4.7. Суди дослідили, що відповідач не був визначений як експерт щодо проведення експертизи, проведення якої у справі №908/2174/14 було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз, а лише повинен був надати в ході проведення експертизи послуги з надання свого обладнання для проведення експертизи.

За своєю правовою суттю вказані відносини між позивачем та відповідачем є правовідносинами з надання послуги, замовлення та оплата якої підтверджується рахунком - фактурою №СФ-0000009 від 12.01.2016р. (а.с. 25, т.1) та його оплатою (платіжне доручення № Z/303 від 29.01.2016р., а.с. 26, т.1).

2.4.8. Господарськими судами встановлено, що оскільки проведення дослідження електродвигуна 4АМЗД-5000/6000УХЛ4 (зав. №007) на виробничо-технічній базі ТОВ "ВО "Індустріал-Сервіс" виявилось неможливим, 10.08.2016 кошти у сумі 38 400,00 грн були повернуті відповідачем позивачу, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №1111 від 10.08.2016.

Таким чином, суди встановили, що зобов'язання з повернення позивачу коштів в сумі 38 400,00 грн було припинено його виконанням 10.08.2016.

2.5. Встановивши, що з позовом до суду першої інстанції позивач звернувся 20.09.2016, суди дійшли висновку, що ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції не довело порушення його прав у визначений спосіб, з огляду на що відмовили у задоволенні позову про стягнення 38 400,00 грн.

2.6. Разом з тим, суди розглянули клопотання відповідача про відшкодування вартості судових витрат на правову допомогу.

2.6.1. Суд першої інстанції зазначив, що всього під час первісного розгляду справи відповідач сплатив адвокату 8 200,00 грн. (2200,00 грн (за першу інстанцію) + 3 000,00 грн (за апеляцію) + 3000,00 грн (за касаційний розгляд) - це є судовими витратами відповідача на правову допомогу.

У зв'язку з новим розглядом справи, відповідач уклав новий договір на правову допомогу з адвокатом Носовою В.І.

Розмір гонорару адвоката за надання правової допомоги при розгляді зазначеної справи у Господарському суді Дніпропетровської області було погоджено сторонами у розмірі 2 200,00 грн. Підтверджено в акті №1/02-17 від 22.06.2017. Виплачено згідно з видаткового касового ордеру від 22.06.2017.

Суд першої інстанції зазначив, що всього під час розгляду справи відповідач сплатив адвокатам 10 400,00 грн (2200,00 грн + 3 000,00 грн + 3 000,00 грн + 2200,00 грн), які є судовими витратами відповідача на правову допомогу. Суд вважав вимоги відповідача про стягнення з позивача судових витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 10 400,00 грн обґрунтованими, та задовольнив їх у повному обсязі.

2.6.2. Апеляційний господарський суд частково погодившись з висновком місцевого господарського суду, зазначив таке.

27.10.2016 відповідачем був укладений договір про надання правової допомоги з адвокатом Костенко Т.В., повноваження якої підтверджуються свідоцтвом про право зайняття адвокатською діяльністю № 2324 від 16.07.2012.

На виконання умов цього договору адвокатом Костенко Т.В. були надані юридичні послуги при розгляді справи у Господарському суді Дніпропетровської області на суму 2 200,00 грн, що підтверджується додатковою угодою від 27.10.2016, актом приймання - передачі послуг від 04.11.2016 та видатковим касовим ордером від 04.11.2016. Участь адвоката Костенко Т.В. в судових засіданнях підтверджується протоколами судових засідань від 08.11.2016 та 17.11.2016. Отже, суд вважав співрозмірними та правомірно заявленими витрати на послуги адвоката, що були здійснені відповідачем під час первісного розгляду справи в суді першої інстанції в сумі 2 200,00 грн.

Разом з тим, суд не погодився з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3000,00 грн, вважаючи за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині на 1 500,00 грн.

Клопотання про відшкодування витрат на послуги адвоката від 11.04.2017 на суму 3 000,00 грн, що заявлене до Вищого господарського суду України, було розглянуто касаційною інстанцією, про що зазначено у постанові від 24.04.2017. У задоволенні витрат у заявленій сумі відмовлено на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, на що не звернув уваги суд першої інстанції та повторно розглянув питання про відшкодування цих витрат, визнавши їх обгрунтованими.

При новому розгляді справи відповідачем були знову подані клопотання про стягнення витрат на послуги адвоката на суму 2200,00 грн та під час розгляду справи в апеляційній інстанції на суму 3000,00 грн.

Апеляційний суд, врахувавши рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягають вивченню та аналізу, участь адвоката Носової В.І. у судових засіданнях дійшов висновку про співрозмірність витрат на послуги адвоката під час нового розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції в загальній сумі 2 200,00 грн.

Відтак, за висновком апеляційного господарського суду співрозмірними та доведеними є витрати у справі, здійснені відповідачем на послуги адвоката у загальній сумі 5 900,00 грн (2200,00 грн +1500,00 грн +2200,00 грн). У задоволенні решти вимог щодо відшкодування витрат на послуги адвоката суд відмовив з огляду на їх неспіврозмірність.

Таким чином, суд апеляційної інстанції змінив рішення суду першої інстанції в частині стягненої суми витрат на послуги адвоката, у зв'язку з чим стягнув з відповідача на користь позивача 1 003,20 грн витрат за розгляд апеляційної скарги, пропорційно задоволеним вимогам.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 позивач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій скасувати повністю та припинити провадження у справі.

3.1.1. Вимоги касаційної скарги обґрунтовує тим, що його позовні вимоги про стягнення (повернення) з відповідача грошових коштів у розмірі 38 400,00 грн на користь Зміївської ТЕС ПАТ "Центренерго" повинні розглядатися у межах справи №908/2174/14, яка на теперішній час розглядаються Господарським судом Запорізької області, а тому керуючись ст.80 ГПК України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судами) справа №904/8478/16 підлягає припиненню.

3.1.2. Стосовно задоволених судом витрат на правову допомогу, понесених відповідачем, скаржник вважає висновки судів в цій частині необґрунтованими та зазначає таке.

Матеріали справи не містять калькуляції винагороди адвоката щодо надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги, надання відповідних консультацій з правових питань, здійснення представництва інтересів замовника для отримання відповідних документів для формування супровідних додатків до позову тощо.

Адвокатом жодним чином не було доведено виготовлення складних процесуальних документів, які потребують відповідних затрат часу, у тому числі, факту досудового врегулювання спору та направлення позивачу будь-яких претензій, листів тощо.

Отже, сам по собі акт виконаних робіт, підписаний між засновником та виконавцем - адвокатом, про виконання робіт, зазначених в договорі про надання правової допомоги в господарському процесі на відповідну суму, не може бути беззаперечною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката в зазначеному розмірі, оскільки розмір таких витрат має бути доведений та документально обґрунтований, виходячи з розумної необхідності судових витрат для цієї справи.

Скаржник вважає, що на момент порушення провадження у справі вже був безумовно відомий результат її розгляду, однак замість того, щоб просто надати суду докази сплати боргу, відповідач звернувся до послуг адвокатів.

3.1.3. Відтак, скаржник стверджує, що всупереч приписам ст.ст. 4-3, 32, 33, 43,82 ГПК України, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не дослідили належним чином всі обставини справи, у зв'язку з чим висновки судів не відповідають дійсним обставинам справи.

3.2. Відзив на касаційну скаргу позивача відповідач не подав.

3.3. Натомість, не погоджуючись з постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2017, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити без змін рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2017.

3.3.1. Скаржник у касаційній сказі зазначає, що погоджується з висновком апеляційного господарського суду про те, що враховуючи, що підстави для задоволення позову у справі відсутні, витрати за розгляд апеляційної та касаційної скарги у сумі 3169,40 грн покладаються на позивача.

Крім того, скаржник вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про співрозмірність та правомірність заявлених витрат на послуги адвоката, що були здійснені відповідачем під час первісного розгляду справи у суді першої інстанції в сумі 2200,00 грн.

3.3.2. Водночас відповідач не погоджується з висновком апеляційного господарського суду про зменшення судом розміру витрат на правову допомогу, що підлягають компенсації позивачем за розгляд цієї справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій.

Скаржником у касаційній скарзі наведено перелік дій, які вчинялися адвокатами відповідача під час розгляду справи у судах. Апеляційним господарським судом фактично не було розглянуто клопотання адвоката про стягнення судових витрат на послуги адвоката в апеляційному суді у сумі 3 000,00 грн, оскільки з постанови незрозуміло, яку саме суму гонорару суд вважає співрозмірною за послуги адвоката Носової В.І. у першій інстанції, а яку суму - у апеляційній інстанції.

3.3.3. Скаржник наголошує, що всього під час первісного розгляду справи відповідач сплатив адвокату Костенко Т.В. 8 200,00 грн, а адвокату Носовій В.І. під час повторного розгляду справи - 5 200,00. Ці суми є витратами на правову допомогу, які у зв'язку з відмовою позивачу у задоволенні позову, повинні бути компенсовані відповідачу.

3.3.4. Відповідач визнає, що справа не є складною, але договір з клієнтом укладається до розгляду справи у суді і адвокат на свій ризик готує письмові документи без застосування будь-яких обмежень чи додаткових умов, з гарантією для клієнта про ведення справи та вчинення всіх необхідних дій для прийняття рішення у справі на користь клієнта. Діючим законодавством не визначено чіткої системи чи формули визначення суддею витрат адвоката, лише рекомендації.

Скаржник наголошує, що відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару визначається в договорі про надання правової допомоги. Стягнення витрат з позивача за правову допомогу адвоката, надану відповідачу, є ознакою дотримання гарантій адвокатської діяльності та гарантій захисту сторони у справі, яка з вини іншої сторони вимушена нести витрати для захисту свого порушеного права.

Як стверджує скаржник в матеріалах справи наявні всі необхідні докази для документального підтвердження витрат відповідача, тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з позивача судові витрати за надання адвокатом правової допомоги.

3.3.5. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд безпідставно поклав витрати за розгляд апеляційної скарги в сумі 1003,20 грн на відповідача, оскільки зміна апеляційним господарським судом рішення суду першої інстанції в частині розміру судових витрат не змінює того, що у позові відмовлено повністю. Відтак, на думку відповідача, судом порушено ст.49 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

3.4. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги, зазначає про її необґрунтованість та безпідставність, у зв'язку з чим просить відмовити у її задоволенні.

3.5. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінювався відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 02.04.2018.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до приписів ч.1 ст.300 ГПК України полягає у перевірці правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

4.1.2. За змістом частини 2 ст.300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

4.2. Щодо суті касаційної скарги позивача

4.2.1. Суд касаційної інстанції відхиляє доводи скаржника про необхідність припинення провадження у справі з огляду на таке.

Як зазначено вище, суди попередніх інстанцій дослідили, що відповідач не був визначений як експерт щодо проведення експертизи, проведення якої у справі №908/2174/14 було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз, а лише повинен був надати в ході проведення експертизи послуги з надання свого обладнання для проведення експертизи.

Суди правильно вказали, що за своєю правовою суттю вказані відносини між позивачем та відповідачем є правовідносинами з надання послуги, замовлення та оплата якої підтверджується рахунком - фактурою №СФ-0000009 від 12.01.2016 та його оплатою згідно з платіжним дорученням № Z/303 від 29.01.2016.

Судами встановлено, що оскільки проведення дослідження електродвигуна 4АМЗД-5000/6000УХЛ4 (зав. №007) на виробничо-технічній базі ТОВ "ВО "Індустріал-Сервіс" виявилось неможливим, відповідач 10.08.2016 повернув грошові кошти у сумі 38 400,00 грн позивачу, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 1111 від 10.08.2016.

Позивач від позову не відмовлявся та вважав свої позовні вимоги про стягнення 38 400,00 грн правомірними та обґрунтованими, наполягаючи на їх задоволенні протягом розгляду справи. Відтак, встановивши, що правові підстави для стягнення зазначених грошових коштів з відповідача відсутні, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Посилання скаржника на необхідність застосування приписів ст.80 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) судом касаційної інстанції відхиляються як безпідставні, оскільки припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Проте, як встановлено судами у цій справі, на момент звернення позивача до суду предмет спору вже був відсутній, що є наслідком відмови в позові, а не припинення провадження у справі.

4.2.2. Стосовно компенсованих відповідачу витрат на правову допомогу суд касаційної зазначає таке.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у Рішенні від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п'ятому пункту 5 мотивувальної частини цього Рішення зазначено, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (частина перша статті 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Відтак, доводи скаржника про те, що відповідач міг самостійно представляти свої інтереси, оскільки йому достатньо було надати суду докази здійснення ним оплати спірних грошових коштів, є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах права.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Враховуючи наведене, а також норму ч. 1 ст.91 ЦК України суд касаційної інстанції зазначає, що вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

4.2.3. Відтак, доводи скаржника в цій частині також є необгрунтованими та не можуть бути підставою для скасування судових рішень, що оскаржуються.

4.2.4. Доводи скаржника стосовно задоволеного судами розміру витрат на правову допомогу суд касаційної інстанції розгляне нижче, разом з доводами касаційної скарги відповідача, що стосуються цієї частини.

4.3. Щодо суті касаційної скарги відповідача

4.3.1. Предметом касаційного розгляду є постанова апеляційного господарського суду, якою частково зменшено суму задоволених судом першої інстанції витрат, понесених відповідачем на правову допомогу адвоката, які повинні бути компенсовані позивачем, у зв'язку з відмовою у задоволенні його позову.

4.3.2. Згідно з ч. 1 ст. 44 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 49 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, зокрема, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

4.3.3. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

4.3.4. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у рішенні у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішенні у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 та інших заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

4.3.4. Апеляційний господарський суд, діючи в межах визначеної ГПК України компетенції, врахувавши рівень складності справи та обсяг доказів, що підлягали вивченню та аналізу, участь адвоката у судових засіданнях, здійснивши оцінку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що співрозмірними витратами на послуги адвоката під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій у цій справі є 5 900,00 грн.

4.3.5. Відповідачем зазначене не спростовано. Незгода позивача з рішенням суду попередньої інстанції не є законодавчо визначеною підставою для скасування постанови, що оскаржується. Посилання скаржника на докази, наявні у матеріалах справи, які, на думку відповідача, підтверджують правомірність його вимог, суд касаційної інстанції до уваги не бере, оскільки переоцінка доказів оцінених судом апеляційної інстанції виходить за межі визначеної компетенції Суду відповідно до ст.300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017).

4.2.6. Європейський суд з прав людини зазначає, що маючи певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

За приписами ст. 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Аналізуючи зміст ухваленого судового рішення судом апеляційної інстанції, Верховний Суд дійшов висновку про належне виконання ним обов'язку щодо мотивації своєї постанови та здійснених у ній висновків. Відтак, доводи скаржника про те, що постанова є незрозумілою відхиляються судом касаційної інстанції як безпідставні та необґрунтовані.

З огляду на те, що інших належних доводів, які б свідчили про те, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права в цій частині, відповідачем не зазначено, Верховний Суд вважає, що скаржник, звертаючись з касаційною скаргою, не довів неправильного застосування судами норм права як необхідної передумови для скасування постанови, що оскаржується.

Аналогічні висновки стосуються і доводів касаційної скарги позивача у цій частині.

В аспекті зазначеного, Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

4.2.7. Разом з тим, правильними є доводи відповідача про помилково здійснений апеляційним господарським судом розподіл судових витрат (судового збору), сплаченого позивачем за апеляційний перегляд справи, оскільки витрати на правову допомогу, розмір стягнення яких був предметом апеляційного перегляду, віднесені законодавством до судових витрат. При цьому, зміна їх розміру не впливає на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову повністю. Таким чином, як правильно вказує відповідач, суд апеляційної інстанції неправомірно стягнув з відповідача 1003,20 грн судових витрат, тому постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

5.1. Відповідно до ст.308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.2. Зважаючи на зазначені вище у п.4.2 цієї постанови обставини справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість вимог та доводів касаційної скарги позивача, а відтак, і відсутність правових підстав для її задоволення.

5.3. Касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а саме, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1003,20 грн витрат за розгляд апеляційної скарги. В решті постанова суду апеляційної інстанції залишається без змін.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу позивача без задоволення, сплата судового збору за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

6.2. З урахуванням того, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню лише в частині скасування постанови суду щодо розподілу судового збору за розгляд апеляційної скарги, судові витрати, понесені відповідачем за подання касаційної скарги, не розподіляються судом та покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс" задовольнити частково.

3. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №904/8478/16 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Індустріал-Сервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції витрат за розгляд апеляційної скарги у сумі 1003,20 грн.

4. В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 у справі №904/8478/16 залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді О. Баранець

Л. Стратієнко