Справа№592/9723/17

                                                               Провадження №2/592/230/18

РІШЕННЯ

                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                

25 червня 2018 року                                                                        м.Суми        

       Ковпаківський районний суд м. Суми в складі:

головуючого-судді Труханової Л.М.,

за участю секретаря судового засідання – Сахненко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа: Приватне підприємство «Рубін» про визнання права користування житловим приміщенням та визнання наймачем,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 07.09.2017 звернулися до суду з позовом до виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа: Приватне підприємство «Рубін» в якому просить визнати право користування житловим приміщенням та визнати його наймачем житлового приміщення за адресою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що згідно ордеру на жиле приміщення №19 від 11.05.1999 сім’ї позивача, а саме: батьку ОСОБА_2, матері ОСОБА_3 та йому, ОСОБА_1, була надана для проживання квартира за адресою АДРЕСА_2, площею 12,5 кв.м. Наймачем квартири була ОСОБА_3 В 2002 році мати ОСОБА_3 отримала спадщину у вигляді частини житлового будинку за адресою м. Суми вул. Набережна р. Стрілки №26/2, та знялася з реєстрації у спірній квартирі. Оскільки позивач на той час був неповнолітнім, мати самостійно 09.04.2002 року зняла його з реєстрації за адресою м. Суми вул. Засумська №14 кв.№18 та зареєструвала його за адресою м. Суми вул. Набережна р. Стрілки №26/2. Але позивач фактично залишився проживати разом з батьком за адресою м. Суми вул. Засумська №14 кв.№18. Після зняття матері з реєстрації в вищезазначеній квартирі, батько позивача фактично став квартиронаймачем, оскільки прийняв на себе всі обов'язки по утриманню житла.

Зазначає, що восени 2003 року він пішов служити в армію та повернувся весною 2005 року в квартиру до батька, де вони проживали разом. Батько тимчасово їздив працювати в Росію. В 2007 році позивач одружився та став мешкати зі своєю сім’єю у вищезазначеній квартирі, сплачував комунальні витрати, проводив поточний ремонт, засклив балкон, утеплив стелю та підлогу, замінив лічильники води та інше. Вважає, що таким чином він прийняв на себе всі обов'язки квартиронаймача у відсутність батька. В 2008 році позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України , в якому зазначав свою адресу проживання ІНФОРМАЦІЯ_1.

15.08.2015 помер батько позивача ОСОБА_2 Як зазначає позивач після смерті батька він залишався проживати у спірній квартирі, продовжував сплачувати комунальні витрати та нести інші обов'язки по утриманню житла. В подальшому в 2016 році звернувся до Сумської міської ради з заявою про визнання його наймачем квартири за адресою АДРЕСА_3, але йому було відмовлено. На теперішній час жодної зареєстрованої особи у спірній квартирі не значиться. Вважає, що він набув право користування спірною квартирою, оскільки був членом сім’ї наймача, після смерті якого не втратив зазначеного права.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити, оскільки вважає, що позивач набув законного права на користування спірною квартирою, у якій мешкає постійно, іншого житла не має.

Представник відповідача виконавчого комітету СМР ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала.

Представник третьої особи ПП «-РУБІН-» в судове засідання не заявився, раніше надали письмову заяву про розгляд справи без участі їх представника за наявними у справі доказами та прийняти законне рішення.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_6, дослідивши матеріали провадження, повно та всебічно встановив обставини справи, безпосередньо дослідивши надані докази, оцінивши їх належність, допустимість , достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у сукупності,  вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі ордера № 19 виданого Виконавчим комітетом Сумської міської ради народних депутатів на ім’я ОСОБА_3 складом сім’ї з 3 осіб (ОСОБА_2 чоловік, ОСОБА_1 син) була надана квартира, площею 12,5 кв.м. за адресою м. Суми, вул. Засумська.14, кв.18. (а.с.6)

Як встановлено судом та пояснила в судовому засіданні представник позивача в 2002 році мати позивача ОСОБА_3 отримала спадщину у вигляді частини житлового будинку за адресою м. Суми вул. Набережна р. Стрілки №26/2, та знялася з реєстрації у спірній квартирі. Оскільки позивач на той час був неповнолітнім, мати самостійно 09.04.2002 року зняла його з реєстрації за адресою м. Суми вул. Засумська №14 кв.№18 та зареєструвала його за адресою м. Суми вул. Набережна р. Стрілки №26/2. Але позивач фактично залишився проживати разом з батьком за адресою м. Суми вул. Засумська №14 кв.№18. Після зняття матері з реєстрації в вищезазначеній квартирі, батько позивача фактично став квартиронаймачем, оскільки прийняв на себе всі обов'язки по утриманню житла. Восени 2003 року позивач пішов служити в армію та повернувся весною 2005 року в квартиру до батька, де вони проживали разом. Батько тимчасово їздив працювати в Росію. В 2007 році позивач одружився та став мешкати зі своєю сім’єю у вищезазначеній квартирі, сплачував комунальні витрати, проводив поточний ремонт, засклив балкон, утеплив стелю та підлогу, замінив лічильники води та інше. Вважає, що таким чином він прийняв на себе всі обов'язки квартиронаймача у відсутність батька. В 2008 році позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України , в якому зазначав свою адресу проживання ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зазначені обставини підтверджені наявними в матеріалах справи доказами: свідоцтвом про народження ОСОБА_1, відповідно до якого його мати є ОСОБА_3, батько ОСОБА_2 ( а.с. 7), свідоцтвом про шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с.11), свідоцтвами про народження про народження ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 12,13) поясненнями свідків. Крім того, зазначені обставини визнанні учасниками процесу, тому сумнівів у суду не викликають.

15.08.2015 року помер ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії VI-ИК № 570871 від 15.08.2015 року. (а.с. 8)

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертався із заявою до Управління обліку, розподілу та приватизації житла щодо визнання його наймачем спірної квартири, однак отримав листа від 19.01.2016, в якому йому було відмовлено у визнанні його наймачем, оскільки не має на те законних підстав. (а.с.9)

Так, згідно ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму житлового приміщення. Договір найму укладається в письмовій формі з наймодавцем - житлово експлуатаційною організацією, і наймачем - громадянином.

Заст. 63 ЖК України предметом договору найму є окрема квартира або інше ізольоване житлове приміщення.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім’ї наймача, які проживають з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

До членів сім’ї наймача належать чоловік/дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім’ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного Кодексу сімю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Згідно ч. 4 ст. 3 СК України сімя створюється на підставі кровного споріднення.

Згідно ст. 78 ЖК України, члени сім’ї наймача мають право користуватися вказаною квартирою та реалізовувати своє право на житло, що прямо передбачено ст. 47 Конституції України.

Відповідно до ст. 65 ЖК України, особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням.

Згідно зі ст. 103 ЖК України договір найму може бути змінений за згодою наймача, членів його сім’ї, наймодавця.

На підставі п. 9 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» зазначено, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з’ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема, чи була письмова згода на це всіх членів сімї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався згодою між цими особами, наймачем і членами сімї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст. 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сімї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сімї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сімї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9  "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.     Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування  жилим  приміщенням,  якщо  за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Згідно ст.2 закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як пояснили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_6 позивач постійно проживав у спірній квартирі, нікуди не виїжджав, місце мешкання не змінював.

Зазначені пояснення свідків представниками відповідачів не оспорені.

Отже судом встановлено та підтверджено в судовому засіданні, що позивач постійно проживає у вищевказаній квартирі, сплачує всі комунальні послуги, тобто фактично виконує обов’язки наймача, а тому суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та визнати право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який зареєстрований за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 р. Стрілки, 26, кв.2, фактично проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4, як члена родини ОСОБА_2, який помер 15.08.2015 року та визнати ОСОБА_1 наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1.

За таких обставин слід визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням за адресою : АДРЕСА_4 та визнати його наймачем квартири АДРЕСА_5.

Вимог щодо стягнення понесених судових витрат позивачем заявлено не було.

Керуючись ст.ст.7,8,10,12,13,137, 259,265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В ,-

Позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа: Приватне підприємство «Рубін» про визнання права користування житловим приміщенням та визнання наймачем, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право користування житловим приміщенням за адресою : АДРЕСА_4 та визнати його наймачем квартири АДРЕСА_5.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Ковпаківський районний суд м. Суми.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення виклику учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення викладено 04.07. 2018 року.

               Суддя                                                                        Л.М. Труханова