Справа №2-1711/09

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2009 р. Калінінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого     –  судді Гавриленка О.М.

при секретарі     -     Ексановій Н.Е.

за участю представника відповідача – ОСОБА_1С, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_2 до Кредитної спілки «Добробуд» про стягнення грошових кошт та відшкодування моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

Звернувшись до суду у липні 2009 р, змінивши та уточнивши свої вимоги під час провадження по справі, позивач просив стягнути на його користь з відповідача суми грошових вкладів що перебувають на його депозитних рахунках у відповідача, з відсотками станом на час розгляду справи. Також просив стягнути борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 відсотки річних від суми виплат.

Крім того, просив стягнути на його користь 7000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяних йому з провини відповідача відмовою своєчасного повернення вкладів. Представник мотивував вимоги тим, що за договорами № КС-0000059 про внесення внеску (вкладу) члена Кредитної Спілки на депозитний рахунок на строк 24 місяця від 26.04.2008 р, № КС-0000026 про внесення внеску (вкладу) члена Кредитної Спілки на депозитний рахунок на строк 36 місяців від 06.12.2007 р, укладеними з відповідачем, ним були внесені відповідні грошові кошти, за користування якими відповідач повинен сплачувати відповідні відсотки річних. Між тим, задовольнити його письмові звернення про повернення вкладів з відсотками відповідач відмовився. У добровільному порядку виконати свої договірні зобов'язання щодо своєчасного повернення зазначених коштів відмовляється й дотепер. Позивач просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх безпідставність. Не заперечував факту наявності в Кредитній спілки (надалі Спілка) грошових вкладів позивача з відповідними відсотками. Проте, просив відмовити в стягненні цих коштів з огляду на його скрутне фінансове становище. Представник відповідача пояснювала, що на цей час порядок дій Спілки регулюється внутрішнім протоколом №14 від 27.05.09 р, за яким ними складений відповідний реєстр для почергового повернення вкладникам їх депозитних коштів з відсотками, в якому перебуває зареєстрованою і позивач. Повернення грошей вкладникам передбачається за рахунок надходжень до Спілки коштів від виданих нею у свій час кредитів іншим особам. Просила відмовити в задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди та індексу інфляції з огляду на вимоги чинного законодавства.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги частково   обґрунтованими і підлягаючими частковому   задоволенню за підставами, передбаченими ст,ст 526, 530, 651, 1058, 1061, 1074 ЦК України, ст. 5 Закону України "Про кредитні спілки". За вимогами останніх, зокрема, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За договором банківського вкладу одна сторона, що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Як убачається з пояснень сторін, матеріалів справи, позивачем та Кредитною спілкою «Добробуд» були укладені договори № КС-0000059 про внесення внеску (вкладу) члена Кредитної Спілки на депозитний рахунок на строк 24 місяця від 26.04.2008 р, № КС-0000026 про внесення внеску (вкладу) члена Кредитної Спілки на депозитний рахунок на строк 36 місяців від 06.12.2007 р, за умовами яких позивач зробив певні внески в національній валюті на свої соціально – депозитні рахунки, а відповідач зобов'язався сплачувати на користь останнього відповідні відсотки річних. Строк дії угод був узгоджений сторонами відповідно до умов договорів, або за вимогою позивача з остаточним розрахунком з ним протягом 30 робочих днів з дня його звернення із заявою про повернення вкладу (розділ 2 договору).

Станом на 01.11.2009 р. загальна сума вкладу позивача з відсотками за договором № КС-0000059 про внесення внеску (вкладу) члена Кредитної Спілки на депозитний рахунок на строк 24 місяця від 26.04.2008 р, становить 62500 грн, де сума вкладу – 50000 грн; розмір відсотків – 12500 грн; за договором № КС-0000026 про внесення внеску (вкладу) члена Кредитної Спілки на депозитний рахунок на строк 36 місяців від 06.12.2007 р, становить 39082,08 грн, де сума вкладу – 31000 грн; розмір відсотків – 8082,08 грн. (письмові розрахунки у справі маються). Позивач звертався до Спілки з письмовими заявами про повернення своїх вкладів з відсотками, в чому йому було відмовлено.

Наведене підтверджено документально і сторонами по справі не заперечувалося.

З урахуванням викладеного, при вирішенні спору суд вважає за необхідне, керуватися саме умовами укладених сторонами договорів, які в даному випадку мають визначальне значення, оскільки інше не передбачено чинним законодавством. За таких обставин відповідач не виконав своїх зобов'язань за цими договорами, не повернувши вклади з нарахованими відсотками у встановлений договорами термін. Передбачених законодавством обставин, які б звільняли відповідача від виконання даних зобов'язань судом не встановлено. Звідси позивач має законні підстави для стягнення на його користь зазначених сум у розмірі 62500 грн. та 39082,08 грн, які суд стягує на його користь з відповідача.  

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що задоволення позову може обмежити права інших членів Спілки, оскільки вони не ґрунтуються на Законі, який, в усякому разі, передбачає переважний захист прав саме окремого вкладника, яким у даному випадку є позивач. Його ж, тобто відповідача, доводи щодо правомірності займаної ним позиції стосовно почергового (за складеним ним реєстром) повернення вкладів вкладникам за рахунок грошових надходжень до Спілки від повернення позичальниками наданих їм кредитів суперечать вимогам чинного законодавства та умовам укладених сторонами договорів.

Поряд з тим, суд відмовляє позивачеві у задоволенні вимоги щодо стягнення на його користь індексу інфляції з 3 відсотками від суми виплат, а також 7000 грн. на відшкодування моральної шкоди, оскільки право на них не передбачено спеціальним законодавством, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами. В даному випадку умовами укладеного сторонами договору зобов'язань про відшкодування зазначених штрафних санкцій як і моральної шкоди не передбачено.

Судові витрати у вигляді витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 252 грн, держмито в сумі 225,31 грн, а всього 477,31 грн, сплачених позивачем на час подання позову, також підлягають стягненню на його користь з відповідача. Решта держмита, що підлягає сплаті у розмірі одного відсотка пропорційно розміру задоволених вимог сторін, суд стягує з відповідача в сумі 790,51 грн. (1015,82– 8,5) на користь держави.

Керуючись ст,ст 10-11, 60, 209, 212-214 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Добробуд» про стягнення грошових кошт та відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково .

Стягнути з КС «Добробуд» грошовий вклад з відсотками в загальній сумі 62500 грн. станом на 01 листопада 2009 р, за договором № КС-0000059 про внесення внеску (вкладу) члена Кредитної Спілки на депозитний рахунок на строк 24 місяця від 26.04.2008 р, а також грошовий вклад з відсотками в загальній сумі 39082,08 грн. станом на 01 листопада 2009 р, за договором № КС-0000026 про внесення внеску (вкладу) члена Кредитної Спілки на депозитний рахунок на строк 36 місяців від 06.12.2007 р, судові витрати у розмірі 477,31 грн, а всього 102059,39 грн, на користь ОСОБА_3, відмовивши останньому в решті позову .

Стягнути з КС «Добробуд» судовий збір у розмірі держмита 790,51 грн. на користь держави.

Рішення може бути оскаржене до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Донецької області шляхом подання через місцевий суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом 20 днів після подання вказаної заяви, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя –

Змінивши та уточнивши свої вимоги під час провадження по справі, позивач просив стягнути на його користь з відповідача грошовий вклад у розмірі 163350 грн, що перебуває на його депозитному рахунку у відповідача, з відсотками станом на час розгляду справи. Крім того просив стягнути на його користь пеню в розмірі одного відсотка за несвоєчасне повернення вкладу в сумі 1633,50 грн, а також упущену вигоду в сумі 4441,19 грн. Також просив стягнути борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в сумі 4573,80 грн та 3 відсотки річних від суми виплат в розмірі 1718,53 грн. Підтримавши заявлені вимоги у суді, представник позивача мотивувала їх тим, що за договором №ДРГ.012.НК06-3290/08-2008 про строковий банківський вклад «Накопичувальний» від 18 серпня 2008 р , укладеним з відповідачем, позивачем були внесені відповідні грошові кошти, за користування якими відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати відсотки. Між тим, на його письмові звернення від 18.02.2009 р. та 03.03.2009 р. до відповідача за поверненням вкладу з відсотками той відповів відмовою. У добровільному порядку виконати свої зобов'язання щодо своєчасного повернення зазначених коштів відмовляється й дотепер. Представник пояснювала, що позивачем було отримано погодження від ВАТ АБ «Укргазбанк» на розміщення його грошових кошт в сумі 150000 грн. на один рік під 24,5 відсотків річних. Та внаслідок відмови відповідача повернути вклад у встановлений укладеним договором строк, позивач зазнав збитків в формі доходів, які міг би реально отримувати при звичайних обставинах, тобто 3060 грн. щомісяця.

Відповідач позовні вимоги не визнав і просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність. Не заперечував факту наявності в Донбаській філії ВАТ «Родовід Банк»  (надалі Банк) грошового вкладу позивача у розмірі 150000 грн, а також відповідно до умов укладеного договору нарахованих відсотків, що станом на 22.07.2009 р. із розрахунку 1 відсотка річних від не витребуваної суми вкладу, відповідно до п. 2.3 зазначеного договору, і складають 624,66 грн. Проте, просив відмовити в стягненні цих коштів з огляду на вимоги постанови Правління Нацбанку України №138 від 13.03.2009 р. «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ «Родовід Банк», якою був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, з 16 березня по 15 вересня 2009 р. Представник відповідача пояснював, що повернення вкладу позивачеві може завдати шкоду іншім вкладникам банку, а також призвести до застосування Нацбанком адміністративних санкцій стосовно відповідача за невиконання його вимог. Також просив звільнити Банк від цивільної відповідальності перед позивачем з огляду на порушення своїх зобов’язань внаслідок непереборної сили, якою Банк вважає саме зазначену Постанови Нацбанку. Крім того, заперечував проти стягнення штрафних санкцій у вигляд пені, індексу інфляції та 3 відсотки річних, з огляду на дію зазначеного мораторію. Також заперечував проти заподіяння позивачеві збитків, з огляду на те, що позивач не було доведено наміру розміщення нового вкладу у ВАТ АБ «Укргазбанк» саме за рахунок витребуваного вкладу розміщеного у ВАТ «Родовід Банк» .

Перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги частково   обґрунтованими і підлягаючими частковому   задоволенню за підставами, передбаченими ст,ст 526, 530, 1058, 1060, 1061, 1074 ЦК України. За вимогами останніх, зокрема, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За договором банківського вкладу одна сторона, що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Як убачається з пояснень сторін, матеріалів справи, позивачем ОСОБА_4 та ВАТ «Родовід Банк», в особі Донбаської філії ВАТ «Родовід Банк», був укладений договір №ДРГ.012.НК06-3290/08-2008 про строковий банківський вклад «Накопичувальний» від 18 серпня 2008 р , за умовами якого позивач зробив певний внесок в сумі 150000 грн. Відповідач зобов'язався сплачувати на користь позивача 17,8 відсотків річних за повний строк зберігання суми вкладу. Строк дії угоди був узгоджений сторонами до 18 лютого 2009 р. Також, умовами укладеного договору сторони визначили порядок отримання суми вкладу, за умовами яких у разі бажання позивача отримати вклад, вів повинен письмово повідомити Банк про свій намір за два робочі дні до пропонованої дати отримання вкладу.

Станом на 22.07.2009 р. загальна сума вкладу позивача з відсотками становить 150624,66 грн, де сума вкладу позивача становить 150000 грн, сума нарахованих відсотків відповідно до п. 2.3 (у зв’язку з закінченням основного строку дії угоди) – складає 624,66. (письмовий розрахунок у справі мається). 18.02.2009 р. та 03.03.2009 р. позивач звертався до Банку з письмовими заявами про повернення його вкладу, в чому йому було відмовлено.

Наведене підтверджено документально і сторонами по справі не заперечувалося.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що при вирішенні спору слід керуватися саме умовами укладеного сторонами договору про строковий банківський вклад, який в даному випадку має визначальне значення, оскільки інше не передбачено чинним законодавством. Тому суд вважає, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за цим договором, не повернувши вклад з нарахованими відсотками у встановлений договором термін. Обставин, що звільняють відповідача від відповідальності за прострочення виконання даного зобов'язання судом не встановлено. Звідси позивач має законні підстави для стягнення на його користь зазначеної суми у розмірі 150624,66 грн, яку суд стягує на його користь з відповідача.

Крім того, відповідно до умов п. 5.2 зазначеного договору, суд стягую з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 0,1 відсотку від суми вкладу за кожний день порушення банком строку його повернення (18 лютого 2009 р), але не більш 1 відсотка від суми вкладу, що склало 1500 грн.

Поряд з тим, суд відмовляє позивачеві у задоволенні вимог щодо стягнення на його користь індексу інфляції з 3 відсотками від суми виплат, оскільки право на них не передбачено спеціальним законодавством, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами. В даному випадку умовами укладеного сторонами договору зобов'язань про відшкодування зазначених штрафних санкція не передбачено. Сам договір вкладу передбачає певну відповідальність банку лише у вигляді пені у разі порушення ним строку повернення вкладу, вимога по сплаті якої позивачем вже заявлені. Вимоги в частині компенсування упущеної вигоди з приводу намірів розмістити вклад в іншому банку на більш привабливих умовах не заслуговують на увагу, з огляду на те, що позивачем не було доведено у суді наміру розміщення вкладу у ВАТ АБ «Укргазбанк», саме за рахунок витребуваного вкладу розміщеного у ВАТ «Родовід Банк» .

При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що задоволення позову може обмежити права інших вкладників Банку, оскільки вони не ґрунтуються на Законі, який, в усякому разі, передбачає переважний захист прав саме окремого вкладника, яким у даному випадку є позивач. Його ж, тобто відповідача, доводи щодо правомірності займаної ним позиції стосовно виконання ним вимог згаданої постанови Нацбанку України від 13.03.2009 р. суперечать вимогам чинного законодавства та умовам укладеного з позивачем договору.

Судові витрати у вигляді витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 250 грн, сплачених позивачем на час подання позову, підлягають стягненню на його користь з відповідача. Держмито, у розмірі одного відсотку задоволених вимог в сумі 1521,25 грн, суд стягує з відповідача на користь держави.

Керуючись ст,ст 11, 60, 209, 212-214 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ВАТ «Родовід Банк», в особі Донбаської філії ВАТ «Родовід Банк», про стягнення грошових кошт  задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «Родовід Банк» суму грошового вкладу з відсотками за договором № ДРГ.012.НК06-3290/08-2008 про строковий банківський вклад «Накопичувальний» від 18 серпня 2008 р , яка станом на 22 липня 2009 р. складає 150624,66 грн, пеню в сумі 1500 грн, а також судові витрати у розмірі 250 грн, а всього 152374,66, на користь ОСОБА_4, відмовивши останньому в решті позову .

Стягнути з ВАТ «Родовід Банк» судові витрати у розмірі 1521,25 грн. на користь держави .

Рішення може бути оскаржене до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Донецької області шляхом подання через місцевий суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги – протягом 20 днів після подання вказаної заяви, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя –