Ухвала

Іменем України

25 червня 2018 року

м. Київ

справа №364/179/15

провадження №61-36346ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати

Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

Пророка В. В., Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Володарського районного суду Київської області від 07 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії державних виконавців Володарського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулась до суду зі скаргою на дії державних виконавців Володарського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Володарське РВ ДВС ГТУЮ в Київській області), у якій просила: поновити строк для подання скарги, який було пропущено з поважних причин; визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Володарського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області Коваль Н. Г., яка полягає у не надісланні постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 травня 2016 року на адресу ОСОБА_4 рекомендованим листом з повідомленням про вручення; визнати дію старшого державного виконавця Володарського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області Коваль Н. Г. при винесенні постанови у виконавчому провадженні про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 12 травня 2016 року неправомірною та скасувати постанову; визнати дію старшого державного виконавця Володарського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області ОСОБА_6 при винесенні постанови у виконавчому провадженні про розшук майна боржника, якою оголошено в розшук майно боржника, а саме, автомобіль марки «Ssang Yong ACTION A200 XDI» 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, від 22 лютого 2017 року неправомірною та скасувати постанову; визнати дію старшого державного виконавця Володарського РВ ДВС ГТУЮ в Київській області ОСОБА_6 при винесенні подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до виконання покладених на ОСОБА_4 зобов'язань згідно виконавчого листа № 2/364/79/15 від 17 листопада 2015 року, неправомірними та скасувати подання; судові витрати, пов'язані з розглядом скарги покласти на Володарський РВ ДВС ГТУЮ в Київській області.

Скарга мотивована тим, що 17 листопада 2015 року Володарським районним судом Київської області було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 16 571,62 доларів США, 300 000 грн пені, 11734,64 грн - 3% річних та 5 481 грн судових витрат.

Про наявність вказаного виконавчого провадження заявнику стало відомо лише 19 січня 2018 року з листа, направленого на її адресу 16 січня

2018 року. Державним виконавцем на адресу заявника жодні матеріали не направлялись.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 07 лютого 2018 року, залишеною без змін постановою апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2018 року, у задоволені скарги відмовлено.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано та порушено частину другу статті 451 ЦПК України, частину першу статті 31, частину п'яту статті 25, частину другу, частину четверту статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції закону від 28 грудня 2015 року. Оскаржувані ухвала та постанова є необґрунтованими, оскільки судами не було з'ясовано обставин щодо направлення державним виконавцем боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 12 травня 2016 року, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що в свою чергу є підставою для скасування судових рішень.

Касаційна скарга містить посилання на те, що дії старших державних виконавців Володарського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Коваль Н. Г. та ОСОБА_6, при винесені постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, про розшук майна боржника та подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документа є неправомірними та суперечать частині першій статті 31, частині п'ятій статті 25, частині другій частині четвертій статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції закону (яка діяла на час відкриття виконавчого провадження).

Крім того, суд не врахував, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 12 травня 2016 року на адресу ОСОБА_4, рекомендованим листом з повідомленням про вручення виконавцем не направлялась, а відтак і термін для її оскарження не розпочався, в зв'язку з чим строк для подання даної скарги до суду першої інстанції був, пропущений ОСОБА_4 з поважних причин, і має бути поновлений судом.

Під час проведенні виконавчих дій ОСОБА_4 була позбавлена можливості реалізувати своє право на добровільне виконання рішення, або у разі незгоди - на оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження відповідно до частини сьомої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» та частини першої статті 385 ЦПК України 2004 року.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 12 травня 2016 року є чинною і діяла на час проведення виконавчих дій державним виконавцем в рамках виконавчого провадження, і в межах своєї компетенції державні виконавці вчиняли заходи для виконання рішення суду, та всі документи направлялись на адресу боржника, що підтверджено матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 31 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з вимогами частини першої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною першою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження та винесення постанови про арешт майна боржника) встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За змістом частини другої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Суд установив, що винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 12 травня 2016 року є чинною і діяла на час проведення виконавчих дій державним виконавцем в рамках виконавчого провадження. Державні виконавці в межах наданих їм повноважень вчиняли заходи для виконання рішення суду, зокрема і щодо арешту і розшуку майна боржника, при цьому усі документи направлялись на адресу боржника, що під час розгляду справи було установлено судами за результатами дослідження матеріалів виконавчого провадження.

Доводи заявника про її неналежне повідомлення про відкриття виконавчого провадження та надання строку для добровільного виконання рішення суду були предметом перевірки судами попередніх інстанцій та спростовані дослідженими під час розгляду справи матеріалами виконавчого провадження.

Аналогічні доводи містяться і у касаційній скарзі та додаткової перевірки і правового аналізу не потребують.

Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Постановлені судові рішення, їх зміст і мотивування, а також доводи касаційної скарги, які по суті стосуються лише переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, свідчать про відсутність підстав вважати, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції має значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки неправильного застосування норм права не встановлено.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Керуючись абзацом 3 частини 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Володарського районного суду Київської області від 07 лютого 2018 року та постанову апеляційного суду Київської області від 23 квітня 2018 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії державних виконавців Володарського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська