РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “Дніпровський Машинобудівний Завод”

до Публічного акціонерного товариства “БТА Банк”

про стягнення 158 203, 24 грн.

без повідомлення учасників справи

В С Т А Н О В И В:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство “Дніпровський Машинобудівний Завод” із позовом до Публічного акціонерного товариства “БТА Банк” про стягнення збитків у сумі 1 198 571,20 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2018 р. позовні вимоги ПАТ “ДМЗ” до ПАТ “БТА Банк” про стягнення 1 198 571,20 грн. були роз'єднані шляхом виділення їх у самостійні провадження.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.04.2018 р. розгляд даної справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків.

Отже, предметом даної справи є позовні вимоги ПАТ “ДМЗ” про стягнення з ПАТ “БТА Банк” збитків в сумі 158 203,24 грн., завданих внаслідок неправомірних дій відповідача.

У обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що за ПАТ “ДМЗ” обліковується земельна ділянка, кадастровий номер 1210100000:07:202:0076, площею 42,0902 га, розташована по вул. Будівельників, 34, місто Дніпро. На вказаній земельній ділянці знаходиться, в тому числі, нерухоме майно – корпус № 56 літ. Ф-1 та корпус № 43 літ. ПГ-1, загальною площею 3 980 м. кв., яке належить відповідачу на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2013 р. у справі № 904/6733/13 про визнання права власності. Однак, ПАТ “БТА Банк”, як власник вказаних будівель, не відшкодовує позивачу кошти за користування земельною ділянкою, на якій знаходяться ці об'єкти нерухомості, у зв'язку із чим позивач зазнав збитків, сплативши земельний податок до Державного бюджету у сумі 158 203,24 грн. у період з 01.11.2014 р. по 30.11.2017 р.

У позові, посилаючись на ст. 287 ПК України, ст. 224 ГК України,  ПАТ “ДМЗ” просить суд стягнути з відповідача  збитки у сумі 158 203,00 грн.

Відповідач у строк, визначений законом, надав суду відзив, у якому проти позову заперечив з тих підстав, що відповідно до податкового законодавства саме на позивача  -власника земельної ділянки (землекористувача) покладений обов’язок сплачувати земельний податок. Також вказав на відсутність зобов’язань у відповідача щодо відшкодування витрат на сплату податку на землю, що виключає наявність складу цивільного правопорушення в діях банку перед позивачем. Просив відмовити у задоволенні позову.

У відповідь на відзив, позивач заперечив проти доводів відповідача, зазначивши, що банк ухиляється від урегулювання відносин з відшкодування сум земельного податку, а тому він має відшкодувати завдані збитки.

Суд, розглянувши подані сторонами заяви по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2013 у справі № 904/6733/13 за позовом ПАТ "БТА Банк" до ТОВ "Трансмаг", визнано право власності за ПАТ "БТА Банк" на корпус № 56 літ. Ф-1 та корпус № 43 літ. ПГ-1, загальною площею 3 980 м. кв. Указане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 1210100000:07:202:0076, площею 42,0902 га, за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, 34.

Зазначена земельна ділянка належить ПАТ “ДМЗ” на праві постійного користування, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 007019, зареєстрованим у книзі записів державних актів на право постійного користування за № 001194 від 15.01.2001 р.

Також з матеріалів справи вбачається, що ПАТ “ДМЗ” у період з 01.11.2014 р. по 30.11.2017 р., як землекористувач указаної земельної ділянки, сплатив до Державного бюджету земельний податок за користування земельною ділянкою площею 3 980 м. кв., – у розмірі 158 203,24 грн.

Із метою врегулювання питання щодо відшкодування сплачених ПАТ “ДМЗ” сум земельного податку, позивач звертався до банку з листами № 92/99 від 21.07.2017 р., № 92/65 від 03.06.2015 р., № 0002/81-1 від 26.01.2017 р., № 0002/81-23 від 20.09.2017 р. про погодження проекту укладення договору про відшкодування сум земельного податку. Однак, такий договір відповідачем підписаний не був.

Позивач вважає, що збитки на суму 158 203,24 грн. були спричинені йому неправомірними діями відповідача, а тому останній зобов’язаний їх відшкодувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Отже, у розумінні наведених норм права, ПАТ “ДМЗ” є землекористувачем земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:07:202:0076, площею 42,0902 га, за адресою: м. Дніпро, вул. Будівельників, 34, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ДП № 007019.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, враховуючи, що  ПАТ “ДМЗ” є користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:07:202:0076) по вул. Будівельників, 34 у місті Дніпрі, то саме на нього покладений обов'язок сплачувати земельний податок у встановленому законодавством порядку.

Суд відхиляє посилання позивача на ст. 120 Земельного кодексу України, відповідно до якої ПАТ "БТА Банк" є новим землекористувачем земельної ділянки (її частини), на якій знаходяться набуті ним на праві власності об'єкти нерухомості, а тому має відшкодувати сплачений податок на землю.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ч. 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Як вже було встановлено судом, право власності на будівлі і споруди, які знаходяться на земельній ділянці по вул. Будівельників, 34 у місті Дніпрі, а саме - корпус № 56 літ. Ф-1 та корпус № 43 літ. ПГ-1, загальною площею 3 980 м. кв. було набуте ПАТ "БТА Банк" на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2013 у справі № 904/6733/13.

Водночас, у матеріалах справи відсутній договір оренди землі, укладений між ПАТ “ДМЗ” - користувачем земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:07:202:0076) по вул. Будівельників, 34 у місті Дніпрі, та попереднім власником нерухомого майна (ТОВ «Трансмаг»), розташованого на цій земельній ділянці.

Отже, хоча до ПАТ "БТА Банк" і перейшло право власності на об'єкти нерухомості, які належали попередньому власнику, проте, встановлено, що між її землекористувачем (ПАТ “ДМЗ”) та ТОВ «Трансмаг» (попереднім власником) договірні відносини на право користування земельною ділянкою не були оформлені, а значить - автоматичного переходу права користування на частину земельної ділянки, на якій розміщені ці об'єкти нерухомості, від ТОВ «Трансмаг» до ПАТ "БТА Банк" не відбулось.

Також судом встановлено, що відносини між ПАТ “ДМЗ” (землекористувачем) та ПАТ "БТА Банк" щодо користування земельною ділянкою не були оформлені. Так, окремого договору користування земельною ділянкою сторони не уклали та не вирішили питання щодо врегулювання відносин з відшкодування витрат ПАТ “ДМЗ” зі сплати земельного податку за частину земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості, належний ПАТ "БТА Банк".

За таких обставин, оскільки відповідач не є користувачем земельної ділянки по вул. Будівельників, 34 у місті Дніпрі, право користування ПАТ "БТА Банк" вказаною земельною ділянкою не було зареєстроване в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та сторони не врегулювали спірні правовідносини, то обов'язку сплачувати (відшкодовувати) земельний податок у банку не виникло.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що відповідач є користувачем земельної ділянки по вул. Будівельників, 34 у місті Дніпрі та у нього виник обов'язок з відшкодування витрат зі сплати земельного податку позивачу, суд приходить до висновку, що в діях відповідача відсутнє порушення господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Відсутність хоча б одного із вищеперелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована, як правопорушення.

Таким чином, зважаючи на те, що порушень у здійсненні господарської діяльності у спірних правовідносинах відповідачем не встановлено, так само, як і його вини та причинно-наслідкового зв'язку між діями та збитками, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ “ДМЗ” про відшкодування збитків є необґрунтованими та не доведеними, у зв'язку з чим у задоволенні позову необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Дніпровський Машинобудівний Завод” до Публічного акціонерного товариства “БТА Банк” про стягнення збитків у сумі 158 203, 24 грн.  

Повне судове рішення складено 3 липня 2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                                                          Головіна К.І.