ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2018 р. Справа № 5/58

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Костів Т.С.

Марко Р.І.

за участі секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича вих. 02-01/62-72 від 05.03.2018 (вх. ЛАГС № 01-05/1150/18 від 16.04.2018)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2018 (суддя О.В.Васьковський, м. Закарпаття)

у справі № 5/58

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ФУДЗ ТРЕЙД", м. Рівне

до боржника Закритого акціонерного товариства „Котнар", с. Мужієво, Берегівський район

про визнання банкрутом.

За участю представників сторін: не з'явилися.

У судовому засіданні 27.06.2018 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2018 у справі № 5/58 в задоволенні заяви ліквідатора про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2018 у справі № 5/58 арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, скасувати ухвалу господарського суду Закарпатської області від 04.04.2018. у даній справі, вжити заходів до забезпечення заяви ліквідатора шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, а також на всі грошові кошти на банківських рахунках ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що предметом розгляду заяви про покладення субсидіарної відповідальності на акціонерів та керівництво боржника, у зв'язку з доведенням його до банкрутства є стягнення грошових коштів в сумі 131 138 701,67 грн., які у випадку задоволення заяви підлягатиме виконанню шляхом звернення стягнення на кошти, цінні папери та інше майно (майнові права) акціонерів та колишнього керівника ЗАТ "Котнар". У випадку невжиття заходів до забезпечення позову вказані особи матимуть безперешкодну можливість вжиття заходів щодо відчуження належного їм майна або передачі його в заставу третім особам ще до прийняття рішення по суті спору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16.04.2018 справу №5/58 розподілено до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - судді Костів Т.С., Марко Р.І.

16.04.2018 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду апеляційна скарга залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.05.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2018, призначено справу до розгляду на 23.05.2018.

23.05.2018, 11.06.2018 ухвалами Львівського апеляційного господарського суду (із врахуванням ухвали суду від 30.05.2018 про виправлення описки) відкладено розгляд справи з підстав зазначених у них.

11.06.2018 через відділ документального забезпечення суду надійшло клопотання від скаржника про долучення доказів до матеріалів справи, зокрема, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, статуту ЗАТ "Котнар" та звітів про експертну грошову оцінку майна, яке належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У судовому засіданні 27.06.2018 сторони та інші учасники провадження у справі про банкрутство участі уповноважених представників не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Відтак, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за наявними матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.06.2010 ухвалою господарського суду Закарпатської області порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Котнар".

30.03.2011 Постановою господарського суду Закарпатської області у справі №5/58 Закрите акціонерного товариства "Котнар", с. Мужієво, Берегівський район визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що положення цього закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом. Положення цього закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Враховуючи зазначене, при розгляді справи слід керуватися положеннями Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла до 19.01.2013.

28.03.2017 ліквідатором подано до господарського суду Закарпатської області заяву про забезпечення позову в порядку ст.ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, у якій просить суд: накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно та на всі грошові кошти на банківських рахунках ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

Подану заяву ліквідатор обґрунтовує тим, що у власності акціонерів та колишнього керівника наявне майно яке може забезпечити стягнення на користь ЗАТ "Котнар" заявлених коштів по заяві про покладення субсидіарної відповідальності на акціонерів та керівництво ЗАТ "Котнар", у зв'язку з доведенням до банкрутства. Вважає, що доводи ліквідатора щодо доведення до банкрутства ЗАТ "Котнар" його акціонерами та колишнім керівником є очевидними, тому існує виправданий ризик того, що з пред'явленням вказаної заяви колишній керівник та акціонери вчинять дії щодо відчуження належного їм майна третім особам, що призведе до невиконання рішення про стягнення з вказаних осіб грошових коштів.

Частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При розгляді поданої заяви колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

При поданні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову арбітражний керуючий зазначив, що доводи ліквідатора щодо доведення до банкрутства ЗАТ "Котнар" його акціонерами та колишнім керівником є очевидними, тому існує виправданий ризик того, що з пред'явленням заяви про накладення субсидіарної відповідальності колишній керівник та акціонери вчинять дії щодо відчуження належного їм майна третім особам, що призведе до невиконання рішення про стягнення з вказаних осіб грошових коштів.

Колегія суддів, повно та всебічно дослідивши усі обставини справи та надавши їх правову оцінку приходить до висновку, що ліквідатором належним чином не доведено, у відповідності до стст.73-74, 76-79 ГПК України та не подано належних та допустимих доказів у підтвердження того, що обрані запобіжні заходи у вигляді накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно та на всі грошові кошти акціонерів та колишнього керівника ЗАТ "Котнар" є адекватними, співмірними та ефективними заходами забезпечення прав та законних інтереси сторін при вирішенні заяви по суті, у розумінні ст.ст. 136-137 Господарського процесуального кодексу України.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що заявником не обґрунтовано те, що існує реальна можливість невиконання рішення суду за результатами заяви про покладення субсидіарної відповідальності на акціонерів та керівництво закритого акціонерного товариства "Котнар" чи вчинення вказаними особами дій, спрямованих на відчуження належного їм майна та грошових коштів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч.11 ст. 137 ГПК України).

Щодо долучених до матеріалів справи доказів, які подані скаржником на стадії апеляційного провадження, зокрема, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, статуту ЗАТ "Котнар" та звітів про експертну грошову оцінку майна, яке належить ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Натомість, докази, які долучені скаржником на стадії апеляційного провадження можуть свідчити про те, що акціонери боржника вчиняють дії щодо відчуження належного їм майна, а також про те, що оціночна вартість належного їм майна є меншою, як розмір вимог до боржника, однак колегія суддів звертає увагу на те, що вказані докази здобуті скаржником після винесення рішення господарським судом, скаржником не доведено та не обґрунтовано суду неможливості чи вчинення перешкод третіми особами у їх отримані для подання до суду першої інстанції. Відтак, такі не вважаються судом підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Окрім того, колегія судів звертає увагу скаржника на те, що відмова суду від задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову не позбавляє останнього повторно звернутися з зазначеними вимогами.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Оскаржувана ухвала вказаним вимогам відповідає.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ч. 1 ст. 276 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваної ухвали, доводи учасників провадження у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції доходить висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 86, 129, 240, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні вимог апеляційної скарги арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича вих. 02-01/62-72 від 05.03.2018 (вх. ЛАГС № 01-05/1150/18 від 16.04.2018) - відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 04.04.2018 у справі № 5/58 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 27.06.2018.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.