Єдиний унікальний номер 234/5895/18        Номер провадження 22-ц/775/1088/2018

Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Азевич В.Б.

Категорія 57

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

04 липня 2018 року     Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Дундар І.О., Корчистої О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 21 травня 2018 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмвоса» про відшкодування моральної шкоди у справі № 234/5895/18 (суддя Демидова В.К., ухвала постановлена в приміщенні суду в м. Краматорськ Донецької області),-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юмвоса» (далі – ТОВ «Юмвоса») про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтував тим, що 02.03.2015 року він здійснив посадку на рейсовий автобус маршруту № 10 державний номер НОМЕР_1, який належить ТОВ «Юмвоса». На той час він мав статус інваліда 2 групи та мав право на безкоштовний проїзд у міському транспорті згідно чинного законодавства. Однак, водій автобусу відмовив йому у безкоштовному проїзді та почав вимагати кошти за проїзд, мотивуючи це тим, що в салоні вже є 2 пасажира пільгової категорії. В результаті, він був вимушений покинути даний автобус та поїхати на наступному. Оскільки він інвалід 2 групи, тривале знаходження на вулиці призвело до переохолодження хворої ноги, що спричинило йому фізичні та моральні страждання. Вважав, що водій вказаного автобусу грубо порушив норми чинного законодавства, зокрема, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», який чітко встановлює пільгу на безоплатний проїзд незважаючи на кількість осіб в салоні автобусу, які мають відповідні пільги. Вважав, що його права споживача автотранспортних послуги були грубо порушені. Просив стягнути з ТОВ «Юмвоса» спричинену йому моральну шкоду як споживачу автотранспортних послуг в сумі 10 000 грн. та звільнити від сплати судового збору згідно Закону України «Про захист прав споживачів».

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 02 травня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а також позивачем не сплачено судовий збір за подання до суду позовної заяви. Суд зазначив, що позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, з метою дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, повинен був викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», вказавши про те, яке право споживача порушено. Позивачу був наданий строк – десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення вказаних недоліків.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 21 травня 2018 року позовна заява ОСОБА_2 визнана неподаною та повернута позивачу, оскільки у встановлений судом строк позивачем не усунуті недоліки позовної заяви.

На вищевказану ухвалу ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Також, просив звільнити його від сплати судового збору згідно Закону України «Про захист прав споживачів».

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що у зв'язку з тим, що він перебував у відрядженні з 02.05.2018 року по 16.05.2018 року, ухвалу суду від 02 травня 2018 року про залишення позовної заяви без руху він отримав від своїх сусідів 16.05.2018 року. Після отримання вказаної ухвали він усунув недоліки та направив 22.05.2018 року електронною поштою на адресу суду відповідне клопотання. Вважає, що строк усунення вказаних недоліків він пропустив з поважних причин і тому вищезазначена ухвала постановлена передчасно.

Відповідно до частини 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За частиною 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк позивачем не усунуті недоліки позовної заяви, а саме, не виклав обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, докази, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов’язків досудовий порядок урегулювання спору; докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, не додав до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що подаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, не надав до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів), не сплатив судовий збір за подання до суду позовної заяви.

З такими висновками суд апеляційної інстанції погоджується частково.

З матеріалів справи встановлено, що ухвала про залишення позовної заяви без руху постановлена 02 травня 2018 року.

Згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (форма № 119) копію вищевказаної ухвали ОСОБА_2 отримав 08 травня 2018 року. Тобто, визначений суддею строк для усунення недоліків позовної заяви сплинув 18 травня 2018 року.

Відповідно до частини 5 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п’яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Суд першої інстанції постановив ухвалу про визнання позовної заяви неподаною та її повернення позивачу 21 травня 2018 року, тобто впродовж трьох днів з дня закінчення строку на усунення недоліків, що відповідає вимогам ЦПК України.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно необхідності сплати судового збору позивачем у даній справі, вважає його помилковим та таким, що не відповідає чинному законодавству.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_2Ю звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди до ТОВ «Юмвоса», якому належить рейсовий автобус маршруту № 10, державний номер НОМЕР_1. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він, маючи статус інваліда ІІ групи, мав право на безкоштовний проїзд у міському транспорті згідно чинного законодавства. Проте, водій автобусу відмовив йому у безкоштовному проїзді та почав вимагати гроші за проїзд, мотивуючи це тим, що в салоні вже є 2 пасажира пільгової категорії. В результаті чого, він був вимушений покинути даний автобус та поїхати на наступному. Оскільки він інвалід ІІ групи, тривале знаходження на вулиці призвело до переохолодження хворої ноги, що спричинило йому фізичні та моральні страждання.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.11.2010 року у справі «Мушта проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

За пунктом 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач – фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника.

Згідно з пунктами 12, 19 частини 2 розділу І «Загальні положення» Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176, пасажир – особа, які надається послуга з перевезення транспортним засобом та яка не бере участь у керування ним; транспортні послуги – діяльність, пов’язана із задоволення потреби населення в перевезеннях автомобільним транспортом.

Відповідно до частини 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.

Отже, з вищезазначеного випливає, що в даному випадку ОСОБА_2 є споживачем (пасажиром) автотранспортних послуг, а відповідач у справі ТОВ «Юмвоса» - виконавцем автотранспортних послуг з перевезення пасажирів. В свою чергу, відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Юмвоса» саме з питань надання відповідачем у справі послуг з перевезення пасажирів.

Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її, суд послався на те, що ст. 22 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає звільнення споживачів від сплати судового збору, проте позивач повинен був викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує позивні вимоги відповідно до норм цього закону.

У позові позивач зазначив, що його права як споживача автотранспортних послуг були порушені.

Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, встановленому (ст. 5 Закону України «Про судовий збір»), не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Враховуючи зазначене, підстави для визнання позовної заяви ОСОБА_2 неподаною та її повернення позивачеві в даному випадку відсутні. Суд першої інстанції 21 травня 2018 року постановив ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві не врахувавши, що відповідно до частини 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» ОСОБА_2 як споживач, звільнений від сплати судового збору за позовом, що пов'язаний з порушенням його прав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи ля продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи, що порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвело до постановлення ухвали, яка не відповідає вимогам цивільного процесуального закону, оскаржувана ухвала на підставі пункту 4 частини 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 21 травня 2018 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.

Головуючий:        В.Б. Азевич

Судді:         І.О. Дундар

         ОСОБА_3