Справа №2-1015/09

РІШЕННЯ

Іменем України

24 червня 2009 р.                                                                                                         м. Донецьк

Калінінський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого     –  судді Гавриленка О.М.

при секретарі     -     Ексановій Н.Е.

за участю позивача та представника відповідача – ОСОБА_1В, відповідно, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Родовід Банк», в особі Донбаської філії ВАТ «Родовід Банк», про стягнення грошових кошт та відшкодування моральної шкоди , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив стягнути на його користь з відповідача грошовий вклад у розмірі   500000 грн, що перебуває на його депозитному рахунку, відкритому на його ім'я у відповідача, і нараховані відсотки в сумі 82767,40 грн, а також відсотки станом на час розгляду справи з розрахунку 16,5 відсотків річних в сумі 26607,73 грн. Крім того просив стягнути на його користь пеню в розмірі одного відсотка за несвоєчасне повернення вкладу з відсотками в сумі 5827,67 грн. та 200000 грн. на відшкодування моральної шкоди, заподіяних йому з провини відповідача відмовою своєчасного повернення вкладу. Підтримавши заявлені вимоги у суді, мотивував їх тим, що за умовами укладеного з відповідачем договору №ДРГ.002.ОШ12-5359/03-2008 про строковий банківський вклад «Ощадний» від 07 березня 2008 р, ним були внесені відповідні грошові кошти, за користування якими відповідач повинен сплачувати відповідні річні відсотки, впродовж дії укладеної угоди. Між тим, на його письмові звернення від 17 грудня 2008 р, 26 лютого 2009 р. та 10 березня 2009 р. до відповідача про поверненням вкладу з відсотками той відповів відмовою. У добровільному порядку виконати свої зобов'язання щодо своєчасного повернення зазначених коштів відмовляється й дотепер.

Відповідач позовні вимоги не визнав і просив відмовити в їх задоволенні у повному обсязі, посилаючись на їх безпідставність. Не заперечував факту наявності в Донбаській філії ВАТ «Родовід Банк»  (надалі Банк) грошового вкладу позивача в сумі 500000 грн, а також відповідних нарахованих за умовами укладеного договору відсотків, що станом на час закінчення строку розміщення вкладу склали 82767,40 грн, та станом на 24.06.2009 р. із розрахунку 1 відсотка річних від не витребуваної суми вкладу, відповідно до п. 2.3 зазначеного договору, у розмірі 1438,36 грн. Проте, просив відмовити в стягненні цих коштів з огляду на вимоги постанови Правління Нацбанку України №138 від 13.03.2009 р. «Про призначення тимчасової адміністрації у ВАТ «Родовід Банк», якою був введений мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців, з 16 березня по 15 вересня 2009 р. Представник відповідача пояснював, що повернення вкладу позивачу може завдати шкоду іншім вкладникам банку, а також призвести до застосування Нацбанком адміністративних санкцій стосовно відповідача за невиконання його вимог. Також просив звільнити Банк від цивільної відповідальності перед позивачем з огляду на порушення своїх зобов’язань внаслідок непереборної сили, якою Банк вважає саме зазначену Постанову Нацбанку. Крім того, заперечував проти стягнення штрафних санкцій у вигляд пені з огляду на дію зазначеного мораторію, а також відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди з огляду на вимоги чинного законодавства.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими і підлягаючими частковому задоволенню за підставами, передбаченими ст,ст 526, 530, 651, 1058, 1060, 1061, 1074 ЦК України. За вимогами останніх, зокрема, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За договором банківського вкладу одна сторона, що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених договором. Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Як убачається з пояснень сторін, матеріалів справи, 07 березня 2008 р. між ОСОБА_2 та ВАТ «Родовід Банк», в особі Донбаської філії ВАТ «Родовід Банк», був укладений договір № ДРГ.002.ОШ12-5359/03-2008 про строковий банківський вклад «Ощадний», за умовами якого позивач зробив внесок в сумі 500000 грн. Відповідач зобов'язався сплачувати на користь позивача відповідні відсотки річні, які нараховуються відповідно до умов договору, тобто 16,5 відсотки річних за повний строк зберігання суми вкладу. Строк дії угоди був узгоджений сторонами до 09.03.2009 р. Після закінчення строку вкладу,

відповідно до п. 2.3 укладеного сторонами договору, відповідач нараховував 1 відсоток річний, встановлений банком в такий період часу для банківських вкладів на вимогу. Станом на 24.06.2009 р. сума вкладу позивача становить 500000 грн, сума нарахованих відсотків станом на 09 березня 2009 р. становить 82767,40 грн, розмір відсотків відповідно до п. 2.3 (у зв’язку з закінченням основного строку дії угоди) – складає 1438,36 грн. (письмовий розрахунок у справі мається). 17 грудня 2008 р, 26 лютого 2009 р. та 10 березня 2009 р. позивач звертався до Банку з письмовими заявами про повернення його вкладу з відсотками, в чому йому було відмовлено.

Наведене підтверджено документально і сторонами по справі не заперечувалося.

Виходячи з викладеного, суд доходить висновку, що при вирішенні спору слід керуватися саме умовами укладеного сторонами договору про строковий банківський вклад, який в даному випадку має визначальне значення, оскільки інше не передбачено чинним законодавством. Тому суд вважає, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за цим договором, не повернувши вклад у встановлений договором термін. Обставин, що звільняють відповідача від відповідальності за прострочення виконання даного зобов'язання судом не встановлено. Звідси позивач має законні підстави для стягнення на його користь зазначені суми вкладу в сумі 500000 грн, з обумовленими умовами укладеної угоди відсотками, які станом на 24 червня 2009 р. в загальному розмірі становлять 84205,76 грн, з яких 82767,4 грн. були нараховані з розрахунку 16,5 відсотків річних на час закінчення строку розміщення вкладу (на 09.03.2009 р.), та 1438,36 грн, які були нараховані на час розгляду справи із розрахунку 1 відсотка річних від не витребуваної суми вкладу, відповідно до умов п. 2.3 зазначеного договору. Виходячи з викладеного, суд відмовляє позивачеві у задоволенні вимог щодо стягнення на його користь відсотків за користування його грошовими коштами після закінчення основного строку дії угоди з розрахунку 16,5 відсотків річних.

Крім того, відповідно до умов п. 5.2 зазначеного договору, суд стягую з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 0,1 відсотку від суми вкладу за кожний день порушення банком строку його повернення (09.03.2009 р), але не більш 1 відсотка від суми вкладу, що склало 5827,67 грн. (відповідний розрахунок у справі мається).

При цьому суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що задоволення позову може обмежити права інших вкладників Банку, оскільки вони не ґрунтуються на Законі, який, в усякому разі, передбачає переважний захист прав саме окремого вкладника, яким у даному випадку є позивач. Його ж, тобто відповідача, доводи щодо правомірності займаної ним позиції стосовно виконання ним вимог згаданої постанови від 13.03.2009 р. суперечать вимогам чинного законодавства та умовам укладеного з позивачем договору.

Поряд з тим, суд відмовляє позивачеві у задоволенні вимоги щодо стягнення на його користь 200000 грн. на відшкодування моральної шкоди, оскільки право на останнє не передбачено спеціальним законодавством, що регулює правовідносини, які виникли між сторонами. Сам договір вкладу передбачає певну відповідальність банку лише у вигляді пені у разі порушення ним строку повернення вкладу, але не відшкодування моральної шкоди. Вимога по сплаті штрафних санкцій позивачем вже заявлені.

Судові витрати у вигляді витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн, сплачених позивачем на час подання позову, підлягають стягненню на його користь з відповідача. Держмито, у розмірі одного відсотку задоволених вимог, але не більш 1700 грн, суд стягує з відповідача на користь держави.

Керуючись ст,ст 11, 60, 209, 212-214 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ВАТ «Родовід Банк», в особі Донбаської філії ВАТ «Родовід Банк», про стягнення грошових кошт та відшкодування моральної шкоди  задовольнити частково.

Стягнути з ВАТ «Родовід Банк» суму грошового вкладу з відсотками за договором №ДРГ.002.ОШ12-5359/03-2008 про строковий банківський вклад «Ощадний» від 07 березня 2008 р, яка станом на 24 червня 2009 р. складає 584205,76 грн, а також пеню в сумі 5827,67 грн, і судові витрати у розмірі 30 грн, а всього 590063,43 грн. на користь ОСОБА_2, відмовивши останньому в решті позову .

Стягнути з ВАТ «Родовід Банк» судові витрати у розмірі 1700 грн. на користь держави .

Рішення може бути оскаржене до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Донецької області шляхом подання через місцевий суд заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги – протягом 20 днів після подання вказаної заяви, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя –