Справа № 361/82/16-ц Головуючий у І інстанції Маценко Н. П.

Провадження № 22-ц/780/2421/18 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.

Категорія 26 25.06.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 червня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Мережко М.В.,

суддів Суханової Є.М.,Іванової І.В.

секретар Вергелес О.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства « Універсал банк» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання приміщення предметом іпотеки , звернення стягнення на предмет іпотеки .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

В с т а н о в и л а :

У січні 2016 року ПАТ «Універсал Банк» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило у рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Універсал Банк» права власності на предмет іпотеки - нежиле приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 загальною площею 77,3 кв.м, що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування № 31 від 20 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу за ціною 1190 000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 18 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL955, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредитні послуги у рамках ліміту, встановленого у базовій валюті, що дорівнює 85000 доларів США.

18 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено Додаткову угоду відповідно до якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в сумі 85000 доларів США, з оплатою 11,5 % річних за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування та 23 % річних за користування кредитними коштами понад строк, встановлений генеральним договором та/або індивідуальною угодою.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 18 грудня 2007 року укладено договір іпотеки нерухомого майна - квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В. За умовами даного договору позичальником передано в іпотеку нерухоме майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_1.

01 серпня 2013 року Броварський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення, яким задовольнив позов ПАТ «Універсал Банк»; стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 745787 грн. 18 коп. та понесені затрати по оплаті судового збору у розмірі 3441,00 грн. Вказане рішення набрало законної сили 07 листопада 2013 року.

Під час проведення виконавчих дій відділом державної виконавчої служби Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області вжито заходів щодо звернення стягнення на предмет іпотеки в рамках виконання рішення про стягнення з позичальника на користь банку заборгованості. При цьому стало відомо, що предмет іпотеки позичальником відчужено на користь ОСОБА_2 на підставі договору дарування нежитлового приміщення № 131, посвідченого приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Сидорченко Н.Б.

У порушення п. 2.4.9 договору іпотеки іпотекодавцем без погодження з іпотекодержателем переведено предмет іпотеки з житлового приміщення у нежитлове, що підтверджується витягом з протоколу № 19 засідання інвестиційної ради міста Бровари від 12 грудня 2007 року, згідно із яким вирішено вважати за можливе переобладнання перепланування) з розширенням квартири АДРЕСА_5 під перукарню з влаштуванням окремого входу в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_4.

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради від 14 грудня 2010 року № 710 надано дозвіл ОСОБА_3- власниці квартири АДРЕСА_5 житлового будинку АДРЕСА_6 на переведення у нежитлове приміщення - під перукарню. У зв'язку зі зміною статусу предмета іпотеки з житлової нерухомості у нежитлову знищення або втрати предмета іпотеки не відбувалося, тобто нежитлове приміщення продовжувало бути предметом іпотеки. Із набуттям права власності на предмет нерухомості відповідач набув статусу іпотекодавця та на разі має всі його права та несе всі обов'язки за іпотечним договором.

Позивач зазначав, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору. Станом на 28 грудня 2015 року розмір заборгованості за додатковою угодою складає 117667,89 доларів США, з яких заборгованість за тілом кредиту - 80849,96 доларів США; заборгованість за відсотками - 33489,42 долари США; заборгованість за підвищеними відмотками - 3338,51 долар США.

На підставі викладеного позивач вказував, що банк як іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду.

Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2016 року позов задоволено.

У рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «Універсал Банк» за додатковою угодою від 18 грудня 2007 року до генерального договору про надання кредитних послуг в сумі 117 677,89 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «Універсал Банк» права власності на предмет іпотеки - нежиле приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_7 загальною площею 77,3 кв.м, що належить ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 20 грудня 2012 року за ціною 1 190 000 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просить заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 грудня 2007 року між ВАТ «Універсал Банк», правонаступником якого є ПАТ «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL955 на підставі якого позичальнику надано кредит у розмірі 85000 дол. США (п. 1.1. генерального договору) із терміном повернення наданих коштів не пізніше 01 грудня 2027 року (п.1.2.1. Генерального договору) (а.с. 23-29).

18 грудня 2007 року між банком та відповідачем укладено додаткову угоду № BL955/К-1 до генерального договору, відповідно до п.п. 3.1. та 3.2. якої банк зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 85000 дол. США з оплатою 11,5 % річних за використання кредитних коштів у межах встановленого строку кредитування, та 23 % річних за користування кредитними коштами понад строк, встановлений генеральним договором та/або індивідуальною угодою (а.с. 31-32).

У рахунок забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 18 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки. За умовам якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 72,630 кв.м, житловою - 41,50 кв.м (а.с. 37-40).

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2013 року, яке залишене без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 07 листопада 2013 року та набрало законної сили, стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 745 787 гривень 18 копійок та понесені витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 441,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради № 710 від 14 грудня 2010 року надано дозвіл на переведення житлових приміщень в нежитлові і нежитлових у житлові, а саме громадянці ОСОБА_3 власниці квартири АДРЕСА_5 житлового будинку по АДРЕСА_4 під перукарню (а.с. 50-51).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 листопада 2015 року власником нежитлового об'єкту нерухомого майна загальною площею 77,3 кв.м, по АДРЕСА_4 у м. Бровари значиться ОСОБА_2 Підстава виникнення права власності: договір дарування нежитлового приміщення від 20 грудня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Сидорченко Н.Б. (а.с. 54-56).

Згідно із висновком про вартість майна від 15 грудня 2015 року, ринкова вартість об'єкту оцінки - нежитлових приміщень загальною площею 77,30 кв.м по АДРЕСА_4 у м. Бровари становить 1 190 000 грн. (а.с. 57).

Як видно з розрахунку станом на 28 грудня 2015 року, заборгованість ОСОБА_3 складає 117 667,89 доларів США, з яких заборгованість за тілом кредиту - 80 849,96 доларів США; заборгованість за відсотками - 33 489,42 долари США; заборгованість за підвищеними відмотками - 3 338,51 долар США (а.с. 58-60).

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У статті 33 Закону України «Про іпотеку» вказано, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом визначений вичерпний перелік способів звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ПАТ «Універсал Банк» суд першої інстанції посилався на те, що положеннями Закону України «Про іпотеку» не виключено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, при цьому зазначений спосіб захисту прав іпотеко держателя передбачений умовами іпотечного договору.

Проте, з цим висновком не можна погодитись з таких підстав.

За змістом підпункту 5.1. іпотечного договору від 18 грудня 2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_3, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що сторони, підписавши іпотечний договір, узгодили всі його умови, у тому числі вирішили питання щодо позасудового порядку врегулювання спору і не передбачили можливості звернення до суду іпотекодержателя з позовом про визнання за ним права власності на предмет іпотеки.

Разом з тим, у статті 37 Закону України «Про іпотеку» не передбачається можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі рішення суду.

Відповідно до вимог цієї статті, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Тобто, для реалізації іпотекодержателем позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні відповідне волевиявлення та вчинення певних дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

При цьому позивач не позбавлений можливості відповідно до статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В усіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Статтею 392 ЦК України передбачено, що визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Під час розгляду колегія суддів також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц, згідно з яким передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» є способом позасудового врегулювання спору, який здійснюється за згодою сторін без звернення до суду. Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі. При цьому необхідно врахувати, що у статті 37 Закону України «Про іпотеку» не передбачено можливості визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем за рішенням суду.

Суд першої інстанції час розгляду справи зазначені положення закону не врахував, невірно визначив характер спірних правовідносин та правову норму, що підлягає застосуванню до них, не з'ясував предмет та підставу позову, не звернув увагу, що позивач, звертаючись із цим позовом до суду, обрав такий порядок врегулювання спору, за яким передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань здійснюється за згодою сторін без звернення до суду.

Застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки є виключно позасудовим способом урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі.

З урахуванням вимог статей 328, 335, 392 ЦК України у контексті статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку» суди не наділені повноваженнями звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем.

При цьому позивач не позбавлений відповідно до статей 38, 39 ЦК України можливості звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки в інший спосіб, ніж визнання права власності на нього.

Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а заочне рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,

П о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 травня 2016 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення .

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання приміщення предметом іпотеки, звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову може бути подана до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її проголошення .

Повний текст постанови буде виготовлений не пізніше 03 липня 2018 року.

Головуючий

Судді